Справа № 815/4591/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Одеса

У залі судових засідань № 18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Таштанової О.Г.

представника відповідача - Коротких О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №0084691301/008470130.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду в цій справі від 16 листопада 2017 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі, визнано протиправним та скасоване податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №0084691301/008470130.

За результатами апеляційного оскарження цього рішення Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Одеським апеляційним адміністративним судом 27 березня 2018 року винесена постанова, якою апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено повністю.

За результатами касаційного оскарження рішення в цій справі позивачем, Верховним Судом 12 серпня 2021 року винесена постанова, якою касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 31 серпня 2021 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. прийнято до свого провадження позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №0084691301/008470130 та у відповідності до ст. 12 КАС України відкрито загальне позовне провадження в цій справі, а також надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу відповіді на відзив.

Протокольними ухвалами від 23.09.2021 року судом замінено відповідача в цій справі з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області та закрито підготовче засідання по цій справі.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник позивача обґрунтовує протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення тим, що на час проведення перевірки позивача внесені зміни до Податкового кодексу України та сума від здійснення операцій, з якою пов`язана необхідність реєструватися платником податку на додану вартість збільшилася з 300000 грн. до 1 млн. грн., що фактично пом`якшує юридичну відповідальність, а тому відповідачем безпідставно нараховані позивачу грошові зобов`язання з податку на додану вартість. Крім того, представник позивача зазначає, що відповідачем не доведено перевищення позивачем 300000 грн., з яких має бути вирахуваний податок на додану вартість та мало місце повернення товару, тобто, перевищення позивачем в 2014 році суми 300000 грн. не відбулося. Також, представник позивача зазначив, що в різні періоди мінялася ставка податку на додану вартість по операціям з медичними товарами, а тому відповідачем не вірно розраховані суми грошових зобов`язань позивачу.

Представник відповідача в судове засідання з`явився. Відзив на позовну заяву обґрунтований відповідачем тим, що в червні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перевищив суму від здійснення операцій з поставки товарів у 300000 грн., сума таких операцій склала 301349 грн. Таким чином, позивач в 2014 році мав зареєструватися платником податку на додану вартість, однак таких дій не вчинив, а тому він вважається платником такого податку з 11.07.2014 року без права на віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту. Перевищення суму від здійснення операцій з поставки товарів позивачем у 300000 грн. підтверджується виписками з банку, які досліджені під час перевірки та на них є посилання в акті перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 2006 року, в період з 01.07.2013 року по 31.12.2015 року здійснював діяльність з роздрібної торгівлі медичними та ортопедичними товарами, здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, не був платником податку на додану вартість.

В період з 11.11.2016 року по 24.11.2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в період з 01.07.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 01.12.16 року №6041/15-53-13-01/ НОМЕР_1 .

Зазначеною перевіркою встановлено, в тому числі, порушення позивачем вимог п. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 304890 грн. за період липень 2014 року грудень 2015 року.

На підставі акту перевірки від 01.12.16 року №6041/15-53-13-01/2992705454 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області направлено позивачу, в тому числі, податкове-повідомлення рішення від 26.12.2016 року №0084691301/008470130, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на суму 304890 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 76222,50 грн., яке оскаржене позивачем в цій справі.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 304890 грн. стала та обставина, що у червні 2014 року (12.06.2014 року) загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 12.06.2014 року сукупно перевищила 300000 грн. та склала 301349,00 грн., а тому позивач був зобов`язаний до 10.07.2014 року подати заяву про реєстрацію його платником ПДВ та надавати податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В акті перевірки зазначено, що такі висновки зроблені податковим органом при здійсненні аналізу виписки по рахунку № НОМЕР_2 АТ «ОТП БАНК» м. Київ за 2014 рік без аналізу будь-яких первинних документів по господарським операціям (в акті зазначено про використання під час перевірки тільки податкової справи, звітності та виписок по рахункам за 2013-2015 роки).

Верховний Суд в постанові від 12 серпня 2021 року при скасуванні постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року в цій справі зазначив, що положення п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в частині положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, оскільки в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Крім того, Верховний Суд зазначив про те, що висновки про розмір суми від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у 301349 грн. матеріалами справи не підтверджені.

Під час нового розгляду цієї справи судом отримані від податкового органу виписки по рахункам позивача за 2013-2015 роки, на які міститься посилання в акті перевірки від 01.12.16 року №6041/15-53-13-01/ НОМЕР_1 та які фактично були підставою для висновків про перевищення позивачем сум від здійснення господарських операцій. Такі докази судом досліджені та представником відповідача зазначено, що первинні документи по господарським операціям позивача під час перевірки не досліджувалися та виключно виписки по рахункам позивача були підставою для висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, відповідач зазначив, що акти про повернення товару під час перевірки не надавалися, а тому не враховані податковим органом.

Відповідно до положень п. п. 180.1.2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з положенням п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, в тому числі, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України

Відповідно до положень п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. п. 183.1, 183.2, 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як судом вже було зазначено, податковим органом зроблений висновок щодо перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг у 300000 грн., виходячи виключно з даних виписки з банку по рахунку № НОМЕР_2 АТ «ОТП БАНК» м. Київ за 2014 рік.

Разом з цим, суд звертає увагу, що податковим органом проводилася планова документальна перевірка позивача, під час якої податковий орган міг досліджувати первинні документи щодо здійснених позивачем господарських операцій, міг витребувати у позивача первинні документи для проведення перевірки, однак таких дій податковий орган не вчинив.

Позивачем надані до суду акти про повернення товару від 22.01.2014 року № 22/01/2014 року, № 22/01/2014-1 відповідно до яких ОСОБА_2 повернула придбану у ФОП ОСОБА_1 продукцію - медичні товари, придбані 15.01.2014 року згідно рахунку-фактури № 58 від 24.12.2013 року за ціною 2 000,00 грн., а позивач прийняв повернений товар та в подальшому повернув його постачальнику.

Згідно з актами про повернення товару від 10.02.2014 року № 10/02/2014 року, № 10/02/2014-1, ОСОБА_3 повернула придбану у ФОП ОСОБА_1 продукцію - медичні товари, придбані 31.01.2014 року згідно рахунку-фактури № 53 від 31.01.2014 року за ціною 29200 грн., а позивач прийняв повернений товар та в подальшому повернув його постачальнику.

Згідно з актами про повернення товару від 29.05.2014 року № 29/05/2014 року, № 29/05/2014-1, ОСОБА_4 повернула придбану у ФОП ОСОБА_1 продукцію - медичні товари, придбані 21.05.2014 року згідно рахунку-фактури № 74 від 20.05.2014 року за ціною 9735 грн., а позивач прийняв повернений товар та в подальшому повернув його постачальнику.

Відповідно до положень п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, в разі повернення позивачу товару та повернення позивачем коштів за товар покупцю товару, сума таких коштів не є доходом позивача та на цю суму зменшується сума чистого доходу.

При цьому, податковий орган під час планової документальної перевірки позивача мав перевірити такі обставини, дослідити Книгу обліку доходів та витрат та належне відображення повернення товару в обліку, оскільки саме відповідач має довести правомірність нарахування позивачу грошових зобов`язань та правомірність і обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки.

Суд звертає увагу, що податковий орган проводив виїзну планову документальну перевірку позивача в приміщенні ДПІ у Приморському районі м. Одеси, хоча така перевірка у відповідності до вимог ст. 75 Податкового кодексу України мала проводитися за місцезнаходженням платника податків.

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, податковий орган, який проводив планову виїзну документальну перевірку мав перевірити всі первинні документи позивача, перевірити книгу обліку доходів і витрат, витребувати первинні документи та дані обліку, якщо такі документи не надані, тощо, однак податковий орган в спірних правовідносинах обмежився виключно дослідженням податкової звітності позивача та виписок по рахунку позивача.

Також, суд звертає увагу, що незважаючи на обов`язок доведення правомірності свого рішення відповідач навіть не надав до суду докази, які ним прийняті до уваги під час перевірки, зокрема податкову звітність, яка свідчить про невірне відображення позивачем витрат.

Слід зазначити, що норми п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України передбачають, перевищення 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), однак відповідачем такі норми не прийняті до уваги, не досліджені первинні документи та не обґрунтовано яким чином відповідачем з суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг вирахуваний податок на додану вартість, на що також звернув увагу Верховний Суд при скасуванні рішень в цій справі та направленні справи на новий розгляд.

Також, суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.07.2014 року по 31.12.2015 року здійснював торгівлю медичними товарами споживачам.

Податковий орган в акті перевірки посилається на п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в якому було зазначено, що ставка податку становить 20 відсотків за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2014 року, з 1 січня 2015 року 17 відсотків та визначив податкові зобов`язання на рівні 20 відсотків за весь період перевірки.

Однак, суд звертає увагу, що зазначена норма виключена на підставі Закону України №1166-VII від 27.03.2014 року, який набрав чинності 01.04.2014 року.

Крім того, податковим органом не враховано при визначенні ставки податку на додану вартість положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №867, якими звільнено вироби медичного призначення від оподаткування податком на додану вартість, які діяли до 26.04.2014 року, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №118, які діяли до 1 липня 2014 року та якими ставка податку визначена на рівні 7 відсотків для медичних виробів, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 року №216, які діяли до вересня 2014 року та якими операції з постачання медичних виробів обкладені податком на додану вартість на рівні 7 відсотків, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 410, якими операції з постачання медичних виробів обкладені податком на додану вартість на рівні 7 відсотків.

Податковим органом в акті перевірки не надано оцінки спірним господарським операціям та не встановлено чи підпадають реалізовані позивачем медичні вироби під дію зазначених постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; тощо.

Таким чином, оскільки податковим органом під час проведення планової виїзної документальної перевірки не проведена перевірка первинних документів позивача та даних обліку, не враховані положення законодавства, не обґрунтована правомірність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, врахована виключно податкова звітність та виписки по рахункам позивача, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд вважає безпідставним, не обґрунтованим та не правомірним, а тому таке податкове повідомлення-рішення має бути скасоване судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГУ ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5. М. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №0084691301/008470130 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 26.12.2016 року №0084691301/008470130.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.12.2021 року.

Суддя Л.І. Свида