Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/171/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 липня 2017 року по 15 травня 2020 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 липня 2017 року по 15 травня 2020 року;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 35 000,00 грн.
Крім того у позовній заяві ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та про витребування у відповідача інформації про розмір середнього заробітку позивача за останні шість місяців до його звільнення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 (справа №9901/70/20) були сформовані висновки щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які є релевантними і до даної справи, однак, судом першої інстанції не враховано Окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду у цій справі.
Стверджує, що строк звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з моменту отримання листа відповідача про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того скаржник вказує, що на виконання вимог ухвали ним було надіслано надану йому довідку про доходи. В свою чергу, оскільки відповідачем не було надано позивачу необхідну для суду інформацію, останній звернувся до суду із клопотанням про витребування довідки про середньоденну заробітну плату позивача, обчислену відповідно до Порядку №100.
Зауважує, що ним було обґрунтовано розрахунок завданої моральної шкоди.
Вищевказане, на переконання апелянта, свідчить про усунення позивачем недоліків позовної заяви, а тому висновки суду, покладені в основу оскаржуваної ухвали не відповідають обставинам справи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зокрема зазначає, що про наявність підстав для звернення до суду позивачу було відомо у травні 2020 року з дня проведення повного розрахунку та зарахування коштів на рахунок останнього, проте позовна заява подана у січні 2021 року, що свідчить про пропуск встановленого строку звернення до суду.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За приписами частин 5 статті 160 КАС в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частин 3 6 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною 1 статті 123 КАС України також встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документ про сплату судового збору. Разом з цим, оцінюючи посилання позивача на пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, суд зазначив, що перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, та серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Разом з цим, суд встановив, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України, будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, клопотання про поновлення строку звернення до суду не надано.
Крім того, суд зазначив, що матеріали позову не містять обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, що стягується та доказів, що підтверджують вказані обставини.
Поруч з цим, суд вказав, що позбавлений можливості визначити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, оскільки позивачем не визначена сума, яка підлягає стягненню, та не надано довідку про розмір середнього заробітку.
На підставі наведених обставин, суд першої інстанції залишив без руху позовну заяву із наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску; обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, що стягується; обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди та докази на їх підтвердження; довідку про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку №100, з визначенням суми за весь час затримки спірної виплати по день фактичного розрахунку, визначити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву, за змістом якої останній зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 (справа №9901/70/20) були сформовані висновки щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які є релевантними і до даної справи, однак, судом першої інстанції не враховано Окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду у цій справі.
Звертав увагу суду, що для звернення до суду з даним встановлено шестимісячний строк, який в даному обраховується з моменту отримання листа відповідача про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що свідчить про те, що строк на звернення до суду з даним позовом ним не порушено.
Позивачем також було надіслано надану йому довідку про доходи за період січень-червень 2017 року. Разом з цим, позивач зазначав, що відповідачем не було надано необхідну для суду інформацію, а тому останній звернувся до суду із клопотанням про витребування довідки про середньоденну заробітну плату позивача, обчислену відповідно до Порядку №100.
Щодо обґрунтування розрахунку завданої моральної шкоди позивач вказав, що завдана моральна шкода розрахована з дати звільнення до дати фактичного розрахунку, що дорівнює 35 місяцям, та визначена по 1 000,00 грн. за кожен місяць затримки, про що ним було зазначено у позовній заяві.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що на виконання вимог ухвали суду позивачем надано заяву, в якій він не погоджується з позицією суду, отже позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитись з мотивами суду першої інстанції виходячи з наступного.
Щодо судового збору та підстав для звільнення позивача від сплати такого на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині 2 статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» у сукупності з положеннями частини 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з реалізацією їхнього правового статусу.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Перевіряючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з порушенням ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) строку проведення повного розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби, а саме невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій.
Отже, пред`явлений ОСОБА_1 позов спрямований на захист його права щодо отримання при звільненні належних сум, що стосуються питань його соціального захисту як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За наведених обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі.
Посилання суду першої інстанції на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №9901/70/20 та постанову від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 є безпідставним, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними.
Стосовно моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що як в позовній заяві, так і в заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду, позивач наводив розрахунок завданої моральної шкоди, при цьому суд надає оцінку обґрунтованості наведеного розрахунку моральної шкоди та підтвердженості заявленої до відшкодування суми при прийнятті рішення по суті вимог, а не на стадії вирішення питання про відкритті провадження у справі.
Щодо довідки про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку №100, з визначенням суми за весь час затримки спірної виплати по день фактичного розрахунку, а також визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає, що процесуальним законом передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази. Разом з цим, у разі необхідності до позовної заяви може бути додано клопотання про витребування доказів. В даному випадку позивач повідомив про відсутність у його розпорядженні довідки про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку №100 та заявив клопотання про витребування необхідної суду інформації у відповідача, що відповідає вимогам процесуального закону.
При цьому, доводи суду першої інстанції про те, що суд позбавлений можливості визначити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, оскільки позивачем не визначена сума, яка підлягає стягненню, та не надано довідку про розмір середнього заробітку є безпідставними, оскільки по-перше порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, по-друге, відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Стосовно строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Залишаючи без руху позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що відлік строку звернення до суду розпочався з моменту фактичного остаточного розрахунку (15.05.2020), а позивач, звернувшись до суду 13.01.2021 пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України, будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів, письмове клопотання про поновлення строку звернення до суду не надав.
Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Водночас, частиною 1 статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Проте, відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у частині 1 статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини 1 статті 233 КЗпП України.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
Враховуючи викладене, помилковим є застосування судом попередньої інстанції до даного спору строку звернення до суду, встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочався 16.05.2020 (наступний день за днем остаточного розрахунку). Зазначений строк сплив 16.06.2020. Позивач же звернувся до суду з позовом 13.01.2021, відтак ним пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.004750.
Отримання позивачем листа відповідача від 02.12.2020 у відповідь на його заяву від 27.11.2020 в даному випадку не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через пів року після остаточного розрахунку.
За приписами частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає помилковими висновки суду щодо невідповідності позовної заяви вимогам процесуального закону в частині не надання позивачем документу про сплату судового збору, обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, що стягується та доказів, що підтверджують вказані обставини, довідки про розмір середнього заробітку, розрахованого відповідно до Порядку №100, з визначенням суми за весь час затримки спірної виплати по день фактичного розрахунку, не визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Разом з цим, суд правильно встановив, що позивач пропустив строк звернення до суду, а тому, оскільки клопотання про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням причин такого пропуску позивач не подав, а доводи позивача щодо розповсюдження на даний спір шестимісячного строку звернення до суду, відлік якого розпочинається з моменту отримання письмової відмови відповідача, спростовані вищевикладеними висновками суду, позовна заява підлягала поверненню позивачу.
Оскільки висновки суду першої інстанції, з якими не погодився суд апеляційної інстанції, не призвели до неправильного вирішення питання, а позовна підлягала поверненню позивачу, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийсуддяІ.О.Лічевецький
СуддяВ.П.Мельничук
СуддяО.М.Оксененко
