open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 904/4349/21
Моніторити
Ухвала суду /30.06.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /27.06.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.06.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /30.05.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.02.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.01.2022/ Касаційний господарський суд Постанова /19.12.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Ухвала суду /24.11.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.11.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.11.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Рішення /21.09.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /01.09.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /09.08.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /12.07.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /30.06.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /31.05.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /25.05.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /11.05.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /28.04.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області
emblem
Справа № 904/4349/21
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /30.06.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /27.06.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.06.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /30.05.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.02.2022/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.01.2022/ Касаційний господарський суд Постанова /19.12.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Ухвала суду /24.11.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.11.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.11.2021/ Центральний апеляційний господарський суд Рішення /21.09.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /01.09.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /09.08.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /12.07.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /30.06.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /31.05.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /25.05.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /11.05.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /28.04.2021/ Господарський суд Дніпропетровської області

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4349/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Дасюк В.В., адвокат, ордер серія АІ № 1161964 від 14.10.2021;

від відповідача: Анісова О.І. адвокат, довіреність б/н від 01.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м. Києва на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021, ухвалене суддею Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 27.09.2021, у справі №904/4349/21

за позовом Дошкільного навчального закладу №173 Шевченківського району м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактор", м.Дніпро

про спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

Дошкільний навчальний заклад №173 Шевченківського району м. Києва звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактор", якою просило суд:

- зобов`язати відповідача опублікувати на веб-порталі https://www.education.ua спростування недостовірної інформації, стосовно позивача;

- зобов`язати відповідача не видаляти спростування недостовірної інформації на веб-порталі https://www.education.ua протягом трьох років з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 у справі №904/4349/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Дошкільний навчальний заклад №173 Шевченківського району м. Києва, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що опублікована на видаленому посиланні https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ інформація характеризувала навчальний заклад та його працівників з негативної точки зору, посилаючись на конкретні події або факти, які мали місце, однак фактичні твердження можуть бути подані разом з оціночними судженнями, поєднання оціночних суджень та фактичних тверджень не призводить до переходу фактичних тверджень в категорію оціночних суджень, оскільки фактичне твердження можливо перевірити.

За доводами скаржника, опублікована відповідачем інформація подається як оцінка діяльності позивача, однак, в той же час, містить у собі посилання на фактичні дані або події, які нібито мали місце, дані фактичні твердження можна перевірити, та встановити їх правдивість та дійсність.

Апелянт зазначає, що з метою перевірки інформації представником позивача було надіслано адвокатські запити до державних органів, відповідно до відповідей яких жодних порушень законодавства позивачем не було встановлено, зі скаргами щодо порушення позивачем законодавства ніхто не звертався.

На думку позивача, можливість перевірки опублікованої відповідачем інформації свідчить про те, що дана інформація була саме фактичним твердженням, а не судженням, оскільки відповіді на запити було надано та, відповідно, неправдивість інформації встановлено.

Крім того, апелянт зазначає, що на сайті відповідача зазначено, що https://www.education.ua/ спеціалізований портал про освіту в Україні, тобто користувачі сайту розраховують отримати об`єктивну та достовірну інформацію про навчальні заклади, при цьому з великою долею вірогідності користувачі сайту сприймають наведені на сайті дані про навчальні заклади, як перевірені.

Апелянт посилається на те, що за час роботи навчального закладу, він зарекомендував себе з позитивної сторони, має висококваліфікований персонал, у дошкільному закладі вже понад 20 років здійснюється "спеціалізація" освітніх занять, завдяки якій в закладі в повному обсязі реалізуються вимоги державних програм щодо індивідуального підходу до кожної дитини, відсутні жодні обвинувальні вироки судів або рішення судів, якими встановлено протиправну або не етичну поведінку позивача або його співробітників, відсутня інформація про скарги, подані на дії або бездіяльність працівників позивача; позивач та його співробітники проходили планові перевірки державних органів, під час яких не було виявлено жодних порушень з боку позивача або його співробітників.

Апелянт посилається на те, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), а негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, апелянт вважає, що опублікована на видаленій сторінці за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ інформація є недостовірною, оскільки не підтверджується жодним офіційним джерелом, однак судом першої інстанції не досліджено належним чином, що опубліковану інформацію було перевірено представником скаржника та встановлено її недостовірність, що, в свою чергу призвело до порушення ч. 1 ст. 209 Господарського процесуального кодексу та ухвалення незаконного рішення.

За доводами скаржника, відповідач, розміщуючи на своєму сайті інформацію про інших осіб, зокрема, про позивача, був зобов`язаний переконатися в її достовірності; в опублікованій відповідачем інформації, зокрема, вказується, що позивач нібито допустив порушення законодавства у сфері освіти, однак відповідач не перевірив даної інформації та не надав доказів на її підтвердження.

Щодо посилань відповідача на те, що поширював інформацію не він, а користувачі сайту, позивач зазначає, що враховуючи те, що з даних, наведених на сайті, встановити осіб, які зі слів відповідача поширювали інформацію неможливо, то відповідальність за публікацію такої інформації несе відповідач як власник сайту, а той факт, що відповідач зазначив на своєму сайті, що "Компанія не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих користувачами", не звільняє відповідача від обов`язків та відповідальності, передбачених законодавством, оскільки відповідач повинен був перевірити достовірність інформації, яку була розміщено на його сайті.

За доводами скаржника, судом першої інстанції не застосовано положень ч. 2 ст. 302 ЦК України щодо обов`язку особи, яка поширює інформацію переконатися в її достовірності.

Апелянт вважає, що враховуючи те, що 23.03.2021 представником позивача було надіслано на електронну адресу відповідача вимогу про спростування недостовірної інформації, підписану кваліфікованим електронним цифровим підписом, в якій був наданий перелік інформації, яку позивач вважає недостовірною, копію даної вимоги було надано до суду разом з позовною заявою, також, до позовної заяви був доданий Перелік недостовірної інформації як один із додатків, в якому була перелічена інформація, яку позивач вважає недостовірною, відповідно, господарський суд мав можливість оцінити інформацію, яка була опублікована на сайті відповідача, між тим, суд першої інстанції не дослідив належним чином вимогу позивача про спростування недостовірної інформації, направленої відповідачу та не надав оцінки цьому доказу, що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про те, що суд першої інстанції не мав можливості оцінити інформацію.

На думку позивача, нелогічним є висновок суду першої інстанції про те, що опублікована інформація була оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями, тоді як суд першої інстанції вказує на неможливість дослідження судом такої інформації.

Апелянт посилається і на те, що суду першої інстанції було надано перелік недостовірної інформації, опублікованої на сайті відповідача, відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що інформація надана за переліком позивача дійсно була опублікована на сайті відповідача; позивачем було надіслано запити до державних органів з метою перевірки достовірності опубліковано інформації, відповідно, можливість перевірки достовірності інформації свідчить про те, що опублікована інформація була фактичними твердженням, а не оціночними судженнями.

За доводами скаржника, судом першої інстанції не враховано, що відповідач, як власник сайту, був зобов`язаний переконатися у достовірності інформації перед її публікацією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021, справу №904/4349/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 у справі №904/4349/21; розгляд справи призначений в судовому засіданні на 24.11.2021.

03.11.2021 на адресу Центрального апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку в підсистемі "Електронний суд" надійшло клопотання від представника позивача Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м. Києва адвоката Дасюка Віктора Володимировича про його участь у судовому засіданні по цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського осуду від 03.11.2021 задоволено клопотання представника позивача адвоката Дасюка Віктора Володимировича про проведення судового засідання у справі №904/4349/21 з представником Дошкільного навчального закладу 173 Шевченківського району м.Києва адвокатом Дасюком Віктором Володимировичем, призначене на 24.11.2021 на 11:30 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

23.11.2021 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю участі представника позивача у цій справі (904/4349/21) в режимі відеоконференції, через відмову представнику позивача адвокату Дасюк В.В. ухвалою Київського апеляційного суду від 17.11.2021 у проведенні засідання в режимі відеоконференції по справі №761/31330/21, необхідністю явки у судове засідання 24.11.2021 о 12:20 годині до приміщення Київського апеляційного суду.

24.11.2021 від ТОВ "Реактор" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Відповідач зазначає, що серед оспорюваних коментарів є як позитивні, так і негативні оцінки, відгуки, враження, які розміщувались на сайті протягом близько 10 років, позивач був обізнаний із обставинами публікації таких коментарів та не заперечував проти цього, зокрема, не звертався до ТОВ "Реактор" з проханням/вимогою про відключення можливості коментування ДНЗ № 173 на сторінці дитячого садка, однак, у квітні 2021 року ТОВ "Реактор" за зверненням представника позивача була видалена сторінка за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ у зв`язку з тим, що останнім стверджувалося, що така сторінка в мережі Інтернет та розміщена на ній інформація стосується Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м. Києва, та одночасно ТОВ "Реактор" не змогло встановити відповідність дитячого саду "Радуга" конкретній юридичній особі з огляду на відсутність достатньої ідентифікуючої інформації про такий дитячий садок, тобто оскільки дитячий сад "Радуга" не вдалося ідентифікувати як юридичну особу, відповідачем було видалено обліковий запис такого саду за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ на підставі п.4 розділу, відповідно до якого компанія залишає за собою право редагувати або видаляти матеріали, опубліковані користувачем на сайті, якщо вони не відповідають умовам даної угоди, завдають шкоди компанії або третім особам, а також на свій особистий розсуд без зазначенням причини.

Відповідач посилається на те, що в даному випадку вся інформація, про спростування якої заявлені позовні вимоги, є коментарями до сторінки приватного дитячого саду "Радуга", які становлять висловлювання, що не містять фактичних даних, а натомість містять оцінку, іноді критичну, його діяльності, зокрема, персоналу, адміністрації, про що свідчить яскраво виражена семантична забарвленість тексту, його емоційна насиченість та характер використаних мовно-стилістичних засобів, зокрема порівнянь, гіпербол, метафор, іронії та інших стилістичних прийомів, які мають на меті посилення емоційності, виразності та образності висловлювань. За своїм буквальним змістом всі коментарі, які ідентифіковані позивачем як недостовірна інформація, містять словесне відображення особистого враження коментатора (фізичної особи) від взаємодії та/або користування послугами приватного дитячого саду "Радуга" із відсиланням до власної суб`єктивної оцінки свого досвіду та власних припущень щодо причин, які спричинили негативний характер отриманого досвіду. Також, значна кількість коментарів зводиться до опису батьками поведінки і вражень власних дітей до, під час та після відвідування дитячого саду, з припущеннями щодо наявних причинно-наслідкових зв`язків між поведінкою дітей та якістю освітніх послуг, отриманих у дитячому садку, а також опису власного психологічного ставлення до таких послуг. Наведене свідчить про те, що оспорювані висловлювання, наведені в коментарях, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони в повному обсязі відповідають визначенню оціночних суджень в розумінні ч. 2 ст. 30 Закону України № 2782-ХІІ, що в свою чергу, виключає можливість їх спростування і доведення правдивості, що підтверджує обґрунтованість і правильність висновків суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, та спростовує доводи апеляційної скарги.

На думку відповідача, ідентифікація та оцінка наведених позивачем в апеляційній скарзі коментарів як фактичного твердження, є безпідставним, оскільки буквальний аналіз наведених коментарів свідчить про їх належність до оціночних суджень, зокрема, з огляду на застосовані стилістичні засоби та емоційно-експресивний спосіб їх викладення.

Відповідач вважає, що господарський суд, задовольнивши клопотання ДНЗ № 173 про дослідження електронної сторінки за вказаною електронною адресою за її місцезнаходженням, здійснив всі належні заходи щодо перевірки доказу наданого позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог та встановив відсутність відповідної сторінки в мережі Інтернет, що виключає можливість перевірки достовірності, належності, допустимості такого доказу.

При цьому, відповідач зазначає, що інформація розміщена на вказаним посиланням в мережі Інтернет, є єдиним наданим позивачем доказом на підтвердження наявності таких обов`язкових елементів юридичного складу правопорушення щодо розповсюдження недостовірної інформації, яка спричиняє шкоду діловій репутації позивача; роздрукована сторінка за посиланням https://usr.miniust.gov.ua/content/free-search/person-result станом на 22.03.2021 15:25:16, є недопустимим та достовірним доказом в розумінні ст. ст. 77,78 ГПК України.

Посилаючись на статтю 96 ГПК України, відповідач зазначає, що сторінка https://www.education.ua/kmderzartens/kiev/ds-radu/ з кешу Google станом на 22.03.2021 15:25:16 відповідає визначенню електронного доказу, в зв`язку з чим, його копія повинна бути засвідчена у спосіб, передбачений ч.2 або ч. 3 ст. 96 ГПК України, однак ДНЗ № 173 були порушені вимоги, оскільки паперова копія наведеного вище електронного доказу подана без посвідчення його відповідності оригіналу, а лише із вказівкою про те, що "інформація отримана в порядку ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат Дасюк Віктор Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4178/10 від 10.06.2010 (підпис) 22.03.2021", що не відповідає приписам п.5.27. ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", затверджений наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003, а також без зазначення особи, в якої зберігається оригінал відповідного електронного доказу, у зв`язку з чим відповідач поставив під сумнів відповідність поданої паперової копії електронної сторінки за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ з кешу Google станом на 22.03.2021 15:25:16 оригіналу відповідного електронного доказу, що, враховуючи фактичну відсутність електронної сторінки за вказаним посиланням (тобто відсутність оригіналу), унеможливлює прийняття зазначеного доказу до уваги при розгляді даної справи по суті відповідно до ч.5 ст. 96 ГПК України.

Щодо позовної вимоги зобов`язати ТОВ "Реактор" опублікувати на веб-порталі www.education.uа спростування недостовірної інформації стосовно Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м. Києва, відповідач зазначає, що вказана вимога не містить жодної ідентифікації та конкретизації недостовірної інформації, про спростування якої заявлена вимога, аналогічно за текстом позовної заяви також не міститься цитування або будь-яким іншим чином визначення змісту недостовірної інформації, яка, на думку позивача, підлягає спростуванню.

Відповідач вважає, що додатки до позову містять два варіанти переліку коментарів, розміщених за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/, у в зв`язку з чим суд першої інстанції неодноразово намагався з`ясувати дійсний зміст позовних вимог у представника ДНЗ № 173 та просив належним чином ідентифікувати перелік коментарів стосовно яких заявлені позовні вимоги, на що представник позивача наводив у своїх усних пояснення під час судових засідань власне розуміння градації коментарів, розміщених за вказаним посиланням за критерієм достовірності, без їх переліку та без відповідного уточнення позовних вимог. Однак, враховуючи те, що ідентифікація коментарів як позитивних або як негативних є результатом суб`єктивної оціночної діяльності позивача щодо трактування та суб`єктивного сприйняття змісту таких коментарів, суд з об`єктивних причин позбавлений можливості встановити які саме коментарі позивач вважає такими, що негативно характеризують ДНЗ № 173 та містять недостовірну інформацію, тоді як припущення з боку суду з даного приводу (в частині встановлення дійсного змісту позовних вимог) є неприпустимими та суперечать основним засадам здійснення судочинства в розумінні ГПК України.

14.12.2021 від Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м.Києва до апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що на видаленому посиланні https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ інформація подавалась у спосіб, який охарактеризовано Верховним Судом у постанові по справі № 761/32924/19-ц від 22.11.2021, інформація про дитячий садок № 173 подавалась у спосіб категоричного та стверджувального висловлювання у формі повідомлення про існування конкретних обставин (фактів); скаржник неодноразово наголошував, що інформація опублікована відповідачем за вказаним посиланням мала ознаки фактичних тверджень, оскільки такі твердження подавалися у формі стверджувального висловлювання, а отже їх перевірити; Верховний Суд звернув увагу, що при встановленні обставин поширення недостовірної інформації має значення не тільки зміст такої інформації, але і форма, у якій така інформації подається (припущення або ствердження), між тим, інформація, яку позивач вважає недостовірною була опублікована саме у спосіб стверджувальних висловлювань.

Позивач вважає, що публікація інформації здійснена не у формі припущення або оцінки, а у формі стверджувального висловлювання, особа, яка буде ознайомлюватися з такою інформацією, буде сприймати її, не як оцінку позивача, а як фактичні дані про позивача; в опублікованій інформації відсутнє суб`єктивне сприйняття та надання оцінки, яке характерне для оціночного судження (наявність невпевненості, щодо інформації яка публікується або наявність оцінки "не впевнений", "на мою думку", "на моє переконання" тощо), навпаки інформація має характер стверджувальних висловлювань (відсутні вагання, відсутня оцінка, інформація подається як об`єктивні факти, в той же час відсутні посилання на підтвердження або перевірку таких фактів).

На думку позивача, відповідач, скориставшись правом на публікацію інформації, проігнорував свій обов`язок впевнитись у достовірності такої інформації, що призвело до поширення недостовірної інформації про позивача.

Позивач посилається і на те, що роздруківка сайту https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ з кешу Google була подана з метою доказування розміщення інформації про позивача відповідачем в мережі Інтернет, позивач не вважав всю опубліковану відповідачем про нього інформацію недостовірною, а ту яку вважав недостовірною позивач перелічив у "Переліку недостовірної інформації", яку просив визнати недостовірною та спростувати.

За доводами позивача, суду першої інстанції додатком до позовної було надано окремий документ під назвою "Перелік недостовірної інформації", та, відповідно, суд мав змогу проаналізувати та надати оцінку інформації, яку позивач вважав недостовірною, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують даної обставини.

Позивач також зазначає, що доводи щодо належності посвідчення електронного документа були викладені у відзиві на позовну заяву, суд першої інстанції не поставив під сумнів відповідність поданої паперової копії оригіналу сторінки https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ з кешу Google. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача визнала, що перелічена інформація була опублікована відповідачем, у зв`язку з чим, заперечення щодо відповідності паперової копії оригіналу не спростовують факту публікації відповідачем недостовірної інформації.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 розгляд апеляційної скарги Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м.Києва на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 у справі № 904/4349/21 відкладено на 20.12.2021 об 11:30 год.

В судовому засіданні 20.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Як зазначає позивач, 12.03.2021 йому стало відомо про розміщення в мережі інтернет в ресурсі за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ інформацію, що не відповідає дійсності та є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Власником Інтернет ресурсу www.education.ua, на якому розміщено недостовірну, за твердженням позивача, інформацію є ТОВ "Реактор".

З метою досудового врегулювання спору, 23.03.2021 позивач на електронну адресу відповідача направив вимогу про спростування недостовірної інформації, а саме просив видалити з Інтернет ресурсу за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ інформацію, яка не відповідає дійсності, є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача; просив опублікувати спростування поширених відомостей, що не відповідають дійсності, є недостовірними і таким, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача та його посадових осіб.

Станом на 01.04.2021 відповідач видалив сторінку за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/, а отже виконав першу вимогу позивача зазначену у електронному листі, однак вимога про спростування публікації не виконана.

Позивач вважає, що недостовірна інформація була доступна необмеженому колу осіб за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ у період з 19.05.2011 по 25.03.2021.

До позовної заяви позивачем додано "Перелік недостовірної інформації", яку розповсюджено відповідачем та яку позивач вважає недостовірною (а.с. 38-43, т.1), відповідно до якого, зокрема:

- "Чи бачили Ви скандальну історію про стоматолога м. Рівне? То, що коїться в саду Радуга дуже близько до тієї історії. Хто був зовні цих стін знає правду";

- "Сам садок можливо й нормальний…але адміністрація це просто жах… не вміє вести діалог з людьми…хамство…цікавлять тільки гроші…хоча ремонт садочка епохи 80-х років";

- "Садок жахливий. Точніше: в плюсах і мінусах. Рекомендую тільки, якщо Ви ненавидите свою дитину";

- "Гасло саду НЕ ПОДАБАЄТЬСЯ, йдіть! Ось-ось, адміністрація і навіть самі вихователі саме так і говорять батькам. Це вже майже гасло не подобається йдіть! Ці слова за час перебування тут ми чули ох як часто. Потрібно написати ці слова прямо над входом до саду. Щоб батькам відразу було зрозуміло куди вони потрапили";

- "Садок огидний у всіх сенсах, це незаперечний факт. Шкодую, що колись повелась на красиву картинку";

- "Правда жахливий садок! Хто водив свою дитину, той знає правду! Ніякі знання, отримані тут не переважать моральну та психічну шкоду, нанесену вашій дитині! Але вирішувати Вам!";

- "Боже, чиста правда. ЦЕ АД! Особисто нам дуже не пощастило з вихователем (вона всіх дітей ненавидить та принижує). Якщо вам хоча б трішки не все-одно на свою дитину, то БУДЬ-ЛАСКА не віддавайте її сюди! Звісно, тут є парочка гідних вихователів, але злих і мерзенних набагато більше, нажаль";

- "Жахливий садок, хамське ставлення адміністрації як до дітей, так і до співробітників, цілковитий непрофесіоналізм. Не раджу сюди приводити своїх дітей. Є й інші гарні садочки. Не травмуйте психіку своїх дітей";

- "Жахливий садок, люди, не вірте, гарним відзивам, якщо не бажаєте потім лікувати дитину у психологів";

- "Самий жахливий садок".

Позивач зазначає, що очевидним є те, що поширена, зокрема, але не виключно, наведена вище, інформація стосується позивача і те, що наведені твердження про позивача є неправдивими, такими, що не відповідають дійсності.

Також, позивач зазначає, що на даний час при перегляді сторінки за посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/ відображається помилка 404 "Неправильно набрана адреса або такої адреси на сайті більше не існує", однак перелік недостовірної інформації зберігся у вимозі про спростування недостовірної інформації, а також збережений в кеш Google станом на 22.03.2021 15:25:16.

Крім того, позивач посилається на те, що з даних джерел неможливо встановити особу авторів недостовірної інформації.

Позивач вважає, що поширена про нього інформація підлягає спростуванню відповідачем оскільки є твердженням про факти, яких ніколи не існувало, і які не були перевірені та підтверджені відповідачем та є негативною, оскільки опублікована інформація характеризувала навчальний заклад та його працівників з негативної точки зору.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд:

- зобов`язати відповідача опублікувати на веб-порталі https://www.education.ua спростування недостовірної інформації, стосовно позивача;

- зобов`язати відповідача не видаляти спростування недостовірної інформації на веб-порталі https://www.education.ua протягом трьох років з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідач посилається на те що висловлювання, наведені в коментарях, які оспорюються позивачем, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони, на думку відповідача, в повному обсязі відповідають визначенню оціночних суджень, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідач визнав, що видалив сторінку із посиланням https://www.education.ua/kindergartens/kiev/ds-radu/, у зв`язку із тим, що "Дитячий сад "Радуга" не вдалося ідентифікувати.

Наведені обставини і є причиною спору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з обставин того, що спірна інформація, яку просить спростувати позивач є оціночними судженнями, критичною оцінкою, поглядами анонімних авторів користувачів сайту; з огляду на характер таких висловлювань, вони не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані і не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Господарський суд дійшов висновку, що зміст позовних вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену у відкритому веб-порталі https://www.education.ua, слід спростувати, і такі вимоги не були уточнені позивачем в ході розгляду справи; обраний позивачем спосіб судового захисту не є ефективним, оскільки спосіб спростування інформації визначено правильно, не конкретизовано інформацію, яка підлягає спростуванню, а тому задоволення позовних вимог не буде мати наслідком ефективний захист прав позивача.

Враховуючи те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача не видаляти спростування недостовірної інформації на веб-порталі https://www.education.ua протягом трьох років з моменту набрання рішенням суду законної сили є похідною від позовної вимоги про зобов`язання відповідача опублікувати на веб-порталі https://www.education.ua спростування недостовірної інформації, а господарським судом встановлено безпідставність заявлених вимог в частині основної вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що похідна вимога також задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, із зазначенням, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За визначенням ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Інформація будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інформацію").

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону України "Про інформацію").

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 ст. 200 Цивільного кодексу України).

При цьому за змістом ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

До таких спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації (стаття 277 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1, 4 - 7 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Стосовно доводів позивача про те, що позитивні відгуки про дитсадок "Райдуга" він вважає оціночними судженнями, а негативні відгуки недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності та є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, колегія суддів зазначає, що навіть, якщо припустити, що в Інтернет ресурсі була розміщена саме та інформація, яку позивач в якості доказів долучив до позовної заяви (а.с. 20-32), неможливо погодитися з твердженнями позивача, про те що негативні відгуки про дитячий садок є фактичним твердженнями, в силу наступного.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації необхідно забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інформацію").

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію").

Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною або хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмету доказування.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Отже, виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені в засобах масової інформації (у тому числі за допомогою мережі Інтернет) з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

У цьому зв`язку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна інформація, яку просить спростувати позивач, є оціночними судженнями, критичною оцінкою, поглядами анонімних авторів користувачів сайту, та з огляду на характер таких висловлювань, вони не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані і не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що висловлювання, наведені в коментарях, які оспорюються позивачем, не є фактичними даними, а є оціночними судженнями, оскільки позивачем не надано до суду будь-яких доказів, що такі тлумачення містять фактичні дані, що правильно встановив суд в оскаржуваному рішенні.

Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорювання. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права саме відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Зокрема, при зверненні з позовом про спростування недостовірної інформації до певної особи позивач повинен довести, що відповідна інформація поширена саме відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/1654/20.

Разом з тим, зважаючи на те, що під час розгляду даної справи позивач не довів порушення саме відповідачем його права через розміщення на веб-порталі https://www.education.ua оспорюваної позивачем інформації, оскільки позивач не конкретизує, яку саме інформацію чи висловлювання він вважає недостовірною (-ними) та яка підлягає спростуванню, відповідно, неможливо оцінити інформацію, яку позивач вважає недостовірною. Такі вимоги не були уточнені позивачем і в процесі розгляду справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що обраний позивачем спосіб судового захисту не є ефективним, оскільки враховуючи те, що хоча спосіб спростування інформації визначено позивачем правильно, однак не конкретизовано інформацію, яка підлягає спростуванню, а тому задоволення позовних вимог не буде мати наслідком ефективний захист прав позивача, у зв`язку з чим, позовна вимога про зобов`язання відповідача не видаляти спростування недостовірної інформації на веб-порталі https://www.education.ua протягом трьох років з моменту набрання рішенням суду законної сили, задоволенню не підлягає також, оскільки вказана вимога є похідною від позовної вимоги про зобов`язання відповідача опублікувати на веб-порталі https://www.education.ua спростування недостовірної інформації, а господарським судом встановлено безпідставність заявлених вимог в частині основної позовної вимоги.

На підставі викладеного колегія суддів констатує, що за встановлених обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами повного юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, зокрема, розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача.

При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено факту розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, тому господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовив в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м. Києва на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 у справі №904/4349/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 у справі №904/4349/21 залишити без змін.

Судові витрати Дошкільного навчального закладу № 173 Шевченківського району м. Києва за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.12.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяО.В. Березкіна

СуддяС.Г. Антонік

Джерело: ЄДРСР 102295889
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку