Справа №22а-738-2010 р. Головуючий суддя у І-ій інстанції Березень Ю.В.

Категорія: 57 Суддя - доповідач Собіна І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого-судді Собіни І.М.

Суддів: ОніпкоО.В.,ХилевичаС.В.,

При секретарі судових засідань ЧалійН.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області на постанову Сарненського районного суду від 28 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,

в с т а н о в и л а:

Позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 звернулися до Сарненського районного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006 2008 років. Просили зобовязати відповідача надалі нараховувати таке підвищення до пенсії в такому ж розмірі також заявляли клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом.

Постановою Сарненського районного суду від 28 грудня 2009 року позови задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно із урахуванням проведених виплат за вказані періоди.

Зобовязано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно із урахуванням проведених виплат за вказані періоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказану постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач - управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що місцевий суд незаконно поновив позивачам строки позовної давності для звернення до суду за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., оскільки не було досліджено, які саме поважні причини завадили позивачам своєчасно, в строк, встановлений КАС України, звернутися до суду з адміністративним позовом.

Також, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено, яким чином обчислювати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, у 30% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, вказаним законом передбачено, що фінансування виплат по цьому закону проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду.

Просив постанову Сарненського районного суду від 28 грудня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга, не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Поновлюючи позивачам пропущений строк для звернення до суду, місцевий суд правомірно виходив із того, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак, згідно із ч. 3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, ст. 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Тому, суд першої інстанції законно не взяв до уваги доводи відповідача - управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про пропущення позивачами річного строку для звернення до суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років є дитиною війни.

Тому, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 є дітьми війни, що підтверджується відповідними відмітками в їх пенсійних посвідченнях та паспортними даними позивачів.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, відповідно до положень вказаного закону пенсії позивачам повинні виплачуватись із збільшенням їх на 30% мінімальної пенсії за віком.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обчислювати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року) підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року відповідно до порядку, який повинен був затвердити Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Місцевий суд прийшов до правомірного висновку про те, що оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 р. так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то у вимогах позивачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо виплати підвищення до пенсій за 2006 рік слід відмовити, бо відсутні правові підстави для їх задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Саме тому, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратив свою чинність з 9 липня 2007 року, тобто з часу ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-рп 2007 від 09.07.2007 р. про його неконституційність.

Тому, місцевий суд правильно встановив, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 будучи дітьми війни, мають право з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. на підвищення розміру пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. визнанні такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

Тому, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 мають право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI також в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Місцевим судом правомірно встановлено, що позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у 2007 та 2008 роках не отримували надбавок до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мали на це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначені ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Місцевий суд, у звязку з цим, правомірно розяснив, що величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має обчислюватися 30 відсоткове підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007 р., до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до п. 8 цієї Постанови Кабінету Міністрів України до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти Державного бюджету України та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Згідно з Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління соціальною системою загальнообовязкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно з законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищесказане, суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що саме органами Пенсійного фонду України позивачам мало виплачуватися підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», бо відповідно до цього Закону дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та прийняв законну постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яка ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків місцевого суду.

Колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальообов»язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Сарненського районного суду від 28 грудня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Собіна І.М.

Судді: Оніпко О.В.

Хилевич С.В.