Справа № 944/4365/21 Головуючий у 1 інстанції Поворозник Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/3990/21 Доповідач в 2-й інстанції Левик Я. А.

УХВАЛА

17 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 вінтересах ОСОБА_2 про забезпеченняпозову усправі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2021 року затверджено мирову угоду.

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - особи, яка не брала участі у розгляді справи.

15.12.2021 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову.

У вказаній заяві заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження нерухомого майна, в т.ч.:

- земельної ділянки площею 0,0455 га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0002, цільове призначення для колективного садівництва, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада;

- садового будинку, об`єкту житлової нерухомості, загальною площею 219,7 кв.м. з реєстраційним номером 2528396946060, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтуваннязаяви вказуєна те,що 22.11.2021р.Львівський апеляційнийсуд своєюУхвалою всправі №944/4365/21поновив ОСОБА_2 строк наапеляційне оскарженняухвали Яворівськогорайонного судуЛьвівської областівід 20.09.2021р.як особі,що небрала участіу розглядісправи всуді першоїінстанції,а такожвідкрив апеляційнепровадження.Отже,саме з22.11.2021р. ОСОБА_6 набула статусуучасника справи№ 944/4365/21у споріза позовноюзаявою ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «про стягненнякоштів всумі 40000,00грн.»,і відповіднонабула праваподавати заявипро забезпеченняпозову.Як булозазначено вАпеляційній скарзі,незалучення судомпершої інстанції ОСОБА_2 до участів справі№944/4365/21стало наслідкомприховування ОСОБА_4 факту укладення29.07.2021р.Попереднього договорукупівлі продажуземельної ділянкиплощею 0,0455га,кадастровий номер4623686200:05:000:0002,цільове призначення-для колективногосадівництва,місце розташування:Львівська область,Пустомитівський район,Скнилівська сільськарада (надалі-Земельна ділянка).Означений Попереднійдоговір бувпосвідчений ОлефіромР.В.,приватним нотаріусомЛьвівського районногонотаріального округуЛьвівської областіта зареєстрованийза №3416.(надалі-Попередній договір).При цьому ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 гарантії того,що вінне будевчиняти будь-якихдій,спрямованих навідчуження вказаноїЗемельної ділянки,або навиникнення правтретіх осібщодо земельноїділянки (пункт9Попереднього договору).Однак уклавшиз ОСОБА_8 мирову угоду ОСОБА_4 прямо порушиввзяті насебе зобов`язання.Вказує,що зізмісту Попередньогодоговору слідує,що означенуЗемельну ділянку ОСОБА_4 зобов`язався продати ОСОБА_2 в строкдо 01.09.2021р.включно заціною 59500,00(п`ятдесятдев`ять тисячп`ятсот)доларів США,при цьомуна моментукладення Попередньогодоговору ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 гроші всумі 42000,00(сорокдві тисячі)доларів США,що булоеквівалентно 1128237,00грн.згідно зкурсом НБУ. Таким чином, оскільки до 01.09.2021р. включно Основний договір (купівлі- продажу земельної ділянки) не був укладений, отже в ОСОБА_2 виникло право стягнення з ОСОБА_4 відповідної суми коштів (авансу) в судовому порядку. наведеного випливає, що в наслідок не залучення ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вона автоматично була позбавлена можливості змінити свій статус на третю особу, що заявляє самостійні вимоги та відповідно набути статус позивача з вимогою про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів, які були надані йому в якості авансу. Вказує, що предметом позову (спору) ОСОБА_7 до ОСОБА_4 було стягнення з останнього грошових коштів, які той отримав та вчасно не повернув, а предметом імовірного позову (спору) ОСОБА_2 до ОСОБА_4 також мало бути стягнення з останнього грошових коштів, які той отримав не повернув. Тобто в обидвох випадках предметом спору є безпідставне збагачення ОСОБА_4 в результаті отримання ним коштів від ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відповідно, та не повернення цих коштів в результаті настання певної обставини. Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 вважає, що в неї є всі права для подання на розгляд суду апеляційної інстанції Заяви про забезпечення позову. Вказує, що ОСОБА_4 , достеменно знаючи про реальну вартість належного йому нерухомого майна погодився віддати її ОСОБА_9 за борг (40 000,00 грн.), що є майже в 40 (СОРОК) разів є меншим від реальної вартості цієї Земельної ділянки. Отже, Мирова угода між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 була укладена з єдиною метою для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) перед ОСОБА_2 , і такі дії свідчать про недобросовісність ОСОБА_4 як учасника цивільних правовідносин. Вказує, що станом на момент укладення Попереднього договору (29.07.2021р) Земельна ділянка (кадастровий номер 4623686200:05:000:0002) перебувала у власності ОСОБА_4 (згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 554744 від 26.02.2009р.) однак належним чином не була ним зареєстрована. Належним чином право власності на вказану Земельну ділянку (кадастровий номер 4623686200:05:000:0002) ОСОБА_4 зареєстрував лише 02.09.2021р. (індексний номер рішення: 60132107, Реєстраційний номер об`єкту нерухомості 2445618146236), тобто вже після того як Яворівський районний суд Львівської області відкрив провадження в справі № 944/4365/21 за позовом ОСОБА_7 . Станом на дату подання цієї Заяви про забезпечення позову (13.12.2021р.) Земельна ділянка (кадастровий номер 4623686200:05:000:0002) перебуває у власності ОСОБА_4 , що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №289982876 (Отже незважаючи на наявність Ухвали суду про затвердження мирової угоди державна реєстрація зміни права власності на нерухоме майно ще не здійснена). Крім того, з Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 12.12.2021р. стало відомо, що 09.12.2021р. Державним реєстратором Городоцької міської ради Львівської області Галушка М.С. за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 219,7 кв.м. з реєстраційним номером 2528396946060, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації вказано: Витяг з Реєстру будівельної діяльності СДЕССБ, серія та номер: ІУ161211203597, виданий 03.12.2021р. При цьому згідно з інформацією з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за вказаним Реєстраційним номером (ІУ 161211203597) цей садовий будинок знаходиться на земельній ділянці з тим самим кадастровим номером 4623686200:05:000:0002. При цьому, будь-якою іншою нерухомістю, або іншими ліквідними активами, (крім вище перелічених) ОСОБА_4 не володіє. Отже, ОСОБА_10 має реальну можливість в будь-який момент здійснити державну реєстрацію спірної Земельної ділянки у свою приватну власність, з подальшим її відчуженням третім особам, що у свою чергу зумовить реальну загрозу невиконання чи значно утруднить виконання рішення суду апеляційної інстанції у випадку можливого задоволення вимог апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та об`єктивно вплине на права третіх осіб, які можуть придбати таке майно у ОСОБА_7 . У свою чергу ОСОБА_4 може за аналогічною «схемою» відчужити тільки що зареєстрований ним у свою власність ОСОБА_11 будинок, тим більше що він розташований на Земельній ділянці, яка вже формально йому не належить. Тобто позбутись останнього реального активу, і за таких обставин диспозитивне право ОСОБА_2 на звернення в суд (в т.ч. як третьої особи із самостійними вимогами у справі № 944/4365/21) перетвориться на фікцію, адже у ОСОБА_4 на той момент вже не буде майна за рахунок якого ОСОБА_2 як майбутній позивач зможе реально задовольнити свої майнові вимоги з повернення сплаченого авансу. Вважає, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження майна є достатньо обгрунтоване припущення, що відповідач має намір вчинити дії з його відчуження. Відтак, ризик відчуження майна в процесі судового розгляду є достатньо високим, а тому у суду є всі обгрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження нерухомого майна. Оскільки в Апеляційній скарзі стоїть вимога щодо скасування Ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 20.09.2021р. в справі № 944/4365/21 «про затвердження мирової угоди» з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відповідно вжиття заявленого заходу до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4 та/або ОСОБА_7 , а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобіганню перешкод у виконанні рішення суду у разі скасування ухвали суду першої інстанції. З іншого боку, відмова в задоволенні вимог апеляційної скарги не призведе до жодних збитків ні у ОСОБА_4 ні у ОСОБА_7 . За таких обставин, оскільки у ОСОБА_4 та/або ОСОБА_7 не можуть настати збитки внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, вважає, що в суду немає підстав вимагати від ОСОБА_2 , зустрічного забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що дана заява є безпідставною та до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.1ст.149ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно доч.2ст.149ЦПК України, Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України"Про запобігання корупції".

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленомустаттею 64Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, які знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам, для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до змісту п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п.1ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з`ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень суду касаційної інстанції, що стосуються способу вирішення аналогічних питань, перевіряючи, зокрема: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, колегія суддів вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення згаданого позову.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,13.08.2021р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у якому просив стягнути солідарно зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 40000 грн. в якості боргу за договором позики.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування вказаних заявником заходів забезпечення позову, зважаючи на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду абоефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

З матеріалівсправи вбачається, що ОСОБА_2 не є позивачем у даній справі та її інтереси, про які вона вказує у апеляційній скарзі та заяві про забезпечення, навпаки є протилежними інтересам позивача у даній справі. Процесуальний ж інститут забезпечення позову покликаний, як вбачається із наведених норм закону та їх роз`яснень судом касаційної інстанції, захистити інтереси саме позивача, а не інших учасників судового розгляду, зокрема, і апелянта, який не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції.

Тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви та вжиття заходу забезпечення, про вжиття якого просить заявниця.

Зважаючи на вказане доводи заяви про забезпечення позову слід визнати безпідставними та у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

в задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 17 грудня 2021 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра