ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/582/21 Справа № 694/2010/21 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого-суддіОСОБА_2 ,суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 , секретаря судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення,

в с т а н о в и в :

08.11.2021 до суду надійшла скарга ОСОБА_6 , яка полягає у невнесенні всупереч вимогам ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за його заявою від 03.11.2021 за фактом неправомірного посвідчення 16.11.2012 державним нотаріусом ОСОБА_7 договору дарування ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №2-2502.

Заявник мотивує скаргу тим, що ухвалою слідчого судді Ватутінського міського суду Черкаської області від 09.11.2020 у справі №694/1165/20 зобов`язано уповноважених осіб Звенигородського РВП в порядку ст. 214 КПК України внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 від 18.08.2020 за фактом неправомірного посвідчення 16.11.2012 державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 договору дарування ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 вказаного житлового будинку.

У мотивувальній частині ухвали вказано, що скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, оскільки факти, зазначені у його заяві не містять відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Слідчий відділ вніс до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №12020255140000146 за ч. 1 ст. 358 КК України від 13.11.2020 та в подальшому було винесено постанову про його закриття.

Однак, на думку скаржника, кримінальне провадження повинно було розслідуватись за іншою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, а не за ч. 1 ст. 358 КК України. Посадовими особами Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області фактично допущено бездіяльність та умисну службову недбалість.

У зв`язку з цим заявник у скарзі просив зобов`язати уповноважених осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області у порядку ст. 214 КПК України внести відповідні відомості до ЄРДР за поданою ним заявою про вчинення кримінального правопорушення від 03.11.2021.

Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_6 не містить відомостей, які б вказували на вчинення державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_7 будь-якого злочину під час посвідчення правочину дарування, та до неї не долучено жодних документів на підтвердження вказаних у ній доводів. Скарга фактично зводиться до незгоди заявника з цим правочином. Питання його законності має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а не кримінального провадження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що слідчий суддя не дослідив усі докази, долучені ним до скарги, та на надав оцінку заявленим клопотанням.

Звертає увагу суду на те, що згідно з відповіддю Черкаської обласної Державної адміністрації «Служба у справах дітей» від 18.01.2021 вказано, що до служби у справах дітей за період з 2012 до 2020 будь-яких заяв про надання дозволу на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти, не надходило.

А тому, вважає, що договір дарування посвідчено нотаріусом неправомірно, з приводу чого повинно бути проведено розслідування.

Вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, постановити нову, якою його скаргу задовольнити.

Суд апеляційної інстанції в порядку ст. 422 КПК України належним чином повідомив у встановлений законом строк скаржника та прокурора про час та місце розгляду даної скарги, однак сторони не з`явилися, що не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та надані скаржником докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2021 ОСОБА_6 подав до СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області заяву про вчинення кримінального правопорушення державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_7 , яка 16.11.2012, на думку заявника, неправомірно посвідчила договір дарування, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Неправомірність посвідчення договору мотивує статтями 32, 67, 71 ЦК України, статтями 171, 173, 176, 177, 178 СК України, нормами Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких при вчиненні правочинів, які стосуються майнових прав дітей, необхідна попередня згода органу опіки та піклування.

Відповідно до відповіді Черкаської обласної Державної адміністрації від 18.01.2021 до Служби у справах дітей за період з 2012 до 2020 не надходило будь-яких заяв від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 про надання дозволу на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти.

Аналогічна відповідь міститься і у листі Міністерства Юстиції України від 03.03.2021 за №9317/КО-31-93/19.1.1.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ватутінського міського суду Черкаської області від 09.11.2020 (справа №694/1165/20) скаргу ОСОБА_6 частково задоволено та зобов`язано внести відомості до ЄРДР за фактом неправомірного посвідчення нотаріусом 16.11.2012 договору дарування, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо вказаного житлового будинку.

Відповідно до витягу з ЄРДР від 13.11.2020 за заявою ОСОБА_6 внесено відомості до реєстру за №1202255140000146 за фактом неправомірного посвідчення нотаріусом ОСОБА_7 договору дарування договору дарування, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо житлового будинку.

Відповідно до постанови від 19.11.2020 Звенигородський ВП ГУНП в Черкаській області закрив кримінальне провадження у зв`язку з тим, що в ході розслідування кримінального провадження не встановлено будь-яких об`єктивних та фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяннях нотаріуса ОСОБА_7 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Можливість подальшого їх здобуття в ході проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні вичерпано.

На думку скаржника, протиправна бездіяльність органів поліції полягає у тому, що кримінальне провадження повинно було розслідуватись за іншою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, а не за ч. 1 ст. 358 КК України, у зв`язку з чим заявник у скарзі просив зобов`язати уповноважених осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області у порядку ст. 214 КПК України внести відповідні відомості до ЄРДР за поданою ним заявою про вчинення кримінального правопорушення від 03.11.2021.

Такі аргументи є безпідставними та базуються на довільному розумінні норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

За вимогами ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до вказаного реєстру впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.

При цьому з матеріалів справи встановлено, що за заявою ОСОБА_6 від 13.11.2020 внесено відомості до ЄРДР, проведено досудове розслідування, за результатом якого складу кримінального правопорушення не встановлено.

ОСОБА_6 фактично не погоджується із діями слідчого у закритому кримінальному провадженні, а також із кваліфікацією кримінального правопорушення, за яким здійснювалось досудове розслідування. Разом з тим постанову слідчого про закриття кримінального провадження не оскаржено.

Колегія суддів звертає увагу, що скаргу на бездіяльність органів поліції щодо невнесення відомостей до ЄДРД за фактом неправомірного посвідчення нотаріусом договору дарування від 16.11.2012, за його заявою від 03.11.2020 вже розглянуто судом в іншому провадженні,

Звернення з аналогічною заявою через рік, а саме 03.11.2021, не є підставою для повторного зобов`язання органів поліції внести відомості за тим самим фактом, за тими самими обставинами.

Враховуючи наведене, колегія суддів наголошує на неможливості повторного внесення відомостей до ЄРДР, які вже були предметом розслідування та за результатами якого прийнято відповідне процесуальне рішення (постанова про закриття кримінального провадження), оскільки такі дії будуть порушувати права та свободи громадян, гарантовані Конституцією України.

Щодо незгоди скаржника із кваліфікацією кримінального правопорушення, яке розслідувалось органом досудового розслідування, колегія суддів вказує наступне.

Інститут судового контролю забезпечує оперативне реагування з боку держави в особі слідчого судді на дії чи бездіяльність дізнавача, слідчого або прокурора під час досудового розслідування виключно в повноваженнях, визначених главою 26 КПК України.

Частиною 1 ст. 214 КПК України встановлено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вноситься, крім іншого, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 1 глави 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, саме особа, яка вносить відповідні відомості, самостійно визначає попередню кваліфікацію, яку й вказує під час внесення відомостей до ЄРДР.

Аналіз вказаних правових норми вказує на те, що кримінальний процесуальний закон відокремлює виключні повноваження дізнавача, слідчого та прокурора щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Після внесення відомостей до ЄРДР дізнавач в процесі розслідування провадження може дійти висновку про необхідність зміни правової кваліфікації та прийняти рішення про додаткову кваліфікацію дій осіб за статтею КК України. Дані повноваження прокурора, дізнавача чи слідчого є виключними, а тому всі вищеназвані суб`єкти в силу наданих повноважень несуть юридичну відповідальність. Таким чином, питання щодо кваліфікації дій при внесенні відомостей до ЄРДР не може бути предметом судового контролю.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Звенигородської окружної прокуратури Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, є законною та обґрунтованою, тому скасуванню не підлягає.

Клопотанню ОСОБА_6 про дослідження наданих ним доказів надано оцінку, в ході апеляційного перегляду досліджено долучені ним докази, однак на висновок про законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді