П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року

м. Рівне

Справа № 569/222/21

Провадження № 22-ц/4815/1239/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н.М.,

суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Ковальчук Л. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2021 року у складі судді Гордійчук І. О., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 02 липня 2021 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28.03.2016 року в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » він придбав комплект ГРМ Ланос на автомобіль Шевроле Авео та інші запчастини у відповідності до товарного чеку №О0000000069 від 28.03.2016 року. 06.05.2016 року ФОП ОСОБА_3 була проведена заміна реміня ГРМ, водяної помпи, натяжного ролика реміня ГРМ. Згідно акту складеного ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , покази електронного лічильника автомобіля Шевроле Авео, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після отримання з сервісного ремонту від ФОП ОСОБА_3 06.05.2016 року складають 125374 км. 28 січня 2020 року при виїзді з автозаправочної станції відбувся розрив ременя ГРМ, автомобіль був доставлений до найближчої станції технічного обслуговування ТОВ «Вік-Експо», де був підтверджений розрив ременя ГРМ. Покази електронного лічильника автомобіля були зафіксовані у наряді-замовленні та акті виконаних робіт, становили 163162 км. Тобто ремінь ГРМ відходив лише 37788 км замість 60000 кілометрів гарантованих продавцем під час продажу. 29.01.2020 року на ПрАТ «Рівне-Авто» був придбаний комплект (ремінь-ролики) за 1185,16 грн та замінений на ТОВ «Вік-Експо» за 1744,13 грн. 11.12.2020 року він звернувся до ФОП ОСОБА_2 з заявою про необхідність усунення недоліків товару в період строку його служби та необхідністю відшкодування завданої шкоди товаром неналежної якості. 26.12.2020 року відповідач відмовив позивачу, в зв`язку із закінченням 36 місячного строку служби товару, однак позивач не мав такої інформації про строк служби реміня ГРМ 36 місяців, що вбачає, у відповідності до вимог ч.10ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів»можливість пред`явити вимогу продавцю щодо виявлених недоліків на протязі 10 років. Просить стягнути з відповідача завдані позивачу збитки в розмірі 13 477,12 грн. - кошти, які позивач повинен був сплатити для відновлення попереднього робочого, але пошкодженого, розірванням ременя ГРМ, двигуна до робочого стану та збитки у розмірі 2929,29 грн. - вартості придбаного нового ременя ГРМ та вартості робіт по його заміні. Крім того, зазначає, що неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у 3 000 000,00 грн, оскільки позивач нервував з приводу втрати зайвого часу та коштів на ремонт автомобіля та зміну звичайного стилю свого життя, докладаючи додаткових зусиль та додаткових матеріальних витрат для відновлення до стану, який існував до грубого порушення прав позивача.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2021 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване ст.ст. 668, 679 ЦК України, за положеннями яких умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві, а при виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього (покупця) покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару, та обґрунтоване тими обставинами справи, які вказують, що позивачем такий обов`язок доведення не був виконаний.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що між ним та відповідачем ФОП ОСОБА_2 був укладений договір роздрібної купівлі-продажу, оскільки за змістом частини 1 статті 633 ЦK України, публічним є договір в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зауважує, що він неодноразово заявляв позивачу вимогу про необхідність безоплатного усунення недоліків товару у встановлений Законом України «Про захист прав споживачів» 14-денний строк шляхом усних неодноразових звернень до працівників магазину відповідача або самого відповідача в лютому-березні 2020 року, на що отримували від них постійні відмови з посиланням на те, що неможливо усунути недоліки розірваного ременя ГРМ, оскільки це технічно неможливо. Додає, що з огляду на те, що неодноразові вимоги про безоплатне усунення недоліків не були задоволені у передбачені законом строки, він заявив вимогу про інший спосіб усунення недоліків товару, написавши заяву про відшкодування коштів за покупку нового ременя ГРМ та його заміну та відправивши її поштою, на що також отримав письмову відмову. Пояснює, що у лютому та березні 2020 року він неодноразово пред`являє відповідачу усні вимоги про необхідність надання інформації щодо найменування та місцезнаходження виробника або особу, яка поставила відповідачу спірну продукцію (ремінь ГРМ), на які також не отримував взагалі ніякої ні усної, ні письмової відповіді, а також жодних документів у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції», а тому він визначає саме відповідача як відповідальну особу за шкоду. Враховуючи, що при розірванні неякісного ременя ГРМ в автомобілі позивача були зігнуті клапани, це мало наслідком необхідність проведення ремонту двигуна та необхідність плати за цей ремонт грошових коштів. Вказує, що оплата цих сум підтверджена розрахунковим документом, долученим до матеріалів справи, і є доказом заподіяння збитків (майнової шкоди), яка у відповідності до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів», відшкодовується відповідно до закону, що мало наслідком зміни позивачем предмету позову із збільшенням розміру вартості відшкодування. Щодо вільного вибору надавача послуг із заміни ременя ГРМ вказує, що він як споживач відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України є вільним у виборі контрагента для укладення договору, в даному випадку надання послуг із заміни ременя ГРМ. Доводить, що місцевий суд залишив поза увагою його покликання на правові висновки Верховного Суду, які підтверджують, що саме продавець повинен довести, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання, тобто тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця, а покупець повинен лише вказати про поломку. Наголошує на тому факті, що відповідач, маючи необхідні процесуальні права, не заявив клопотання про необхідність проведення у справі експертизи з постановкою питань про те, чи пов`язані між собою та чи були необхідними роботи з ремонту двигуна після розірвання ременя ГРМ у тому обсязі, які були виконані третіми особами, а також, чи відповідає обсяг заподіяних збитків зазначеній позивачем сумі тощо. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у користуванні ОСОБА_1 перебуває автомобіль «Shevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.15).

28.03.2016 року в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (постачальник ФОП ОСОБА_2 ) позивач придбав комплект ГРМ Ланос на автомобіль «Shevrolet Aveo» та інші запчастини у відповідності до товарного чеку №О0000000069 від 28.03.2016 року (а.с.6).

06.05.2016 року ФОП ОСОБА_3 була проведена заміна ременя ГРМ, водяної помпи, натяжного ролика ременя ГРМ (а.с.7).

Згідно акту від 06.05.2016 року покази електронного лічильника автомобіля «Shevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , після отримання з сервісного ремонту від ФОП ОСОБА_3 06.05.2016 року складають 125 374 км.. Акт підписаний позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.8).

11.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про необхідність усунення недоліків товару в період строку служби та необхідністю відшкодування шкоди, завданої товаром неналежної якості.

Листом від 24.12.2020 року вих. №2 відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви, оскільки строк експлуатації ременя ГРМ на автомобіль перевищив строк служби регламентований виробником.

Така відмова відповідача послужила підставою звернення позивача до суду з цим позовом про захист прав споживачів шляхом стягнення завданих збитків у розмірі 2 929,29 грн. вартості придбаного автомобільного ременя ГРМ та вартості робіт по його заміні.

Відповідно до п. 22 ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст.6Закону України«Про захистправ споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»,споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік -недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Тобто, товар може бути визнаний таким, що має істотний недолік за умови, що відповідає трьом обов`язковим ознакам, передбаченим п. 12 ч. 1ст.1Закону України«Про захистправ споживачів» та хоча б одній із факультативних ознак (пп. а - в).

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

За змістом ч. 14ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку (ч. 4ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При цьому на споживача покладається обов`язок лише довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена у постанові від 24 червня 2019 року у справі №185/3592/18-ц).

Відповідно до ч. 1, 2ст.673ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно з ч. 1 ст.668ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.679ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим ч.1 ст. 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього (покупця) покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Згідно з ч. 2ст. 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ч. 3ст. 680 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що встановлений ч. 2 ст.679ЦК України обов`язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві (якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладення договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до ч. 1 ст.679ЦК України покладається на нього (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 215/46/16-ц).

Як встановлено судом, при придбанні позивачем 28.03.2016 року у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », постачальником котрого є відповідач ФОП ОСОБА_2 , ременя ГРМ, ним не було вказано жодних недоліків товару. Під час придбання в магазині товару позивачем не було зазначено зауважень з приводу перевірки якості, безпеки, комплектності та ціни товару, що придбавався, демонстрації безпечного та правильного його використання та(або) зауважень з приводу ненадання або надання покупцеві неповної інформації. Не зазначено позивачем під час придбання товару і зауважень щодо не проведення його огляду і перевірки, коли позивач мав об`єктивну можливість самостійно оглянути придбаний товар, та прийняти рішення про придбання товару або відмовитись від його покупки.

06.05.2016 року ФОП ОСОБА_3 була проведена заміна ременя ГРМ, водяної помпи, натяжного ролика ременя ГРМ.

Більш того, позивач стверджує, що недоліки придбаного у відповідача ременя ГРМ він виявив 28.03.2020 року, тобто після придбання та тривалого перебування спірного товару у власності позивача. Зважаючи на те, що позивач мав можливість протягом цього часу користуватися ременем на власний розсуд, тягар доказування на підставі ч. 1 ст. 679 ЦК України покладений саме на нього. Однак належних, достовірних, достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачем порушено його права споживача позивачем не наведено.

Судом першої інстанції досліджувався речовий доказ у цій справі ремінь ГРМ, при дослідженні якого позивач зазначив, що упаковка не належить товару, який був придбаний позивачем у відповідача ФОП ОСОБА_2 згідно товарного чеку №О0000000069 від 28.03.2016 року.

В матеріалах справи відсутній паспорт на продукцію або будь-який інший документ, що додається до продукції, де зазначено гарантійний строк на придбаний позивачем ремінь ГРМ Ланос.Акт показів електронного лічильника автомобіля «Shevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , від 06.05.2016 року, не є достатнім доказом показників електронного лічильника автомобіля позивача, оскільки він підписаний самими позивачем та гр. ОСОБА_4 ..

У пункті 2 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №6від 27березня 1992року «Пропрактику розглядусудами цивільнихсправ запозовами провідшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Позивачем не доведено своїх позовних вимог про стягнення з відповідача завданих збитків в розмірі коштів, які позивач повинен був сплатити для відновлення попереднього робочого, але пошкодженого розірванням ременя ГРМ, двигуна до робочого стану (13 477,12 грн.) та збитків у розмірі вартості придбаного нового ременя ГРМ та вартості робіт по його заміні (2929,29 грн.), у зв`язку з чим апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість висновку місцевого суду про відмову у їх задоволенні, а також у відхиленні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від встановлення порушеного права, а судом порушення права не встановлено.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності). Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2021 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С. С.