ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.12.2021 Справа № 908/3578/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши заяву вих. № 928 від 30.11.2021 (вх. №3833/08-07/21 від 08.12.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю УМВЕЛЬТ Мелітополь (вул. О.Невського, буд. 115, м. Мелітополь, Запорізька область, 72314 , код ЄДРПОУ 36899947) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Європлюс (вул. Торф`яна, буд. 28, смт. Баришівка, Баришівський район, Київська область, 07501, код ЄДРПОУ 32497680) грошової заборгованості

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю УМВЕЛЬТ Мелітополь про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Європлюс грошової заборгованості розмірі 1266,81 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021 заяву про видачу судового наказу визначено для розгляду судді Мірошниченку М.В.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Судовий наказ, як визначено у ст. 148 ГПК України, може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Згідно з п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами п.п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними та допустимими доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на наявність у боржника заборгованості на підставі договору №248 від 01.11.2014 та актів здачі-прийняття наданих послуг за цим договором за період серпень, вересень та грудень 2020 року.

До заяви про видачу судового наказу заявником додано копії відповідних актів здачі-прийняття наданих послуг:

-№ОУ-000000009536 від 31.08.2020 на суму 422,27 грн

-№ОУ-000000010746 від 30.09.2020 на суму 422,27 грн.;

-№ОУ-000000014508 від 31.12.2020 на суму 422,27 грн.

Заявник послався на те, що між сторонами передача документів здійснювалась з використанням програми «M.E.DOC».

Згідно з ч. ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» відносини, пов`язані з наданням електронних довірчих послуг та електронною ідентифікацією, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про захист персональних даних", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

У ст. 7 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

З 01.09.2021 застосовуються вимоги до оформлення документів відповідно до ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Згідно з п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

В порушення зазначених вимог, заявником надано копії актів, які не засвідчені в установленому порядку.

За таких обставин надані заявником копії актів не можуть вважатися доказами в розумінні норм ГПК України. У зв`язку з цим не вбачається виникнення та порушення права грошової вимоги заявника до боржника на підставі поданих документів, наявності та безспірності грошової заборгованості.

Таким чином, заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 150 ГПК України, з поданої заяви не вбачається виникнення та порушення права грошової вимоги заявника.

Враховуючи викладене вище, на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю УМВЕЛЬТ Мелітополь у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Європлюс грошової заборгованості розмірі 1266,81 грн.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст. 150, п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю УМВЕЛЬТ Мелітополь у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю УПК-Європлюс грошової заборгованості розмірі 1266,81 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала підписана 13.12.2021.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Копію даної ухвали направити заявнику.

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.