Справа № 2а-394

2010 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2010 року Залізничний районий суд м. Сімферополя у складі: судді Романенко В.В., при секретарі Астанькович О.О., розглянувши у письмовому провадженні в залі суду м. Сімферополя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, про зобов’язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК, у якому просить зобов’язати останнього нарахувати та сплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01 січня 2006 року у розмірі 5186 гривень, а також зобов’язати відповідача нараховувати та сплачувати дану допомогу щомісячно, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому не сплачені відповідачем з 2006 року. Крім того, просить поновити строк позовної давнини звернення з даним позовом до суду.

Позивач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщений у встановленому порядку. До суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщений у встановленому порядку. Надав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя та письмові заперечення, відповідно до яких, вказані позивачем виплати не були передбачені Законом України «Про державний бюджет України», тому й не виплачувались. Також звертає увагу суду на те, що позивачем пропущений строк на звернення до суду, й просить застосувати ст. 100 КАС України.

У зв’язку з надходженням від сторін заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, розглянув та вирішив дану справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2007р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст.29, 36, ч.2 ст.56, ч.2, ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.

Однак управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим зазначені виплати з липня по грудень 2007 року не призводила, чим порушила права позивача.

Згідно зі ст.ст. 99,100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав. Пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Строк звернення до суду про нарахування невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006, 2007 рік позивачем пропущений, оскільки він звернувся до суду в жовтні 2009 року , тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 КАС України. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.

Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни є обґрунтованими частково, а саме з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.

Статтею 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 498 гривен.

Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно проводити з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року та дати звернення позивача до суду, тобто за жовтень - грудень 2008 року та січень-вересень 2009 року.

Щомісячна державна соціальна допомога за жовтень - грудень 2008 року дорівнює – 448,20 гривень (498грн.х 30%х 3) за січень-вересень 2009 року –1344,60 гривень (498грн х 30%х9).

Та з урахуванням виплаченої позивачу соціальної допомоги дітям війни за той самий період у розмірі 597,6 гривень, невиплачена позивачу державна соціальна допомога за жовтень - грудень 2008 року та січень-вересень 2009 року дорівнює – 1195,2 гривень (448,2 грн. + 1344,6 грн. - 597,6 грн). Зазначена сума повинна бути сплачена відповідачем позивачу, як дитині війни.

Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007р. до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.

Тому суд вважає, що саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Особа, яка повинна отримати бюджетні кошти, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з’ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за жовтень 2008 року - вересень 2009 року у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9,70-72, 86, 158-163, 167 КАС України, ст.ст. 21, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу як дитині війни за період з жовтня 2008 року - вересень 2009 року у розмірі 1195 (одна тисяча сто дев’яносто п’ять) гривень 20 копійок .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Сімферополя в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя: