Справа № 159/4129/21

Провадження № 2/159/1054/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бляшука В.Й.,

представника відповідача - адвоката Чорної Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, повернення сплачених за товар коштів, стягнення неустойки, суми інфляційних втрат, суми 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.07.21 р. посередництвом свого представника - адвоката - звернувся до суду з вказаним вище позовом, просить розірвати договір про придбання 2 - х автоамортизаторів від 17.08.20 р.; стягнути з відповідача на його користь: 3 400 грн, сплачених за товар неналежної якості з істотним недоліком; 1 904 грн неустойки, 216 грн, 24 коп. інфляційних втрат, 52 грн, 83 коп. суми 3 - х % річних. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 17.08.20 р. він у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що у АДРЕСА_1 , гаражний масив « Текіла » за усним договором придбав за товарним чеком № 0 000 040 374 до автомобіля марки «Пежо Партнер» два автомобільні амортизатори передні фірми «Sachhs» №№ 314 886 , 13 1500 318 213 ; 314 888 13 1500 318 215 (далі - товар, спірний товар) за загальну суму 3 400 грн. Того ж дня амортизатори було встановлено відповідачем на авто, яким він користується, а саме: марки «Пежо Партнер» з № кузова НОМЕР_4 , 13 р. випуску, р. н. НОМЕР_5 . Будь - яких інших, крім чека, документів на товар відповідач йому не надав. Товар продав йому продавець ОСОБА_3 , який і оформив чек. Заміну амортизаторів на нові здійснив працівник відповідача - ОСОБА_4 , який потім на його прохання видав йому акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 09.10.20 р., що підписаний та завірений відповідачем. Після установки придбаних амортизаторів на авто він того ж дня увечері з м. Ковеля Волинської обл. поїхав у с. Лучичі Ковельського району Волинської обл.. Коли він виїхав на трасу, то при швидкості понад 60 км/год. у автомобілі почався сильний стукіт, характерний для несправності амортизаторів, що вказує на неналежну їх якість. Наступного дня він зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що встановлені ним амортизатори несправні та стукають. Той сказав приїхати, щоб подивитись, чи належно встановлені амортизатори. Того ж дня він приїхав до ОСОБА_4 , той оглянув авто і сказав, що амортизатори встановлені нормально. Однак і надалі при русі авта при швидкості понад 60 км/год, був такий же стукіт. 01.09.20 р. він повторно приїхав до ОСОБА_4 , попросив зняти амортизатори і виявити причину несправності, залишивши авто у останнього. Наприкінці цього ж дня ОСОБА_4 повідомив, що амортизаторів він не знімав, але встановив, що нікого стукоту немає; амортизатори - нормальні, знімати їх не захотів. 17.09.20 р. у смт Старій Вижівці Ковельського району Волинської обл. він зняв ці амортизатори та виявив їх неякісність: вони при натисканні не спрацьовують належно і не повертаються у попереднє положення у відповідний проміжок часу. Про таку неставність товару він відзняв відео та надав його ОСОБА_4 .. Наступного дня він завіз ОСОБА_4 ці амортизатори та той прийняв їх, сказав, що відправить на перевірку. Через 2 тижні ОСОБА_4 повернув йому ці амортизатори, сказавши, що вони - нормальні. На його прохання повернути гроші, сплачені за товар і отримати товар назад, ОСОБА_4 відмовив. 05.10.20 р. він написав відповідачеві заяву та подав її продавцеві - ОСОБА_3 - із копією чека - під розпис - про заміну придбаних амортизаторів на належні, а при відсутності такого товару - повернення грошей, хоча помилково послався на ст. 9 замість ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», так як товар несправний, тобто, неналежної якості. 09.10.20 р. він приїхав до відповідача у вказаний вище магазин, однак, останнього там не було і ОСОБА_4 як працівник відповідача, передав йому лист відповідача від 06.10.21 р. про відмову у задоволенні його заяви; вказаний вище акт № 63 від 09.10.21 р.. 17.11.20 р. він написав лист і акт приймання - передачі про повернення несправного товару і просив безоплатно у 14 - ти денний строк усунути недолік товару, а у випадку, якщо такий недолік усунутий бути не може, або його усунення потребує більшого часу, то - розірвати договір та повернути йому сплачену за товар грошову суму. Такий лист і акт приймання - передачі він мав намір вручити відповідачеві, але 19.11.20 р., приїхавши у той же магазин, дізнався, що відповідача там немає, а ОСОБА_4 його лист та амортизатори приймати, а акт приймання - передачі підписувати і гроші повертати - відмовився у присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про що він зробив відмітку у акті приймання - передачі. Того ж дня через 2 год. йому зателефонував ОСОБА_4 та сказав привести амортизатори, які відповідач отримає і спробує поремонтувати чи продати, щоб повернути йому гроші. Він 19.11.20 р. повернув відповідачеві товар, якого отримав ОСОБА_4. З того часу відповідач не повертає ні товар, ні гроші. Тому 14.01.21 р. він склав листа з вимогою про розірвання договору і повернення грошей на вказаний ним рахунок його банківської картки, надіславши рекомендованого листа поштою з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою здійснення відповідачем господарської діяльності. Однак цей лист йому повернувся і відповідачем отриманий не був. Тому 13.04.21 р. він надіслав такого ж листа повторно, зазначивши, додатково прохання про сплату неустойки. Такий лист відповідачем було отримано під розпис 14.05.21 р.. 19.05.21 р. він на цей лист отримав відповідь відповідача від 16.04.21 р. про те, що строк на повернення товару належної якості закінчився 31.08.20 р., відповідач як ФОП не отримував від нього ніякого товару і скарг щодо якості товару, тому підстав для розірвання договору і повернення грошей немає, а тому відповідачем як ФОП його вимоги відхилено у повному обсязі. Зазначає, що його попередні листи - вимоги саме відповідач не приймав. 17.05.21 р. він з телефонної розмови із ОСОБА_4 дізнався, що амортизатори ще не відремонтовані і не продані, а тому гроші повернуті не будуть. Покликаючись на ст. ст. 6 - 8, п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що розмір неустойки за період з 19.11.20 р. по 13.01.21 р. складає 1 904 грн за 56 днів затримки. Покликаючись на ст. 625 ЦК України, зазначає, що за станом на 12.07.21 р. сума інфляційних втрат складає 216 грн, 24 коп.. Сума 3 % річних за станом на 12.07.21 р. складає 52 грн, 83 коп.. Просить позов задовольнити.

Провадження у справі відкрито за ухвалою судді від 27.07.21 р..

Копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданих до неї документів відповідач отримав під розпис 06.08.21 р..

25.08.21 р. відповідач засобом посередництва свого представник - адвоката подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначено, про невизнання позову у повному обсязі. Вказано, що за товарним чеком № 0 000 040 374 від 17.08.20 р. позивачем придбано у нього як ФОП вказаний вище товар за 3 400 грн. Товар був належної якості, відповідав замовленню позивача, жодних претензій від останнього на його адресу з приводу якості товару не надходило. 05.10.20 р. від позивача надійшла заява про повернення товару та грошей. 06.10.20 р. він позивачеві надав письмову відмову у задоволенні заяви позивача від 05.10.20 р.. Покликаючись на ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що строк на повернення товару належної якості закінчився 31.08.20 р.. Покликаючись на ч. 7 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що, крім того, заява позивача від 05.10.20 р. не містила даних про місце проживання позивача, тому не відповідала вимогам чинного законодавства та він мав право її повернути без розгляду. 15.04.21 р. він отримав аналогічного характеру листи позивача від 13.04.21 р.. На них від надав відповіді про відмову у задоволенні вимог позивача. Жодних інших заяв, звернень чи претензій від позивача до нього як ФОП не надходило. Придбаний позивачем товар є належної якості, знаходиться у позивача, використовується останнім, йому як продавцю повернутий не був. Акт приймання - передачі від 19.11.20 р. є неналежним та недопустимим, сфальсифікованим доказом, так як не містить даних про час, місце його складання та підписання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ; місце передачі товару ОСОБА_15 ; містить дані про товар, що не зафіксовані будь - яким іншим чином, не надавався жодній уповноваженій ним як ФОП особі для ознайомлення та підписання; з тексту акта слідує, що товар ніким не передавався. Доводи позивача про те, що він уникає отримувати листи позивача, дійсності не відповідають. Позивачем не доведено зв`язку наданого відеозапису з придбаним спірним товаром. Скріншот про телефонні розмови, виписка про телефонні розмови є неналежними доказами, так як з них не вбачається, яких саме розмов позивача вони стосуються. Позивач не довів того, що період з 17.08.21 р. по 17.05.21 р. він спілкувався із ОСОБА_4 з приводу придбання неякісного товару. Акт здавання - приймання робіт від 09.10.20 р. не пов`язаний із придбаванням позивачем спірного товару і отриманий під розпис особою з прізвищем « Кіндер ». Отримання послуг та документів під розпис від імені позивача іншими особами свідчить, вважає, про використання товару та транспортного засобу позивачем підприємницькій діяльності, що, з врахуванням того, що позивач є одночасно керівником ТОВ «ВП КДК», ТОВ «СП «АРСІЛ»», працює за сумісництвом у ТОВ «Волма», то і з метою маніпулювання документами і доказами, і може вплинути на підсудність розглядуваної справи. Покликаючись на ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що він надав позивачеві продукцію належної якості та інформацію про цю продукцію. Права позивача ним жодним чином не порушено. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Копію відзиву на позовну заяву з додатками позивачем було отримано під розпис 30.08.21 р..

Позивач за станом на 29.12.21 р. не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали повністю, обгрунтувавши їх вище наведеними доводами, просять позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Представник відповідача - адвокат - у судовому засіданні позову не визнала, надала суду пояснення, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву. Просить у задоволенні позову відмовити.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника - адвоката, представника відповідача - адвоката, показання свідків, дослідивши письмові та інші докази у справі, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як слідує з копії товарного чека № 0000040374 від 17.08.20 р., виданого відповідачем як ФОП, за підписом з написом прізвища підписанта - ОСОБА_3 - У відповідача за цим товарним чеком було придбано ОСОБА_1 товар, у т. ч. - спірні амортизатори (рядки 2, 3) в кількості 2 шт. вартістю 1 700 грн кожен і загальною вартістю 3 400 грн.

Вказана вище обставина сторонами не оспорюється.

Таким чином вказаним вище товарним чеком стверджується, що 17.08.20 р. між сторонами посередництвом ОСОБА_3 як продавця та працівника відповідача було укладено договір купівлі - продажу, у т. ч. - спірного товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У момент укладання договору купівлі - продажу сторони набули прав та обов`язків, відповідно, покупця та кореспондуючих їм прав та обов`язків покупця і навпаки.

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншими документами (далі у тексті закону - розрахунковий документ).

Як слідує зі змісту п. п. 18, 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Як слідує із положень ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» - «Права та обов`язки споживачів», споживачі під час укладення, зміни, припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Споживачі зобов`язані:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров`я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативно - правовими актами, в тому числі технічними регламентами.

Виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, встановлюється КМ України.

Та обставина, що позивач придбавав спірний товар як фізична особа для власних потреб, а відповідач продавав позивачеві спірний товар як ФОП, стверджується як копією товарного чека № 0000040374 від 17.08.20 р., так і показаннями позивача, наданими суду в якості свідка; копією свідоцтва про реєстрацію легкового автомобіля марки «Пежо Партнер» за ним як власником з 16.11.18 р.. Цю обставину сторони не оспорюють.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», належна якість товару - це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно - правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Як зазначено у ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі - продажу.

Позивач стверджує, що спірний товар був неналежної якості, що ним було виявлено у день встановлення амортизаторів на його автівку, однак, він помилково звернувся до відповідача із претензійною заявою, назвавши спірний товар товаром належної якості і помилково покликаючись на ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дійсно 05.10.20 р. позивач надав відповідачеві заяву про повернення товару та грошових коштів, зазначивши, що 17.08.20 р. у його магазині ним було придбано спірний товар за замовленням № 0000040374 від 17.08.20 р., однак у зв`язку з тим, що товар не підійшов за теххарактеристиками, на підставі ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» просив замінити амортизатори на товар належної якості , а у випадку відсутності такого товару - повернути його грошові кошти. До такої заяви позивач додав копію товарного чека № 0000040374, однак, датованого 17.04.20 р..

Ту обставину, що таку заяву позивача було отримано відповідачем 05.10.20 р., учасники судового засідання не оспорюють, хоча у своєму відзиві на позовну заяву відповідач це заперечив.

За змістом ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», - «Права споживача при придбанні товару належної якості», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару.

При розірванні договору купівлі - продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Попри те, що позивач стверджує, що 05.10.20 р. він подав відповідачеві заяву від 05.10.20 р. з помилково висловленою претензією: заміну (повернення) товару належної якості з покликанням на ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» замість претензії з приводу товару неналежної якості, що передбачено положеннями ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», а в дійсності, його позиція щодо товару полягає у тому, що товар є неналежної якості, суд, аналізуючи вказаний вище доказ, зауважує, що придбавання спірного товару мало місце 17.08.20 р.; 14 - ти денний термін, що відведений за Законом України «Про захист прав споживачів» для реалізації положень ст. 9 цього Закону, за станом на 05.10.20 р. закінчився.

Як слідує з копії акта здачі - приймання робіт (надання послуг) від 09.10.20 р. № 63, такий складено відповідачем як ФОП про те, що на підставі договору послуг ним як виконавцем було виконано роботи (надано послуги) по заміні передніх амортизаторів і замовник претензій до об`єму, якості і строків виконання робіт (надання послуг) не має. Замовником у такому акті зазначено позивача, однак, підпис проставлено не ним а Кіндером.

Суд приймає до уваги, що вказаний вище документ є доказом надання відповідачем позивачеві саме (певного виду) послуги - встановлення амортизаторів.

Як показав суду позивач в якості свідка, придбаний ним у відповідача спірний товар було поставлено на його автомобіль 17.08.20 р., а акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 09.10.20 р. № 63 був виданий йому відповідачем згодом та з датою, що не відповідача фактичній даті встановлення спірного товару на його автівку.

Однак суд зважує на те, що сторони не заперечують тієї обставини, що надання послуг із встановлення спірних амортизаторів на автівку позивача було здійснено саме відповідачем як ФОП і саме 17.08.20 р. попри видачу у подальшому на вимогу позивача акта здачі - приймання робіт (надання послуг) № 63 з датою 09.10.20 р..

У ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження своєї позиції про неналежну якість спірного товару, позивач надає суду фото та відео.

Однак суд відкидає як неналежний доказ фотознімки 2 - х предметів з написом Sachs, на підставі положень ст. 77 ЦПК України, так як вони не містять інформації щодо предмета доказування, з цих фотознімків не вбачається, де, коли, ким вони були зроблені та що які саме предмети на них зображені, тобто, ці докази не дають можливості суду прийти до однозначного висновку, що на них зображено саме спірний товар (ідентифікувати його).

З тих же мотивів суд відкидає як неналежний доказ відео, що надане суду позивачем.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав суду скрін - шоти повідомлень з телефону, роздруківки з телефонних розмов з особою з номером мобільного телефону НОМЕР_6 , що записана у телефоні позивача як « ОСОБА_18 ».

Встановивши з показань позивача як свідка, що він при вирішенні питання встановлення амортизаторів у його автівку звертався до відомої йому попередньо особи на ім`я ОСОБА_4 , який і поставив на його автівку два амортизатори 17.08.20 р.; у подальшому в процесі експлуатації цих амортизаторів спілкувався він саме з ним з приводу їх роботи; зняття, переустановки, недоліків при експлуатації, враховуючи відображені на таких доказах конкретні фрази у електронній переписці, дати контактів по телефону, суд вважає, що ці докази дають підстави для висновку, що, дійсно, придбані позивачем у відповідача амортизатори на автівку позивача було встановлено саме особою, про яку показав позивач і остання спілкувалась з ним по мобільному телефону у дати, відображені у роздруківці контактів мобільного телефону, а саме: 25.09.20 р., 3, 5, 9, 10 жовтня 2020 р., 19.11.20 р., 15.12.20 р., 01.03.21 р., 17.05.21 р., у т. ч. у дату отримання відповідачем заяви позивача про повернення товару та грошових коштів від 05.10.21 р.; у дату видачі відповідачем акта здачі - приймання робіт (надання послуг) № 63.

З огляду на пояснення позивача про те, що він неодноразово з приводу спірного товару та якості його експлуатації по телефону звертався до ОСОБА_20 , з врахуванням наведеного вище та того, що термін для повернення (заміни) спірного товару як товару належної якості за заявою позивача від 05.10.20 р. сплив 31.08.20 р., суд враховує, що у роздруківці контактів мобільного телефону позивача та особи на ім`я ОСОБА_4 немає контактів з датами до 01.09.20 р..

З наведеного вище суд приходить до висновку, що за станом на 17.08.20 р. позивач особу на ім`я ОСОБА_4 , з якою, як він показав, спілкувався з приводу придбавання та встановлення амортизаторів на його автівку, ототожнював для себе із представником (працівником) відповідача.

Однак як слідує з довідки № 2 від 15.11.21 р., виданої відповідачем як ФОП, що надана суду представником відповідача - адвокатом, ОСОБА_4 , дійсно, працював у нього, однак, на посаді водія і лише з 23.09.20 р. по 17.02.21 р..

Доказів протилежного суду не надано.

Як слідує з копії листа відповідача від 06.10.20 р., адресованого позивачеві, він на заяву позивача від 05.10.20 р. відмовив за пропуском строку, встановленого ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» та з покликанням на недотримання позивачем при подачі такої заяви вимог ч. 7 ст. 5 цього ж Закону в частині зазначення свого місця проживання. Копію такого листа отримано позивачем під розпис 19.10.20 р..

Як слідує з копії видаткової накладної від 28.10.20 р., гарантійного талона від 28.10.20 р., позивач придбав потрібний йому аналогічний спірному товар у іншого продавця - юридичної особи, з гарантійним терміном - 06 міс..

У подальшому позивач звернувся до відповідача із листом від 17.11.20 р., зазначивши. що придбаний ним спірний товар був неналежної якості, що виявилось при його експлуатації; гарантійний строк становить 2 р. з дня придбавання товару. Просив, з покликанням на ст. ст. 6, 8 Закону України «Про захист прав споживачів» безоплатно усунути у строк 14 календарних днів недоліки товару, а у випадку, коли недоліки не можуть бути усунуті чи їх усунення потребуватиме більше 14 - ти кал. днів, просив розірвати договір купівлі - продажу та повернути сплачену за спірний товар грошову суму.

Однак як слідує з копії акта приймання - передачі від 19.11.20 р., показань позивача та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , спірний товар позивачем було передано працівникові відповідача - ОСОБА_21 - лише 19.11.20 р..

До передачі спірного товару відповідачеві через його працівника - ОСОБА_21 - відповідач експлуатував придбані 17.08.20 р. амортизатори до 19.11.20 р., тобто, протягом більше 3 - х міс., коли, як показав суду позивач, він остаточно віддав спірний товар працівникові відповідача у магазині останнього.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із листом від 14.01.21 р., зазначивши. що придбаний ним спірний товар був неналежної якості, що виявилось при його експлуатації; гарантійний строк становить 2 р. з дня придбавання товару. Вказував, що спірний товар він 17.09.20 р. передав працівникові відповідача - ОСОБА_15 і спірний товар йому було повернуто 05.10.20 р. без змін. 19.11.20 р. спірний товар ним (знову) було передано працівникові відповідача - ОСОБА_15 .. Просив, з покликанням на ст. ст. 6, 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з неусуненням у строк 14 календарних днів недоліків товару розірвати договір купівлі - продажу та повернути сплачену за спірний товар грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 8Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк.

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Аналізуючи вказані вище листи як докази, суд враховує, що у листі від 17.11.20 р. позивач не зазначав, що спірний товар уже ним був повернутий відповідачеві (його працівникові) 05.10.20 р. для безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк (як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», і термін на усунення недоліків товару він вважає пропущеним за станом на 17.11.20 р.; з показань самого потерпілого та свідків не вбачається, що 19.11.20 р. спірний товар позивачем було передано ОСОБА_15 як працівникові відповідача, так як товар було позивачем принесено у магазин відповідача і залишено присутньому там продавцеві.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із листом від 13.04.21 р., зазначивши. що придбаний ним спірний товар був у день придбавання встановлений на його автомобіль працівниками відповідача; товар був неналежної якості, що виявилось при його експлуатації. 18.08.20 р., 17.09.20 р. працівники відповідача на його вимогу оглядали його автівку із встановленими придбаними амортизаторами. 17.09.20 р. амортизатори було знято з його авта і виявилась їх несправність. Тому 18.09.20 р. він передав ці амортизатори його працівникам для відправки на перевірку. Через 2 тижні його працівники повернути йому амортизатори, сказавши, що вони справні та відмовились повернути гроші за товар. 17.11.20 р. він склав лист з проханням безоплатного усунення недоліків товару чи розірвання договору та акт приймання - передачі спірного товару. 19.11.20 р. його працівники відмовились від отримання і листа, і товару. Однак 19.11.20 р. його працівник погодився прийняти спірний товар та повернути гроші при його продажі. З 19.11.20 р. спірний товар знаходиться у відповідача. Гарантійний строк становить 2 р. з дня придбавання товару. Вказував, що з огляду на наведене вище, спірний товар є таким, що має істотний недолік. Просив, з покликанням на ст. ст. 6, 8 Закону України «Про захист прав споживачів» розірвати договір купівлі - продажу та повернути сплачену за спірний товар грошову суму; сплатити неустойку в розмірі 4 012 грн за кожен день затримки усунення недоліків товару понад установлений 14 - ти денний строк в розмірі 1 % вартості товару.

Такий лист отримано відповідачем 23.04.21 р..

За змістом ч. 2 ст. 8Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Позивач, ставлячи перед відповідачем вимогу про розірвання договору купівлі - продажу та повернення сплаченої за спірний товар грошової суми, однак, не зазначав, що та обставина, що ним виявлено істотні недоліки товару, що є такимим, що виникли саме з вини відповідача як продавця товару, підтверджується висновком експертизи. Такий висновок сторонами не отримувався та позивач не надавав своєї письмової згоди на проведення такої експертизи відповідачеві.

Своїм листом від 16.04.21 р. відповідач повідомив позивача, що 23.04.21 р. він отримав лист від 13.04.21 р., однак, не вбачає підстав для його задоволення з врахуванням доводів його відповіді від 06.10.20 р. щодо товару належної якості, що вручена позивачеві під розпис 19.11.20 р..

Своїм листом від 16.04.21 р. відповідач повідомив позивача, що 15.04.21 р. він отримав лист від 13.04.21 р., однак, не вбачає підстав для його задоволення з врахуванням доводів його відповіді від 06.10.20 р. щодо товару належної якості, що вручена позивачеві під розпис 19.11.20 р..

Своїм листом від 17.05.21 р. відповідач повідомив позивача, що 14.05.21 р. він отримав лист від 13.04.21 р., однак, не вбачає підстав для його задоволення з врахуванням доводів його відповіді від 06.10.20 р. щодо товару належної якості, що вручена позивачеві під розпис 19.11.20 р..

З врахуванням викладеної у вказаних вище листах позиції відповідача, який вважає спірний товар товаром належної якості, суд приходить до висновку, що при пред`явленні претензії в порядку ч. 2 ст. 8Закону України «Про захист прав споживачів», позивач мав би підтвердити виникнення істотних недоліків, які він, як вважає, виявив у проміжку гарантійного строку на такий вид товару, саме з вини виробника товару, чи відповідповідача як продавця товару, або з огляду на фальсифікацію товару.

Однак пред`явивши вимогу про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, вказаного вище документа позивач відповідачеві не пред`являв.

Крім того позивач, стверджуючи, що вважає, що на спірний товар гарантій строк встановлено - 6 міс., так як і на аналогічний, згодом придбаний ним, разом з тим, не має на придбаний ним спірний товар таких документів як техпаспорт тощо.

За змістом п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Підстав для однозначного висновку на підставі вказаних вище наданих позивачем доказів, що визнані судом належними та допустимими, про те, що спірний товар є товаром неналежної якості саме з вини відповідача як продавця товару, суд не має. Позивач доказів того, що маються обставини що визнання факту наявності у спірного товару істотного недоліку в розумінні п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» суду не надав.

За вказаних обставин заявлені позивачем вимоги про розірвання договору купівлі -продажу від 17.08.20 р. і стягнення з відповідача сплаченої за спірний товар грошової суми немає.

Відповідно похідні від вказаної вище позовної вимоги інші вимоги позивача: про стягнення неустойки, інфляційних витрат, суми 3 - х відсотків річних також є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми понесених позивачем судових витрат, з врахуванням повної відмови у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, немає.

Однак суд не вбачає підстав і для задоволення заяви відповідача про стягнення понесених ним судових витрат на правову допомогу адвоката з таких мотивів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Та обставина, що представник відповідача є адвокатом, стверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1/60 - 15, виданого 27.01.17 р., та сторонами не оспорюється.

Та обставина, що позивач як адвокат уклав з відповідачем як клієнтом договір про надання правничої/правової допомоги від 06.08.21 р. на умовах, зазначених у договорі, стверджується копією такого договору та сторонами не оспорюється. Однак у договорі не зазначено, яка вартість кожної із вказаних у ньому правничих послуг.

Відповідно до копії платіжного доручення від 23.11.21 р., відповідач сплатив адвокату 5 000 грн як оплату наданих послуг.

Однак за змістом копії акта приймання - передачі наданих послуг правничої допомоги від 23.11.21 р., він не містить даних про вартість кожної з послуг, наданих відповідачеві адвокатом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь - які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Розрахунку наданої правничої допомоги (юридичних послуг) відповідачеві, суду не надано.

Відповідно у вказаних вище документах не вказано, який обсяг часу, витрачений адвокатом на надання позивачеві клієнту послуг за договором; вартість послуг не зазначалась.

Суд же вважає, що обсяг часу, витрачений на надання клієнту кожної з послуг за договором; вартість кожної з цих послуг мали б бути передбачені та погоджені сторонами договору у самому договорі. Так як порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), як і підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, є однією із умов, що визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру).

Такий висновок суд робить виходячи з такого.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат) зобов`язується здійснити представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер, зокрема.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 ст. 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Гл. 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Гл. 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України).

Отже договір про надання правової допомоги, як і будь - який договір про надання послуг, може бути оплатним.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З врахуванням наведеного вище у задоволенні заяві про судові витрати слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212 - 218, 88 ЦПК України, ст. ст. 1, 4, 8, 10, 12, 13, 17, 21 - 23 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 655, 656, 673, 675, 678 - 680, 903 ЦК України, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і. н. НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , прож. за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник позивача - адвокат Бляшук Віталій Йосипович, адреса: 44500, м. Камінь - Каширський Волинської області, вул. Воля, 240;

відповідач - ОСОБА_2 , ФОП, код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 ;

представник відповідача - адвокат Чорна Богдана Миколаївна, адреса 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Черняховського, 96.

Головуючий:І. М. ЛОГВИНЮК

Повний текст рішення суду складено 05.01.22 р..