ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10339/21 Справа № 211/303/20 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/303/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року, яка постановлена суддею Середньою Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що на виконанні в Довгинцівському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (надалі - Довгинцівський ВДСВ) перебуває виконавче провадження № 63289503, в межах якого постановою державного виконавця від 23.10.2020 року накладено арешт на кошти, які належать їй.

26.10.2020 року їй стало відомо про накладення арешту, тому 14.12.2020 року вона звернулась із заявою про скасування постанови про арешт майна від 23.03.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на її рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», як соціальна допомога. Арешт з цього рахунку був знятий.

На початку серпня було накладено арешт на її рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль», який використовується для нарахування соціальних виплат.

16.08.2021 року вона звернулась до Довгинцівського ВДВС про зняття арешту з рахунку, але 25.08.2021 року їй в усному порядку було відмовлено. Тому, вона не має змоги отримати соціальну допомогу, як малозабезпечена сім`я, як одинока мати та виплати за народження дитини, які являються єдиним джерелом її існування та її дітей.

Посилаючись на те, що накладення арешту порушує її конституційні права на отримання державної допомоги, яка є єдиним джерелом її доходів, просила суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з коштів, які визначені як державна допомога та скасувати постанову державного виконавця Чуманової Н.О. про арешт майна боржника від 23.10.2020 року у ВП №63289503 в частині накладення арешту на грошові кошти, які виплачуються їй як одинокій матері, при народженні дитини та малозабезпеченій сім`ї.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР».

Державний виконавець Довгинцівського ВДВС заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1 та зняття арешту з гроших коштів, які виплачуються їй як одинокій матері, при народженні дитини та малозабезпеченій сім`ї. Посилаючись на те, що при відкритті провадження виконавець має право накласти арешт на будь-які кошти, а банк самостійно виконує відповіну постанову та в разі знаходження на рахунку, на який заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити про це виконавця, що є підставою для зняття арешту. В даному випадку, від АТ «Райффайзен Банк Аваль» такі відомості не надходили, а тому відсутні підстави для зняття арешту. При цьому, вважає, що отримувати кошти, призначені для соціальної допомоги, можна будь-яким іншим способом, й жодним законом або іншим нормативно правовим актом не визначено, за яких обставин (довідок, виписок, тощо) державний виконавець повинен зняти арешт.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову ухвалу про задоволення її скарги на бездіяльність державного виконавця, посилаючись на неврахування судом першої інстанції вимог п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої не може бути звернуто стягнення на допомогу на дітей, а тому невжиття державним виконавцем Довгинцівського ВДВС заходів щодо зняття арешту з рахунку, після отримання виписки за цим рахунком, з якої видно цільове призначення коштів, неправомірним та порушує права малолітніх дітей на соціальний захист, гарантований державою.

У відзиві на апеляційну скаргу, який подано з порушенням вимоги ч. 4 ст. 360 ЦПК України (до відзиву не додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи), державний виконавець Довгинцівського ВДВС зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконанні в Довгинцівському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 63289503 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» боргу в всумі 4 673,62 грн.

В межах зазначеного виконавчого провадження, постановою державного виконавця від 23 жовтня 2020 року накладено арешт на рахунки боржниці ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволені скарги боржниці ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Райффайзен Банк Аваль», на яке нормами статті 52 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржниці на рахунку ОСОБА_1 виконало, а про те, чи отримує ОСОБА_1 на вказаний рахунок допомогу як одинока мати, чи як малозабезпечена родина, чи обидві допомоги на один рахунок, з огляду на отримання нею вказаних видів допомоги раніше в АТ КБ «ПриватБанк», суду не відомо, у зв`язку з чим дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника при здійсненні виконавчого провадження не суперечать вимогам законодавства.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.7З Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року №905/361/19 зроблений правовий висновок про те, що у разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Таким чином, на кошти, які виплачуються ОСОБА_1 . Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, як державна соціальна допомога одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям (а.с. 11-12), дійсно не може бути звернено стягнення.

Оскільки, гарантії, визначені частиною 1 статті 72 Закону України «Про виконавче провадження», поширюються на кошти, які надходять на рахунок боржниці ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», державний виконавець Довгинцівського ВДВС після отримання виписки з банківського рахунку щодо цільового призначення коштів та відповідної заяви ОСОБА_1 (а.с. 9-10,13), був зобов`язаний, керуючись положеннями частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зняти арешт з коштів на рахунку боржниці, чого ним зроблено не було.

Колегія суддів не приймає посилання державного виконавця Довгинцівського ВДВС, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що банківською установою не було повідомлено державного ивконавця про цільове призначення коштів на рахунку боржниці, що унеможливило зняття арешту з рахунку боржниці, оскільки за приписами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" надходження інформації від банківської установи є не єдиною підставою для зняття арешту з коштів.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 повідомляла державного виконавця про те, що рахунок боржниці відкритий в AT «Райффайзен Банк Аваль», призначений для виплати допомоги від Управління соціального захисту населення, а тому він повинен був зняти арешт з такого рахунку.

Однак, державний виконавець Довгинцівського ВДВС до теперішнього часу заперечує наявність у нього такого обов`язку, зазначаючи про відсутність правових підстав для зняття арешту з рахунку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Довгинцівського ВДВС Чуманової Н.О. щодо незняття арешту з коштів, які визначені, як державна допомога, отримувачем є боржниця ОСОБА_1 , який був накладений постановою від 23.10.2020 року у виконавчому провадженні №6389503.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07 жовтня 2009 року зазначив № 25рп/2009, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями7, 22, 46, 58, 68 Конституції України.

З врахуванням того, що державний виконавець не прийняв постанову про зняття арешту із рахунку боржниці, та на даний час вонапозбавлена можливості будь-яким іншим способом, окрім як звернення до суду з цією скаргою, захистити свої конституційно гарантовані права на отримання соціальних виплат, як засобу до існування малолітніх дітей, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості задоволення вимоги останної про скасування постанови державного виконавця Довгинцівського ВДВС від 23.10.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 IBAN № НОМЕР_1 (СКР № НОМЕР_2 ), що відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль», як соціальна допомога (державна допомога, як одинокій матері, при народженні дитини та малозабезпеченій сім`ї), адже, частиною 5 статті 59 Закону України«Про виконавчепровадження»,яка регулює порядок, умови та підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, а тому, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленям нової постанови про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Оскільки, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року, колегія суддів, у порядку статті 141 ЦПК України, стягує на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн., який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, з Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР», на бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльності державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чуманової Наталії Олегівни щодо незняття арешту з коштів, які визначені, як державна допомога, отримувачем є боржниця ОСОБА_1 , який був накладений постановою державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.10.2020 року у виконавчому провадженні №6389503.

Скасувати постанову державного виконавця державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.10.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 IBAN № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), що відкритий в Акціонерному товаристі «Райффайзен Банк Аваль», як соціальна допомога (державна допомога, як одинокій матері, при народженні дитини та малозабезпеченій сім`ї).

Стягнути з Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на корсить держави судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: