Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2021 Справа №607/8947/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Стус К.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мартинюка Т.Б., представника відповідача адвоката Кучмія М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон», просить стягнути з відповідача в її користь 883526,70 грн. середнього заробітку за весь час фактичного розрахунку.

Позов мотивовано тим, що 20.03.2019 року вона була звільнена з роботи в Акціонерному товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» та всупереч статті 116 КЗпП України відповідач не виплатив всі належні їй суми. Тому, в силу статті 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час фактичного розрахунку за період з 20 березня 2019 року по 15 квітня 2021 року, з розрахунку середньоденний заробіток 1705,65 грн., кількість днів прострочення 518.

Представник Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» надав суду відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що заборгованість виникла в той час, коли позивач входив до складу правління, тобто до керівного складу, та, зловживаючи своїм посадовим становищем позивач незаконно затверджувала нарахування собі надбавок до посадового окладу. Крім того, зауважує, що ціна позову є непропорційною сумі заборгованості, та призведе до зупинення роботи підприємства.

20 вересня 2021 року представником позивача подано відповідь на відзив у якому не погоджується із твердженнями відповідача про зловживання позивачем своїми правами. Також, вказує, що розрахунок проведено відповідачем за період з 17.11.2020 року по 12.04.2021 року, при цьому відповідач посилається на те, що позивачем не пред`явлено вимогу про розрахунок. Вважає зазначене таким, що не відповідає дійсності.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав, викладених в ньому.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено наступні обставини.

09 липня 2015 року між сторонами було укладено Строковий договір про виконання посадових обов`язків члена правління ПАТ «ТРЗ «Оріон». Термін дії договору три роки, починаючи з 09 липня 2015 року.

Згідно запису у трудовій книжці, ОСОБА_1 на підставі наказу № 20 від 06.03.2019 року звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строку дії контракту, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.

Як видно із рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.12.2019 року у справі №607/15952/19 з урахуванням постанови Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2020 року, суд ухвалив стягнути з Акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 138910 гривень 57 копiйок.

Судами, під час розгляду справи між тими ж сторонами встановлено, що в день звільнення відповідач не виплатив позивачу належні їй до виплати суми.

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , а також пояснень позивача в судовому засіданні, вказану суму 138910 гривень 57 копійок Акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон» перерахувало позивачу 15 квітня 2021 року.

Згідно із розрахунку позивача, виходячи із останніх двох місяців роботи ОСОБА_1 , її середньоденний заробіток 1705,65 грн.

Розглянувши справу, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, зважаючи на таке.

Статтею 116Кодексузаконівпро працюУкраїни передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідачем в день звільнення не виплачено позивачу заробітної плати в сумі 138910,57 грн.

У разі невиконання обов`язку передбаченого статтею 116 КЗпП України щодо виплати всіх сум, наступає передбачена статтею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Частина першастатті 117 КЗпП Українипереважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина другастатті 117 КЗпП Українистосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першійстатті 117КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість,якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, а також у постанові від 26 лютого 2020 року, у справі № 821/1083/17.

Ураховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати заборгованості по заробітній платі на підставістатті 117 КЗпП України.

Як уже наведено вище, середньоденний заробіток позивача становить 1705,65 грн, період прострочення становить з 20 березня 2019 року по 15 квітня 2021 року 518 днів, отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 883526,70 грн.

Разом з тим, зважаючи на те, що на момент звільнення між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, який частково вирішений на користь робітника, а саме задоволеного його вимогу в розмірі 138910,57 грн. з 241362,74 грн., а також зважаючи на розмір простроченої заборгованості, період прострочення, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, те, що причиною прострочення, в тому числі був і майновий стан відповідача, а тому суд вважає, що виплати згідно статті 117 КЗпП України слід зменшити до 90000,00 гривень. Із вказаної суми слід вирахувати податки і збори. Таке зменшення відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

Тому позов підлягає до часткового задоволення.

В силу статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.4, 5, 12, 13,81,223,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в користь ОСОБА_1 90000 (Дев`яносто тисяч) гривень середнього заробітку за весь час затримання розрахунку при звільненні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» в доход держави 908 гривень судового збору.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон», м. Тернопіль, вул. 15 квітня, 6, код ЄДРПОУ 22607719.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич