open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
6 Справа № 915/1429/20
Моніторити
Постанова /19.12.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /08.12.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.11.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.09.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.09.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /25.08.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.07.2021/ Господарський суд Миколаївської області Рішення /28.07.2021/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /23.07.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /12.07.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /06.07.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /29.06.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /16.06.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /17.05.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.05.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /23.04.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.04.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /29.03.2021/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /18.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.03.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /01.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /23.02.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /10.02.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /09.02.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /18.01.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /07.12.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /30.11.2020/ Господарський суд Миколаївської області
emblem
Справа № 915/1429/20
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /19.12.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /08.12.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.11.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /22.09.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.09.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /25.08.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.07.2021/ Господарський суд Миколаївської області Рішення /28.07.2021/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /23.07.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /12.07.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /06.07.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /29.06.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /16.06.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /17.05.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.05.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /23.04.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /21.04.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /29.03.2021/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /18.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /03.03.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /01.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /23.02.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /10.02.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /09.02.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /18.01.2021/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /07.12.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /30.11.2020/ Господарський суд Миколаївської області

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 рокум. ОдесаСправа № 915/1429/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" Ткаленко Г.І.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2021, прийняте суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 04.08.2021,

у справі №915/1429/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021"

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К", в якому просило зобов`язати останнє усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, шляхом надання позивачу вільного доступу до вказаного приміщення для здійснення своєї господарської діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К", яке безпідставно чинить позивачу перешкоди у користуванні орендованим ним нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, що, в свою чергу, призводить до неможливості належного здійснення останнім господарської діяльності.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.12.2020 відкрито провадження у справі №915/1429/20 та в подальшому ухвалою суду від 09.02.2021 залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021".

19.02.2021 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" надійшла позовна заява у новій редакції (вх.№2621/21 від 19.02.2021), в якій позивач просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" вільного доступу до вказаного приміщення для здійснення своєї господарської діяльності.

Вказана заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" здійснило відчуження вищенаведеного об`єкта нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021", яке також необґрунтовано відмовляє позивачу у наданні доступу до спірного нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2021 закрито провадження у справі 915/1429/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2021 у справі №915/1429/20 (суддя Давченко Т.М.) позов задоволено; зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розміщеним за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 11/11, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" вільного доступу до вказаного приміщення для здійснення своєї господарської діяльності; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2102 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на те, що договір оренди б/н від 03.08.2015, на підставі якого позивач набув право користування нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, є чинним та, відповідно, обов`язковим до виконання його сторонами, між тим відповідач шляхом зачинення входів та встановлення сигналізації протиправно позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" допуску до вказаного об`єкта оренди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2021 у справі №915/1429/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що договір оренди б/н від 03.08.2015, на який позивач посилається як на правову підставу для користування нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, є нікчемним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" не мало права на його укладення у зв`язку з тим, що право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна ще 15.05.2015 було набуто Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк". Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність у спірному приміщенні належного позивачу майна, адже останнє було добровільно передане відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" на підставі відповідних актів приймання-передачі.

У відзиві на апеляційну скаргу №377 від 13.09.2021 (вх.№3395/21/Д2 від 16.09.2021) Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2021 у справі №915/1429/20 без змін. Зокрема, позивач зауважує на безпідставності доводів апеляційної скарги про набуття Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" 15.05.2015 права власності на нежитлове приміщення площею 1563,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, оскільки акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №39233770/4 від 15.05.2015 відповідно до положень чинного законодавства не є підставою для виникнення права власності на нерухоме майно та не є договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, відтак укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" договір оренди б/н від 03.08.2015 не може вважатися нікчемним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 06.09.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 22.09.2021 справу №915/1429/20 призначено до розгляду на 20.10.2021 об 11:00.

Між тим у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Таран С.В. з 04.10.2021 по 29.10.2021 та тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. з 18.10.2021 судове засідання у справі №915/1429/20, призначене на 20.10.2021 об 11:00, не відбулося.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Поліщук Л.В. з 18.10.2021 за розпорядженням керівника апарату суду №318 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1429/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №915/1429/20 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у визначеному складі суддів справу №915/1429/20 прийнято до свого провадження та призначено останню до розгляду на 08.12.2021 о 16:00.

08.12.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" б/н від 08.12.2021 (вх.№3395/21/Д3 від 08.12.2021), в якому апелянт, посилаючись на перебування його представника, уповноваженого брати участь у судових засіданнях, на лікуванні, просив відкласти судове засідання у справі №915/1429/20, призначене на 08.12.2021, на іншу дату.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 08.12.2021 шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено вищенаведене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" б/н від 08.12.2021 (вх.№3395/21/Д3 від 08.12.2021), у зв`язку з чим розгляд справи №915/1429/20 відкладено на 12:00 год 20.12.2021.

У судовому засіданні 20.12.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.75-77).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" ("Орендар") укладено договір оренди нерухомого майна б/н (далі договір б/н від 03.08.2015), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлове приміщення площею 1563,5 кв.м, яке розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, що є власністю Орендодавця (свідоцтво про право власності на нерухоме майно №742 від 01.04.2008). Майно передається в оренду з метою використання його в господарській діяльності Орендаря, передбаченій статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ".

В силу пункту 2.1 договору б/н від 03.08.2015 майно передається Орендодавцем Орендарю за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі складається, підписується уповноваженими особами Орендодавця та Орендаря. Право користування та зобов`язання за цим договором з`являються у Орендаря з моменту підписання акту приймання-передачі майна.

Пунктом 2.3 договору б/н від 03.08.2015 передбачено, що оренда майна не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на майно та розпорядження ним. Орендар має право викупу орендованого майна. Купівля майна здійснюється за домовленістю Орендодавця та Орендаря за окремим договором.

Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі та не вчиняти дій, які перешкоджають Орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (пункти 3.1.1, 3.1.2 договору б/н від 03.08.2015).

Згідно з пунктом 3.1.6 договору б/н від 03.08.2015 перехід права власності (господарського відання, оперативного управління, довічного наслідуваного володіння) на здане в оренду майно до іншої особи не є підставою для зміни чи розірвання договору оренди.

У пунктах 3.2.1, 3.2.2 договору б/н від 03.08.2015 узгоджено, що Орендар зобов`язується, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, а також своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, обумовлені цим договором та іншими письмовими додатковими угодами.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору б/н від 03.08.2015 Орендар має право вимагати від Орендодавця створення умов, що не перешкоджають використовувати орендоване майно за призначенням, зазначеним у договорі оренди.

За умовами пунктів 5.1-5.3, 5.5 договору б/н від 03.08.2015 за оренду майна Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, яка становить 6500 грн на місяць. Сплата за орендоване майно починається з дати підписання акту прийому-передачі цього майна. Поточна орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця. Орендну плату та інші платежі за договором Орендар сплачує до дня фактичного звільнення приміщень.

Пунктами 6.1, 6.2 договору б/н від 03.08.2015 визначено, що цей договір укладено строком з 03.08.2015 по 01.08.2018. Строк дії даного договору може бути продовжений автоматично за умови, якщо жодна зі сторін за 1 рік до закінчення терміну дії договору не заявила про намір припинити його дію; кількість таких продовжень не обмежена.

В силу пункту 9.1 договору б/н від 03.08.2015 цей договір діє з моменту його підписання сторонами.

03.08.2015 на виконання вищенаведеного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" було підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі нежитлових приміщень, за яким Орендодавцем передано Орендарю у тимчасове платне користування приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11.

В подальшому шляхом укладення додаткової угоди №1 від 24.12.2016 та додаткової угоди №2 від 24.12.2017 було внесено зміни до договору б/н від 03.08.2015, а саме: збільшено розмір орендної плати за місяць.

З матеріалів справи також вбачається, що 15.05.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області №5016/1294/2011(1/90) від 06.08.2013 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором №06КБ/2008 від 16.04.2008 у розмірі 29067766,88 грн, з яких: 18500000 грн основний борг за кредитним договором №06КБ/2008 від 16.04.2008, 7867150,74 грн заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 01.06.2008 по 20.04.2011, 1842425,33 грн пеня за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2009 по 20.04.2011, 858190,81 грн пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.12.2009 по 20.04.2011, шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 загальною площею 1563,5 кв.м (РПВН №19052240) шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 6698422 грн, було складено акт про реалізацію предмета іпотеки №39233770/4.

Відповідно до даного акту боржником (іпотекодавцем) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя", стягувачем (іпотекодержателем) Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", а предмет іпотеки, яким виступають нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, загальною площею 1536,5 кв.м, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" на підставі виданого 01.04.2008 свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №602570, реалізовувався Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України шляхом проведення електронних торгів на підставі Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за №427/25204. Стартова (початкова) ціна лоту №48737 (предмета іпотеки) становила 6698422 грн.

У вказаному акті про реалізацію предмета іпотеки №39233770/4 від 15.05.2015 також зазначено, що згідно з протоколом проведення електронних торгів №62884 від 20.03.2015 предмет іпотеки не було реалізовано у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Другі прилюдні торги згідно із протоколом проведення електронних торгів №78172 від 05.05.2015 (лот №59258) не відбулися внаслідок відсутності допущених учасників торгів. При цьому від іпотекодержателя надійшла заява про виявлення бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Предмет іпотеки відповідно до вимог статті 49 Закону України "Про іпотеку" придбано Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" за початковою ціною 6698422 грн.

Як вказано у зазначеному акті про реалізацію предмета іпотеки №39233770/4 від 15.05.2015, останній є підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Право власності Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на нежитлові приміщення магазину загальною площею 1563,5 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 696563248101), було зареєстровано 05.08.2015 на підставі виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим Олександром Сергійовичем свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо такі прилюдні торги (аукціон) не відбулися №1051 від 05.08.2015, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №209677051 від 21.05.2020.

03.07.2020 було проведено державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" на нежитлові приміщення магазину загальною площею 1563,5 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 696563248101), про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №215200120 від 07.07.2020.

В якості підстав для проведення державної реєстрації зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 03.07.2020 (видавник: Коновалов В.В. та Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К"), заяву співвласника №2903 від 03.07.2020 (видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л.) та рішення засновника (учасника) №1/2020 від 03.07.2020 (видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К").

10.08.2020 засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" надіслало керівнику гіпермаркету "Гіппо" повідомлення б/н від 10.08.2020, в якому, зазначаючи про необхідність реалізації свого права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (колишня вул. Комсомольська), 11/11, вимагало у триденний строк з моменту отримання цього повідомлення звільнити займану площу.

28.09.2020 було зареєстровано кримінальне провадження №12020150020002903 за фактом протидії господарській діяльності шляхом припинення майнової діяльності та обмеження доступу до об`єкту господарської діяльності (приміщення магазину "ГІППО" за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11), що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Позивач неодноразово в адресованих Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" листах №806 від 07.10.2020, №805 від 08.10.2020, б/н від 27.10.2020 та №808 від 04.11.2020 повідомляв останнього про те, що приміщення магазину "ГІППО" за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 орендоване Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" договору б/н від 03.08.2015, при цьому у вказаному приміщенні знаходиться належний позивачу товар, обладнання та грошові кошти, у зв`язку з чим він просив негайно повернути зазначене майно з метою запобігання його псуванню та розкраданню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" листом б/н від 27.11.2020 повідомило позивача про те, що вважає подальшу пролонгацію договору б/н від 03.08.2015 неможливою у зв`язку з невнесенням Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" орендних платежів протягом 6 місяців та наміром самого власника щодо проведення будівельних робіт з капітального ремонту приміщень, внаслідок чого вищенаведений договір оренди припинить свою дію 31.12.2020.

З метою спростування тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" щодо несплати орендних платежів за договором б/н від 03.08.2015 позивачем до місцевого господарського подано звіти №АО-0000344 від 15.07.2020, №АО-0000349 від 19.08.2020 та №АО-0000348 від 11.08.2020, до яких додано відповідні чеки про сплату.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №243409009 від 08.02.2021 вбачається, що 12.01.2021 було проведено державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" на нежитлові приміщення магазину загальною площею 1618 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 696563248101).

Підставами для проведення державної реєстрації значаться акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 12.01.2021 (видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021") і рішення №1/2021 від 12.01.2021 (видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К").

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" з листами №77 від 08.02.2021 та №91 від 15.02.2021, в яких просив узгодити з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" внесення змін до договору б/н від 03.08.2015 в частині зміни орендодавця, а також допустити представників орендаря до орендованого ним приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (колишня вул. Комсомольська), 11/11 для можливості здійснення господарської діяльності та повернути належні позивачу обладнання і товар.

На підтвердження факту недопуску представників позивача до орендованого ним приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (колишня вул. Комсомольська), 11/11 останніми було складено акти б/н від 15.02.2021 та б/н від 17.02.2021, в яких зафіксовано неодноразове прибуття працівників до зазначеного приміщення та неможливість входу до нього внаслідок того, що всі входи зачинено і поставлено на сигналізацію.

16.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" звернулося до Центрального відділу поліції в м. Миколаєві з заявою б/н від 16.02.2021, в якій повідомило про незаконне перешкоджання Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" у здійсненні позивачем господарської діяльності у зв`язку з недопуском представників останнього до орендованого ним нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (колишня вул. Комсомольська), 11/11.

Предметом спору у даній справі з урахуванням позову у новій редакції (вх.№2621/21 від 19.02.2021) є вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" вільного доступу до вказаного приміщення для здійснення своєї господарської діяльності.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що договір б/н від 03.08.2015, на підставі якого позивач набув право користування нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, є чинним та, відповідно, обов`язковим до виконання його сторонами, між тим відповідач шляхом зачинення входів та встановлення сигналізації протиправно позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" допуску до вказаного об`єкта оренди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як зазначалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" набуло право платного користування нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" договору оренди нерухомого майна б/н від 03.08.2015.

При цьому 15.05.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області №5016/1294/2011(1/90) від 06.08.2013 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором №06КБ/2008 від 16.04.2008 у розмірі 29067766,88 грн шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 загальною площею 1563,5 кв.м (РПВН №19052240) шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 6698422 грн, було складено акт про реалізацію предмета іпотеки №39233770/4, відповідно до якого предмет іпотеки відповідно до вимог статті 49 Закону України "Про іпотеку" придбано Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" за початковою ціною 6698422 грн.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній станом на момент реалізації предмета іпотеки вищенаведених нежитлових приміщень) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна регламентовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на момент реалізації предмета іпотеки вищенаведених нежитлових приміщень; далі Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За умовами частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина третя статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною першою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує на тому, що моментом переходу до покупця права власності на нерухоме майно, придбане на прилюдних торгах, є момент державної реєстрації права власності на нього.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у пункті 40 постанови від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц.

Право власності Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на нежитлові приміщення магазину загальною площею 1563,5 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 696563248101), було зареєстровано 05.08.2015 на підставі виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим Олександром Сергійовичем свідоцтва №1051 від 05.08.2015, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №209677051 від 21.05.2020.

За таких обставин, беручи до уваги те, що право власності на приміщення магазину загальною площею 1563,5 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, було набуто Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" 05.08.2015, тобто вже після укладення договору, на підставі якого позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" вказане майно у користування (03.08.2015), апеляційним господарським судом критично оцінюються доводи апелянта про те, що зазначений договір оренди б/н від 03.08.2015 є нікчемним внаслідок відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" права власності на передане в оренду майно станом на дату його укладення.

Крім того, суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами цього правочину, повинні безперешкодно реалізовуватись, а прийняті обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 12.12.2019 у справі №910/13985/19.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності договору б/н від 03.08.2015, у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави не враховувати зазначений правочин, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" набуло право користування нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11.

Відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Згідно з пунктом 3.1.6 договору б/н від 03.08.2015 перехід права власності (господарського відання, оперативного управління, довічного наслідуваного володіння) на здане в оренду майно до іншої особи не є підставою для зміни чи розірвання договору оренди.

Отже, права та обов`язки наймодавця за договором б/н від 03.08.2015 почергово переходили до кожного нового власника нежитлового приміщення площею 1563,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та в подальшому до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К", від якого відповідна сукупність прав та обов`язків перейшла до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021").

В силу статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У пунктах 6.1, 6.2 договору б/н від 03.08.2015 узгоджено, що цей договір укладено строком з 03.08.2015 по 01.08.2018. Строк дії даного договору може бути продовжений автоматично за умови, якщо жодна зі сторін за 1 рік до закінчення терміну дії договору не заявила про намір припинити його дію; кількість таких продовжень не обмежена.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування повідомлень будь-якої зі сторін про припинення договору б/н від 03.08.2015 не пізніше ніж за 1 рік до закінчення терміну його дії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що даний договір було автоматично пролонговано на той самий строк, на який він був укладений (1095 днів).

Лист Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" б/н від 27.11.2020, в якому останнє зазначило про відмову від подальшої пролонгації договору б/н від 03.08.2015, не є належним повідомленням про припинення його дії після спливу строку, на який він був укладений, оскільки даний лист було адресовано позивачу з порушенням строку, встановленого пунктом 6.2 цього договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частин першої, другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що зазначеною нормою встановлено правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону, при цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, за загальним правилом, встановленим як чинним господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вбачає, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Колегія суддів наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні докази припинення договору б/н від 03.08.2015, у зв`язку з чим останній вважається чинним та, як наслідок, обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 396 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу ("Захист права власності").

Одним із способів захисту права власності, передбаченого главою 29 Цивільного кодексу України, виступає усунення перешкод у користуванні майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права користування майном у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи, а саме: права користування спірним майно, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права (зокрема, чинення перешкод у користуванні).

Як зазначалося вище, договір б/н від 03.08.2015 став належною підставою для користування позивачем нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11.

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" з листами №77 від 08.02.2021 та №91 від 15.02.2021, в яких просив, зокрема, допустити представників орендаря до орендованого ним приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (колишня вул. Комсомольська), 11/11 для можливості здійснення господарської діяльності та повернути належні позивачу обладнання і товар.

На підтвердження факту недопуску представників позивача до орендованого ним приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (колишня вул. Комсомольська), 11/11 останніми було складено акти б/н від 15.02.2021 та б/н від 17.02.2021, в яких зафіксовано неодноразове прибуття працівників до зазначеного приміщення та неможливість входу до нього внаслідок того, що всі входи зачинено і поставлено на сигналізацію.

16.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" звернулося до Центрального відділу поліції в м. Миколаєві з заявою б/н від 16.02.2021, в якій повідомило про незаконне перешкоджання Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" у здійсненні позивачем господарської діяльності у зв`язку з недопуском представників останнього до орендованого ним нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (колишня вул. Комсомольська), 11/11.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За таких обставин, керуючись критерієм вірогідності доказів та беручи до уваги обставину невизнання відповідачем права Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" на користування об`єктом оренди, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає доведеним факт безпідставного чинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" перешкод у користуванні позивачем нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м, розміщеним за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 11/11.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області щодо наявності правових підстав для задоволення позову у даній справі.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду про те, що належним способом захисту прав орендаря у спірних правовідносинах виступає саме вимога про усунення перешкод у користуванні майном повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.11.2019 у справі №925/875/18.

Посилання скаржника на відсутність у спірному приміщенні належного позивачу майна жодним чином не спростовує наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" набутого в законний спосіб права користування об`єктом оренди та, відповідно, не свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 28.07.2021 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2021 у справі №915/1429/20 без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя О.Ю. Аленін

Джерело: ЄДРСР 102144435
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку