ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року справа №380/6614/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.

секретар судового засідання Кушик Й.-Д.М.,

за участю:

представники позивачів не прибули,

представник відповідача не прибув,

представники третіх осіб не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Громадської організації «Зручна громада», ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нейбор груп», Державне підприємство державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Зручна громада» та ОСОБА_1 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нейбор груп», Державне підприємство державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Сокільницької сільської ради №90 від 05.02.2021 року «Про затвердження детального плану території» в частині п.2 вказаного рішення щодо «Затвердження детального плану території «Внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області» розроблений ФОП ОСОБА_2 ТзОВ «Перспектива Девелопмент».

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають про те, що оскаржуване рішення від 05.02.2021 року №90, яким затверджено зміни до детального плану території у кварталі індивідуальної житлової забудови в урочищі Кадім в с.Сокільники, що позначений на Генеральному плані с.Сокільники - квартал К-9, фактично змінює квартал індивідуальної (садибної) забудови в урочищі Кадім в с.Сокільники в межах вулиць Успенська, Міхнюка, Об`їзна та Стефаника на квартал багатоквартирної житлової забудови, що свідчить про невідповідність існуючому Генеральному плану с.Сокільники. Вважають, що відповідачем порушено вимоги ст.20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 1.4. «Порядку розроблення містобудівної документації», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України 16.11.201 1 року №290, а саме відповідачем не забезпечено здійснення належного розгляду проекту містобудівної документації архітектурно- містобудівною радою, а затверджені зміни до детального плану території в кварталі К-9 с.Сокільники фактично суперечать висновкам та зауваженням архітектурно-містобудівної ради при департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 06.08.2020 року, які було надано за наслідками розгляду проекту змін до Генерального плану с.Сокільники, зокрема, щодо проекту внесення змін до Генерального плану с.Сокільники по кварталу К-9 в урочищі Кадім, а саме про необґрунтованість зміни кварталу індивідуальної (садибної) забудови в межах вулиць Успенська, Міхнюка, Об`їзна та Стефаника на багатоквартирну забудову. Крім цього вважають, що відповідачем порушено вимоги ч.3 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.3, п.4 «Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 555 (надалі - Порядок №555 від 25.05.2011) щодо обов`язку замовника містобудівної документації забезпечити:

- оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення (порушення п.1 ч.3 ст. 21);

- оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості (порушення п.2 ч.3 ст. 21);

- проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні (порушення п.4 ч.3 ст. 21);

- узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію (порушено п.5 ч.3 ст. 21);

В порушення вимог ч.1 п.4 Порядку №555 від 25.05.2011 відповідачем не здійснено оприлюднення у двотижневий строк прийнятого рішення щодо розроблення проекту містобудівної документації шляхом опублікування такого рішення у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради.

Також, на думку позивачів, відповідачем в порушення вимог 4.2 п.4 Порядку №555 від 25.05.2011 не здійснено оприлюднення розробленого проекту містобудівної документації, а саме проекту змін до детального плану території в кварталі К-9 урочище Кадім в с.Сокільники (текстові та графічні матеріали змін до детального плану території), не пізніш як у місячний строк з дня його подання розробником до виконавчого органу сільської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб- сайті Сокільницької сільської ради. Також в порушення вимог п.7 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.5 Порядку №555 від 25.05.2011 матеріали детального плану території та повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації не було розміщено відповідачем на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради, а повідомлення яке розміщено відповідачем у газеті «Голос Народу» від 28.11.2020 №47 (1806) містить лише коротку інформацію про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники, однак не містить:

- інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі (порушення п.п.1 п.5 Порядку №555 від 25.05.2011);

- основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації (порушення п.п.2 п.5 Порядку №555 від 25.05.2011);

- інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку (порушення п.п.4 п.5 Порядку №555 від 25.05.2011);

- інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження) (порушення п.п.5 п.5 Порядку №555 від 25.05.2011);

- відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій (порушення п.п.6 п.5 Порядку №555 від 25.05.2011);

- інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань (порушення п.п.6-1 п.5 Порядку №555 від 25.05.2011);

інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо) (порушення п.п.7 п.5 Порядку №555 від 25.05.2011).

Враховуючи вищенаведене позивачі звернулися з позовом до суду.

Відповідач у заявах по суті справи позов не визнав, надіслав на адресу суду відзиви на позов. Зазначає, що Сокільницькою сільською радою при прийнятті рішення №90 від 05.02.2021 року «Про затвердження детального плану території» в частині п.2 вказаного рішення щодо «Затвердження детального плану території «Внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області» було дотримано вимог Земельного Кодексу, Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності». Також зазначає, що оскаржуване рішення не порушує прав позивачів а тому просить відмовити у задоволенні позову. Крім цього, згідно поданої зави від 07.10.21 та долученої копії рішення №262 від 24.09.2021, зазначає, що оскаржуване рішення визнано недійсним, що є підставою для відмови у позові.

Згідно пояснень на позов, надісланих представником третьої особи Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, департамент підтримує позовні вимоги з підстав зазначених у позові.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейбор груп» надіслано на адресу суду пояснення на позов згідно яких вважає, що рішення у даній справі не буде порушувати права Товариства а тому при вирішенні справи покладається на розсуд суду

Представником Державного підприємства державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів заяви по суті справи не подавалися, в судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

У судових засіданнях представники позивачів позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у у заявах по суті справи, просили позов задовольнити.29.12.2021 у судове засідання не з`явилися. Згідно поданих заяв від 29.12.2021 просили розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви від 28.12.2021 просить розглядати справу без участі представника відповідача, з врахуванням заяв по суті справи просить відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб у судове засідання 29.12.2021 не з`явилися, повідомлялися про розгляд справи у встановленому законом порядку, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності з врахуванням поданих заяв по суті справи.

Суд заслухавши пояснення представників позивачів, пояснення представника Державного підприємства державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів, з`ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки пл.0,1 га під кадастровим номером 4623686400:04:000:2401 із цільовим призначенням: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), що розташована в кварталі індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі «Кадім» в с.Сокільники (позначений на генеральному плані квартал К-9).

Вказаний квартал індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі «Кадім» було розроблено згідно «Детального плану території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники» (надалі - «ДПТ») на підставі рішення Сокільницької сільської ради від 27.04.2016 року №91 «Про розробку детального плану території» у відповідності до Генерального плану с.Сокільники та поширюється на масив земельних ділянок загальною площею 13,28858 га цільовим призначенням: для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд; та передбачає розміщення на території кварталу 72 ділянки проектованої індивідуальної житлової забудови (площа від 0,0800 га до 0,1100 га) та 1 ділянку проектованої блокованої малоповерхової житлової забудови (площа 0,1420 га).

Крім того, як вбачається із додатку до завдання на розроблення ДПТ - «Схеми розташування території в планувальній структурі с.Сокільники (1:5000)» та розробленого ДПТ «Проектного плану (1:1000)», до меж земельної ділянки на яку розробляється ДПТ входить земельна ділянка площею 2,0 га позначена на ДПТ як територія ділянок для ведення особистого селянського господарства. Як вбачається із матеріалів ДПТ на вказаній земельній ділянці площею 2,0 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не передбачалось розміщення житлової чи будь-якої іншої забудови та/або зміни цільового призначення землі.

Однак, як стало відомо лише у березні 2021 року, у вказаний вище «Детальний план території кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники» було внесено суттєві зміни.

Як зазначено у завданні на розроблення Детального плану території «Внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники» (надалі - «Зміни в ДПТ»), підставою для внесення змін в детальний план території стало рішення Сокільницької сільської ради від 06.08.2019 року №759 «Про надання дозволу на розробку детального плану території». Згідно п.1.9 вказаного рішення, зазначено, що розглянувши заяву гр. ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку детального плану території в с.Сокільники надано дозвіл на розробку детального плану території для внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області.

Разом з тим, як зазначено в п.7 завдання на розроблення змін в ДПТ, метою розроблення детального плану є: згідно розділу 4 підпункту 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012: - впорядкувати вулично-дорожну мережу та визначити функціональне призначення території з метою зміни цільового призначення ділянки проектування; - передбачити розміщення житлової забудови в урочищі Кадім в с.Сокільники; - деталізація та уточнення рішень Генерального плану населеного пункту; - матеріали ДПТ виконати на основі оновленого топографічного плану території проектування в цифровому та паперовому вигляді; - передбачити впорядкування території району опрацювання ДПТ з врахуванням діючої містобудівної документації.

Вказана вище мета розроблення Змін в ДПТ не відповідає змісту рішення Сокільницької сільської ради від 06.08.2019 року №759 «Про надання дозволу на розробку детального плану території».

Як вбачається із додатку до завдання на розроблення ДПТ - «Схеми розташування території в планувальній структурі с.Сокільники (1:5000)» та розробленого ДПТ «Проектного плану (1:1000)», до меж земельної ділянки на яку розробляється ДПТ входить земельна ділянка площею 2,0 га яка на проекті поділена на декілька ділянок проектованої багатоквартирної житлової забудови (ділянка 1 площею 1,1800 га) та проектованих індивідуальних житлових будинків (ділянки 2-24 площею 0,5181 га). Вказані зміни в ДПТ охоплюють позначену на плані АДРЕСА_1 , на якій знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1 пл.0,1 га під кадастровим номером 4623686400:04:000:2401, що безпосередньо впливає на права та інтереси позивача.

Рішенням Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 05 лютого 2021 року №90 «Про затвердження детального плану території», за результатами розгляду заяви ТзОВ «Перспектива Девелопмент» про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця, а саме п.2 вказаного рішення «Затверджено детальний план території «Внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області» розроблений ФОП ОСОБА_2 ТзОВ «Перспектива Девелопмент».

Оскаржуване рішення відповідача від 05.02.2021 року №90, яким затверджено зміни до детального плану території у кварталі індивідуальної житлової забудови в урочищі Кадім в с.Сокільники, що позначений на Генеральному плані с.Сокільники - квартал К-9, фактично змінює квартал індивідуальної (садибної) забудови в урочищі Кадім в с.Сокільники в межах вулиць Успенська, Міхнюка, Об`їзна та Стефаника на квартал багатоквартирної житлової забудови, що свідчить про невідповідність існуючому Генеральному плану с.Сокільники.

На думку позивача, в порушення норм п.1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спірні зміни до детального плану території не уточнюють існуючий Генеральний план с.Сокільники в кварталі К-9, а змінюють його. Так, зокрема, зміни до детального плану території передбачають будівництво в кварталі 4-поверхових багатоквартирних житлових будинків на відміну від визначеного Генеральним планом кварталу індивідуальної (садибної) забудови, а отже - зміни до детального плану території не відповідають існуючому Генеральному плану, що є грубим порушенням п.10 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також позивач вказує на те, що в порушення вимог ст.20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.1.4. «Порядку розроблення містобудівної документації», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України 16.11.2011 року №290 відповідачем не забезпечено здійснення належного розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою, а затверджені зміни до детального плану території в кварталі К-9 с.Сокільники фактично суперечать висновкам та зауваженням архітектурно-містобудівної ради при департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 06.08.2020 року, які було надано за наслідками розгляду проекту змін до Генерального плану с.Сокільники, зокрема, щодо проекту внесення змін до Генерального плану с.Сокільники по кварталу К-9 в урочищі Кадім, а саме про необґрунтованість зміни кварталу індивідуальної (садибної) забудови в межах вулиць Успенська, Міхнюка, Об`їзна та Стефаника на багатоквартирну забудову. В порушення вимог ч.1 п.4 «Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 555 відповідачем не здійснено оприлюднення у двотижневий строк прийнятого рішення щодо розроблення проекту містобудівної документації шляхом опублікування такого рішення у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради. В порушення вимог ч.2 п.4 Порядку №555 від 25.05.2011 відповідачем не здійснено оприлюднення розробленого проекту містобудівної документації, а саме проекту змін до детального плану території в кварталі К-9 урочище Кадім в с.Сокільники (текстові та графічні матеріали змін до детального плану території), не пізніш як у місячний строк з дня його подання розробником до виконавчого органу сільської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради. В порушення вимог п.7 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.5 Порядку №555 від 25.05.2011 матеріали детального плану території та повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації не було розміщено відповідачем на офіційному веб-сайті Сокільницької сільської ради, а повідомлення яке розміщено відповідачем у газеті «Голос Народу» від 28.11.2020 №47 (1806) містить лише коротку інформацію про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники. В порушення вимог ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.6 Порядку №555 від 25.05.2011 громадськість була позбавлена можливості реалізувати у визначеному законом порядку права на подання пропозицій та/або зауважень до проекту змін до детального плану території в урочищі Кадім в с.Сокільники, оскільки відповідачем не було надано жодної інформації про заплановані зміни до детального плану території, а рішення про надання дозволу на розробку змін в детальний план території та визначена законом інформація про склад та зміст змін до детального плану території, а також графічні матеріали, що відображають зміст запропонованих змін не були оприлюднені відповідачем у встановленому законом порядку. всупереч рекомендаціям, наданим відповідачу Львівською обласною державною адміністрацією листом від 07.04.2021 року №5/14-3745/0/2-21/7-16.1.1, до цього часу Сокільницькою сільською радою не прийнято жодного рішення для приведення оскаржуваного рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 05 лютого 2021 року №90 «Про затвердження детального плану території» у відповідність до вимог містобудівного законодавства та вимог містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, до вимог діючого Генерального плану с.Сокільники.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Сокільницької сільської ради та її виконавчого комітету у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статей 28, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 7 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14, від 5 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290).

Пунктом 4.1 Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з приписами пункту 4.8 Порядку № 290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту.

Зі змісту наведених правових норма вбачається, що органом, уповноваженим на надання дозволу на розроблення детального плану території міста є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 810/4017/17, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС.

Статтею 1 Закону ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Таким чином, детальний план є видом містобудівної документації, яка, свою чергу, є інструментом державного регулювання планування територій, тобто, інструментом здійснення владних повноважень.

Суд вважає, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.

Водночас право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.

Отже територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.

Територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.

Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

Суд зазначає, що за носіями, інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.

У вказаній справі позивач, як житель села і власник суміжної земельної ділянки з територіями, які охоплені спірним рішенням сільської ради, звернувся за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування, надаючи дозвіл на розроблення детального плану територій, діяв усупереч його інтересів як члена територіальної громади. Затвердження детального плану території з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на права мешканців населеного пункту земельні ділянки яких знаходяться в межах та/або межують із територією, щодо якої розробляється детальний план території, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до Генерального плану с.Сокільники в редакції 2014 року земельний масив розташований у кварталі К-9 в урочищі Кадім в межах вулиць Успенська, Міхнюка, Об`їзна та Стефаника знаходився за межами населеного пункту с.Сокільники та відносився до земель сільськогосподарського призначення.

У 2016 році на замовлення виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області КП ЛОР «Архітектурна основа» було розроблено та в подальшому затверджено Детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Загальна площа на яку розроблявся Детальний план території становила 13,2258 га та включала 72 (сімдесят дві) ділянки індивідуальної (садибної) житлової забудови для учасників АТО та 1 (одну) вищевказану земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Даним Детальним планом території було чітко визначено, що квартал К-9 в урочищі Кадім передбачає лише індивідуальну (садибну) житлову забудову.

До моменту прийняття оскаржуваного рішення зміни до Генерального плану с.Сокільники не приймалось, зокрема, в частині змін функціонального призначення території у кварталі К-9 в урочищі Кадім.

Діючий на момент прийняття оскаржуваного рішення Генеральний план с.Сокільники є основою для розроблення плану зонування території населеного пункту та деталізується й уточнюється у детальних планах території.

На час прийняття оскаржуваного рішення проходила актуалізація Генерального плану с.Сокільники, про що свідчать рішення Сокільницької сільської ради №702 від 21.03.2019 року «Про коригування генерального плану села Сокільники Пустомитівського району Львівської області» згідно якого було вирішлено звернутись до ДІПМ «МІСТОПРОЕКТ» з зауваженнями та пропозиціями щодо коригування генерального плану села Сокільники.

Листом №653 від 26.06.2020 року Сокільницька сільська рада, з метою внесення змін до Генерального плану с.Сокільники, звернулась на адресу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та подала на розгляд архітектурно-містобудівної ради при департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА проект змін до Генерального плану с.Сокільники. Вказана зміни, зокрема, стосувались кварталу К-9 в урочищі Кадім та передбачали зміну існуючого кварталу індивідуальної (садибної) житлової забудови на багатоквартирну саме для території вищевказаної вище земельної ділянки площею 2 га під кадастровим номером 4623686400:04:000:0126, яка ще у 2013 році при нез`ясованих обставинах була передана у приватну власність фізичної особи нібито для ведення особистого селянського господарства та в подальшому неодноразово змінювала свого власника, а також цільове призначення.

Згідно протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради при департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 06.08.2020 року, затвердженого директором департаменту О.В.Василько, архітектурно-містобудівною радою було надано ряд зауважень на адресу проектної організації ДІПМ «МІСТОПРОЕКТ», як розробника змін до Генерального плану с.Сокільники, та п.6 зауважень щодо змін по житловому кварталу К-9 зазначено наступне: «обґрунтувати необхідність розташування багатоповерхової житлової забудови в житловому кварталі К-9 в межах вулиць Успенська, Міхнюка, Об`їзна та Стефаника із дотриманням вимог розділу «Багатоквартирна забудова» та пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12.2019 «Планування та забудова територій» (абз.3 арк.4 Протоколу від 06.08.2020).

Листом ДІПМ «МІСТОПРОЕКТ» від 02.09.2020 року №510/12-1, який було адресовано голові Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_4 та директору департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА ОСОБА_5 , підтверджується, що за результатами розгляду протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради при департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 06.08.2020 року щодо проекту Внесення змін до Генерального плану с.Сокільники, проектною організацією (ДІПМ «МІСТОПРОЕКТ») прийнято зауваження щодо змін по житловому кварталу К-9 та зазначено наступне: «Зауваження приймається. В кварталі К-9 в межах вулиць Успенська, Міхнюка, Об`їзна та Стефаника багатоквартирна забудова замінена на садибну» (п.6 листа ДІПМ «МІСТОПРОЕКТ» від 02.09.2020 року №510/12-1).

Таким чином, на стадії розробки змін до Генерального плану с.Сокільники, зокрема, в частині кварталу К-9 в урочищі Кадім, проектною організацією розробником змін до Генерального плану с.Сокільники, із врахуванням зауважень архітектурно-містобудівної ради, було обґрунтовано необхідність залишення без змін існуючого (визначеного діючим Генеральним планом с.Сокільники) функціонального призначення території, а саме індивідуальної (садибної) житлової забудови та відсутність підстав для розміщення в цьому кварталі багатоквартирної житлової забудови.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що чинним на час прийняття оскаржуваного рішення Генеральним планом с. Сокільники не передбачено розміщення багатоквартирної житлової забудови на спірній території села, відсутні відповідні розрахунки, планування відповідної інфраструктури та комунікацій. Тому проект містобудівної документації не може уточнювати положення генерального плану, які відсутні у такому генеральному плані. Через відсутність у чинному генеральному плані положень, які передбачають багатоквартирну житлову забудову, такий генеральний план не може слугувати основою для розробки проекту містобудівної документації для забудови спірної території села багатоквартирними житловими будинками. Натомість проект ДПТ, що затверджений спірним рішенням відповідача фактично змінює, а не уточнює положення генерального плану с. Сокільники.

Також при визначенні просторової композиції і параметрів забудови виникало ряд питань: чи не призведе таке будівництво до руйнувань сусідніх будинків (в тому числі де мешкають позивачі), чи опрацьовано питання інженерно-технічного захисту цивільного населення, який ступінь вогнестійкості будинку, заїзду та розвороту техніки, в тому числі і протипожежної, влаштування проїздів у двориках будинків, де мешкають позивачі, геологічні дослідження території.

Детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.

01 жовтня 2019 року набрав чинності ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який розроблено, фактично, на заміну ДБН 360-92 (який діяв з 01.01.1993 року) та ще низки ДБН.

Відповідно до вказаних ДБН селищні території призначені для створення сприятливого життєвого середовища, яке має відповідати соціальним, екологічним та містобудівним умовам, що забезпечують процеси життєдіяльності населення, пов`язані з його демографічним і соціальним відтворенням.

Згідно з ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій у сільських населених пунктах чисельністю понад 1 тис. осіб - дозволено садибну забудову та багатоквартирні житлові будинки висотою до 12 м (до 4-х поверхів включно).

Багатоквартирний будинок це житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира.

Проте, розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається (6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019).

Як вбачається з діючого на момент винесення оскаржуваного рішення Генерального плану с. Сокільники, територія щодо якої розроблявся детальний план відноситься до території садибної забудови. А отже детальний план території, який затверджений спірним рішенням Сокільницької сільської ради не відповідає чинним нормам ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій.

Оскаржуване рішення, яке зумовлює зміну умов громадської забудови на території с. Сокільники передбачає і відповідну зміну стану довкілля, яке використовується для такої забудови.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи містобудування», при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій. Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно- інформаційної, інженерної інфраструктури.

Питання розміщення житлової багатоквартирної забудови істотно впливає на позивача та усіх членів громади, зокрема, щодо наявної та проектної інфраструктури, інженерних комунікацій, вулично- дорожньої мережі села.

А тому сільською радою повинна була здійснена стратегічна екологічна оцінка, під час якої мали бути оцінені ймовірні наслідки реалізації детального плану території, зокрема, наслідки для таких компонентів довкілля: ґрунти; атмосферне повітря; водні ресурси; стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок); кліматичні фактори. Зокрема, потрібно було оцінити ймовірні наслідки від об`єктів інфраструктури, що пропонуються відповідно до детального плану території, на здоров`я населення.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що рішення Сокільницької сільської ради від 06.08.2019 року №759 «Про надання дозволу на розробку детального плану території», а саме п.1.9 вказаного рішення, яким розглянувши заяву гр. ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку детального плану території в с.Сокільники надано дозвіл на розробку детального плану території для внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники, не було опубліковане у засобах масової інформації. Так само не було оприлюднено самого проекту розробленого детального планування території. Водночас ті оголошення, які публікувались в газеті «Голос народу», не містили інформації, визначеної Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555. Як наслідок, було порушено вимоги ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1)оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2)оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3)реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4)проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5)узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6)оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частин 4 та 5 цієї статті оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації. Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

З аналізу вищезазначених норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» можна дійти висновку, що підставою для подання пропозицій громадськості є зокрема оприлюднення проектів містобудівної документації.

Відповідно до частини 6 статті 21 цього Закону громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Як свідчить оголошення в часописі «Голос народу» від 28.11.2020 року №47 (1806), проект детального плану території кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники не був оприлюднений на місцевому рівні, а також відсутня будь-яка інформація щодо проекту змін до детального плану території на офіційному сайті Сокільницької сільської ради.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок № 555).

Згідно з пунктом 3 Порядку Порядок № 555 замовники містобудівної документації відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

реєстрацію, розгляд і врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

У відповідності до пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1)інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2)основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3)відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4)інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку;

5)інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження);

6)відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

6-1) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань;

7)інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Згідно з пунктом 6 Порядку оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику у строк, визначений замовником містобудівної документації.

Так, у газеті «Голос народу» (випуск за 28 листопада 2020 року №47 (1806) було опубліковано повідомлення з інформацією наступного змісту: «Сокільницька сільська рада згідно з рішенням №759 від 06.08.2019 року інформує про проведення громадського обговорення щодо розроблення детального плану території для внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області гр. ОСОБА_6 . З пропозиціями звертатися у сільську раду.»

Вказана публікація не відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених в Порядку № 555, адже зокрема така не містила інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; відомості строк завершення розгляду пропозицій; інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі.

Отже, відповідачем не забезпечено участь громадськості у наданні своїх зауважень та пропозицій у проекті містобудівної документації.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Аналіз положень статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає можливість стверджувати, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту.

Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їхнє коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом встановлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Рішення ради щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 26 травня 2020 року у справі №750/11932/16-а.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Крім того, дія нормативно-правового акта є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акта.

Виходячи із змісту частин першої та другої статті 21 Закону № 3038-VI слід зазначити, що проекти містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій мають бути розробленими до проведення громадських слухань. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації. Рішення, що стосуються розроблення містобудівної документації здійснюється з урахуванням інтересів громадськості та, відповідно, впливають на інтереси кожного її представника.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 160/2852/19.

Згідно з ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Зокрема, до таких питань належать і питання у сфері містобудівної діяльності - визначення територій для містобудівних потреб, визначення планів перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів.

Ст.5 Закону «Про основи містобудівної діяльності» встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності, зокрема, повинні бути забезпечені:

-розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

-інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

-участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не забезпечив інформування мешканців с. Сокільники, в тому числі позивача, про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків у кварталі індивідуальної житлової забудови, що суперечить Генеральному плану населеного пункту.

Тому відповідачем порушено право позивача на отримання інформації про плани перспективного розвитку територій села, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.

Оскаржуване рішення, яке зумовлює зміну умов громадської забудови на території с. Сокільники передбачає і відповідну зміну стану довкілля, яке використовується для такої забудови.

Належне інформування населення щодо рішень, які впливають на стан довкілля та забезпечення реальної можливості у обговоренні проектів таких рішень гарантовано державою Україна, зокрема, підписанням 25.06.1998 року Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка набула чинності для України 30.10.2001 (далі - Орхуська конвенція).

Відповідно до ст.1 Орхуської конвенції, - метою її підписання є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Суд зазначає, що Ст.7 Орхуської конвенції визначено зміст зобов`язання Сторін, до яких належить і держава Україна, щодо участі громадськості в питаннях розроблення планів, програм і політичних документів, пов`язаних з навколишнім середовищем. Так, кожна зі Сторін передбачає відповідні практичні та (або) інші положення стосовно участі громадськості на принципах прозорості та справедливості в процесі підготовки планів і програм, пов`язаних з навколишнім середовищем, надаючи громадськості необхідну інформацію. В рамках цих принципів застосовуються пункти 3, 4 і 8 статті 6. Відповідний державний орган з урахуванням цілей Конвенції визначає кола громадськості, які можуть брати участь у цьому процесі. В міру можливостей кожна зі Сторін прагне забезпечити громадськість можливостями для її участі у розробці екологічної політики.

Виходячи зі змісту Орхуської конвенції до визначення підстав захисту порушеного права та інтересу щодо безпечного довкілля не може бути застосовано суб`єктивістський підхід.

Безпосередньо доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, визначена ст. 9 Орхуської конвенції, яка частина 2 якої передбачає, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості:

а)які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива,

б)які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством.

Пунктами 4, 5 статті 2 цієї конвенції визначено, що «Громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; «Зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, дозволяє звертатися до адміністративного суду будь-якій особі з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з питань навколишнього природного середовища.

П.3 Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2002 у справі № 1-16/2002 за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст.140 Конституції України (справа про об`єднання територіальних громад) встановлено наступне: таким чином, положення частини першої ст.140 Конституції України визначили місцеве самоврядування як право територіальної громади - первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень - вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та дали визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об`єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, а не встановили порядку об`єднання або роз`єднання самих територіальних громад.

П.3 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, частини чотирнадцятої ст.46, частин 1 та 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено наступне: гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.п. 4.1. п.4 зазначеного рішення Конституційного Суду України зазначено, що закріплені у ст.144 Конституції України і ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.

Для забезпечення конституційних прав участі позивача та інших членів територіальної громади с. Сокільники у вирішенні питань місцевого значення необхідною умовою є дотримання відповідачем своїх обов`язків щодо забезпечення проведення громадських слухань щодо Проекту містобудівної документації у повній відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №555.

Право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для захисту своїх прав та інтересів є конституційним правом кожного громадянина, закріпленим у ст.40 Конституції України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування із пропозиціями, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Суд приходить до висновку про порушення права позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яка визначено ст.50 Конституції України і належить до основних прав людини.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст.293 Цивільного кодексу України, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля віднесено до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Частиною 2 вказаної статті Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно- правових та інших заходів.

Отже, право на безпечне довкілля це фактично зумовлює також право громадянина вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

Право людини на безпечне навколишнє природне середовище є правовою та фізичною можливістю проживати в навколишньому природному середовищі, яке не загрожує її здоров`ю і життю, а у випадку порушення цього права - вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку.

А тому суб`єктивне право позивача на безпечне навколишнє середовище передбачає право позивача на проживання в сприятливому навколишньому природному середовищі, безпечному для здоров`я і життя людини та на державний захист від перешкод при здійсненні цього права у встановленому законодавством порядку.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що Сокільницька сільська рада всупереч процедурі - не змінюючи Генерального плану с. Сокільники і фактично не провівши публічні слухання на яких були присутні лише секретар і кілька посадовців сільської ради приймає рішення про зміну цільового призначення території із земель індивідуальної житлової забудови на багатоквартирну багатоповерхову забудову. Мешканці села не могли бути присутніми, оскільки не були інформовані належним чином про такі зміни.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі, обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відтак, суд вважає, що погодження розробленого детального плану території не відповідає вимогам законодавства та державним будівельним нормам, а процедура громадського обговорення і слухань відповідачем не була проведена з дотриманням вимог закону.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано обґрунтовані доводи правомірності прийняття рішення Сокільницької сільської ради №90 від 05.02.2021 року «Про затвердження детального плану території», за результатами розгляду заяви ТзОВ «Перспектива Девелопмент» про затвердження детального плану території в с.Сокільники, с.Басівка, с.Годовиця, а саме п.2 вказаного рішення «Затверджено детальний план території «Внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області» розроблений ФОП ОСОБА_2 ТзОВ «Перспектива Девелопмент».

Суд критично оцінює наявне в матеріалах справи рішення Сокільницької сільської ради №262 від 24.09.2021 року яким було визнано недійсним рішення Сокільницької сільської ради від 05.02.2021 року №90 «Про затвердження детального плану території» в частині п. 2 вказаного рішення щодо «Затвердження детального плану території «Внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області», розроблений ФОП ОСОБА_2 ТОВ «Перспектива Девелопмент».

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Конституцією і законами України не передбачено право органу місцевого самоврядування приймати рішення про недійсність свого рішення.

В силу положень ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Вказане вище рішення Сокільницької сільської ради №262 від 24.09.2021 року про визнання недійсним рішення Сокільницької сільської ради від 05.02.2021 року №90 не містить відомостей про його скасування з підстав його невідповідності закону або з метою відновлення законних прав та інтересів позивача у даній справі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловлював правову позицію, відповідно до якої право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації (постанова від 21 березня 2018 року у справі № 812\602\17).

Відтак, право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації, а виконання адміністративного акта не може виправдовувати протиправності останнього.

Встановлення судовим рішенням протиправності такого, обтяження за яким вже не є актуальним, індивідуального акта, слугує кільком конкретно визначеним цілям.

Перш за все, воно має велике суспільне значення, оскільки сприяє посиленню загальної правової свідомості.

По-друге, ухвалення судового рішення у таких справах запобігатиме допущенню повторного аналогічного порушення прав позивача або осіб, що опинилися у схожих обставинах з боку відповідача, і дозволить останньому діяти надалі з урахуванням правової позиції суду.

По-третє, лише повноцінний судовий розгляд і вирішення цієї позовної вимоги дозволить найбільш чітко і правильно диференціювати можливі порушення за мірою їх впливу на кінцевий результат, відокремивши суттєві, тобто ті, що тягнуть обов`язкове скасування адміністративного акта, від незначних формальних, що не вплинули і не могли вплинути на результати перевірки.

Таким чином, згідно норм законодавства яким регулюються спірні правовідносини та Кодексу адміністративного судочинства України, право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.

Відповідно змісту частини першої цієї статті, такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Частиною 9 статті 264 КАС України передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивачів за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір в розмірі 2270, 00 грн слід стягнути на користь Громадської організації «Зручна громада» з Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань.

Судовий збір на користь ОСОБА_1 не підлягає стягненню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Громадської організації «Зручна громада», ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нейбор груп», Державне підприємство державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним рішення Сокільницької сільської ради №90 від 05.02.2021 року «Про затвердження детального плану території» в частині п.2 вказаного рішення щодо «Затвердження детального плану території «Внесення змін в детальний план території розташування кварталу індивідуальної житлової забудови учасникам АТО в урочищі Кадім в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області» розроблений ФОП ОСОБА_2 ТзОВ «Перспектива Девелопмент».

Судовий збір в розмірі 2270, 00 грн стягнути на користь Громадської організації «Зручна громада» з Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 06.01.2022.

Суддя Костецький Н.В.