Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 175/1571/15 (провадження № 14-51 цс 21)
23 листопада 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу за скарго ОСОБА_1 до начальника Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Кошеленка Віталія Миколайовича, заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 , на неправомірне рішення - постанову начальника Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Кошеленка Віталія Миколайовича від 26 вересня 2019 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року і постановою від 23 листопада 2021 року касаційну скаргу задовольнила, скасувала постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року, та направила справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою від 24 березня 2021 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки позивач оскаржує постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду та за відсутності виключень передбачених положеннями частини шостої статті 403 ЦПК України.
2. Так, ОСОБА_1 обґрунтовуючи свою касаційну скаргу вказував на те, що суд апеляційної інстанції застосував положення частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України усупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14?166цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 14-207цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 461/5045/16-а (провадження № 11-675апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 914/3015/15 (провадження № 12-284гс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14?639цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18), від 10 квітня 2019 року у справ № 766/740/17?ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц (провадження № 14-134цс19), щодо розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи посадової особи. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, зазначав, що проблема юрисдикції справ за скаргами на дії державного виконавця неодноразово розглядалась Великою Палатою Верховного Суду і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видані виконавчі документи.
3. Однак, відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
- Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
4. Для цілей тлумачення зазначеної норми варто звернути увагу на те, що у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення адміністративних справ», у редакції якого викладена вказана частина шоста статті 403 ЦПК України, зазначено, що передача касаційними судами судових справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції має відбуватися за сукупної наявності таких підстав: наявності різної судової практики в подібних спорах у касаційних судах інших юрисдикцій; відсутності висновків Великої Палати Верховного Суду щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції у подібних спорах; заявлення учасником справи, який оскаржує судове рішення, про порушення правил юрисдикції під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
5. Зазначені зміни покликані, зокрема, забезпечити ефективне функціонування Великої Палати Верховного Суду, унеможливити зловживання учасниками справи правом на оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції з метою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вирішити проблеми завантаженості Великої Палати Верховного Суду подібними справами, які реально не потребують вирішення питання предметної чи суб`єктної юрисдикції, та забезпечити функціонування Великої Палати Верховного Суду як постійно діючого колегіального органу, який покликаний забезпечити єдність судової практики. Вказане також позитивно вплине на дотримання Україною положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо забезпечення розумних строків розгляду справи.
6. Оскільки підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, прямо обмежені законодавцем в процесуальному законі, справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у цій нормі випадків справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7. Такий підхід неодноразово застосований Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
8. Оскаржуючи судові рішення з підстав порушення судами правил юрисдикції, ОСОБА_1 не обґрунтовував порушення судом апеляційної інстанції правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах.
9. Отже, не було дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України.
10. Відповідно до статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.
11. Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Для суду таким законом у цивільних справах є саме ЦПК України.
13. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (див. до прикладу «Сокуренко і Стригун проти України») можна виділити дві умови відповідності передбаченому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами) та юрисдикційну (суд повинен діяти у межах своєї компетенції, у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом).
14. Судова гілка влади у демократичному суспільстві хоча і не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом.
15. На думку ЄСПЛ, перевищуючи свої повноваження, які були викладені у процесуальному кодексі, суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, оскільки не було дотримано встановлених процесуальним законом умов передачі справи № 175/1571/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленими законом, для розгляду цієї справи, тому належним процесуальним рішенням останньої було б повернення справи на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду, а не розгляд цієї справи по суті.
Суддя В. В. Пророк
Окрема думка складена 30 грудня 2021 року.
