ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 922/2312/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Малашенкової Т. М. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства «Юнікон» (далі - Товариство) - Рубана О. Г.,
відповідача - акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (далі - Завод) - не з`явився,
відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ПВР) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2021 (суддя Рильова В. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 [колегія суддів: Слободін М. М. (головуючий), Шутенко І. А., Сгара Е. В.]
за скаргою Товариства на бездіяльність державного виконавця Відділу ПВР
зі справи № 922/2312/20
за позовом Товариства
до Заводу
про стягнення коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст вимог
1.1. Товариство звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Заводу 1 % річних у розмірі 3 963,19 грн. та втрат від інфляції у розмірі 39 953,63 грн., посилаючись на неналежне виконання договору поставки.
1.2. Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2020 позов задоволено.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2020 стягнуто із Заводу на користь Товариства 8 400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
1.3. Товариство в червні 2021 року звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою (вх. № 13942) на бездіяльність державного виконавця Відділу ПВР, в якій просило: визнати неправомірною його бездіяльність, що полягає у невиконанні ним вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та в нездійсненні належних дій, необхідних для подання виконавчого документа у вказаному виконавчому провадженні, а також інших документів та відомостей до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою щодо забезпечення виконання рішень суду; зобов`язати цього державного виконавця здійснити дії, необхідні для подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування Товариству коштів, стягнутих за рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2020 зі справи № 922/2312/20, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою щодо забезпечення виконання рішень суду.
Скарга обґрунтована тим, що: 17.04.2021 закінчився шестимісячний строк, у межах якого названий державний виконавець повинен був здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення зі справи і виданого на його виконання наказу на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а з 18.04.2021 примусове виконання цього рішення повинно було здійснюватися за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою щодо забезпечення виконання рішень суду, що визначено у частині другій статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства. Однак державний виконавець, за твердженням Товариства, своєю незаконною бездіяльністю та, відповідно, невчиненням дій, передбачених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», позбавляє стягувача можливості домогтися виконання згаданого судового рішення.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, провадження щодо розгляду скарги Товариства на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу ПВР закрито; роз`яснено Товариству, що зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
2.2. Прийняті зі справи ухвала і постанова мотивовані тим, що оскарження дій державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, не погоджуючись з названими судовими рішеннями, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У касаційній скарзі Товариство посилається на неправильне встановлення судами попередніх інстанцій змісту оскарженої Товариством бездіяльності державного виконавця, її юридичну природу та зміст правовідносин. На переконання Товариства, його скарга не стосується оскарження дій державного виконавця під час виконання ним заходів з примусового виконання рішення суду в межах зведеного виконавчого провадження, а оскаржується лише бездіяльність щодо невиконання вимог частини другої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що не є заходом з примусового виконання рішення суду і жодним чином не впливає на права та обов`язки інших сторін зведеного виконавчого провадження.
4.2. Суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження за скаргою, яка подана в порядку, визначеному розділом VІ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) «Судовий контроль за виконанням судових рішень», до господарського суду Харківської області, який прийняв рішення по суті позову.
4.3. Місцевий і апеляційний господарські суди, посилаючись на висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, належним чином не перевірили подібність (тотожність) правовідносин у цих постановах та в справі, що розглядається.
4.4. Закриваючи провадження лише на підставі наявності зведеного виконавчого провадження, суд першої інстанції припустився, на думку Товариства, надмірного формалізму, а суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув.
5. Доводи інших учасників справи
Від Заводу і державного виконавця Відділу ПВР відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. На виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020, яке набрало законної сили, видано наказ від 29.09.2020 № 922/2312/20.
6.2. Державний виконавець Відділу ПВР 16.10.2020 відкрив виконавче провадження № 63312568 з примусового виконання зазначеного наказу господарського суду Харківської області.
6.3. Того ж дня, 16.10.2020, державний виконавець Відділу ПВР прийняв постанову про приєднання виконавчого провадження № 63312568 до зведеного виконавчого провадження № 62856266 відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження».
6.4. 20.10.2020 державний виконавець Відділу ПВР прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» до усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Постанова від 20.10.2020 обґрунтована тим, що: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, до якого входить Завод; за приписами пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
6.5. За твердженням Товариства, державний виконавець Відділу ПВР повинен був здійснити дії відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка передбачає, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою щодо забезпечення виконання рішень суду.
6.6. У зв`язку з невчиненням державним виконавцем Відділу ПВР дій, спрямованих на реалізацію вимог частини другої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Товариство звернулося до господарського суду зі скаргою на його бездіяльність.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
7. Законодавство України
7.1. Закон України «Про виконавче провадження»:
стаття 1:
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;
стаття 30:
- виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
7.2. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»:
частина перша статті 2:
- держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа) …;
частини перша і друга статті 4:
- виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом;
- у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
7.3. ГПК України:
частина перша статті 18:
- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;
частини перша та друга статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;
стаття 339:
- сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права;
частина перша статті 340:
- скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
8.1. Приписами статей 339, 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій / бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
8.2. Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
8.3. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
8.4. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 зі справи № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 зі справи № 906/530/17, від 17.10.2018 зі справ № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 зі справи № 904/7326/17, від 13.02.2019 зі справи № 808/2265/16 та від 10.04.2019 зі справи № 908/2520/16.
8.5. Дослідивши структуру зведеного виконавчого провадження № 62856266, суди попередніх інстанцій встановили, що у ньому об`єднано виконавчі документи щодо боржника (Заводу), видані, зокрема, господарським судом Харківської області, Дзержинським районним судом міста Харкова, комісією з трудових спорів.
8.6. Отже, зі встановлених судами обставин вбачається, що оцінка дій/бездіяльності державного виконавця Відділу ПВР мала місце в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, у зв`язку з чим Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав у господарського суду для розгляду скарги Товариства, оскільки відповідна скарга підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
8.7. Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга Товариства не містить.
8.8. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, зазначені у пунктах 4.2, 4.4 як такі, що спростовуються встановленими судами обставинами справи, з урахуванням мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
8.9. Інші доводи скаржника не спростовують викладеного та повторюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку з належним мотивуванням.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій і не довело неправильного застосування ними норм матеріального та/або процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень.
9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.
10. Судові витрати
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на Товариство.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 зі справи № 922/2312/20 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Юнікон» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко
