Справа № 367/744/21

Провадження №2/367/3565/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Органу опіки і піклування Бучанської міської ради Київської області, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в :

Орган опіки і піклування Бучанської міської ради Київської області, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просить позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її дитини - малолітньої доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути щомісячно з громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з моменту відкриття судового провадження і до досягнення дитиною повноліття, на користь установи або особи, що буде утримувати дитину.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , у Центрі соціальної реабілітації Київського Християнського Благодійного Фонду «Наріжний камінь». ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила дитину (дівчинку) у Ірпінському пологовому будинку. 14 лютого 2017 року листом № 15 Ірпінський пологовий будинок повідомив Службу у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради Київської області про пологи громадянки ОСОБА_2 і про те, що породілля виявляє ознаки недоумкуватості і її рівень знань обмежений побутовими питаннями. По її психічному стану трудова діяльність для неї можлива у спеціально створених умовах та просили терміново вирішити питання про подальшу долю дитини. Однак громадянка ОСОБА_2 не визнана недієздатною в судовому порядку, тобто за наслідки своїх дій відповідати може. Психологічний стан матері був непередбачуваним, що було загрозою життю та здоров`ю для новонародженої дитини. Враховуючи ці обставини, 17 лютого 2017 року новонароджену ОСОБА_1 було відібрано від матері з Ірпінського пологового будинку влаштовано до Ірпінської міської дитячої лікарні, без матері, про що комісією з представників служби у справах дітей та сім`ї, органів внутрішніх справ, закладу охорони здоров`я, органу опіки та піклування був складений Акт про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють від 17 лютого 2017 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в шлюбі не перебувала. Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 21 лютого 2017 року № 54 «Про реєстрацію народження новонародженої дитини» дитині було присвоєно прізвище, ім`я, по-батькові: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька записані відповідно до ч. 2 ст. 135 Сімейного кодексу України. Наказом № 03 від 06 березня 2017 року Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради поставила малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на первинний облік дитини, позбавленої батьківського піклування. 21 березня 2017 року виконавчий комітет Бучанської міської ради виніс рішення № 129 «Про тимчасове влаштування на повне державне забезпечення малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Спеціалізованого обласного Будинку дитини м. Боярка». 29 березня 2017 року малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було влаштовано до КЗ КОР «Спеціалізованого обласного Будинку дитини м. Боярка».

Зазначає, що малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилася без нагляду та опіки матері. До дитячого закладу КЗ КОР «Спеціалізований обласний Будинок дитини м. Боярка» громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приїздила, доньку не відвідувала, не телефонувала, життям та здоров`ям її не цікавилась, участі у вихованні не приймає.

Позивач вказує, що 14 червня 2018 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дітей, на яку виносилося питання з приводу неналежного виконання громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїх батьківських обов`язків та надано висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав стосовно її дитини. 14 червня 2018 року виконавчий комітет Бучанської міської ради виніс висновок про доцільність позбавлення громадянки ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ОСОБА_2 у паспорті залишається реєстрація від 22 вересня 2015 року за адресою: АДРЕСА_2 . Це адреса Центра соціальної опіки при Міжнародній Благодійній Функції «Отчий дім» у місті Ватутіне, де в той час тимчасово знаходилася відповідач. ОСОБА_2 давно вибула з міста Ватутіне і в 2017 році уже мешкала у Центрі соціальної реабілітації Київського Християнського Благодійного Фонду «Наріжний камінь» за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця. Києво-Мироцька, будинок №86. Постійного місцезнаходження громадянка ОСОБА_2 немає.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою, юридично не освіченою, не в змозі самостійно звернутись до суду з відповідною позовною заявою, орган опіки та піклування Бучанської міської ради з метою захисту правових інтересів малолітніх звернувся до суду із заявою про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до її дитини.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 15 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій позовні виомги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі оголошенням на сайті «Судова Влада України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без її участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Як вбачається із змісту Постанови Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 та 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку її до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Із копії свідоцтва про народження, виданого Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 28 лютого 2017 року, вбачається, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №50 (а.с.6).

Відповідно до копії листа від 14 лютого 2017 року № 15 Ірпінський пологовий будинок повідомив Службу у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради Київської області про пологи громадянки ОСОБА_2 і про те, що породілля має психічні відхилення, виконувати батьківські обов`язки в повному обсязі не може. По її психічному стану трудова діяльність для неї можлива у спеціально створених умовах та просили терміново вирішити питання про подальшу долю дитини (а.с. 8).

Згідно із копією листа Бучанського міського відділу державної РАЦС ГТУЮ у Київській області від 10 лютого 2017 року № 80/16.7-30 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в шлюбі не перебувала (а.с.10).

З акта про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх заміняють, видно, що начальником служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради Архипенко С.П. 17 лютого 2017 року о 10 годині 30 хвили здійснено негайне відібрання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 КЗ «Ірпінська центральна міська лікарня Ірпінської міської ради Ірпінський пологовий будинок» у ОСОБА_2 (а.с. 12).

Відповідно до копії Рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради від 21 лютого 2017 року № 54 «Про реєстрацію народження новонародженої дитини» дитині було присвоєно прізвище, ім`я, по-батькові: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с.13).

Згідно із копією Витягу з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію народження від 28 лютого 2017 року дитині було присвоєно прізвище, ім`я, по-батькові: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с.11)

Відповідно до копії Наказу № 03 від 06 березня 2017 року, Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради поставила малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на первинний облік дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 16).

21 березня 2017 року виконавчий комітет Бучанської міської ради виніс рішення № 129 «Про тимчасове влаштування на повне державне забезпечення малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Спеціалізованого обласного Будинку дитини м. Боярка» яким вирішено: направити, тимчасово, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка на повне державне забезпечення (а.с. 17).

29 березня 2017 року малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було влаштовано до КЗ КОР «Спеціалізованого обласного Будинку дитини м. Боярка», про що свідчить Акти про факт передачі дитини від 29 березня 2017 року, та лист із дитячого закладу № 01-10-161 від 29 березня 2017 року (а.с. 18-20).

Відповідно до копії Актів про невідвідування від 25 жовтня 2017 року, від 03 травня 2018 року, від 13 вересня 2018 року, від 20 лютого 2019 року до дитячого закладу КЗ КОР «Спеціалізований обласний Будинок дитини м. Боярка» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодного разу доньку не відвідувала, не телефонувала, долею дитини не цікавилась, участі у утриманні дитини не приймала (а.с. 21-24).

Відповідно до копії висновку Органу опіки та піклування Бучанської міської ради щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видно, що 14 червня 2018 року виконавчий комітет Бучанської міської ради виніс висновок про доцільність позбавлення громадянки ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши, що у громадянки ОСОБА_2 у паспорті залишається реєстрація від 22 вересня 2015 року за адресою: АДРЕСА_2 . Це адреса Центра соціальної опіки при Міжнародній Благодійній Функції «Отчий дім» у місті Ватутіне. Постійного місцезнаходження громадянка ОСОБА_2 не має (а.с. 25-26).

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не бере участі у вихованні дитини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватись на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови національних, історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 20 від 19.12.2008 р. - ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 5 Сімейного кодексу України - держава охороняє сім`ю, та бере під свою охорону кожну дитину сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

В ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України зазначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В контексті пункту 2 ст. 8 Конвенції про права дитини, ЄСПЛ наголосив, що в усіх випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції, визначення компетентними органами, що розлучення дитини з батьками необхідне застосовувати в якнайкращих інтересах дитини може бути необхідне у випадку, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» (заява від 07 грудня 2006 року N931111/04) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Стаття 8 Конвенції включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року та у справі «Фуска проти Румунії» від 13 липня 2010 року).

Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 1-.січня 2008 року у справі «Кірнс проти Франції» заява №35991/04 - Kearns v. France)

В основу правової позиції слід керуватись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, стабільності та матеріальної забезпеченості.

В контексті пункту 2 ст. 8 Конвенції про права дитини, ЄСПЛ наголосив, що в усіх випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини, звертаємо увагу суду, що в даному конкретному випадку питання захисту права та законного інтересу полягає у не можливості реалізовувати свої права та законні інтереси будучи без батьків та законного представника.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що похідним від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання є та у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Також суд враховує положення Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблелею ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права

Статтею ч.1 ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Зідповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 180 СК України визначено, що кожен з батьків повинен утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч.3 ст.166 СК України).

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання дитини та відсутність доказів на підтвердження виконання такого обов`язку, відсутності належних відомостей щодо працевлаштування відповідача, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816 грн.

На підставі статями 150, 155, 164, 166, 181-182 СК України та керуючись статтями 2, 12, 81, 89, 258-259 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Органу опіки і піклування Бучанської міської ради Київської області, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 03 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь установи або особи, що буде утримувати дитину - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук