ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6222/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 12.04.2021 №212950005464, викладене у листі від 20.04.2021 № 2100-0304-8/19226, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 1979 по 1989 рік роботи у колгоспі села Варданашен Армавірського марзу Республіки Вірменія та період з 14.07.1997 до 31.12.2015 роботи як фізичної особи-підприємця;

- призначити пенсію за віком та здійснити нарахування з дня звернення позивача, а саме з 05.04.2021.

Ухвалою від 18.10.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2021 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, Головне управління ПФУ в Херсонській області листом повідомило позивача, що рішенням № 212950005464 відмовлено в призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що довідка про роботу в колгоспі видана без підстав та відсутності відпрацьованих та встановлених вихододнів за період роботи в колгоспі, а довідка ГУ ДФС у Херсонській області не містить підтвердження сплати податків. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки довідками, наданими відповідачу, підтверджується періоди роботи позивача у колгоспі та здійснення ним підприємницької діяльності, які мають бути зараховані до стажу. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач 08.11.2021 надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, установах, організаціях та кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Оскільки довідка Варданашевської сільської ради Республіки Вірменія видана без підстав та відсутні відпрацьовані та встановлені вихододні за період роботи в колгоспі, як передбачено ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, підстави для врахування її при обчисленні стажу немає. Крім того, згідно з індивідуальними відомостями в реєстрі застрахованих осіб містяться відомості тільки за період здійснення підприємницької діяльності позивачем 1999 по 30.06.2000. Оскільки за наданим військовим квитком та даним відділу персоніфікованого обліку загальний страховий стаж позивача складає 13 років 01 місяць 15 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії. Вважає, що при відмові позивачу Головним управління ПФУ в Херсонській області бездіяльності не допущено, а правові підстави для визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу відсутні. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

05.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком до якої, згідно розписки повідомлення додані наступні документи: - довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; військовий квиток; довідку Головного управління ДФС у Херсонській області Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції від 18.06.2018 № 1918/10/21-20-54; довідку Варданашевської сільської ради Республіки Вірменія (з перекладом) від 23.07.2018 № 197 про роботу в колгоспі села Варданашен Армавірського марзу у 1979-1989 роках.

Листом від 20.04.2021 № 2100-0304-8/19226 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило ОСОБА_1 про те, що 12.04.2021 пенсійним органом прийнято рішення № 212950005464 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IVвстановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Статтею 26 Закону № 1058-IVвстановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років.

Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 досяг 63 років 18.02.2021, а тому для призначення позивачу пенсії за віком необхідно наявність страхового стажу - від 18 до 28 років.

Відповідно до частин 1, 2, 4ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначенимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, абосвідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зістаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на вказане, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, абосвідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);

- з 01 травня 1993 для осіб, якіобрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльностідо01 липня 2000зараховуєтьсядо страхового стажуза умови надання особою документів про сплатустрахових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Статтею 1 Закону № 1058-IVвизначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IVперсоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно зЗаконом № 1058-IVза місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (ч. 3 ст. 20 Законом № 1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 за № 11-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів (далі-Інструкція № 11-1).

За змістом пунктів 2.1, 2.2, 2.7Інструкції № 11-1платникамизборів наобов`язковедержавнепенсійне страхування є як фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, такі і ті, які її не використовують.

Згідно з пунктом 4.3 Розділу 4Інструкції № 11-1для платників збору, визначених у підпунктах 2.2, 2.4, ставка збору складає 32 відсотки фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4.7 Розділу 4Інструкції № 11-1передбачено, що для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку),яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 7.2 Розділу 7Інструкції № 11-1страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієїІнструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

У подальшому прийнято Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління ПФ України від 03.06.1999 за № 4-6 (далі-Інструкція № 4-6).

Так, відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.3Інструкції № 4-6платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; ізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують прац найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу.

Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за № 4-6 встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3, та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієїІнструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженупостановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за № 16-6, ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієїІнструкції, - у розмірі 32.

Зважаючи на вказані вище положенняІнструкцій за № 5-5, № 11-1, № 4-6 і№ 16-6, у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності був наявний обов`язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.07.1998. З матеріалів справи обрахунок наявного у позивача страхового стажу здійснювався на підставі військового квитка та даних відділу персоніфікованого обліку та за твердженнями відповідача становить 13 років 01 місяць 15 днів.

Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.07.1998 по 31.12.2003 суд зазначає, що відповідачем не зараховано ОСОБА_1 періоди з 14.07.1998 по 01.01.1999, з 01.01.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2000 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 30.11.2000 до загального страхового стажу у зв`язку з відсутністю інформації про сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно із довідкою Головного управління ДФС у Херсонській області від 18.06.2018 №1918/10/21-20-54, яка була додана позивачем до заяви про призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 у період з 14.07.1998 по 31.12.2003 перебував на загальній системі оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності.

Проте, вказана довідка не підтверджує факти сплати ОСОБА_1 страхових внесків в періоди здійснення ним підприємницької діяльності, а лише вказує на перебування позивача в зазначений період на загальній системі оподаткування.

ОСОБА_1 у позовній заяві не заперечує факту перебування в період здійснення підприємницької діяльності з 14.07.1998 по 31.12.2003 на загальній системі оподаткування. Суду не подано допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у вказаний період перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував відповідні платежі (зокрема, довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування, спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо).

У своїй постанові від 26.10.2018 вусправі № 643/20104/15-а Верховний Суд зазначив: "…39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку".

У даному випадку, позивач не надав ні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області, ні суду належних доказів про сплату страхових внесків за періоди з 14.07.1998 по 01.01.1999, з 01.01.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2000 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 30.11.2000 під час здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування. Відтак у відповідача не було підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 вказаних періодів здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, за умови відсутності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Що стосується періоду здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2017 суд відмічає.

Відповідно до положень Порядку № 637, починаючи з січня 2004 роду по 31 грудня 2017 року період ведення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування зараховується до страхового стажу особи за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Суд відмічає, що у довідці Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 9023/6/21-22-68-10 від 13.05.2021 зазначило, що згідно розділу 3.3 "Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організації, із зазначенням строків зберігання документів", затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5встановлено строк зберігання особових рахунків усіх видів податків і зборів, декларацій про доходи, декларацій що відображають звітність усіх платників податків, та документи (розрахунки, звіти, відомості, заяви) 5 років. Враховуючи викладене Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не має можливості надати інформацію щодо системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 14.07.1997 по 31.12.2015. З 01.01.2016 позивач перебуває на 1 групі спрощеної системи оподаткування.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність у період з 14.07.1998, суд вважає, що, відповідно до п.1 ч. 3-1 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1058-IV, позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.2004 по 31.12.2012 включно в повному обсязі, оскільки згідно довідки ОК-5 в окреслений період позивачем сплачувалися страхові внески.

Суд вважає, що відсутність документів щодо обраної позивачем системи оподаткування (загальної чи спрощеної) під час здійснення підприємницької діяльності через незбереження останніх у зв`язку зі знищенням через 5 років не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що згідностатті 62 Закону № 1788-XIIта підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити трудовий стаж позивача у період з 01.01.2004 до 31.12.2012. При цьому, позивачем вчинялися дії щодо отримання документів, необхідних для призначення пенсії з урахуванням включення до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності.

Водночас, період з 01.01.2013 до 31.12.2015 не можливо зарахувати до страхового стажу позивача, позаяк згідно довідки форми ОК-5 відсутні відомості щодо сплати позивачем страхових внесків взагалі. Разом з тим, позивачем жодними доказами не доведено сплату страхових внесків в означений період, відтак суд вважає, що підстави для зарахування періоду з 01.01.2013 по 31.12.2015 до страхового стажу відсутні.

Щодо правомірності незарахування до загального стажу позивача періоду роботи у колгоспі села Варданашен Армавірського марзу Республіки Вірменія з 1979 по 1989 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно дост. 62 Закону № 1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній норміЗакону № 1788-XIIвідповідає пункт 1 Порядку № 637.

Суд відмічає, що в матеріалах справи наявна заява позивача про неможливість подання трудової книжки у зв`язку з її втратою. Натомість до заяви про призначення пенсії за віком позивачем було додано довідку Варданашенської сільської ради Армавірськаї губернії Республіки Вірменія від 23.07.2018 № 197, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював у колгоспі села Варданашен Армавірського марзу у 1979-1989 роках. Зазначена довідка скріплена печаткою Варданашенської сільської ради Армавірськаї губернії Республіки Вірменія.

У своєму рішенні про відмову у призначення позивачу пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначає, що вказана довідка видана без підстав та відсутні відпрацьовані та встановлені вихододні за період роботи в колгоспі.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а тому період його роботи у колгоспі слід враховувати повністю незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв чи виконання встановленого мінімуму трудової участі.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати період в колгоспі з 1997 по 1989 до стажу роботи є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та здійснити нарахування з дня його звернення 05.04.2021, оскільки суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу та обраховувати страховий стаж, з якими законодавець пов`язує можливість призначення пенсії за віком, з урахуванням вимог Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на день звернення із заявою про призначення пенсії.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі села Варданашен Армавірського марзу Респубіки Вірменія з 1979 по 1989 рік та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.03.1999 по 31.03.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.09.1999 по 30.09.1999, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 01.06.2000 по 30.06.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2012 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з дати звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком.

За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.04.2021 № 212950005464 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи в колгоспі села Варданашен Армавірського марзу Респубіки Вірменія з 1979 по 1989 рік та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.03.1999 по 31.03.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.09.1999 по 30.09.1999, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 01.06.2000 по 30.06.2000, з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2012 та вирішити питання про призначення пенсії за віком, з урахуванням зазначених періодів, з дати звернення із заявою про призначення пенсії -05.04.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112010201