Справа № 310/8989/20

2/310/802/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

в складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю позивача ( відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1

за участю представника позивача (відповідач за зустрічним позовом) адвокатів Сідельникової О.Л., Гришина С.В.

за участю відповідача (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2

за участю представника відповідача (представник позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гришина Станіслава Володимировича до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину, зустрічному позові ОСОБА_2 в особі адвоката Дубкова Артема Володимировича до ОСОБА_1 про визнання договору удаваним та розірвання договору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2020 року ОСОБА_1 в особіпредставника адвокатаГришина С.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним і застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.10.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта № 0101/10.

Об`єктомбудівництва,згідно п.1.1.1Договору, є житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2017 року, засвідченого приватним нотаріусом Романченко Віталієм Володимировичем та зареєстрованого в реєстрі за №1856. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого в реєстрі Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 19.04.2018 року, за номером ЗП 0611810905563.

Інвестицією, згідно до п. 1.1.3 Договору, - є грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 (один мільйон чотириста тисяч гривень, 00 копійок) гривень, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі-НБУ) на дату укладання Договору складає 50 000,00 доларів США.

Згідно зп.2.1Договору предметом цього Договору є інвестиційна участь Інвестора у будівництві житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, внаслідок здійснення якої Інвестор має право отримати у власність Об`єкт інвестицій, в порядку і на умовах визначених цим Договором.

Вважає інвестиційний договір будівництва об`єкта недійсним, виходячи з такого:

1)Зміст правочину суперечить нормам Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Так,згідно зч.1ст.1Закону України«Про інвестиційнудіяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Аналогічний порядок, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами визначенні Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», згідно до ст. 2 якого фінансування будівництва - це використання управителем отриманих в управління коштів на спорудження об`єктів будівництва за умовами договору. Управителем є фінансова установа яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію. Установниками управління майном є особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном.

Згідно з ч. 1 ст. 215, ч.3 ст.215, ст.203 Цивільного кодексу України вказаний правочин є недійсним, тому відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року, у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсний як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

2)Позивачем, відповідно до п.1.1.1 Договору, інвестування направлене на будівництво саме житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, тому при укладенні Договору сторонами не враховані вимоги чинного, на той момент, законодавства України, зокрема ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», тобто Позивачем здійснено інвестування в будівництво житлового будинку в спосіб, не передбачений Законом.

Інвестиційний договір є правочином, який направлено на залучення коштів Позивача, в якості інвестиції, для будівництва Відповідачем житлового будинку, а тому вказаний Договір має відповідати вимогам законодавства України, яке регулює провадження інвестиційної діяльності.

Таким чином, інвестиційна діяльність, яка мала місце між сторонами, суперечить нормам Закону, оскільки Відповідачем залучені інвестиційні кошти від Позивача, як фізична особи, без створення будь-яких фондів чи випуску цільових облігацій.

3)Інвестиційний договір будівництва об`єкта є недійсним, оскільки зміст правочину суперечить нормам Земельного та Водного кодексів України.

З вимогоч.2ст.4Закону України«Про інвестиційнудіяльність», ст.4Водного кодексуУкраїни,п.б ч.1ст.58,ч.3ст.62Земельного кодексуУкраїни, ст.88,90Водного кодексуУкраїни вбачається, що у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Як вбачається з кадастрової мапи, земельна ділянка з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255 перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря (приблизно 350 метрів) і належить до земель водного фонду, для яких встановлений особливий режим використання.

Укладення Інвестиційного договору, який передбачає здійснення будівельних робіт на земельній ділянці в межах прибережної захисної смуги, суперечить вимогам чинного законодавства України.

З цих підстав Інвестиційний договір будівництва об`єкта 0101/10 від 01.10.2018 року суперечить нормам законодавства, а тому просить визнати недійсним повністю з моменту укладання Інвестиційний договір будівництва об`єкта № 0101/10 від 01.10.2018 року укладений, між Громадянкою України ОСОБА_2 (Забудовник) та Громадянкою України ОСОБА_1 (Інвестор) .

Враховуючинедійсність Договору,Позивач просить стягнутиз відповідачабезпідставно набутихВідповідачем грошовихкоштів врозмірі 1400000гривень;інфляційні збиткив розмірі84560,00гривень за періодз 05.02.2019року по20.11.2020року,відсотки (3%річних)за користуваннягрошовими коштамив розмірі75267.68 гривень за період з 05.02.2019 року по 20.11.2020 року.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в сумі 10 510, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.

Ухвалою суддіБердянського міськрайонногосуду Запорізькоїобласті від04грудня 2020року було відкрите провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.01.2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому відповідачка за первісним позовом виклала незгоду з позовними вимогами ОСОБА_1 вказуючи, що фактично між ними був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, тобто укладений інвестиційний договір є удаваним. Вказує, що правова природа договору не залежить від його назви та визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, необхідно надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

26.01.2021 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 в особі адвоката Дубкова Артема Володимировича до ОСОБА_1 про визнання договору удаваним та розірвання договору.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що 01.10.2018року ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони уклали договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, який сторони назвали - «інвестиційний договір будівництва об`єкта» (надалі Договір).

Згідно п 1.1.1. Договору адреса новоствореного майна - об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 наземельній ділянці0,1000га зкадастровим №2310400000:08:008:0255,що належить ОСОБА_2 .

Відповідно до н. 1.1.2. Договору Покупець отримує майнові права на нерухоме майно, а саме :

Номер - 120, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2.3 м2; тераса площею 1.6 м2, загальна проектна площа - 20,5 м2;

Номер - 124, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2,3 м2; тераса площею 1,6 м2, загальна проектна площа - 20,5 м2;

Номер 128, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2,3 м2; тераса площею 1.6 м . загальна проектна площа - 20.5 м2;

Номер - 220. поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13.8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м ; тамбур площею 2,3 м ; тераса площею 1.6 м2, загальна проектна площа - 20.5 м2;

Номер 224, поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13.8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2.3 м2; тераса площею 1,6 м , загальна проектна площа - 20,5 м2.

Відповідно до п. 1.1.3. вартість Договору складає 1 400 000,00 грн.

Відповідно до аб. 2 п. 1.1.5. Договору загальна проектна площа в частині майнових прав Покупця складає 102,5 м2.

Згідно п. 5.6. Договору оформлення та реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна здійснюється за рахунок Покупця

Згідно п. 6.2.6. Договору Покупець зобов`язаний відшкодувати Продавцю витрати з виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до технічного паспорту, інвентаризаційна справа № 1153, від 04.04.2020 року, на житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих по АДРЕСА_1 виготовлений TOB «Інвара», виконавець технік з інвентаризації нерухомого майна О.П. Жданович кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 001824 від 22.03.2013 року всі будівельні монтажні роботи завершено, об`єкт нерухомого майна підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

На об`єкті нерухомого майна відповідно до договорів на комунальні послуги здійснюється водопостачання, водовідведення та електропостачання, що підтверджується договором №2200588 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 27.08.2020 року (а.с.176-180 т.1), договором №1710-1773 про приєднання до електричних мереж (а.с.181-184 т.1).

23.07.2020 року, ОСОБА_2 через центр надання адміністративних послуг у м. Запоріжжя звернулась до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізької області з Декларацією про готовність об`єкта нерухомого майна до експлуатації. Отримавши зауваження від департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізької області щодо не повноти складання відповідної Декларації, ОСОБА_2 21.12.2020 року повторно звернулась до відповідного департаменту з Декларацією після усунення недоліків, наразі відповіді від Департаменту Позивачем не отримано.

Протягом літа 2020 року Відповідач на постійній основі перебувала разом з своєю родиною на новостворенім об`єкті не рухомого майна, при цьому не сплачувала за комунальні послуги, не сплачувала за додаткове обладнання, в тому числі в частині оплати витрат пов`язаних з виготовлення технічної документації.

Вважає, що правочин є удаваним, тому просить суд застосувати наслідки удаваного правочину з тих підстав, що у даному випадку існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті. щодо яких його було оформлено.

Вказує,що предметомспору уданій справізгідно первісногопозову євимога провизнання недійснимінвестиційного договорубудівництва об`єктавід 01.10.2018року,укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,зміст якогосуперечить положеннямЗакону України«Про інвестиційнудіяльність»,та який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а має ознаки правочину, спрямованого на купівлю-продаж майнових прав. Тобто, фактично за змістом спірного договору ОСОБА_1 після внесення грошових коштів передбачених п. 1.1.3. Договору, отримала майнові права зазначені в п. 1.1.2. Договору на відповідну частку житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , оскільки сторони пунктами 5.4.; 5.6.; 6.2.6.; 6.2.8. Договору визначили та погодили спосіб набуття права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 .

Таким чином, правовідносини, які склалися за спірним правочином за своєю правовою природою відноситься до купівлі-продажу майнових прав, що свідчить про удаваність інвестиційного договору як правочину.

Просить визнати Договір 0101/10 від 01.10.2018 року, укладений між сторонами удаваним, при розгляді справи застосувати наслідки удаваного правочину, а також просить розірвати Договір 0101/10 від 01.10.2018 року, укладений між сторонами в порядку пункту 7.9. Договору.

Позивачка ОСОБА_1 та її представники адвокати Сидельникова О.Л. та Гришин С.В. за первісним позовом, відповідачі за зустрічним позовом, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позові та додатково пояснили, що відповідачка ОСОБА_2 не має ліцензії на здійснення фінансової і інвестиційної діяльності, не є суб`єктом, яка має право укладати такий договір, об`єкт збудований в межах смуги земель водного прибережного фонду, правочин не відповідає закону про інвестиційну діяльність, нормам водного кодексу. Позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі, а у зустрічному позові відмовити.

Крім того,в судовомузасіданні позивачказа первіснимпозовом ОСОБА_1 пояснила,що їїчоловік двоюріднийбрат чоловікавідповідачки ОСОБА_2 ,а саме ОСОБА_3 ,тобто вониродичі іукладений договірбув формальним. Ніякої мови про купівлю майнових прав між ними не оговорювалося, тому складаючи вказаний договір вони нічого не приховували, договір був формальним.

Не заперечує, що дійсно будівництво житлового будинку з номерами для відпочиваючих здійснено, номера у вказаному будинку, згідно укладено договору, №№ 120, 124,128, 220 та 224 є готовими. Вона дійсно у вказані номера завезла необхідні меблі та речі, однак на теперішній час вказаний будинок ще не прийнятий до експлуатації і якщо буде прийнятий до експлуатації, то вказані номера їй вже не потрібні.

Відповідачка ОСОБА_2 та їїпредставник адвокатДубков А.В.(позивачіза зустрічнимпозовом) позовнівимоги ОСОБА_1 не визнали.В задоволенніпозовних вимогпросять відмовити. Зустрічний позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити його з підстав, викладених у позові. Стверджують, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу майнових прав.

Пояснили суду, що будівництво житлового будинку з апартаментами для відпочиваючий повністю здійснено. Повністю зроблена технічна документація, поставлено додаткове обладнання, укладені договори на енергопостачання, водопостачання. ОСОБА_1 в свої номера, відповідно до укладеного договору, завезла необхідну меблі, речі, протягом літа 2020 року, з травня по серпень включно, на постійній основі перебувала разом зі своєю родиною у вказаному будинку, здавала свої номери для відпочиваючих. Вважає, що заповнювати номера для відпочиваючих, займатися цією діяльністю це є конкретна праця з боку власника номерів та відповідачка спробувала, зрозуміла, що цим треба займатися та прикладати необхідні зусилля, тому і звернулася до суду про розірвання договору.

Суд вивчившита дослідившиматеріали справи,з`ясувавшивсі фактичніобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги,об`єктивнооцінивши докази,які маютьюридичне значеннядля розглядусправи івирішення спорупо суті,розглянувши справув межахзаявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, встановив наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 12 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини п`ятої цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини п`ятої цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону.

Позивачем ОСОБА_1 , за первісним позовом, в обґрунтування позовних вимог суду надано: інвестиційний договір будівництва об`єкта 0101/10 від 01.10.2018 року ( а.с.13-18 т.1), відомість платежів за договором (а.с.19 т.1), розрахунок інфляційних збитків, відсотків за користування грошовими коштами (а.с.20-22 т.1), копії рішень: Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2015 року (а.с.23 т.1), Господарського суду Херсонської області від 01.12.2016 року (а.с.24 -26 т.1), Господарського суду Херсонської області від 06.12.2016 року (а.с.26 зворот-29 т.1), заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.12.20165 року (а.с.29 зворот-31 т.1), рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 08.09.2020 року (а.с. 31 зворот-37 т.1).

Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом, чоловіки яких між собою є двоюрідними братами, на земельній ділянці 0,1000 га з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 вирішили побудувати житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих, у зв`язку з чим уклали між собою договір під назвою «Інвестиційний договір будівництва об`єкта 0101/10»

Так, 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений Договір під назвою «Інвестиційний договір будівництва об`єкта 0101/10», предметом якого є інвестиційна участь Інвестора у будівництві житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих, внаслідок здійснення якої Інвестор має право отримати у власність об`єкт інвестицій в порядку і на умовах, визначених цим Договором ( а.с. 13-14 т.1).

Відповідно до умов інвестиційного договору позивачка ОСОБА_2 за первісним позовом є інвестором.

Згідно до п.1.1.1Договору об`єктом будівництва є житловий будинок з апартаментами для відпочиваючих, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0,1000 га житлової забудови з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2017 року, засвідченого приватним нотаріусом Романченко Віталієм Володимировичем та зареєстрованого в реєстрі за №1856. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване в реєстрі Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 19.04.2018 року, за номером ЗП 0611810905563.

Відповідно доп.1.1.3Договору інвестицією є грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 гривень, що еквівалентно за курсом НБУ на дату укладання Договору складає 50 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.1.2. Договору Покупець отримує майнові права на нерухоме майно, а саме :

Номер - 120, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2.3 м2; тераса площею 1.6 м2, загальна проектна площа - 20,5 м2;

Номер - 124, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2,3 м2; тераса площею 1,6 м2, загальна проектна площа - 20,5 м2;

Номер 128, поверх - перший, кількість кімнат - одна, площею 13,8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2,3 м2; тераса площею 1.6 м2; загальна проектна площа - 20.5 м2;

Номер 220, поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13.8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2,3 м2; тераса площею 1.6 м2, загальна проектна площа - 20.5 м2;

Номер 224, поверх - другий, кількість кімнат - одна, площею 13.8 м2; до складу апартаменту входить санвузол площею 2,8 м2; тамбур площею 2.3 м2; тераса площею 1,6 м2, загальна проектна площа - 20,5 м2.

На виконання умов укладеного договору позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 сплатила суму коштів в розмірі у розмірі 1 400 000,00 (один мільйон чотириста тисяч гривень, 00 копійок) гривень, що еквівалентно за курсом НБУ на дату укладання Договору 50 000,00 доларів США.

Відповідно до п.4.2.1. Договору, ціна договору не є остаточною та буде остаточно встановлена Забудовником після здійснення інвестором остаточних розрахунків за фактичну загальну площу об`єкта інвестування.

На підставі зазначеного інвестиційного договору, на земельній ділянці0,1000га житловоїзабудови зкадастровим номером2310400000:08:008:0255,що належить ОСОБА_2 ,останньою було здійснено будівництво житлового будинкуз апартаментамидля відпочиваючих,в томучислі зномерами №№120,124,128,220,224 у складі вказаного житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих і вказане будівництво знаходиться на стадії введення побудованогобудинку вексплуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Відповідно до частини першої статті 175 ЦК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.9 Закону України Про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги, як на підставу визнання укладеного договору з відповідачкою недійсним посилається на ч.3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно якого інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами, а також вказує на те, що аналогічний порядок, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами визначенні Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», взагалі статтею 2 цього закону. Отже, інвестиційна діяльність, яка мала місце між сторонами, суперечить нормам Закону, оскільки Відповідачем залучені інвестиційні кошти від Позивача, як фізичної особи, без створення будь-яких фондів чи випуску цільових облігацій.

Суд вважає, що посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що при укладенні Договору сторонами не враховані вимоги ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», здійснено інвестування в будівництво житлового будинку в спосіб, не передбачений Законом, є помилковим з огляду на таке.

Відповідно дост.1Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність», що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (ст.4Закону). За змістомст.7Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (ст. 9Закону).

Велика Палата Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №916/4644/15 (провадження № 12-114гс18) зробила висновок про правову природу інвестиційного договору, встановивши, що Інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета і цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).

Відносини щодо залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла врегульовані Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України «Про інвестиційну діяльність». Відповідно до положень вищезазначених законів залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла (статті 3, 14 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»), інвестиційна діяльність (стаття 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність») здійснюються відповідно до укладених договорів. Відповідно до статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» договір (угода) є основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності. Укладання договорів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Посилання позивачки в позові (пункт 1.1) про те, що інвестиційний договір будівництва є недійсним, оскільки зміст правочину суперечить нормам Закону «Про інвестиційну діяльність» суперечить викладеному позивачкою в позові, що водночас, умовами спірного договору встановлені права та обов`язки сторін, передбачено розмір інвестиції та строк, порядок їх сплати, тобто сторонами Інвестиційного договору обумовлено всі істотні умови договору, необхідні для його укладання.

Тобто, позивачка ОСОБА_1 за первісним позовом у своєму позові підтверджує, що у вказаному договорі обумовлені всі істотні умови договору, необхідні для його укладання.

Посилання позивачки ОСОБА_1 за первісним позовом на висновки господарського суд Херсонської області у справі № 923/1255/16 від 01.12.2016 року, господарського суду Херсонської області у справі № 923/1254/16 від 06.12.2016 року, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/7184/14-ц від 24.02.2015 року, Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/6105/15-ц від 04.12.2015 року, якими встановлено, що інвестиційна діяльність яка мала місце між сторонами, суперечить нормам Закону, оскільки відповідачем залучені інвестиційні кошти від позивача, як фізичної особи, без створення будь-яких фондів чи випуску цільових облігацій суд не приймає до уваги, оскільки вказаними рішеннями судів були встановлені обставини щодо пайової участі в житловому будівництві з залученням коштів фізичних та юридичних осіб, що не повторює обставини за даним позовом. Крім того суд зауважує, що вказані рішення були винесені до висновку Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №916/4644/15 (провадження № 12-114гс18) про правову природу інвестиційного договору.

Суд вважає, що твердження позивачки ОСОБА_1 за первісним позовом про те, що інвестиційний договір будівництва об`єкта є недійсним, тому що зміст правочину суперечить нормам Земельного та Водного кодексів України, оскільки вказане будівництво знаходиться у прибережній захисний смуги, яка входить у зону санітарної охорони моря, у межах яких забороняється будівництво будь-яких споруд є необґрунтованим з огляду на таке.

Як вбачається з кадастрової мапи, земельна ділянка з кадастровим номером 2310400000:08:008:0255 перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря (приблизно 350 метрів) і належить до земель водного фонду, для яких встановлений особливий режим використання.

Рішенням №40 восьмої сесії Бердянської міської ради Запорізької області VIІІ скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області», розглянувши проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області, розроблений приватним підприємством «Укрзем», керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 58-60, 62, 184-186? Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 85-88, 90, 95 Водного кодексу України, ст.ст. 1, 19-30, 47 Закону України «Про землеустрій», Законом України «Про Державний земельний кадастр», Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, ст.ст. 6, 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», Законом України «Про охорону земель», постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502 «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду», постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів», ст. 25, п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 3 Статуту територіальної громади міста Бердянська та на підставі протоколу проведення громадських слухань від 15.03.2021 р. та протоколу проведення засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології, від 18.03.2021 № 13, беручи до уваги висновок державної експертизи землевпорядної документації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, від 26.09.2019 № 3443-19, з метою встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на території міста Бердянська Запорізької області, діючи від імені та в інтересах Бердянської міської територіальної громади Запорізької області, Бердянська міська рада вирішила:

1. Затвердити проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області.

2. Затвердити розмір водоохоронної зони Азовського моря в межах території міста Бердянська Запорізької області площею 597,3367 га.

3. Затвердити розмір прибережної захисної смуги Азовського моря в межах території міста Бердянська Запорізької області площею 597,3367 га з пляжною зоною площею 69,0812 га.

4. Встановити обмеження у використанні земельних ділянок, що увійшли до водоохоронної зони, прибережної захисної смуги та пляжної зони, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області.

5. Рекомендувати власникам, користувачам та орендарям земельних ділянок комунальної власності міста Бердянськ Запорізької області, що увійшли до водоохоронної зони, прибережної захисної смуги та пляжної зони, підтримувати в належному стані та дотримуватись режиму використання їх територій згідно вимог чинного законодавства України.

6. Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області внести відповідні зміни до відомостей Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель відповідно до вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон в межах міста Бердянська Запорізької області.

Посилання позивача ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 08.09.2020 року (а.с. 31 зворот-37 т.1) суд не приймає до уваги, оскільки обставини, які встановлені вказаним рішенням та обставини за даним позовом не є аналогічними.

Позовні вимоги ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) до ОСОБА_1 ( відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору удаваним та розірвання договору, задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Як вже зазначалось, позовні вимоги ОСОБА_2 (позивача за зустрічним позовом) були обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає ознакам інвестиційного і є удаваним, оскільки фактично є договором купівлі- продажу майнових прав на нерухоме майно, який сторони назвали інвестиційний договір будівництва об`єкта.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

У статті 235 ЦК України передбачено правові наслідки удаваного правочину.

Так, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тлумачення статті 235 ЦК України свідчить, що сторони вчиняють два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

За змістом ч.1 ст.202, ч.3 ст. 203 ЦК України головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Отже, основним юридичним фактом, який підлягає встановленню є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів та з`ясування питання про те, чи не укладені цей правочин з метою приховати інший та який саме.

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

При цьому, воля сторін правочину також відмінна ніж та, що сприймається як наслідок зовнішніх дій. Тобто воля і волевиявлення різняться, причиною чого є приховання дійсної мети правочину.

Таким чином, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд надає правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом) та ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом), чоловіки яких є двоюрідними братами, домовилися між собою на будівництво житлового будинку з апартаментами для відпочиваючих на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_4 , при цьому обумовили кількість номерів для відпочиваючих для кожної, а також обумовили суму грошових коштів, потрібних для будівництва вказаного будинку, уклали між собою договір під назвою «Інвестиційний договір будівництва об`єкта 0101/10», умови якого відповідали волевиявленню сторін правочину.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка за зустрічним позовом вказувала, що попередній інвестиційний договір є удаваною угодою, яка приховує інший правочин договір купівлі-продажу майнових прав.

В судовому засіданні позивачка (за зустрічним позовом) не довела наявність умислу з певним спрямуванням волі у неї та відповідача (за зустрічним позовом) про те, що оспорений договір не передбачав реального настання правових наслідків, обумовлених умовами правочину та не було вчинено дій, встановлених вказаним договором.

Жодного доказу того, що інвестиційний договір будівництва об`єкта 0101/10 від 01 жовтня 2018 року укладений сторонами для приховання іншого правочину купівлі-продажу майнових прав, суду не надано.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах обох позовів.

Європейський судз правлюдини вказав,що згідноз йогоусталеною практикою,яка відображаєпринцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органівз вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на якихвони ґрунтуються.Хоча пункт1статті 6Конвенції зобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповідіна коженаргумент.Міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною взалежності відхарактеру рішення(SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE,№ 4909/04,§ 58,ЄСПЛ,від 10лютого 2010року).

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Напідставі викладеногота керуючись ст. ст. 41,48 ЦК України 1963 року, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в особіпредставника адвокатаГришина СтаніславаВолодимировича до ОСОБА_2 провизнання договорунедійсним ізастосування наслідківнедійсності правочину відмовити.

Взадоволенні зустрічногопозову ОСОБА_2 в особіадвоката ДубковаАртема Володимировича до ОСОБА_1 про визнаннядоговору удаванимта розірваннядоговору -відмовити.

Копію рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - за наступною веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud0801/.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. В. Богомолова