ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Справа № 160/18812/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.10.2021 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просять:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в оформленні та видачі на нове прізвище « ОСОБА_3 » ОСОБА_4 паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

- зобов`язати Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати бланк паспорту на нове прізвище « ОСОБА_3 » ОСОБА_4 у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 01.11.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.10.2021 року звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про видачу паспорту старого зразку у вигляді книжечки, у зв`язку із зміною прізвища. За результатом розгляду заяви, відповідач повідомив про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Своє бажання в оформленні паспорта у формі книжечки позивач обґрунтовує тим, що не дає згоду на збір та обробку персональних даних, що є неправомірним втручанням в її особисте життя з боку держави. Посилалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17, якою визначено право особи на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.

16.11.2021 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 04.10.2021 року до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшло звернення позивача з проханням вирішити питання щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. При цьому, особисто із заявою за формою визначеною законодавством позивач до управління не зверталася, а лише у заяві від 04.10.2021 року, яка мала вигляд довільної форми, зазначила причини по яких не бажає отримувати замість втраченого, паспорт громадянина України у вигляді ІD-картки. Отже, подана заява в довільній формі не може вважатися заявою про видачу паспорта громадянина України, оскільки для оформлення такого документу, необхідно подати заяву встановленого зразка. На дане звернення 05.10.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на адресу позивача направлено відповідь, якою роз`яснено порядок отримання паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до положеньст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.09.2021 року ОСОБА_4 уклала шлюб, внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.09.2021 року, наявною в матеріалах справи.

04.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про видачу паспорту старого зразку, у зв`язку із зміною прізвища, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних з проставленою відміткою місця проживання.

За результатами розгляду заяви Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області листом від 15.10.2021 року №М-287/6/1201-21/1201.4.1/11362-21 повідомило про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та роз`яснено порядок оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обгрунтованості відмови відповідача у здійсненні видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано нормамиКонституції Українита положеннямиЗаконів України «Про адміністративні послуги», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про захист персональних даних».

Частиною 1ст.1 Закону України «Про адміністративні послуги»передбачено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаютьсяЗаконом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»(далі - Закон), ч.1 ст.1 якого передбачено, що суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цимЗакономдокументів, регулюютьсяКонституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до положень ч.1ст.4 Закону- Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цимЗакономінформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованихКонституцією Українисвободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цимЗаконом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цимЗакономдокументів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Нормами ч.2 та 3ст.4 Законупередбачено, що визначені цимЗакономуповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Внесення інформації до Реєстру, відповідно до ч.1ст.10 Закону, здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимогЗакону України «Про захист персональних даних», у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

З аналізуст. 13 Законувбачається, що документи, оформлення яких передбачається цимЗакономіз застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, і одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13), який містить безконтактний електронний носій.

Так, відповідно до ч.1ст.16 Законуоформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Головний обчислювальний центр, відповідно до положень ч.4 та 5ст.16 Закону, здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів, та за фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.

Положеннями ч.7ст.16 Законувизначено підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цимЗаконом, має право відмовити заявникові у видачі документа.

Аналіз положеньст. 21 Законудає можливість зробити висновок, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, такий паспорт, який виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, зобов`язаний отримати кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку.

При цьому, оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено ч.7ст.21 Закону, і цей перелік складається зокрема з такої інформації: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи, і поряд із цимст. 7 цього ж Законувизначає перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (п. 13 ч.1 ст. 7).

Положеннями ч.6ст.7 Законувстановлено заборону вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цимЗаконом, а також визначено, що забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

На виконання положень ст. ст. 14, 15, 21 Закону, Кабінетом Міністрів України 25.03.2015 прийнято постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302) якою, серед іншого затверджено:

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;

- порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Так, положеннями п. 2 зазначеної постанови передбачено, що із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженогоПостановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цієюпостановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цієюпостановою.

Пунктом 3 Постанови №302 передбачено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цієюпостановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 до Постанови №302 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Формат картки становить 54х85,6 міліметра та може мати допустимі відхилення відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 7810:2008. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимогЗакону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». До безконтактного електронного носія вноситься додаткова змінна інформація, передбачена Законом.

Згідно із пп. 1 п. 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

За правилами пункту 26 Порядку №302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу (п. 27 Порядку №302).

Відповідно до пункту 131 Порядку №302 до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово «відмова». У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Згідно із пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14 липня2016 року №1474-VIII (далі - Закон №1474-VIII) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьомуЗакону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»Закону №1474-VIII Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цимЗакономзобов`язано: подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

У межах установленогоЗаконом №1474-VIIIстроку Уряд прийняв Постанову від26 жовтня 2016 року №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302. Постанова №745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року і з цієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

На підставі Положення №2503-ХІІ (у редакціїПостанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року №3423-XII)Кабінет Міністрів України Постановою від 04 червня 1994 року №353(далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком. ЦюПостановуз прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

Проте, постановою від 12 червня 2013 року №415 Уряд зупинив дію Постанови від13 березня 2013 року №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 6, 8 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій-шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесені (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Приписами пункту 13 Положення №2503-ХІІ встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З аналізу викладених норм вбачається, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

При винесенні даного рішення суд враховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що нормиЗакону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимогстатті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушеннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідалиЗакону №5492-VI.

За правиламистатті 291 КАС Україниправові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року в зазначеній зразковій справі, є обов`язковими для судів при ухваленні рішень у типових справах.

Проте, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Як встановлено судом при розгляді даної справи, позивач не зверталася до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою для видачі паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі (відповідно до Порядку № 302), та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.

Подана позивачем заява, яка долучена відповідачем до матеріалів справи, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-ХІІ.

Звернення до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з проханням видати паспорт у формі книжечки було відображено в заяві, поданій у порядкуЗакону України «Про звернення громадян» №393/96-ВРтак само в порядку цьогозаконубуло надано відповідь з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення паспорта громадянина України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при зверненні до відповідачазаявником не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством. Розгляд поданої заяви відповідно доЗакону України «Про звернення громадян» №393/96-ВРне є порушенням прав заявника з боку відповідача.

Лист останнього, з яким висловила незгоду позивач, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінніКАС України.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує факту розгляду вказаного звернення в установленомузакономпорядку та не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача і задоволення позовних вимог щодо зобов`язання останнього видати ОСОБА_1 паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки заявником не було дотримано процедури звернення за паспортом та не надано необхідних для цього документів.

Позивач не позбавлена права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли нею буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки.

Аналогічні висновки викладено в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №160/1/21.

Щодо аргументів позивача про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), суд вважає за необхідне зазначити, що застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вказанійпостановів зазначеній справі та, як наслідок, задоволення позову, було б можливо у тому випадку, якби позивач звернулася до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів і, у свою чергу, за наслідками вирішення такої заяви, поданої саме в установленому порядку, а не на підставіЗакону України «Про звернення громадян», їй було б відмовлено.

Аналогічна позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року в справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року в справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року в справі №807/85/18, від 27 листопада 2019 року в справі №589/4905/17 та від 29 листопада 2019 року в справі №260/1414/18.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивідсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.2-10,11,12,47,72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251,257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець