справа № 631/569/21
провадження № 2/631/568/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2021 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.
за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 06 червня 2008 року вона з відповідачем по справі, ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 червня 2020 року.
За час перебування у шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , який, як вказала позивач, проживає разом із нею та знаходиться на повному її утриманні, що підтверджується відповідною довідкою № 26-31/344 від 10 червня 2021 року, виданою Ватутінським старостинським округом № 10 Нововодолазької селищної ради Харківської області. Відповідач матеріальної допомоги своєму синові добровільно не надає, хоча має таку можливість. Оскільки сторони не досягли згоди щодо порядку участі батька дитини в утриманні сина, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 у справі з єдиним унікальним № 631/569/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
22 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з заявою про перегляд заочного рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільні справі № 631/569/21 (провадження № 2/631/568/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено, заочне рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини скасовано та призначено справу до судового розгляду.
Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, позивач на адресу суду надала заяву, що була зареєстрована за вхідним № 6494/21 вх. від 22 листопада 2021 року, відповідно до якої вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на стягненні з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, розгляд справи просила здійснювати за її відсутності.
Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника адвоката Мезіна В. В.
Представник позивача адвокат Мезін В. В., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 2409/21 від 24 вересня 2021 року та ордеру № 1069770 від 24 вересня 2021 року, у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, наданим приписами частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник відповідача через канцелярію суду надав заяву, що була зареєстрована за вхідним № 6484/21-вх від 22 листопада 2021 року, відповідно до якої вказав, що сторона відповідача частково не згодна з позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення аліментів у заявленому розмірі, з огляду на те, що у сторін ще є один спільний син, на утримання якого за рішення суду з ОСОБА_2 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу). Також просив прийняти до уваги той факт, що відповідач допомагає й старшій дитині від іншого шлюбу, який наразі продовжує навчання. Увесь судовий розгляд справи просив здійснювати за відсутності відповідача та його представника.
З цього приводу слід зазначити, що положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача, свідчить відповідні заяви, які долучені до матеріалів справи.
Приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови та надано було достатньо часу для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, сторонами були надані усі докази, які вони вважали за необхідне надати, а також відсутність підстав для визнання їх явки обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог без участі позивача та відповідача.
Вивчивши доводи, що наведені упозовні заяві та заяві про перегляд заочного рішення, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями статті 10 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
При цьому суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 77 вказаного нормативно правового документу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 червня 2008 року. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 01 червня 2020 року, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розірвано.
Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14 жовтня 2013 року Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківській області, актовий запис № 22.
Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками дитини зазначено громадян України: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .
Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку. Це положення статті 121 Сімейного кодексу України стосується як дітей, народжених у шлюбі, так і дітей, народжених особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі (народжені поза шлюбом).
Статтею 133 Сімейного кодексу України визначено, що якщо дитина народиласяу подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини.
Як встановленов ходісудового розглядусправи, ОСОБА_2 досуду зпозовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження ОСОБА_3 , до суду не звертався.
З копії довідки про склад сім`ї № 26-31/344 від 10 червня 2021 року, виданої Ватутінським старостинським округом № 10 Нововодолазької селищної ради Харківської області, вбачається, що ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , проживає разом із співмешканцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 Сімейного кодексу України).
Тлумачення як статті 7 Сімейного кодексу України загалом, так і частини 9 вказаної статті свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
З приписів частини 2 статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, якими чітко визначений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Аналогічне за своїм правовим змістом роз`яснення міститься також й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями статті 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення частини 8 статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У частині 141 Сімейного кодексу України закріплено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу їх матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Імперативними припасами частин 1 та 2 статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальнийгарантованийрозмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За правилами, визначеними у частинах 1 та 2 статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Визначаючи розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , суд враховує, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, хоча є працездатною особою за віком, має задовільний стан здоров`я, доказів того, що останній є непрацездатним за станом здоров`я, суду не надано.
При цьому суд виходить з приписів статті 180 Сімейного кодексу України, якимипередбачено саме обов`язок,а не право батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та цей обов`язок рівною мірою стосується як матері, так і батька дитини.
Аналогічні приписи містять й у статті 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованапостановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в якій передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Разом з тим, із наданих відповідачем доказів по справі, судом встановлено, що ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_3 , також має на утриманні ще одного неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір`ю якого відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01 серпня 2009 року Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, є позивач по справі ОСОБА_1 .
Як убачається із матеріалів справи на виконання рішення Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленого 01 грудня 2010 року у справі № 2-825/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, 14 грудня 2010 року Нововодолазьким районним судом Харківської області видано виконавчий лист, відповідно до якого з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу та заробітку щомісячно до досягнення повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Відізвано виконавчий лист по цивільній справі № 2-215/10. Згідно відмітки на виконавчому листі, той перебував на виконанні за місцем роботи ОСОБА_6 та за ним проводилось утримання по 13 травня 2021 року. У зв`язку із звільнення боржника утримання припинилось, заборгованості по сплаті аліментів станом на 13 травня 2021 року не має.
Також з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12 липня 2001 року Ватутінською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, який продовжує навчання та є студентом ІІ курсу Українського державного університету залізничного транспорту денної форми здобуття вищої освіти освітнього ступеня бакалавр першого рівня вищої освіти факультету ІКСТ (термін навчання з 15 вересня 2020 року по 30 червня 2023 року), що підтверджується копією довідки інспектора відділу кадрівУкраїнського державного університету залізничного транспорту від 14 вересня 2021 року.
Разом із тим, доказів того, що відповідач сплачує аліменти на утримання дитини, що продовжує навчання, суду не надано.
Таким чином, встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей, матір`ю яких є позивач, на утримання одного із яких за рішенням суду ухвалено стягувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, а також повнолітню дитину, яка продовжує навчання у вищому навчальному закладі, на утримання якого аліменти не сплачуються.
Отже, враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, встановлений законодавством мінімальний прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, потреб дитини у розвитку та враховуючи наявність у відповідача аліментних зобов`язань, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що частина 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
За правилом, визначеним у частині 1 статті 191 Сімейного кодексу України суд вважає, що аліменти з відповідача необхідно стягувати з дня звернення позивача до суду, тобто починаючи з 10 червня 2021 року.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Ухвалюючи рішення про частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд у відповідності до положень підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішитипитання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 6 цієї ж норми процесуального права визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями частин 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України № 3674-VІ від 08 листопада 2011 року «Про судовий збір», який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного вище Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Так, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (частина 1 абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Із даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у червні 2021 року. Статтею 7 Закону України № 1082-ІХ від 15 грудня 2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2270 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинна була б сплатити судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок.
Проте, враховуючи положення пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які передбачають, що у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору, судові витрати слід покласти на відповідача.
З огляду на вище викладене, керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 7, 121, 133, 141, 180, 181 183, 191, 192, Сімейного кодексу України, статтями 1 5,7,10 13, 76 81,83,128 131,133,137,141,211,214, частиною 1 статті223,статтею 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті258, статтями 259, 263 265,267, 268, частинами 5 та 11 статті272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок у дохід держави.
В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Т. М. Трояновська
