ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4935/21 Суддя першої інстанції: Лобан Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді- Пилипенко О.Є.

суддів- Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі- Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України 03 серпня 2020 року № 674 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» пенсіонерам пенсії яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які отримують пенсію в разі втрати годувальника.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

29 листопада 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 49862, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що на нього, як на члена сім`ї загиблого військовослужбовця поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в т.ч. ст. 10, зокрема в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної категорії громадян.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що

на ОСОБА_1 , як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної в Законі категорії громадян, статус позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, підтверджується посвідченням, наявним у матеріалах справи. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 , батько загиблого в зоні проведення АТО сина ОСОБА_2 , 1981 р.н., який був призваний 06.09.2014 року в особливий період на час проведення антитерористичної операції. 2 місяці проходив навчання на командира БМ -21 (Град), після чого був переведений на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 .

28.02.2015 року ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби та виконання обов`язків щодо захисту Батьківщини.

Наразі позивач отримає пенсію по втраті годувальника, яка призначається членам сімей військовослужбовців.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо перерахунку пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України 03 серпня 2020 року № 674 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» пенсіонерам пенсії яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які отримують пенсію в разі втрати годувальника.

Листом від 29.03.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії.

Вважаючи вказану відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058 особі, яка одночасно має право нарізні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 4 Закону № 1788-ХІІ визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально- виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

У преамбулі Закону № 2262-ХІІ зазначено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян» сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

При цьому, згідно ст. 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Статтею 30 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами (ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ст. 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім`ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 37 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян).

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 620/1742/19, яке набрало законної сили, було зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за № 302.

Статус позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, підтверджується відповідним посвідченням, наявним у матеріалах справи.

Крім того, вищевказаним судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно в період з 05.11.2014 року зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу № 247 (а.с. 15), безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, виконував завдання за призначенням в зоні АТО.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Якщо розмір пенсійної виплати в разі втрати годувальника, призначеної відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій) у членів сімей загиблих учасників АТО ООС не досягає 7800 грн, з 1 серпня їм буде призначено адресну допомогу.

Розмір такої допомоги складатиме різницю між розміром пенсії з усіма надбавками, доплатами та сумою, встановленою КМ України (7800 грн).Аналогічні за змістом положення викладені в п.1 постанови Кабінету Міністрів від 3 серпня 2020 року N 674 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», відповідно до якого установлено, що з 1 серпня 2020 р., якщо розмір пенсії в разі втрати годувальника (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) у членів сім`ї осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, каліцтва, контузії або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, або смерть яких пов`язана із захистом Батьківщини, не досягає 7800 гривень, а також якщо розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до допомоги, установлених законодавством) у дитини, якій відповідно до абзаців шостого або сьомого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не досягає зазначеного розміру, таким особам встановлюється адресна допомога до пенсії та державної соціальної допомоги в сумі, що не вистачає до цього розміру.

Колегія суддів наголошує, що позивач є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, що підтверджується посвідченням, наявним у матеріалах справи, а отже на позивача поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної в Законі категорії громадян.

Не заслуговує на увагу довід відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову той факт, згідно свідоцтва про смерть сер. НОМЕР_2 від 03.03.2015 року, виданого виконавчим комітетом Прогресівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, місце смерті ОСОБА_2 є м. Чугуїв, Чугуївського р-у, Харківської області, з огляду на те, що приписами Постанови № 674 та ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що смерть військовослужбовця повинна була настати, в тому числі, внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, в той час як факт безпосередньої участі ОСОБА_3 у антитерористичній операції встановлено, зокрема, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 620/1742/19.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 14 грудня 2021 року.