ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року м. Чернівці

справа № 727/10894/20

провадження №22-ц/822/34/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Височанської Н. К.

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.

секретар Скрипка С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Танасійчук Н.М.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» (далі – МКП «Чернівцітеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Позовна заява обґрунтована тим, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надавало послуги з постачання теплової енергії в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальною площею 62,20 кв.м., особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Послуги централізованого опалення надавались протягом опалювального періоду із жовтня по квітень місяць відповідно по роках.

Вартість послуг централізованого опалення визначається розрахунковим методом щомісяця, шляхом перемноження 1 кв.м. на тариф з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря розрахункового періоду та фактичної тривалості надання послуг у цьому періоді. В разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії відповідачі оплачують послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири. Розрахунки проводились згідно тарифів, затверджених постановами Національної комісії комунальних послуг №650 від 06 червня 2014 року, №146 від 17 жовтня 2014 року, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №610 від 03 березня 2015 року, №1171 від 31 березня .2015 року, №969 від 09 червня 2016 року, №1536 від 28 грудня 2017 року. Величина тарифу та його зміни доводились до споживачів регулярно і своєчасно.

У відповідності до ст.19 Закону Україну «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року - споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію та згідно ст.ст.64, 67, 156, 162 ЖК України споживач зобов`язаний щомісячно вносити на рахунок заявника оплату за теплопостачання його квартири.

Оплата за надані послуги повинна здійснюватись споживачами не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до п.18 Постанови КМУ від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Зазначало, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачами обов`язку по сплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання за період часу з 01 листопада 2015 року по 29 лютого 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 38 636,57 грн.

На попередження позивача про добровільну сплату заборгованості за отриману теплову енергію відповідачі не відреагували, тим самим відмовившись в добровільному порядку вирішити питання по погашенню заборгованості.

Крім того, за прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з них підлягають стягненню 1981,54 грн інфляційних втрат та 964,20 грн 3% річних за вказаний період.

За таких обставин МКП «Чернівцітеплокомуненерго» просило стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість, а також сплачений судовий збір.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 303,96 грн.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» 1236,18 грн інфляційних втрат та 669,04 грн 3% річних.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати у розмірі 1173,23 грн.

У задоволенні позовних вимог МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_4 відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведення належними і допустимими доказами того, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» в період часу з 01 січня 2018 року по 29 лютого 2020 року в опалювальні періоди виконувало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, забезпечуючи транспортування теплоносія до квартири споживачів, отже правомірно нараховувало їх вартість до сплати, а тому позов, з урахуванням застосування наслідків спливу строків позовної давності, підлягає частковому задоволенню у розмірі 21 303,96 грн з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення сплати боргу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , суд першої інстанції зазначив, що останній не зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , отже послугами позивача не користувався.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує на те, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності.

Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано підписаного між сторонами договору про надання послуг з постачання теплової енергії, а також доказів надання вказаних послуг у зазначений в позовній заяві період.

Крім того, рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідачів заборгованість солідарно, однак не визначено суми стягнення з кожного відповідача окремо.

Разом з цим, судом першої інстанції стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір, однак ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх інстанціях.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Позиція апеляційного суду

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Мотиви , з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Судом першої інстанції та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.8,16-18). Власником квартири є ОСОБА_1

МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає відповідачам послуги з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_2 , опалювальною площею 69,20 м.кв.

Вказана квартира розташована в багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання, що передбачене вимогам СНиП 2.08.01-89 «Жилые здания» та іншими будівельними вимогами. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення.

У зв`язку із цим, відповідачу ОСОБА_1 для проведення розрахунків було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Таким чином, між позивачем та відповідачами склалися фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин, за умови існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у стягненні коштів за надані житлово-комунальні послуги з покладенням відповідальності, передбаченої частиною статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов`язок, а не право сторін.

Таким чином, відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати фактично надані їм послуги, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами підписаного договору є безпідставними.

Як вбачається із змісту позовної заяви, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами обов`язку по сплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання, позивачем заявлено до стягнення вартість наданих послуг за період часу з 01 листопада 2015 року по 29 лютого 2020 року в сумі 38 636,57 грн.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовилися, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, суду не надано.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що позивач надавав послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_2 , опалювальною площею 69,20 м.кв., а відповідачі не надали належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів заборгованості в межах строку позовної давності за три роки, що передували зверненню до суду з даним позовом, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, оскільки судом першої інстанції враховано заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності та правомірно стягнуто заборгованість у межах вказаного строку за період з 24 листопада 2017 року по 29 лютого 2020 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідачів заборгованість солідарно, однак не визначено суми стягнення з кожного відповідача окремо.

На підставі частини першої статті 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно зі статтею 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно ч. 3ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідачів обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг у солідарному порядку з дотриманням норм матеріального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо безпідставного покладення на нього судом першої інстанції зобов`язання зі сплати на користь позивача судового збору.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією посвідчення, яка була надана ним до ухвалення рішення судом першої інстанції (а.с.61 зворот).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому є звільненим від сплати судового збору.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню з нього на користь позивача, а їх слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 жовтня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати у розмірі по 391,10 грн. з кожної.

Витрати міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 391,10 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк