ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7641/21(суддя Єфанова О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Макарової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №160/7641/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в особі Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 травня 2021 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач-1), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в особі Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг (далі відповідач-2) згідно з яким просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції від 02.04.2021 року № 208 Про застосування до працівника полку патрульної в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення в частині застосування дисциплінарного стягнення до капітана поліції ОСОБА_1 заступника командира батальйону №1 полку патрульної поліції у місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області;

визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції від 13.04.2021 року № 314 о/с Про особовий склад в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 з посади заступника командира батальйону № 1 полку патрульної поліціїу місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира батальйону № 1 полку патрульної поліціїу місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції;

стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що його звільнення є незаконним, оскільки під час дисциплінарного провадження не було доведено наявність в діях позивача дисциплінарного правопорушення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у задоволені позову відмовлено повністю.

В рішенні суду зазначено про те, що виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачами правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що: в складених відповідачем документах не розкривається, в чому полягали протиправні дії або бездіяльність позивача; докази зібрані під час службового розслідування є «очевидно суперечливими»; у матеріалах службового розслідування та рішенні суду першої інстанції відсутній аналіз інформації, що міститься в ухвалі слідчого по кримінальній справі; в матеріалах службового розслідування зазначено інше місце та час вчинення позивачем дій за які його було звільнено, ніж в ухвалі слідчого; Дисциплінарною комісією у висновку не зазначено, та не встановлено, що позивач отримав неправомірну вигоду і не відображено час, місце її отримання та розмір, між тим повноваження встановлювати обставини вчинення дисциплінарного проступку належать службовим особам органу національної поліції, а не суду.

Також посилається на те, що єдиним доказом, що містить інформацію про отримання позивачем неправомірної вигоди є зазначена ухвала слідчого судді, якою позивача відсторонено від займаної посади, проте, застосовуючи ці обмеження слідчий суддя не здійснює встановлення та оцінку доказів щодо вчинення діяння.

Згідно з відзивами на апеляційну скаргу, відповідачі просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що в своїх поясненнях ОСОБА_1 не спростовує факт корупційного правопорушення. В матеріалах службового розслідування наявні належні докази, які підтверджують тяжкість дисциплінарного проступку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідачів, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18.01.2021 року № 64 було призначено службове розслідування за фактом внесення до ЄРДР - відомостей про ймовірне вчинення позивачем кримінального правопорушення.

Також ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування було відсторонено від виконання службових обов`язків заступника командира батальйону № 1 полку патрульної поліції у місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

За наслідками проведення службового розслідування видано Наказ Департаменту патрульної поліції від 02.04.2021 року № 208 Про застосування до працівника полку патрульної в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення.

За змістом вказаного наказу вбачається, що за результатами службового розслідування встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_2 порушив складену присягу на вірність Українському народові, обов`язки дотримуватися норм професійної етики, під час виконання службових обов`язків діяти виключно в інтересах держави та територіальної громади, діяти неупереджено, не зважаючи на приватні інтереси та не допускати зловживань, утримуватись від дій, що підривають авторитет національної поліції, вдаватися до протиправних дій, використовувати своє службове становище на шкоду правам та інтересам ОСОБА_2 , створюючи для нього становище, за якого він був змушений звернутися за захистом його прав та інтересів до правоохоронних органів.

З урахуванням викладеного, встановленої умисної форми вини, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.1 ст.22, ст.39, ч.5 ст.41, ч. 1 ст.42 Закону України Про запобігання корупції, ст.3, ч.1 ст.8, п.1, 2 ч. 1 ст. 18, ст.64 Закону України Про національну поліцію, п. 1, 3, 4, б, 7 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту України, вирішено застосувати до ОСОБА_1 , капітана поліції, заступника командира батальйону № 1 полку патрульної поліції у місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На виконання Наказу Департаменту патрульної поліції від 02.04.2021 року № 208 Про застосування до працівника полку патрульної в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення, було видано наказ Департаменту патрульної поліції від 13.04.2021 року № 314 о/с про особовий склад, згідно з яким позивача звільнено зі служби з 13.04.2021 року, про що 13.04.2021 року зроблено запис у трудовій книжці позивача.

Правомірність та обґрунтованість вказаних наказів відповідача-1 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон України №580-VIII).

За приписами статті 1 Закону України №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або в наслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону № 580-VІІІ).

Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України Про Національну поліцію, Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 07 жовтня 2018 року. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнято в установленому Законом порядку як нормативно-правовий акт.

Разом із тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію законодавець визначив, що до набрання чинності Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі Дисциплінарний статут ОВС).

Отже, станом на момент прийняття оскаржуваних наказів діючим був Дисциплінарний статут ОВС, який регулює питання дисципліни поліцейських.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (стаття 7 Дисциплінарного статуту ОВС).

Системний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту ОВС дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею цього Статуту, у тому числі, щодо дотримання законодавства і неухильного виконання вимог Присяги працівника поліції, закріпленої статтею 64 Закону № 580-VIII.

Зі змісту присяги працівника поліції випливає, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту ОВС передбачає, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Із наведених положень статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС випливає, що обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В силу вимог статті 2 КАС України адміністративний суд в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, як вбачається з матеріалів справи та встановлено висновком службового розслідування, підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.01.2021 р №42020040000000878 відомостей про скоєння позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено наявність наступних обставин, так на початку грудня 2020 року капітан поліції ОСОБА_3 , під час виконання ним своїх службових обов`язків на посаді заступника командира батальйону №1 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП зупинив транспортний засіб, який перебував у користуванні ОСОБА_2 та пред`явив останньому вимогу про передачу грошових коштів у розмірі 20000 грн. щомісячно за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища, а саме: за не притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності та не перешкоджання господарській діяльності, пов`язаної з пасажирськими перевезеннями.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що в разі відмови виконати умови капітана поліції ОСОБА_1 , зможуть бути створені перепони у його діяльності, з метою попередження настання такої шкоди для своїх прав та інтересів, 10.12.2020 звернувся до Управління СБУ у Дніпропетровській області з заявою про вимагання від нього капітаном поліції ОСОБА_6 неправомірної вигоди та у подальшому вимушено погодився задовольнити протиправні вимоги останнього щодо передачі неправомірної вигоди.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вимагання та отримання неправомірної вигоди капітан поліції ОСОБА_3 призначив ОСОБА_7 зустріч на 20.20 04.01.2021 на майданчику поблизу нічного клубу Дінар, розташованому на вул. Космонавтів, 11/1, м. Кривий Ріг.

Зустрівшись у вказаному місці та в указаний час, капітан поліції ОСОБА_3 , будучи службовою особою правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов`язків, повідомив ОСОБА_5 про виявлені порушення у сфері підприємницької діяльності та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, висунув незаконну вимогу про передачу ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 20000 грн. за не притягнення останнього до відповідальності за допущені порушення та невжиття ОСОБА_6 заходів щодо реєстрації встановлених ним порушень.

Так, 18.01.2021 близько 12.20 хв. капітан поліції ОСОБА_3 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, будучи службовою особою правоохоронного органу, попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_8 , прибув на АЗС ОККО, розташовану на 193-194 км автодороги М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізварине (Новоолександрівська сільська рада, Дніпропетровська область), для отримання неправомірної вигоди в сумі 20000 гривень.

В подальшому капітан поліції ОСОБА_3 усупереч інтересам служби, достовірно знаючи свій обов`язок повідомлення керівника про виявлення правопорушення, реєстрацію вказаного, правопорушення та вжиття заходів для запобігання правопорушення, перебуваючи на вказаній АЗС в автомобілі SKODA OCTAVIA А-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким він користується, отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_4 на загальну суму 20000 грн. за не притягнення останнього до відповідальності та невжиття капітаном поліції ОСОБА_6 заходів реєстрації встановлених ним порушень, які допущені ОСОБА_8

18.01.2021 року капітана поліції ОСОБА_1 , затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України під час отримання неправомірної вигоди (грошових коштів) в розмірі 20000 грн., та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020040000000878 від 18.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

19 січня 2021 року капітану поліції ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Отже правильно встановивши наявність викладених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факти того, що капітан поліції ОСОБА_3 під час спілкування з ОСОБА_2 порушив складену присягу на вірність Українському народові, обов`язки дотримуватися норм професійної етики, під час виконання службових обов`язків діяти виключно в інтересах держави та територіальної громади, діяти неупереджено, не зважаючи на приватні інтереси та не допускати зловживань, утримуватись від дій, що підривають авторитет національної поліції, вдаватися до протиправних дій, використовувати своє службове становище на шкоду правам та інтересам ОСОБА_2 , створюючи для нього становище, за якого він був змушений звернутися за захистом його прав та інтересів до правоохоронних органів об`єктивно знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо не розкриття в складених відповідачем документах, в чому полягали протиправні дії або бездіяльність позивача, не встановлення дисциплінарною комісією того, що позивач отримав неправомірну вигоду оскільки висновок службового розслідування ґрунтується на наявній в ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.01.2021 року №1-кс/554/1618/2021 інформації щодо дій позивача під час зустрічей з гр. ОСОБА_2 (т.1 а.с. 79 - 81). Зазначену ухвалу позивачем оскаржено не було та вона набрала законної сили.

Отже роблячи це висновок комісія враховувала всю наявну в цій ухвалі слідчого наявну об`єктивну інформацію.

Крім того, суд апеляційної інстанції не вбачає суперечності в доказах зібрані під час службового розслідування. Щодо зазначення в матеріалах службового розслідування іншого місця та часу вчинення позивачем дій за які його було звільнено, ніж в ухвалі слідчого слід зазначите, наступне.

Згідно з поясненнями представника відповідачів наданими під час апеляційного розгляду справи, вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення відбулось на території АЗС «ОККО» розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новоолександрівська сільська рада, автодорога М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізваріне км 193-км 194, тому дійсно в тексті висновку службового розслідування помилково зазначено інше місце та час вчинення позивачем вказаних дій, що є опискою.

Отже, аналіз наведених обставин дає підстави для висновку, що своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено складену присягу на вірність Українському народові, обов`язки дотримуватися норм професійної етики, під час виконання службових обов`язків діяти виключно в інтересах держави та територіальної громади, діяти неупереджено, не зважаючи на приватні інтереси та не допускати зловживань, утримуватись від дій, що підривають авторитет національної поліції…, що робить неможливим його подальшу службу в органах національної поліції.

У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає знанню працівника поліції, а не за вчинення кримінального проступку.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постановах №120/860/19а, № 824/355/17-а, № 806/2555/17, № 826/18834/15, № 815/2443/16, № 816/604/17.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).

Приймаючи рішення у справі суд враховував, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджено наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, що стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення саме у виді звільнення зі служби в поліції.

Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції та не допускати неправомірну поведінку, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тому, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволені позову.

Щодо інших доводів, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Крім того, відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов`язок відповідач виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №160/7641/21 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22 грудня 2021 року.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяО.М. Панченко