ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/133/21 Справа № 202/2824/15-ц Головуючий упершій інстанції: Бєльченко Л. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення заборгованостіза кредитнимдоговором,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 01.08.2005 року між ним та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №DNHDGF00000124, згідно умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 37000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 31.07.2025 року. Зобов`язання позичальника ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з ОСОБА_3 договору поруки №б/н від 01.08.2005 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, станом на 08.12.2014 року, утворилась заборгованість у розмірі 32459,63 доларів США, а саме: 29710,96 доларів США тіло кредиту, 2117,76 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 348,25 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом, 282,66 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів вказану заборгованість в загальному розмірі 32459,63 доларів США, що еквівалентно 503773,46 грн. та судові витрати.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28345,99 доларів США, що є заборгованістю за кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі по 1827,00 грн., з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалення у скасованій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) 01 серпня 2005 року було укладено кредитний договір №DNHDGF00000124, відповідно до якого позичальник отримала кредит в сумі 37000,00 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 31.07.2025 року (а.с. 13-14 т.1).

Умовами зазначеного вище договору передбачено, що погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, за який приймається період з «26» по «1» число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 453,39 дол. США для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов.

За змістом пункту 2.2.3 кредитного договору №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, позичальник зобов`язується сплатити банку комісію згідно пунктів 1.1 і 3.11 даного договору.

У пункті 1.1 кредитного договору встановлено, зокрема, сплату позичальником банку комісії розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.11 даного договору.

Пунктом 3.11 кредитного договору №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року погоджено, зокрема, що при достроковому (як повному так і частковому) погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом комісію, яка розраховується в розмірі 0,00% від суми кредиту, що погашається достроково.

Тобто, умовами кредитного договору №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року комісія за дострокове погашення кредиту не встановлена.

Згідно копії заяви на видачу готівки №1 від 01.08.2005 року, ОСОБА_1 отримала готівкові кошти за умовами вказаного вище договору в сумі 37000,00 дол. США, що еквівалентно 196850,00 грн. (а.с. 15 т.1).

01 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», (кредитор) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року (а.с. 16 т.1).

Відповідно до пункту 2 договору поруки від 01.08.2005 року, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій,Ю винагород, штрафів, пені та інших платежів, повернення збитків.

Порука за договором поруки від 01.08.2005 року припиняється зі спливом 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором (пункт 12 договору поруки).

Також встановлено, що 30 грудня 2005 року між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 було укладено договір №278/05 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, відповідно до умов якого регіональне управління Фонду від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надано позичальнику комерційним банком відділенням «Будинок Губернатора» КБ ПриватБанк згідно з кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року на придбання житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 183 т.1).

Відповідно до умов вказаного вище договору, Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перерахувало на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01.01.2006 року по 31.09.2016 року грошові кошти для компенсації часткової відсоткової ставки кредитів у розмірі 133410,20 грн. (а.с. 240-242 т. 1).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, станом на 08.12.2014 року банком нарахована заборгованість за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року у розмірі 32459,63 доларів США, а саме: 29710,96 доларів США тіло кредиту; 2117,76 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 348,25 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 282,66 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 3-8 т. 1).

Відповідно до висновку судового експерта Дондик Н.Я. №96е/17 від 17.10.2017 року, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, документально не підтверджується розмір заборгованості за сумою кредиту, за сумою процентів, тому що погашення за даними ПАТ КБ «ПриватБанк», відображеними у розрахунку заборгованості за договором станом на 08.12.2014 року, та у банківській виписці по рахунку № НОМЕР_1 з 01.08.2005 року по 29.03.2016 року, не відповідає умовам вказаного кредитного договору; позичальник сплачував щомісячні платежі своєчасно та у повному розмірі, а погашення платежів виконувалось банком з транзитного рахунку, відкритого позичальнику для зарахування щомісячного платежу (а.с. 56-81 т. 2).

Також вказаним вище висновком встановлено, що розмір заборгованості за комісією за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, станом на 08.12.2014 року складає 348,25 дол.США; виходячи з висновків по першому та другому питанням, визначена сума пені прострочення щомісячних платежів у банківській виписці по рахунку № НОМЕР_2 та Розрахунку заборгованості за договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, станом на 08.12.2014 року, не відповідає умовам вказаного кредитного договору, тому неможливо визначити суму заборговані по пені, яка прямо залежить від кількості днів користування кредитом та заборгованості за кредитом та сумою заборгованості по процентах (строкових та прострочених).

Крім того, відповідно до вказаного вище висновку судового експерта, за період з 01.08.2005 року по 08.12.2014 року позичальником ОСОБА_1 було погашено заборгованість за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року на загальну суму 47533,63 доларів США, в тому числі 8654,01 доларів США за кредитом; 32010,63 доларів США процентів; 6856,62 доларів США комісії, 12,37 доларів США пені, що підтверджується документально квитанціями про сплату готівки в касу банку позичальником та банківською випискою по транзитному рахунку № НОМЕР_1 з 01.08.2005 року по 29.03.2016 року (а.с. 77 зворот т. 2).

За результатами проведення комісійної повторної судово-економічної експертизи (висновок №3442/3442-20/3520-20 від 29.04.2021 року) експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що розмір заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, станом на 08.12.2014 року, а саме окремо: за тілом кредиту, процентам за користування кредитом та пені в обсязі наданих документів визначити не надається за можливе з причин, наведених в дослідницькій частині висновку; при цьому за результатами повторної експертизи документально підтверджується заборгованість по комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 348,25 дол. США (а.с. 52-62 т.3).

Додатком №1 до висновку експертів №3442/3442-20/3520-20 - Зведена відомість зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, - встановлено, що станом на 08.12.2014 року позичальником ОСОБА_1 було погашено заборгованість за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року на загальну суму 49404,85 доларів США, в тому числі 9106,12 доларів США за тілом кредиту; 33110,82 доларів США процентів; 7110,95 доларів США комісії, 76,96 доларів США пені, з посиланням на квитанції та виписки з особового рахунку за кожною банківською операцією (а.с. 63-64 т.3).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про доведеність факту неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору та наявність, у зв`язку із цим, заборгованості перед банком.

Разом з тим, за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 , є споживчим кредитом, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, встановлено, що умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, то вони повинні бути відшкодовані винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем) у зв`язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, встановлено, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем).

За положеннями абзацу 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла з 13.01.2006 року, встановлено, зокрема, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У редакції Закону України «Про захист прав споживачів» від 13.01.2006 року дано визначення терміну послуга, відповідно до якого це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17 статті 1 Закону).

Частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було також доповнено новим абзацом згідно із Законом N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 року, яким встановлено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Як зазначалось раніше, кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року погоджено, зокрема, що за розрахунково-касовеобслуговування позичальником сплачується банку комісія у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати (пункт 1.1 кредитного договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем нараховувалась заборгованість по комісії, яка станом на 08.12.2014 року становить 348,25 доларів США.

Отже, відповідно до приписів статті 215 ЦК та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, зазначені вище пункти правочину 1.1та 2.2.2. щодо встановлення щомісячної комісії в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту (плата за розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, а отже таким, що не створює юридичних наслідків для сторін, тому не потребує визнання його недійсним.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як плата за розрахунково-касовеобслуговування, не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання кредиту, у зв`язку із укладенням кредитного договору, відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту - позичальнику.

Виходячи з викладеного, встановивши умову кредитного договору про обов`язок позичальника сплачувати щомісячно банку комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту; приймаючи до уваги, що надання інших послуг за вказану комісію умовами кредитного договору не погоджено, - колегія дійшла висновку, що зазначені вище пункти правочину щодо встановлення щомісячної комісії за розрахунково-касовеобслуговування є нікчемними в силу закону з моменту його укладення, а отже такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін, тому не потребують визнання їх недійсним.

Висновком експертів за результатами проведення комісійної повторної судово-економічної експертизи №3442/3442-20/3520-20, складеного 29.04.2021 року експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, зокрема, що станом на08.12.2014року позичальником ОСОБА_1 було погашеноза кредитнимдоговором №DNHDGF00000124від 01.08.2005року заборгованістьза тіломкредиту всумі 9106,12доларів СШАта заборгованістьпо комісіїна суму7110,95доларів США (а.с. 63-64 т.3).

Згідно копії заяви на видачу готівки №1 від 01.08.2005 року, ОСОБА_1 отримала готівкові кошти за умовами вказаного вище договору в сумі 37000,00 дол. США (а.с. 15 т.1). Крім того, факт отримання кредитних коштів не заперечується представником відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, вирішуючи спір у даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходячи із засад розумності та справедливості; розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, - колегія вважає за можливе застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України та відрахувати від суми заборгованості за тілом кредиту за договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року суму сплаченої позичальником (за нікчемною угодою) комісії у розмірі 7110,95 доларів США.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, станом на 08.12.2014 року, у розмірі 20782,93 дол. США, що є тілом кредиту, яка залишається після відрахування сплачених позичальником грошових коштів на погашення тіла в сумі 9106,12доларів СШАта сплаченої комісіїв сумі7110,95доларів США (37000,00 дол. США - 9106,12 доларів США - 7110,95 доларів США).

Зазначена вище заборгованість підтверджується копією заяви на видачу готівки №1 від 01.08.2005 року на суму 37000,00 дол. США (а.с. 15 т.1), а також висновком експертів за результатами проведення комісійної повторної судово-економічної експертизи №3442/3442-20/3520-20, складеним 29.04.2021 року експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 63-64 т.3).

Додатком №1 до висновку експертів №3442/3442-20/3520-20 (Зведена відомість зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року) було встановлено погашену позичальником ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, зокрема, за тілом кредиту та комісією з посиланням на квитанції та виписки з особового рахунку за кожною банківською операцією (а.с. 63-64 т.3).

Колегія звертає також увагу, що загальна сума сплачених ОСОБА_1 грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року становить 49404,85 дол. США, що на 133,53% більше від суми отриманого тіла кредиту (а.с. 64 т.3 зворот).

Згідно змісту наданого представником ОСОБА_1 розрахунку заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, залишок по кредиту становить 17006,00 дол. США, тобто відповідач частково визнає наявність боргу (а.с. 147-149 т.1).

Посилання апелянта на те, що у висновку експерта зазначено про неможливість визначити суму заборгованості по кредитному договору, яка прямо залежить від суми погашених процентів за користування кредитом, не звільняє позичальника від обов`язку щодо сплати залишку тіла кредиту, не є підставою для відмови у стягненні тіла кредиту в цілому.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (статті 110 ЦПК України).

Як зазначалось вище, висновком експертів за результатами проведення комісійної повторної судово-економічної експертизи №3442/3442-20/3520-20 від 29.04.2021, встановлено, що розмір заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 року, станом на 08.12.2014 року, а саме окремо: за тілом кредиту, процентам за користування кредитом та пені в обсязі наданих документів визначити не надаєтьсяза можливе з причин, наведених в дослідницькій частині висновку.

У дослідницькій частині висновку експертизи №3442/3442-20/3520-20 від 29.04.2021, зокрема, встановлено, що постановою НБУ «Про запровадження Національним банком України валютних аукціонів» №469 від 29.12.2008 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року за №86/16102, у зв`язку з різкою зміною валютних курсів запроваджено валютні аукціони; відповідно до п. 2.2 Постанови №469 «Національний банк у разі прийняття рішення про проведення аукціону повідомляє про це суб`єктів ринку засобами електронної пошти не пізніше дня, що передує дню його проведення, до 16.30 за київським часом, умови проведення аукціону визначає Національний банк у повідомленні про проведення аукціону...».

Згідно пояснень судових експертів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проведення НБУ вказаних вище валютних аукціонів здійснювалось з метою купівлі банками валюти за зниженою ціною, тобто в інтересах позичальника.

Також, в ході дослідження експертами було встановлено, що з 29.12.2008 року по 29.12.2009 року позичальником вносилась сума щомісячних платежів у національній валюті з призначенням платежу «Внесення готівки для придбання валюти на аукціонні НБУ для погашення заборгованості по кредиту 29098050026239», що підтверджується квитанціями про внесення коштів (а.с. 157-158 т.1); зарахування банком коштів згідно даних квитанцій відбувалось після проведення валютних аукціонів; таким чином, у зазначений період підвищені відсотки та пеня за невиконання позичальником своїх зобов`язань вчасно не нараховувались (а.с. 61 т.3).

Крім того, у дослідницькій частині висновку експертизи №3442/3442-20/3520-20 від 29.04.2021, зокрема, зазначено, що у період з 01.08.2005 по 08.12.2014 р.р. щорічно в останній робочий день липня або перший робочий день серпня банк збільшував залишок поточної заборгованості за кредитом; в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що містять деталізацію нарахування та призначення виявлених сум. Вихідні дані, які мають суттєвий вплив на розмір заборгованості за кредитним договором в наданих на дослідження матеріалах відображені неоднозначно (а.с. 61-62 т.3).

Неможливість визначення експертами точної суми заборгованості за процентами не може бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку сплати заборгованості за тілом кредиту, яке нею було отримано в повному обсязі та використано у власних споживчих цілях. Крім того, кредитний договір у встановленому порядку недійсним не визнаний.

Інших клопотань, зокрема про призначення судової (додаткової, повторної) експертизи, учасниками справи не заявлено, що стверджується матеріалами справи, протоколами та звукозаписом судових засідань суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині стягнення частково заборгованості за тілом кредиту. Тому судапеляційної інстанціїсправу вчастині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії та пені не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої солідарно з відповідачів заборгованості по тілу кредиту.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року в частині розміру стягнутої солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01 серпня 2005 року по тілу кредиту змінити з 28345,99 доларів США на 20782 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят два) дол. США 93 цента.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова