Справа № 930/1613/21

Провадження № 22-ц/801/2436/2021

Категорія: 45

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Науменка С.М., повний текст якого складено 08 жовтня 2021 року,

в справі №930/1613/21

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в обґрунтування якого посилався на те, що він з 08.08.1978 працював на виборній посаді голови Немирівської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок.

27.02.2010 на звітно-виборній конференції Немирівської РО УТМР прийнято рішення про обрання головою Немирівської РО УТМР іншу особу.

Постановою засідання Вінницької обласної ради УТМР від 06.04.2010 звітно-виборчу конференцію Немирівської РО УТМР від 27.02.2010 визнано такою, що не відбулася, протокол звітно-виборчої конференції Немирівської РО УТМР визнано недійсним, а позивача виключено із членів товариства.

Наказом Голови BOO УТМР №35 від 20.04.2010 ОСОБА_2 звільнено з посади голови Немирівської РО УТМР в зв`язку із закінченням терміну виборних повноважень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.09.2010 відмовлено в задоволені позову Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах ОСОБА_2 до Вінницької обласної організації УТМР про поновлення його на посаді голови Немирівської РО УТМР.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 01.11.2010 апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.09.2010 скасовано, визнано протиправною і скасовано постанову засідання Вінницької обласної ради УТМР від 06.04.2010 в частині визнання звітно-виборної конференції Немирівської РО УТМР від 27.02.2010 такою, що не відбулася, у частині визнання недійсним протоколу звітно-виборної конференції Немирівської РО УТМР від 27.02.2010 та у частині виключено ОСОБА_2 із членів УТМР; визнано протиправним та зазначено необхідність скасувати наказ № 35 від 21.04.2010 голови BOO УТМР про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Немирівської РО УТМР та вирішено поновити його на посаді голови Немирівської РО УТМР з 21.04.2010.

На підставі виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці № 2-4977/10 від 16.02.2011 Ленінським відділенням державної виконавчої служби Вінницького МУЮ 21.02.2011 відкрито виконавче провадження № 24593936 про поновлення позивача на посаді голови Немирівської РО УТМР з 21 квітня 2010 року, боржником в якому є Вінницька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок.

29.07.2011 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції була надіслана Вінницькій обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок вимога про виконання зазначеного судового рішення у строк до 03.08.2011.

Вказана вимога була отримана боржником 02.08.2011, а з 03.08.2011 до 26.08.2011 включно, його керівник перебував на лікарняному та тимчасове виконання обов`язків голови організації наказом № 36 від 19.08.2011 року було покладено на заступника голови ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач як виконуючий обов`язки голови BOO УТМР, будучи обізнаним про рішення суду і маючи реальну можливість його виконати, 22.08.2011 видав наказ № 37 «Про поновлення на посаді голови Немирівської районної організації УТМР» та цього ж дня вручив позивачу вказаний наказ і зробив відповідний запис в трудовій книзі.

При цьому ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання рішення суду, не передав йому ключі від робочого кабінету та печатку, а також не звільнено з посади голову Немирівської районної організації УТМР й тим самим не допустив позивача до роботи.

Таким чином, на думку позивача відповідач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 382 КК України - умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою.

Ухвалою Немирівського районного суду від 08.04.2020 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі ст. 49 КК України.

На думку позивача неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 20000 грн. та просить стягнути з відповідача.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Немирівського районногосуду Вінницькоїобласті від06жовтня 2021року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 грн. моральної шкоди завданої злочином.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

27 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає рішення Немирівського районногосуду Вінницькоїобласті від06жовтня 2021року незаконним і необґрунтованим.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував доводів та заперечень відповідача та не звернув уваги на те, що позивач взагалі не обґрунтував в чому саме полягає завдана йому моральна шкода.

Крім того, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, нібито у зв`язку з вчиненням якого позивач звернувся для відшкодування моральної шкоди.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Від позивача ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 15 листопада 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегією суддів вирішено призначити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено,що ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 08.04.2020 у справі № 930/545/20, закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч .2ст. 382 КК України

За змістом ухвали кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, закрито на підставіст. 49 КК України,у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_2 визнано потерпілим від вказаного кримінального правопорушення.

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є потерпілим від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , а тому має право на відшкодування моральної шкоди, завданої цим правопорушенням.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістомстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першоїстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1статті 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок надання доказів покладається на сторони.

Докази повинні бути не тільки належними, допустимими, достовірними, але й достатніми для висновку про доведеність обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що за результатами кримінального провадження було постановлено не вирок, а ухвалу про закриття кримінального правопорушення, а тому його вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведено не було.

Згідно зст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули відповідні строки.

Відповідно до роз`яснення у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 20 лютого 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ», звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі застосування строків давності не може свідчити про невчинення особою злочину, звинуваченою у ньому. З огляду на це особа, яка вважає себе невинуватою у вчиненні злочину або вина якої у вчиненні злочину не доведена, вправі вимагати не застосування строків давності, а постановлення виправдувального вироку або постановлення ухвали про відсутність події та складу злочину в діях такої особи. Лише такі процесуальні рішення носять реабілітуючий характер та звільняють особу від усіх звинувачень у вчиненні протиправного карного діяння.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у пунктах 44, 45 розділу ІІІ рішення від 06.10.2020 у справі «Агапов проти Росії» вказав, що формулювання, що використовуються цивільними судами, невдалі. Воно відображає недвозначну думку цих судів про те, що було скоєно кримінальний злочин і що заявник винен у цьому злочині, хоча він ніколи не був засуджений за цей злочин і ніколи не мав можливості скористатися своїми правами на захист у кримінальному процесі. На думку суду, Заява цивільних судів не відповідала припиненню кримінального провадження щодо заявника і являла собою заяву про те, що заявник скоїв кримінальний злочин. Розглянувши подані йому матеріали, суд не знаходить обґрунтування для такої заяви, яка ставить заявнику кримінальну відповідальність (Порівняйте Farzaliyev V. Azerbaijan, no. 29620/07, § § 65-69, 28 травня 2020 року, і, навпаки, Fleischner, цитований вище, §§ 61-69).

Беручи до уваги вищевикладене, Страсбурзький суд дійшов висновку, що поводження із заявником було несумісне з його правом на презумпцію невинуватості, і вважав, що мало місце порушення пункту 2 статті 6 Конвенції.

Більше того, відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 2 статті 382 КК України, а саме в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, вчиненому службовою особою.

Склад зазначеного правопорушення є формальним, тобто не передбачає спричинення фізичної, майнової чи моральної шкоди потерпілому, як необхідної умови для відповідної кваліфікації дій особи. Не містить вказівки на спричинення діями ОСОБА_1 моральної шкоди ОСОБА_2 і обвинувачення, сформульоване в ухвалі суду про закриття кримінального провадження від 08.04.2020. Крім того, зазначена стаття кримінального закону розміщена в розділі XVIII КК України «Кримінальні правопорушення проти правосуддя», а відтак її основним безпосереднім об`єктом є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Конституційні права, основні права і законні інтереси людини та юридичних осіб, авторитет судових і правоохоронних органів, можуть бути додатковим безпосереднім об`єктом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

ОСОБА_2 у позовній заяві не вказав, яким саме чином йому було заподіяно моральної шкоди, в чому вона полягала, не надав жодних доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, їх тривалості, розміру тощо.

Обґрунтування позовних вимог зводиться до цитування норм ЦК України, а єдиним письмовим доказом по справі є власне ухвала Немирівського районного суду Вінницької області від 08.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, яка сама по собі не доводить спричинення діянням моральної шкоди позивачу.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, апеляційна скарга ж підлягає до задоволення.

Недоведеність обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення по суті позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1362 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий: І.М. Стадник

Судді: М.В. Матківська

В.В. Сопрун