ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 766/9188/20 Головуючий у 1-й інстанції Прохоренко В.В.

Номер провадження 22-ц/819/830/21 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Полікарпової О.М.

суддів: Воронцової Л.П.

Ігнатенко П.Я.

секретар: Савицька А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 22 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання права власності на депозитний вклад у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, просила визнати за нею, як спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на вклад за договором про строковий вклад № 231, укладеним 01 червня 2000 року між ОСОБА_4 та Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є АТ «Укрексімбанк» (далі Банк) в загальній сумі 13226,32 доларів США, яка складається із 5000,00 доларів США вкладу разом з договірними депозитними процентами в розмірі 4052,84 доларів США, а також 3% річних, згідно статті 625 ЦК України, в розмірі 3999,63 доларів США, нарахованими за період з 01.06.2000 року по 01.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вклад в сумі 5000,00 доларів США було розміщено її чоловіком на депозитному рахунку № НОМЕР_1 строком дії до 01.12.2000 року.

На час відкриття спадщини та отримання 24.04.2001 року в нотаріальній конторі нею та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 їм не було відомо про існування зазначеного договору, внаслідок чого право на спадкове майно за вказаним депозитним договором у встановленому порядку не було оформлено. Про цей договір їй стало відомо лише в 2019 році, Банк визнав існування договору, однак повернути вклад відмовився.

Судом першої інстанції на підставі ухвали від 15 червня 2020 року розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки суд вважав зазначену справу малозначною.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , як спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 право на вклад за договором № 231 про строковий вклад, укладеним ним 01 червня 2000 року з Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в загальній сумі 13 226,32 доларів США, який складається з 5000,00 доларів США вкладу разом із договірними депозитними процентами в розмірі 4052,84 доларів США, а також 3% річних в розмірі 3999,63 доларів США. Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3523,49 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 9984,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що після закінчення строку депозитного договору, відкритого на ім`я ОСОБА_4 гроші з його депозитного рахунку були перераховані на його поточний рахунок, відкриття якого передбачалося умовами депозитного договору, а на наступний банківський день - на депозитний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , за меморіальним ордером № 114 від 04.12.2000 року, на підставі довіреності, яку Банк вважав чинною, оскільки позивач не повідомляла їм про смерть ОСОБА_4 . Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що перерахування коштів з одного рахунку ОСОБА_4 на інший, а потім на депозитний рахунок позивача здійснено у відповідності до умов укладеного з ОСОБА_4 депозитного договору. Також суд безпідставно не прийняв до уваги банківські виписки про рух коштів по рахункам клієнта, які є регістрами аналітичного обліку, а отже належними доказами на підтвердження здійснення банківських операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старюк В.А. доводи апелянта не визнає. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що діюче на 2000 рік спеціальне законодавство визначало як підставу для видачі вкладу особі, яка не є вкладником, лише на підставі заповідального розпорядження або нотаріально посвідченої довіреності вкладника, яких у Банка не було. Отже законних підстав для переведення вкладу після закінчення строку договору з рахунку ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 апелянт не навів, що ставить під сумнів позицію апелянта.

Також позивач вважає, що належних та достовірних доказів на підтвердження самого факту переведення вкладу ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 апелянт суду не надав. Стверджує, що не може бути беззаперечним доказом отримання позивачем коштів, які знаходились на вкладному рахунку її покійного чоловіка і виписки про рух коштів по рахункам, оскільки вони є внутрішніми документами банку.

Доводи, які викладені представником відповідача у відповіді на відзив ОСОБА_1 є ідентичними тим, які викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

У відповідності до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.

За положеннями частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням того, що спір щодо визнання права на вклад в порядку спадкування розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд апеляційної інстанції скасовує рішення першої інстанції, розглядає справу за участю сторін і постановляє нове судове рішення.

З наданих сторонами доказів вбачається і не заперечується сторонами у справі, що 01 червня 2000 року між ОСОБА_4 та Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є АТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено договір № 231 про строковий вклад.

Відповідно до умов пункту 3.1.3 договору, вклад ОСОБА_4 в сумі 5000,00 доларів США було розміщено в «Укрексімбанку» на депозитному рахунку № НОМЕР_1 строком на 183 дні, дата вимоги суми вкладу 01.12.2000 року.

Пунктом 3.1.4 договору передбачено одночасне відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 в доларах США для обслуговування вкладного рахунку (зарахування процентів в безготівковій формі, видача відсотків, перерахування вкладу та відсотків на особовий поточний рахунок).

Відповідно до п. 3.1.8 договору після закінчення строку, вказаного в п.3.1.3 договору сума вкладу перераховується на рахунок, зазначений в п. 3.1.4 договору, відсотки по якому не нараховуються.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, про що 16.10.2000 року зроблений запис № 3895 Херсонським міським відділом реєстрації актів громадянського стану.

24.04.2001 року державним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори Лисенко Л.П. спадкоємцям ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частинах.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що спадкоємці дізналися про договір № 231 в 2019 році, знайшовши вдома його копію. Оригінал договору у позивача не зберігся. Інший спадкоємець ОСОБА_3 не заявляє вимог на предмет спору.

На письмове звернення позивача до філії АТ «Укрексімбанк» в м. Херсоні Банком визнано укладення між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_4 договору строкового вкладу №231 від 01.06.2000 року із внесенням на нього коштів у розмірі 5000 доларів США. Разом з тим заявника повідомлено, що по закінченню строку договору вказані кошти були переведені на її рахунок.

Представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_1 звернулась у квітні 2019 року до Банку із запитом про рахунки, які відкривались на її ім`я, починаючи з 01.01.2001 року, а у вересні 2019 року - із запитом про стан депозитного рахунку за договором строкового вкладу №231 від 01.06.2000 року, відкритого на ім`я її чоловіка - ОСОБА_4 . Будь-яких документів, підтверджуючих укладення зазначеного договору та внесення коштів на вкладний рахунок заявник не надала. Однак Банк визнає, що такий договір дійсно укладався строком на 183 дні, кошти в сумі 5000 доларів США ОСОБА_4 на рахунок вносились, 01.12.2000 року, по закінченню строку, на який було укладено договір, вони були переведені на поточний рахунок ОСОБА_4 , а 04.12.2000 року переведені на депозитний рахунок позивача на підставі довіреності ОСОБА_4 , оскільки Банку не було відомо про припинення дії довіреності у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . Нараховані по вкладу проценти в цей же день видані ОСОБА_1 .

Представник Банку просив прийняти до уваги той факт, що у відповідності до Постанови НБУ №601 від 08.12.2004 року «Про затвердження переліку документів, що утворюються в діяльності Національного Банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», строк зберігання документів 10 років після закриття вкладу. Таким чином оригінали письмових документів, які містили підписи сторін договору, знищені за строком зберігання. На даний час належними доказами повернення вкладу є лише виписки по рахунку ОСОБА_4 і по рахунку ОСОБА_1 , якими підтверджується списання 5000 доларів США з поточного рахунку ОСОБА_4 і зарахування їх на депозитний рахунок ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 . Останнім 01.06.2000 року був укладений договір депозитного вкладу №231, на якому зберігались кошти у сумі 5000 доларів США, які вкладник не отримав у зв`язку зі смертю. Посилаючись на положення ст.64, 69 ЦК Української ССР, суд прийшов до висновку, що оскільки дія довіреності ОСОБА_4 припинилася у зв`язку з його смертю, Банк не міг видати кошти з його вкладу ОСОБА_1 . На думку суду, належних та допустимих доказів, що ці кошти були переведені на депозитний рахунок ОСОБА_1 банк суду не надав.

Колегія суддів вважає, що такого висновку суд дійшов при неповному з`ясуванні обставин у справі та незастосуванні спеціальних норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі у 2000 році регулюються положеннями ЦК в редакції 1963 року, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Положенням про операційну діяльність в банках України, затвердженим постановою Правління Нацбанку України від 18.06.2003 року №254 (далі Положення №254), Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 року №566 (далі Положення №566), постановою Правління Національного банку Українивід 18.12.98 № 527"Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» (далі Інструкція №527).

У відповідності до статті 384 ЦК Української ССР в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами, одержувати доход у вигляді процентів або виграшів, проводити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних установ та виданих у встановленому порядку правил.

Згідно зі ст.564 УРСР порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в державних ощадних касах і Державному банку СРСР за спеціальними вказівками вкладників визначається статутами названих кредитних установ і виданими в установленому порядку правилами. Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах за правилами цього розділу.

У відповідності до Інструкції №527, затвердженої Постановою Правління Нацбанку України від 18.12.1998 року, пункт 3.1.4.. за довіреністю власника рахунку-резидента, засвідченою нотаріально або уповноваженою особою банку, операції за рахунком може здійснювати інша особа-резидент.

Зазначеним положення спростовуються твердження позивача про те, що довіреність має бути посвідченою обов`язково нотаріально. Колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що банк мав врахувати факт припинення довіреності, оскільки в справі відсутні докази на підтвердження того, що Банку було відомо станом на 04.12.2000 року про смерть довірителя.

Є помилковим також твердження суду про те, що касові документи на видачу готівки іншій особі на підставі довіреності повинні містити реквізити довіреності, оскільки у додатку №6 до Інструкції №527 передбачено, що реквізити довіреності, а саме: дату видачі і строк її дії повинні бути відображені лише у картці із зразками підписів довірителя і довіреної особи.

Зазначаючи проте,що коштина вкладномурахунку повиннібули зберігатисядо 01.12.2000року,суд незвернув увагу,що заположеннями п.3.1.3договору строквкладу 183дні,отже 183-йдень припадаєна 30.11.2000року,а 01.12.2000року зазначеноу договоріяк датавимоги вкладу.

Положеннястатті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №527 банки відкривають своїм клієнтам поточні, депозитні (вкладні) рахунки на умовах, викладених у цій Інструкції та в договорі між установою банку і власником рахунку. Умови договору не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Операції за рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначенихПоложенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 року №566.

Відповідно до п.2.1.2 Положення №566 підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Інформація,що міститься у прийнятих до обліку первиннихдокументах, систематизуєтьсяна рахункахбухгалтерського облікув регістрах синтетичного та аналітичногообліку шляхомподвійного записуїх навзаємопов`язанихрахунках бухгалтерськогообліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо. Банки самостійно розробляють та затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації

операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

При цьому у пункті 5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Виходячи з аналізу викладених нормативних актів судами цивільної та господарської юрисдикції сформувалась усталена практика, за якою банківські виписки з особових рахунків обґрунтовано приймаються як належні докази на підтвердження руху коштів по рахунку клієнта (постанова ВС від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15, від 11.12.2019 року у справі №757/18978/18-ц).

У відповідності до частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_4 (а.с.23) 30.11.2000 р. кошти в сумі 5000 доларів США списані з його вкладного рахунку, 04.12.2000 р. ця сума вже була списана з його поточного рахунку і в цей же день зарахована на депозитний рахунок № НОМЕР_3 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 (а.с.24, 26-32).

Таким чином, фактичні дані, на підставі яких відповідач заперечує позовні вимоги, отримані ним з виписок по рахункам, які зберігаються в електронній базі державного банку та долучені Банком до матеріалів справи, а отже, на переконання судової колегії, є належними та допустимими доказами, які підтверджують переведення коштів по вкладу з рахунку ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 .

За обставинами даної справи і наявними у справі доказами встановлено, що позивач, як довірена особа ОСОБА_4 отримала вклад, який був у ОСОБА_4 на момент його смерті, і на момент звернення її до суду відкриті вкладні рахунки на ім`я ОСОБА_4 в Банку відсутні, що є безумовною підставою для відмови у визнанні права власності на вклад в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року скасувати, і постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Полікарпова

Судді Л.П. Воронцова

П.Я. Ігнатенко

Повний текст постанови складено 28 грудня 2021 року

Суддя О.М. Полікарпова