14.12.2021

Справа №152/1181/18

Провадження по справі №1-кп/150/38/21

УХВАЛА

14 грудня 2021 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у дистанційному режимі відеоконференції між Чернівецьким районним судом Вінницької області та Шаргородським районним судом Вінницької області за участі прокурора ОСОБА_3

матеріали кримінальногопровадження,зареєстрованогоуЄдиному реєстрідосудовихрозслідуваньза №12918020360000105від07.05.2018 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого

за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, -

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Клекотина Жмеринського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, -

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та мешканця АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, підготовче судове засідання у якому призначено на 13 год. 00 хв. 14.12.2021 в приміщенні Чернівецького районного суду Вінницької області.

Прокурор ОСОБА_3 клопоче про витребування відомостей у Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону обвинуваченим ОСОБА_7 та про витребування відомостей у ІНФОРМАЦІЯ_5 інформації щодо служби ОСОБА_4 у Збройних силах України.

При вирішенні клопотання, заявленого прокурором судом враховується наступне.

Частиною 2 статті 314 КПК України встановлено, що підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду кримінального провадження, в підготовче засідання неодноразово не з`являються, причини їх неприбуття суду невідомі.

Згідно зі статтею 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Також не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У свою чергу частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Натомість, здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Аналогічні положення закріплені у статті 5 Закону України «Про інформацію». Разом із тим, указаним Законом також передбачені застереження, згідно з якими реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України «Про Державну прикордонну службу України» №661-ІV від 03 квітня 2003 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №661-ІV).

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону №661-ІV Державна прикордонна служба України - є правоохоронним органом спеціального призначення, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлені Законом N2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 4 Закону №2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону №2939-VI забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

З огляду на пункт 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно доположеньпунктів5.5та5.6Інструкції№222згідностатті22ЗаконуУкраїни"Продоступдопублічної інформації"органДержприкордонслужбимає правовідмовитивзадоволенні запитувтакихвипадках: орган Держприкордонслужбиневолодієі незобов`язанийвідповіднодойого компетенції,передбаченоїзаконодавством,володітиінформацією,щодоякоїзроблено запит; інформація,щозапитується,належитьдокатегорії інформаціїзобмеженимдоступом відповіднодочастинидругої статті6ЗаконуУкраїни"Продоступдопублічної інформації"; особа,якаподалазапит наінформацію,неоплатилапередбачені статтею21ЗаконуУкраїни"Продоступдопублічної інформації"фактичнівитрати,пов`язанізкопіюваннямабо друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Тобто з аналізу наведених норм закону, вбачається, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб. Перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, в тому числі, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Процедуру надання доступу до публічної інформації в Адміністрації Держприкордонслужби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держприкордонслужби щодо надання або відмови у наданні публічної інформації за запитом на інформацію, регулює Інструкція про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 03 квітня 2012 року № 222 (далі - Інструкція №222).

Пунктом 1.3 Інструкції №222 визначено, що кожен з органів Держприкордонслужби є розпорядником публічної інформації, яка отримана або створена ним у процесі здійснення своїх повноважень та перебуває в його володінні.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та пункту 2.1 Інструкції №222 доступ до інформації забезпечується, у тому числі шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

При цьому суд звертає увагу на те, що запитувана інформація в межах даного кримінального провадження не стосується персональних даних осіб обвинувачених, яка могла б їх будь-яким чином ідентифікувати, а запитувана інформація стосується лише відомостей про перетин вказаними особами державного кордону в період з 30.09.2020 по 18.11.2021 із зазначенням: дат перетину державного кордону; пунктів перетину державного кордону; напрямку (країни), у якому був здійснений виїзд за кордон.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №222 відповідно до пункту 22 Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2007 року № 472, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2007 року за № 765/14032, інформація про особу не може бути надана третій особі або поширена будь-яким іншим чином без письмової згоди особи, відомості про яку занесено до Бази даних осіб, крім випадків, передбачених законами України.

Пошук інформації про особу в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" здійснюється у порядку, визначеному в пункті 23 Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2007 року № 472, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2007 року за № 765/14032.

Для подання запиту на інформацію про особу запитувач може використати форму запиту на інформацію про особу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», наведену в додатку 2 цієї Інструкції.

Отже, процедура надання інформації з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» чітко передбачена Інструкцією №222 та для спрощення процедури отримання інформації навіть розроблено спеціальну форму запиту, якою може скористатися запитувач.

При цьому Інструкцією та іншими актами не віднесено інформацію стосовно перетину особами державного кордону до категорії інформації з обмеженим доступом, або для службового користування.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону «Про інформацію» інформацією про фізичну особу є персональні дані, тобто відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення положенням частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, у своєму рішенні від 20 січня 2012 № 2 рп/2012 зазначив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи (персональними даними), серед іншого, є: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

З наведеного вбачається, що з огляду на динаміку розвитку сфер людського життя та їх різноманітність визначити абсолютно всі види персональних даних неможливо. Тому важливо зрозуміти, що під цю категорію підпадає будь-яка інформація про особисте та сімейне життя окремої особи, навіть та, що захищається іншими законами (наприклад, лікарська, банківська, нотаріальна таємниці тощо).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідь органом Держприкордонслужби про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Суд звертає увагу на те, що запитувана інформація витребовується з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, забезпечення оперативності судового провадження, уникнення тяганини судового процесу, об`єктивності розгляду справи, дослідження всіх обставин, встановлення істини та прийняття законного, обґрунтованого судового рішення, а також з метою проведення і завершення судового розгляду протягом розумного часу.

Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.322 КПК України судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Не вважається порушенням безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання, зокрема, внаслідок неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження (п.1 ч.2 ст.322 КПК України).

З огляду на неприбуття в підготовче судове засідання обвинувачених та потерпілих (їх представників), суд в силу положень статті 322 КПК України приходить до висновку про відкладення підготовчого судового засідання та задоволення таким чином клопотання прокурора.

На підставі ст., ст.59, 63, 129 Конституції України, керуючись ст., ст.322, 336, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задоволити.

Витребувати у Адміністрації Державної прикордонної служби України ( вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) інформацію про перетину державного кордону ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем і мешканцем АДРЕСА_4 в період часу з 30.09.2020 по 14.12.2021 із зазначенням:

- дат перетину державного кордону;

- пунктів перетину державного кордону;

- напрямку (країни), у якому був здійснений виїзд за кордон.

Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_5 ) інформацію про належність або перебування на службі у Збройних силах України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем і мешканцем АДРЕСА_1 . Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_6 надати суду інформацію, що витребовується, в строк до 29 грудня 2021 року.

Підготовче судове засідання у кримінальному провадженні відкласти до 14 години 00 хвилин 29 грудня 2021 року, який проводити в залі судових засідань Чернівецького районного суду Вінницької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.5 ст.532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Відповідно до ч.2 ст.21 КПК України ухвала суду, що набрала законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

СУДДЯ: ОСОБА_8