СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Харків Справа № 917/285/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В.

та представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

першого відповідача - Власенко Н.О. (ордер серія ВІ №1061994 від 22.10.2021);

другого відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор" (вх.№3366П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2021 (суддя О.С. Мацко, повний текст рішення складено 07.10.2021) у справі №917/285/20

за позовом ОСОБА_1 , Полтавська обл., м. Решетилівка,

до відповідачів:

1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор", Полтавська обл., м. Решетилівка,

2. Державний реєстратор Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Різник Віталія Вікторівна, Полтавська обл., м. Решетилівка,

про визнання рішення недійсним та визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПСП "Решетилівський інкубатор", оформленого протоколом №1 від 20.12.2019р. та визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області Різник В.В. від 20.01.2020р. про внесення змін про склад засновників.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі №917/285/20 (суддя О.С. Мацко) позовні вимоги позивача до Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 20.12.2019р. задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор", оформлене протоколом №1 від 20.12.2019р.

У задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора Решетилівської Районної державної адміністрації Полтавської області Різник Віталії Вікторівни про визнання недійсним і скасування рішення про внесення змін про склад засновників або інформації про засновників (індексний номер 15781050008000453) - відмовлено.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор" на користь ОСОБА_1 2102,00 грн. судового збору.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Решетилівський інкубатор" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі №917/285/20 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 6303,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оспорюване рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 20.12.2019 було прийнято шляхом відкритого голосування більшістю голосів учасників (засновників) Підприємства, що відповідає положенням ст. 34 Закону України « Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон) да п. 9.2. Розділу 9 Статуту (в редакції 2010 року) Підприємства, яке передбачає, що рішення зборів засновників приймаються простою більшістю голосів засновників Підприємства у відповідності до їх часток у статутному фонді (капіталі) Підприємства. Отже рішення прийняті на Зборах є не тільки волевиявленням учасників Підприємства, а й прийняті з чітким дотриманням норм чинного законодавства України , установчих документів Підприємства та встановленою законодавством України процедурою.

08.11.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/285/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор" на рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі №917/285/20. Встановлено строк позивачу та другому відповідачу для подання відзивів на апеляційну скаргу першого відповідача (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 06.12.2021 о 12:00 годині.

29.11.2021 від позивача в межах визначеного апеляційним судом строку, надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13901), в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі №917/285/20 залишити без змін.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№14079 від 06.12.2021).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І., суддя Сгара Е.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сгари Е.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою суду від 06.12.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.01.2022 об 11:30 год.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№15106 від 24.12.2021).

В судове засідання 10.01.2022 з`явився представник апелянта ПСП "Решетилівський інкубатор", який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Згідно Статуту ПСП "Решетилівський інкубатор", затв. Рішенням зборів засновників №3 від 24.08.2010р. (діяв на час проведення оспорюваних зборів), засновниками підприємства є ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі 30%), ОСОБА_3 (25%), ОСОБА_4 (15%), ОСОБА_1 (20%), ОСОБА_5 (10%). Судом досліджено вказаний Статут та встановлено, що він регулює мету та предмет діяльності підприємства, його юридичний статус , Статутний фонд, його розмір та порядок утворення, резервний та інші фонди підприємства, порядок розподілу прибутків і збитків, порядок утворення майна та його використання, компетенцію та повноваження трудового колективу, органи управління підприємством, їх склад, компетенцію та порядок прийняття рішень, припинення діяльності підприємства і ін. Серед іншого, Статутом визначено, що органами управління підприємства є збори засновників і директор. Вищим органом управління є збори засновників, які здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України та Статуту і до компетенції якого входять всі питання діяльності підприємства; рішення приймаються простою більшістю голосів у відповідності до їх часток у статутному фонді (розд.9 Статуту).

При цьому, Статутом у цій редакції не було визначено ні порядок скликання та проведення зборів засновників, ні порядок виходу учасника товариства з його складу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до підприємства з заявою про бажання вийти зі складу учасників підприємства. На що листом від 01.11.2019р. №15 (а.с.27) підприємство повідомило позивача, що згідно ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", справжність підпису на такій заяві повинна бути посвідчена нотаріально.

Позивач повторно подав до підприємства заяву про вихід зі складу засновників підприємства, вже нотаріально посвідчену (заява від 07.11.2019р. №16 - т.1 а.с.57, яка адресована відповідачу, зберігалася у відповідача та витребувана судом у нього за клопотанням позивача ухвалою про відкриття провадження у справі). Згодом, 18.12.2019р. позивачем оформлено та подано до підприємства нотаріально посвідчену заяву, якою він просить включити у повістку дня загальних зборів, які призначені на 20.12.2019р. питання щодо відкликання його заяви про вихід зі складу засновників (т.1 а.с. 58).

Відповідно до протоколу №1 загальних щорічних зборів засновників від 20.12.2019 (т.1 а.с. 62-64) на зборах були присутні усі засновники, при цьому позивач приймав участь у зборах разом зі своїм представником за довіреністю ОСОБА_6 . На зборах було оголошено, що станом на 19.12.2019р. представник учасника ОСОБА_1 , подав зборам нотаріально посвідчену заяву про внесення до порядку денного питання про відкликання поданої ним попередньо заяви про вихід зі складу учасників товариства; особа, що була залучена до ведення зборів, звернула увагу зборів на необхідність голосування за включення цього питання до порядку денного, оскільки виконати вимоги чинного законодавства та статуту товариства щодо надсилання повідомлення про внесення змін до порядку денного кожному учаснику неможливо, з огляду на те, що заява подана за день до зборів.

За результатами голосування рішення про включення питання про відкликання заяви ОСОБА_1 , про вихід з підприємства до порядку денного зборів прийнято не було, проте, після заслуховування думки юриста з цього приводу, учасники погодилися включити це питання до порядку денного зборів (хоча повторне голосування з цього питання, як вбачається з протоколу, не проводилося).

Таким чином, загальні збори відбулися за наступним порядком денним:

1. Про обрання голови та секретаря.

2. Про надання згоди учаснику ОСОБА_1 , щодо відкликання заяви про вихід його зі складу учасників товариства.

3. Про надання згоди на вихід ОСОБА_1 , зі складу учасників ПСП "Решетилівський інкубатор".

4. Про порядок розрахунку та виплати ОСОБА_1 вартості його частки.

5. Про зменшення розміру статутного капіталу.

6. Про погодження нового складу учасників.

7. Про внесення змін до статуту та затвердження його нової редакції.

8. Про проведення реєстрації відповідних змін до статуту та надання повноважень щодо їх проведення.

Серед іншого, було відмовлено ОСОБА_1 у відкликанні його заяви по вихід зі складу учасників підприємства (по другому питанню порядку денного); погоджено вихід зі складу учасників (засновників) ПП "Решетилівський інкубатор" ОСОБА_1 (по третьому питанню); визначено вартість корпоративних прав позивача - 112 600,00 грн. та вирішено здійснити виплату протягом 2020р. (судом з`ясовано при розгляді справи, що кошти позивачем станом на час розгляду справи не було отримано саме через наявність даного судового спору); зменшено розмір статутного капіталу; затверджено новий склад учасників підприємства з відповідним розподілом часток; затверджено нову редакцію статуту; уповноважено особу для подання документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Позивач у голосуванні участі не брав, свою позицію не висловлював, як і його представник. Протокол підписано головою та секретарем зборів, справжність підпису яких посвідчено нотаріально.

Як підставу позовних вимог до ПСП "Решетилівський інкубатор" (відповідача-1) позивач вказує на те, що його не було повідомлено про час та місце проведення оспорюваних зборів; незаконно було позбавлено його права розпоряджатися своєю часткою та не прийнято його заяву про відкликання заяви про вихід; в порушення ч.3 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; порушено порядок оформлення виходу учасника з товариства, тож рішення загальних зборів підлягає визнанню недійсним; відповідачем-2 порушено права позивача прийняттям незаконного рішення про державну реєстрацію змін в установчих документах, і для їх поновлення заявлено вимогу про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПСП "Решетилівський інкубатор", оформленого протоколом №1 від 20.12.2019 місцевий суд вказав, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та вчинення відповідної реєстраційної дії позивач був позбавлений корпоративних прав всупереч його волі.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення до Реєстру відомостей суд вказав, що у даному випадку позивач просить не скасувати реєстраційні дії, а визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію, а отже - задоволення позову в цій частині не призведе до поновлення прав позивача, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Суд також вказав, що державний реєстратор Решетилівської районної державної адміністрації Різник Віталія Вікторівна не є належним відповідачем у спорах даної категорії, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до нього.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З апеляційної скарги першого відповідача вбачається, що рішення оскаржується ним в частині задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а отже відповідно до приписів статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з такого.

Досліджуючи правову природу приватного підприємства, яким є відповідач-1, суди серед іншого, звертаються до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.06.2021р. у справі №916/2813/18.

Так, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач є приватним сільськогосподарським підприємством, створеним для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку від усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової, зовнішньо-економічної та інших видів господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб, інтересів трудового колективу і засновників підприємства (п.2.1 Статуту). Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності…, щорічно розподіляється по фондам підприємства, а решта за рішенням засновників виплачується засновникам у вигляді належної їм частини прибутку, відповідно до їхньої частки у статутному фонді (п.6.1, 6.2 Статуту).

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).

Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі №917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.

З проаналізованих вище положень Статуту відповідача вбачається, що Відповідач є підприємницьким товариством.

Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України "Про господарські товариства", ";Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ";Про кооперацію", ";Про сільськогосподарську кооперацію". Для визначення виду підприємницького товариства, до якого належить ПП у цій справі, слід виходити з такого.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ПСП створено з метою здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку, в т.ч для його розподілу між засновниками (розд.6 Статуту); ПСП має статутний капітал, поділений на частки, та не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член кооперативу має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов`язаннями приватного підприємства. ПСП не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством. Згідно із частиною третьою статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов`язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом). Згідно Статуту відповідача: підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями засновників, а засновники - за зобов`язаннями підприємства (п.6.з Статуту).

У такому випадку, як наголошує Велика Палата Верховного Суду у п.8.23 Постанови від 29.06.2021р. у справі №916/2813/18, ПП не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до статті 84 ЦК України в чинній редакції, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням).

Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абзац четвертий статті 4 Закону України "Про кооперацію", абзац перший частини третьої статті 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абзац другий частини третьо статті 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Отже, оскільки статутом відповідача не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, то відповідач не є кооперативом. У зв`язку із цим, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у вказаній вище постанові, суд приходить до висновку, що ПСП "Решетилівський інкубатор" (у цій справі, в контексті спірних правовідносин) є товариством з обмеженою відповідальністю.

При цьому суд, як і Велика Палата Верховного Суду враховує, що в Державному класифікаторі України ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 (далі - Класифікатор), приватне підприємство поіменовано окремою організаційно-правовою формою господарювання, однак вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзацу другого розділу 1 (Вступ) Класифікатора об`єктом класифікації є, зокрема, визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб. Тобто Класифікатор самостійно не визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, а лише містить їх систематизований виклад, який має бути заснований на формах, визначених законодавством.

Зважаючи на відсутність належного законодавчого регулювання діяльності приватних підприємств, Верховний Суд неодноразово звертався до питання можливого застосування інституту аналогії:

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону. Такі висновки наведені в пунктах 43-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19. Водночас у пунктах 56-58 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду частково погодилась з висновком суду апеляційної інстанції стосовно можливості врегулювання положеннями статутів як нормативними актами порядку прийняття рішень за відсутності відповідного законодавчого регулювання, а також зауважила, що статут є актом, у якому закріплені локальні норми матеріального права, що врегульовують відносини, зокрема, стосовно управління юридичною особою. При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на приписи частини першої статті 8 ЦК України.

Виходячи з вищевикладеного, Велика Палата Верховного Суду вважає можливим застосування інституту аналогії закону для регулювання спірних відносин лише у випадку, якщо їх не врегульовано нормами права, які безпосередньо регулюють ці відносини, зокрема, актами законодавства або договором чи статутом. (у справі №916/2813/18 зазначений інститут не був застосований, оскільки відносини з управління та діяльності ПП як підприємницького товариства безпосередньо були врегульовані Законом України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у тій справі - 2015 рік).

Закон України "Про господарські товариства" втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на підставі Закону № 2275-VIII від 06.02.2018р., який, в свою чергу, набрав чинності з 17.06.2018р. З урахуванням вищевикладеного, суди при розгляді даної справи керуються, серед іншого, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Як уже зазначалося, Статут відповідача на момент виникнення спірних правовідносин не містив положень, що регламентували б порядок виходу засновника з товариства, тому суди звертаються до приписів ст. 24 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що регламентує вихід учасника з товариства, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Колегія суддів зазначає, про правомірність висновку місцевого суду, що з огляду на розмір частки позивача у статутному капіталі, для його виходу згода товариства потрібна не була.

Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

З огляду на наведені вище норми, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

Ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в ред. на час спірних правовідносин) визначено перелік документів, що повинні бути подані для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи (крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті), серед яких, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;

Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в ред. станом на час вчинення реєстраційної дії), для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Справжність підписів учасників, які голосували за рішення, визначені підпунктами "а" і "б" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо у випадках, передбачених законом, таке рішення приймається без урахування голосів учасників у зв`язку з настанням певної обставини, подається документ, що підтверджує настання такої обставини. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "г" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Тобто, виходячи з обставин даної справи, для державної реєстрації змін відомостей про склад учасників, відомостей про розмір статутного капіталу та розмір часток учасників повинна була бути подана учасником (засновником) до державного реєстратора заява про вихід з товариства, посвідчена нотаріально (т.зв. самореєстрація виходу), або товариством - рішення про виключення учасника з товариства з нотаріально засвідченими підписами учасників, які голосували за таке рішення на зборах.

Судова колегія вважає правомірним висновок місцевого суду, що оскільки позивач самостійно не звертався до державного реєстратора з заявою про вихід (це стверджується позивачем, не заперечується відповідачем та вбачається з матеріалів справи), то державна реєстрація його виходу була проведена на підставі рішення зборів засновників від 20.12.2019 №1 за зверненням відповідача (що останнім не заперечується), що суперечить приписам чинного на той час законодавства.

Якщо розцінювати оспорюване рішення загальних зборів як рішення про виключення учасника з товариства (проведення реєстраційної дії на підставі якого дійсно передбачено ч.4,5 ст.17 Закону про держреєстрацію), то слід відмітити, що воно, по-перше, не відповідає вимозі про нотаріальне посвідчення підписів усіх учасників товариства, що голосували за виключення; по-друге, суперечить приписам Статуту ПСП, яким передбачено можливість виключення засновника з підприємства у разі, якщо він систематично не виконує або неналежним чином виконує статутні вимоги або перешкоджає своїми діями досягненню цілей діяльності підприємства (п.4.6 Статуту).

Колегія суддів зазначає, що положеннями Закону про товариства передбачено тільки 2 випадки виключення учасника з товариства за рішенням зборів: 1) невнесення вкладу під час первинного формування статутного капіталу та 2) неподання правонаступником заяви про вступ до товариства.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (яка застосовується судом в частині, що не суперечить чинному на момент прийняття оспорюваного рішення законодавству) судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Там же роз`яснено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та вчинення відповідної реєстраційної дії позивач був позбавлений корпоративних прав всупереч його волі.

Судова колегія приймає до уваги доводи відповідача, що позивачем неодноразово висловлювався намір вийти з засновників підприємства, і законодавством не було заборонено проведення таких зборів засновників, в т.ч для визначення, обговорення та доведення до відома інших учасників вартості частки, що підлягає йому виплаті і т.д.

Проте, судова колегія зазначає, що враховуючи наведені вище приписи законодавства, таке рішення зборів засновників станом на грудень 2019 р. - січень 2020 р. не було підставою для виключення учасника з товариства та внесення змін до реєстру з цього приводу, тим паче за умови відсутності його волевиявлення на вихід з товариства на час прийняття рішення та на час вчинення реєстраційної дії.

Разом з тим, безпідставним є твердження позивача, що однією підстав для визнання недійсним спірного рішення є той факт, що його не повідомляли про скликання загальних зорів засновників 20.12.2019р.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи визначений законодавством України, за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів.

Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею (п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17).

Правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацією, зокрема шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак, зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16).

Проте, відповідачем надані до матеріалів справи докази повідомлення позивача про час та місце проведення зборів; позивач був присутній на загальних зборах разом зі своїм представником, що ним і не заперечується; у власній заяві про відкликання попередньо поданої заяви про вихід позивач просить "включити в повістку дня загальних зборів ПСП "Решетилівський інкубатор", які призначені на 20.12.2019р….", що свідчить про його обізнаність про їх проведення у вказаний день.

Не зважаючи на це, за встановлених вище обставин невідповідності рішення загальних зборів законодавству, що призвело до позбавлення позивача його корпоративних прав, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача-1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПСП "Решетилівський інкубатор" №1 від 20.12.2019р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені також в апеляційній скарзі, стосовно відповідності оспорюваного рішення приписам законодавства, в т.ч. й вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", спростовуються вищенаведеними висновками судів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Доводи апеляційної скарги ПСП "Решетилівський інкубатор"спростовуються матеріалами справи та стосуються виключно переоцінки доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі №917/285/20 в частині задоволення позовних вимог до Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 20.12.2019 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені першим відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2021 у справі №917/285/20 в частині задоволення позовних вимог до Приватного сільськогосподарського підприємства "Решетилівський інкубатор" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 20.12.2019 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 12.01.2022.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко