ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 818/100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Чумака Ю. Я., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Сумської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Разіна Т. І., Іоннікова І. А.) у справі

за позовом Сумської міської ради

до 1) Приватного нотаріуса Бурбики Тамари Анатоліївни, 2) Приватної комерційної фірми «Сейро»

про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації,

за участю представників:

позивача - Заїки І. В., Петрової Л. П. (у порядку самопредставництва),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ

1. 12.06.2003 між Приватною комерційною фірмою «Сейро» (далі - ПКФ «Сейро») та Сумською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, який, однак не був зареєстрований у встановленому порядку.

2. 22.01.2016 ПКФ «Сейро», звернувшись до приватного нотаріуса Бурбики Тамари Анатоліївни (далі - приватний нотаріус Бурбика Т. А.), зареєструвало право оренди за вказаним договором оренди земельної ділянки.

3. Сумська міська рада звернулася до суду з вимогою про скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) про державну реєстрацію права оренди ПКФ «Сейро», оскільки вважала, що договір оренди земельної ділянки не є укладеним та не набув чинності.

4. Рішенням Господарського суду Сумської області позов задоволено. Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасоване та прийняте нове рішення - про відмову в позові. Сумська міська рада не погодилася з рішенням суду апеляційної інстанції та звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

5. Перед Верховним Судом в даній справі постали такі питання:

- чи набуває чинності договір оренди земельної ділянки, обов`язкова реєстрація якого передбачалася чинним на момент його укладення законодавством, якщо така реєстрація проведена не була?

- чи може бути незареєстрований договір оренди підставою набуття права оренди та державної реєстрації такого права?

6. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

7. У вересні 2016 року Сумська міська рада звернулася до Зарічного районного суду міста Суми з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Бурбики Т. А. в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Бурбики Т. А. від 22.01.2016, індексний номер 27901003, (далі - рішення від 22.01.2016 № 27901003) про державну реєстрацію права оренди за ПКФ «Сейро» на земельну ділянку площею 0,0429 га (кадастровий номер 5910136300:04:007:0033) (далі - спірна земельна ділянка) за договором оренди земельної ділянки від 12.06.2003 (номер запису про інше речове право 12981655 від 22.01.2016) (далі - договір оренди земельної ділянки); 2) скасувати в Державному реєстрі прав запис від 22.01.2016 № 12981655 (далі - запис від 22.01.2016 № 12981655) про державну реєстрацію права оренди за ПКФ «Сейро» на спірну земельну ділянку за договором оренди земельної ділянки.

8. Позов мотивовано тим, що реєстраційні дії є незаконними оскільки договір оренди, на підставі якого вони були вчинені, не набув чинності та є неукладеним.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Рішенням Сумської міської ради від 10.05.2000 «Про надання земельних ділянок підприємствам і підприємцям під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі» ПКФ «Сейро» надана земельна ділянка із земель загального користування під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі в тимчасове платне користування на умовах оренди терміном до 01.10.2005 за адресою: Театральна площа (біля перехрестя вул. Кірова - вул. Першотравневої) площею 256 кв. м.

10. Рішенням Сумської міської ради від 04.12.2002 № 226-МР «Про вилучення, надання та продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та підприємцям» змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, наданої ПКФ «Сейро» під літній майданчик, - на капітальне будівництво кафе площею 0,0429 га в оренду терміном на 20 років.

11. 12.06.2003 Сумська міська рада та ПКФ «Сейро» підписали договір оренди земельної ділянки, згідно з яким на підставі рішення Сумської міської ради від 04.12.2002 № 226-МР Сумська міська рада надає, а ПКФ «Сейро» приймає в строкове платне володіння і користування спірну земельну ділянку під будівництво кафе. Договір укладається терміном до 04.12.2022.

12. Договір посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ворошиною Л. В. (далі - приватний нотаріус Ворошина Л. В.) 12.06.2003 і зареєстрований у реєстрі за № 1173.

13. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 22.01.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Бурбикою Т. А. було внесено запис до Державного реєстру прав за № 12981655 про реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, земельна ділянка 17 (колишня адреса: м. Суми, Театральна площа (біля перехрестя вул. Кірова - пров. Академічного)) за ПКФ «Сейро».

14. Як підставу для виникнення іншого речового право зазначено, в тому числі, дублікат договору оренди земельної ділянки, серія та номер: 610, виданий 25.11.2015, рішення Сумської міської ради від 04.12.2002 № 226-МР, рішення Зарічного районного суду міста Суми від 28.07.2015 у справі № 591/4096-15-ц та ухвала Зарічного районного суду міста Суми від 29.09.2015 у справі № 591/4096-15-ц. Підстава внесення запису: рішення від 22.01.2016 № 27901003, приватний нотаріус Бурбика Т. А.

15. Дублікат договору оренди земельної ділянки, на підставі якого було зареєстроване право оренди земельної ділянки - це договір оренди земельної ділянки, підписаний 12.06.2003 Сумською міською радою та ПКФ «Сейро», посвідчений приватним нотаріусом Ворошиною Л. В. 12.06.2003.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.04.2021 у справі № 818/100/18 (суддя Жерьобкіна Є. А.) позов задоволено повністю.

17. Визнано протиправним та скасовано рішення від 22.01.2016 № 27901003. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 22.01.2016 № 12981655.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право оренди за ПКФ «Сейро» на спірну земельну ділянку було зареєстроване в Державному реєстрі прав на підставі неукладеного договору та скасованого рішення Сумської міської ради від 04.12.2002 № 226-МР в частині надання в оренду земельної ділянки, приватний нотаріус Бурбика Т. А. не мала права проводити державну реєстрацію права оренди в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на 01.01.2016 (далі - Закон про державну реєстрацію прав).

19. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято нове рішення про відмову в позові.

20. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване відсутністю в матеріалах справи доказів про те, що, укладаючи договір оренди земельної ділянки, Сумська міська рада та ПКФ «Сейро» не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, водночас при укладенні договору було дотримано як письмову форму договору, так і проведено його нотаріальне посвідчення. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів наявності порушень при вчиненні реєстраційних дій, які б могли бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, а також для скасування в Державному реєстрі прав запису про державну реєстрацію права оренди.

21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме застосовано до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню, - статтю 640 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У листопаді 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Сумської міської ради, в якій скаржник просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

23. Підставою звернення з касаційною скаргою є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

24. На обґрунтування підстави касаційного оскарження Сумська міська рада посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми статей 16, 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент підписання спірного договору), частини третьої статті 20 Закону про державну реєстрацію прав без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) та Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 813/204/15, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19.

25. Зокрема, Сумська міська рада в касаційній скарзі стверджує, що договір оренди земельної ділянки не є укладеним та не набув чинності, а приватний нотаріус Бурбика Т. А. не мала повноважень здійснювати державну реєстрацію права оренди за ПКФ «Сейро» без проведення нотаріальної дії зі спірною земельною ділянкою.

26. У судовому засіданні представники Сумської міської ради підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

27. Відповідачі у справі правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

28. Представником ПКФ «Сейро» 10.12.2021 та 21.12.2021 подано клопотання про відкладення розгляду справи та направлення копії касаційної скарги разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження на поштову або електронні адреси представника.

29. Суд касаційної інстанції відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки касаційна скарга та ухвала про відкриття касаційного провадження були направлені за місцезнаходженням ПКФ «Сейро», зазначеним нею як в документах, що подавалися ПКФ «Сейро» до суду, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Суми, вул. Воскресенська, 8А. Крім того відповідач, подаючи клопотання, був обізнаний про відкриття касаційного провадження у справі та відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України мав право ознайомитись з матеріалами справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо набуття чинності договором оренди земельної ділянки

32. Сумська міська рада в касаційній скарзі вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що договір оренди земельної ділянки є укладений, оскільки він посвідчений нотаріально, сторони його підписали, відтак досягли згоди щодо істотних умов договору.

33. Натомість скаржник погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди земельної ділянки є неукладеним та не набрав чинності згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент підписання договору), а у ПКФ «Сейро» не виникло право оренди спірної земельної ділянки.

34. Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, до договору оренди земельної ділянки мають застосовуватися норми Цивільного кодексу Української РСР, оскільки вказаний договір підписаний сторонами 12.06.2003, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України 01.01.2004, а згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

35. Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами пункту 6.1 договору оренди земельної ділянки він набуває чинності з моменту його державної реєстрації виконавчим комітетом Сумської міської ради.

37. Таким чином, Сумська міська рада та ПКФ «Сейро» досягли згоди визначити як істотну умову договору оренди земельної ділянки його реєстрацію. Сторони вказаного договору пов`язали момент державної реєстрації договору та набрання ним чинності.

38. Суд апеляційної інстанції також дійшов правильного висновку про те, що жодною з норм законодавства як дійсною на момент укладення договору оренди, так і дійсними на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій нотаріусом не передбачено, що невчинення реєстраційних дії свідчить про неукладення договору оренди землі, водночас з моментом реєстрації пов`язується лише момент набрання чинності договору та виникнення в орендаря права приступати до використання земельної ділянки.

39. У той же час апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності порушень при вчиненні реєстраційних дій, які б могли бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2016 № 27901003, а також для скасування в Державному реєстрі прав запису від 22.01.2016 № 12981655.

40. Так, відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

41. Подібну за змісту норму містить частина друга статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки), відповідно до якої право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

42. Крім того, частина друга статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки) передбачала, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

43. Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки) встановлено, що укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

44. ПКФ «Сейро» та Сумська міська рада в пункті 6.4 договору оренди земельної ділянки зазначили, що відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 цей договір підлягає державній реєстрації виконавчим комітетом Сумської міської ради.

45. На момент підписання сторонами договору оренди земельної ділянки був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (далі - постанова КМУ від 25.12.1998 № 2073).

46. Відповідно до пункту 2 вказаної постанови КМУ від 25.12.1998 № 2073 державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

47. Пунктом 5 постанови КМУ від 25.12.1998 № 2073 встановлено, що для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів, зокрема, заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках).

48. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалося Сумською міською радою і ПКФ «Сейро», договір оренди земельної ділянки не був зареєстрований у встановленому порядку.

49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) зазначила про те, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його.

50. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

51. Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненням, а також можуть відрізнятися у часі (постанови від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16)).

52. Суд першої інстанції у рішенні від 21.04.2021 зазначив, що договір оренди земельної ділянки не набув чинності, а право оренди на спірну земельну ділянку у ПКФ «Сейро» не виникло, однак суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не погодився з вказаними висновками та скасував рішення місцевого господарського суду.

53. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними та обґрунтованими.

Щодо набуття та державної реєстрації права оренди

54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.01.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Бурбикою Т. А. було внесено запис до Державного реєстру прав № 12981655 про реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ПКФ «Сейро».

55. У підставах виникнення іншого речового право зазначено, в тому числі, дублікат договору оренди земельної ділянки. Підстава внесення вказаного запису про реєстрацію права оренди: рішення від 22.01.2016 № 27901003.

56. Відповідно до частини першої статті 2 Закону про державну реєстрацію прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.

57. Згідно із частиною першою статті 4 Закону про державну реєстрацію права державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

58. Натомість, як вже зазначалося, відповідно до частини другої статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

59. Крім того, частина друга статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки) передбачала, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

60. Тобто чинним на момент укладення договору оренди земельної ділянки законодавством було передбачено, що право оренди виникає після державної реєстрації договору оренди землі.

61. З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 Цивільного кодексу України виключено положення щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» було виключено статті 18 та 20 про обов`язкову державну реєстрацію договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 ПКФ «Сейро» не могло зареєструвати спірний договір оренди земельної ділянки.

62. Тобто, починаючи з 01.01.2013 та на момент винесення оскаржуваного рішення від 22.01.2016 № 27901003 реєстрації підлягало саме право оренди, яке виникає на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого належним чином.

63. Разом з тим проведення 22.01.2016 державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки, укладеним до 01.01.2013.

64. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), на яку посилається Сумська міська рада в касаційній скарзі.

65. Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що договір оренди земельної ділянки не було зареєстровано у встановленому порядку, він чинності не набув, після 01.01.2013 тривалий час (більше ніж 3 роки) за реєстрацією ПКФ «Сейро» також не зверталася, то відповідно остання не набула права оренди на спірну земельну ділянку та права орендаря за договором оренди земельної ділянки.

66. З урахування викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що оскільки державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то державна реєстрація 22.01.2016 права оренди земельної ділянки не є самостійною підставою виникнення такого права у ПКФ «Сейро».

67. Таким чином, у ПКФ «Сейро» право оренди земельної ділянки не виникло тому, що договір оренди земельної ділянки не набув чинності, і приватний нотаріус Бурбика Т. А. внесла до Державного реєстру прав запис про державну реєстрацію неіснуючого права оренди земельної ділянки.

68. Звідси суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки внесення до Державного реєстру прав запису від 22.01.2016 № 12981655 на підставі договору оренди земельної ділянки суперечить положенням Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону про державну реєстрацію прав та порушує права Сумської міської ради як власника щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності - земельною ділянкою.

69. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права шляхом застосування до спірних правовідносин закону, який не підлягав застосуванню.

Щодо інших доводів касаційної скарги

70. У касаційній скарзі Сумська міська рада стверджує, що у приватного нотаріуса Бурбики Т. А. не було повноважень для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки, посвідченого іншим нотаріусом, оскільки Законом про державну реєстрацію прав визначено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

71. Суд касаційної інстанції не погоджується з таким твердженнями Сумської міської ради з огляду на таке.

72. Сумська міська рада як на підставу касаційного оскарження посилається на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 813/204/15.

73. У вказаній справі № 813/204/15 судом розглядався позов до приватного нотаріуса про визнання протиправними його дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав. Спір в даній справі виник через проведення приватним нотаріусом дій щодо реєстрації права власності на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2014 та 25.02.2014.

74. У вказаній постанові від 20.02.2018 у справі № 813/204/15 міститься правовий висновок про те, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов`язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об`єктом нерухомості.

75. Проте, посилаючись на вказану постанову Верховного Суду, Сумська міська рада не врахувала, що правовідносини у справі № 813/204/15 та у справі № 818/100/18 не є подібними за встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням.

76. Так, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в перехідних положеннях якого зазначено, зокрема, що з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

77. Таким чином, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 813/204/15, на яку посилається Сумська міська рада, про те, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов`язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об`єктом нерухомості, не може бути застосований до правовідносин, що виникли після 01.01.2016.

78. Ураховуючи, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, приватний нотаріус Бурбика Т. А. здійснила державну реєстрацію права оренди ПКФ «Сейро» на підставі договору оренди земельної ділянки після 01.01.2016, то доводи Сумської міської ради про відсутність у неї відповідних повноважень не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду.

79. Сумська міська рада в касаційній скарзі також посилається на постанови Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19.

80. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

81. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

82. Так, позивач у справі № 910/6642/18 звернувся з позовом про визнання за ним права на споживання природного газу у відповідних об`ємах за відповідними договорами. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач у справі не визнавав право позивача на споживання природного газу та вважав, що останній здійснює несанкціонований відбір природного газу.

83. Тобто правовідносини у справі № 910/6642/18 та у цій справі № 818/100/18 не є подібними за змістом, оскільки виникли із зобов`язально-договірних відносин та відносин стосовно речових прав на нерухоме майно відповідно.

84. У справі № 910/7815/18 прокурор звернувся з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення договору оренди землі; визнання недійсною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; визнання відсутності прав користування земельною ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору оренди землі закінчився, а відповідач не має переважного права на поновлення договору оренди, оскільки неналежно виконував обов`язки орендаря, мав заборгованість зі сплати орендної плати та не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням.

85. Звідси правовідносини у справі № 910/7815/18 та у цій справі № 818/100/18 не є подібними за змістом та нормативно-правовим регулюванням, незважаючи на те, що виникли щодо нерухомого майна, оскільки у справі № 910/7815/18 правовідносини стосуються продовження строку користування земельною ділянкою на підставі належно укладеного та чинного договору, а в справі № 818/100/18 спір виник щодо наявності або відсутності підстав для державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

86. У справі № 922/1159/19 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до комунального підприємства та інших товариств з обмеженою відповідальністю з вимогами про скасування рішення державного реєстратора та визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна. На обґрунтування позову позивач вказував, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте всупереч вимогам законодавства, у зв`язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку. Крім того, позивач зазначав, що договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними в судовому порядку як вчинені з порушенням вимог Цивільного кодексу України.

87. На відміну від справи № 922/1159/19 у справі № 818/100/18 оскаржується рішення стосовно реєстрації права оренди земельної ділянки, а не права власності на об`єкти нерухомого майна. У зв`язку з цим правовідносини у вказаних справа не є подібними за змістом.

88. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

90. Згідно з положеннями статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

91. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо судових витрат

92. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 та підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

93. У зв`язку з тим, що касаційна скарга Сумської міської ради підлягає задоволенню, то судові витрати за подання касаційної скарги підлягають розподілу, а саме стягненню з приватного нотаріуса Бурбики Т. А. та ПКФ «Сейро» на користь Сумської міської ради судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 5 512,00 грн, тобто по 2756,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 818/100/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.04.2021 у справі № 818/100/18 залишити в силі.

4. Стягнути з приватного нотаріуса Бурбики Тамари Анатоліївни (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25/1, м. Суми, 40030) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) 2756,00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Приватної комерційної фірми «Сейро» (вул. Воскресенська, 8А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 30175009) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) 2756,00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Ю. Я. Чумак

Г. М. Мачульський