ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Справа № 924/437/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

ввід позивача: не з`явився

від відповідача: Кривовяза Н.О. - адвокат, представник за ордером

серії ВХ №1019089 від 29.10.2021р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 09.08.21р. суддею Смаровозом М.В. о 17:46 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 26.08.21р.

у справі № 924/437/21

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"

про стягнення 845994,69грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. по справі №924/437/21 у позові Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 845994,69грн. заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа через систему "Електронний суд" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що судом встановлено про безпідставність твердження позивача про необхідність застосування приписів ст.50 Бюджетного кодексу України до даних спірних приватно правових відносин у даній справі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, є підставою для відмови у позові. Однак, дане твердження позивач заперечує;

- вважає, що вважає, що судом першої інстанції взагалі не з`ясовані обставини справи, щодо існуючій заборгованості перед позивачем, а одразу застосовані строки позовної давності;

- обґрунтовує, що предмет спору є залишок не сплачених коштів у розмірі 845 994,69грн. заборгованості по основній сумі за кредитом, згідно Угоді №1 до кредитного договору, а саме 23-24 платежі (копії наявні у матеріалах справи);

- звертає увагу суду на те, що кошти отримані відповідачем за кредитним договором, є коштами спеціального фонду Державного бюджету України (КПКВ 2201380) і основний борг, відсотки за користування кредитом, а також пеня, збитки від інфляції, перераховуються до Державного бюджету України. Позивач в межах наділених повноважень, відповідно до Статуту, Постанови №1316 та Наказу №872 проводив свою діяльність спрямовану на фінансову підтримку інноваційної діяльності за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України;

- зазначає, що з моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється;

- враховуючи вищезазначене, сторона позивача вважає, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/437/21/5863/21 від 15.09.2021р. матеріали справи №924/437/21 витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

23.09.2021р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/437/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021р. апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. по справі №924/437/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги з додатками відповідачу у справі.

12.10.2021р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 27.09.2021р. про залишення апеляційної скарги без руху від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшла заява про усунення недоліків у справі з додатками, зокрема, доказами на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги з додатками відповідачу у справі.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. у справі №924/437/21 та призначено справу №924/437/21 до розгляду на 02.11.2021р. об 15:30год., тощо.

25.10.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" надійшов письмовий відзив від №1324 від 22.10.2021р. на апеляційну скаргу.

28.10.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/437/21. В даному клопотанні просить забезпечити представнику Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - адвокату Міхальову Андрію Олександровичу можливість проведення судового засідання по справі №924/437/21, призначеного 02.11.2021р. об 15:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021р. заяву Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/437/21 поза приміщенням суду задоволено та забезпечено представнику Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - адвокату Міхальову Андрію Олександровичу участь в судовому засіданні у справі №924/437/21, призначеному на 02.11.2021р. об 15:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

01.11.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшло клопотання від №250/21 від 01.11.2021р., в якому просить відкласти розгляд справи за станом здоров`я. Також просить наступне судове засідання призначити в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.12.2021р. об 16:00год., задоволено клопотання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/437/21 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - адвокату Міхальову Андрію Олександровичу участь в судовому засіданні у справі №924/437/21, призначеному на 07.12.2021р. об 16:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

03.11.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшла відповідь від 03.11.2021р. №253/21 на відзив на апеляційну скаргу у справі.

07.12.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшло клопотання №300/21 від 01.12.2021р., в якому просить відкласти розгляд справи, оскільки представник останньої перебуває у відпустці, а інші представники відділу юридично-правового супроводу не уповноважені представляти інтереси скаржника в судових інстанціях. Також просить наступне судове засідання призначити в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

В судове засідання 07.12.2021р. представник позивача не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2021р. заперечила проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача.

Розглянувши зазначене вище клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє її з огляду на приписи п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, оскільки, як зазначалось вище, судом попередньо в судовому засіданні 02.11.2021р. було задоволено клопотання скаржника від №250/21 від 01.11.2021р. про відкладення розгляду справи та, відповідно, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.11.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.12.2021р. об 16:00год..

Крім того слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, скаржником та його представником не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію позивача щодо обставин справи та документальних доказів, яку висловлено у поданій суду апеляційній скарзі та відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Крім того, суд призначаючи справу до розгляду та в подальшому відкладаючи її розгляд, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також враховуючи те, що ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021р. про відкладення розгляду апеляційної скарги явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач у справі наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, своїх повноважних представників не направив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача.

Представник відповідача у письмовому відзиві від №1324 від 22.10.2021р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 07.12.2021р. заперечила проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. у справі №924/437/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, згідно постанови Кабінету Міністрів України №654 від 13.04.2000р. "Про утворення Української державної інноваційної компанії" постановлено, зокрема: утворити на базі Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, що ліквідуються, Українську державну фінансово-кредитну установу, підпорядкувавши її Державному агентству з інвестицій та інновацій; установити, що компанія є правонаступником майнових прав і обов`язків, у тому числі з договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень.

У відповідності до Статуту Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №979 від 15.06.2000р. "Питання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи" Державна інноваційна фінансово-кредитна установа належить до сфери управління Мінстратегпрому та є державною установою. (п.1 Статуту).

Відповідно до п.3 Статуту установа є правонаступником майнових прав і обов`язків, зокрема за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, державного підприємства "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія".

Пунктом 5 Статуту передбачено, що офіційне найменування установи: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (ДІФКУ).

Згідно п.7 Статуту, установа утворена з метою здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб`єктів господарювання різних форм власності, а також залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку реального сектору економіки, підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, захисту та підтримки національного товаровиробника.

У відповідності до Статуту Української державної інноваційної компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №979 від 15.06.2000р. "Питання Української державної інноваційної компанії" Українська державна інноваційна компанія є державною небанківською фінансово-кредитною установою, що утворена відповідно до постанови КМУ від 13.04.2000р. №654 на базі ліквідованих згідно з Указом Президента України від 15.12.1999р. "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень (п.1.1 Статуту).

Відповідно до п.1.3 Статуту, засновником компанії є держава в особі КМУ. Компанія належить до сфери управління Міністерства промислової політики.

Пунктом 3.1 статуту визначено, що компанія утворена з метою забезпечення реалізації державної інноваційної політики і залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку національної економіки.

Як вбачається з матеріалів справи, між Українською державною інноваційною компанією (згідно постанови Кабінету Міністрів України №1007 від 08.08.2007р. Українську державну інноваційну компанію перейменовано в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу) (кредитор) та Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (позичальник) 18.11.2004р. укладено договір про надання кредиту №15-38/18/11/04, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику в порядку та на умовах визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. №872 кредит в сумі 3100000,00грн. з метою впровадження інноваційного проекту "Розробка і впровадження новітніх технологій виготовлення деталей із збройових сталей та сплавів для організації вітчизняного виробництва артилерійських гармат ЗТМ1 та ЗТМ2" (п.п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1-2.2 договору, позичальник за користування кредитом сплачує кредитору дев`ять відсотків річних. Сплата відсотків здійснюється у відповідності до графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід`ємною частиною даного договору (Додаток №2). Позичальник здійснює повернення основного боргу кредитору, починаючи з 25.10.2007р. та сплату відсотків з 25.01.2005р. у строки та в розмірах, що передбачені графіком повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід`ємною частиною даного договору (Додаток №2).

Згідно п.5.3 договору, на позичальника покладено обов`язок заборгованість по кредиту, відсотках та пені погашати на поточний рахунок позивача. Якщо суми, що вноситься для погашення кредиту та сплати відсотків, недостатньо для погашення кредиту разом з відсотками, то в першу чергу , погашаються нараховані відсотки (п.5.4).

У відповідності до п.п.5.5-5.7 договору, позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (квартал), виходячи з фактичної кількості днів у році і сплачуються у строки, вказані в графіку повернення кредиту та сплати відсотків (Додаток №2).

У разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості. У разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашені відсотки з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цих відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.

В подальшому, на виконання умов кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. позивачем відповідачу був наданий кредит на загальну суму 3100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.11.2004р..

Відповідно до Додатку №2 до договору "Графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки": сума кредиту 3100000,00грн., відсоткова ставка за користування кредитом 9% річних; початок нарахування відсотків - 25.11.2004р.; початок сплати відсотків 25.01.2005р.; початок сплати основного боргу 25.10.2007р.. Всього графіком передбачено 24 платежі, з яких 23 платіж за період з 26.04.2010р. по 25.07.2010р., сума заборгованості за яким складає 900000,00грн., сума відсотків 20139,24грн., сума кредиту до повернення 300000,00грн., всього 320139,34грн., дата сплати кредиту та відсотків 25.07.2010р., 24 платіж за період з 26.07.2010р. по 25.11.2010р., сума заборгованості становить 600000,00грн., сума відсотків 18147,54грн., сума кредиту до повернення 600000,00грн., всього 618147,54грн., дата сплати кредиту та відсотків 25.11.2010р..

Крім того, до договору додані: додаток № 3 "Умови та організація виконання інноваційного проекту"; додаток №4 "Умови дотримання прав сторін на створювану інтелектуальну власність та науково-технічну продукцію".

Також, додатковою угодою №1 від 17.12.2004р. до кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. сторони внесли зміни до п.5.3 договору (щодо зміни платіжних реквізитів) та Додатків №1 і №2 до даного договору.

Відповідно до із п.1.1 угоди абзац перший п.5.3 Статті 5 кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. викладено у нової редакції:

"Заборгованість по відсотках та пені погашати за наступними реквізитами: символ 118, код бюджетної класифікації доходів 24110800 "Відсотки за користування бюджетними позичками та кредитами", рахунок №31113118800011 отримувач Шевченківське відділення Державного казначейства у м.Києві, код ЄДРПОУ 26077968, банк УДК в м.Києві, МФО банку 820019".

Згідно п.1.2 угоди, додаток № 1"Графік надання кредиту" до кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. викласти наступним чином: дата перерахування коштів 26.11.2004р., сума коштів до перерахування 3100000,00грн..

У відповідності до п.1.3 угоди, додаток № 2 "Графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" викласти у нової редакції: 1. Сума кредиту становить 3100000,00грн.; 2. Відсоткова ставка за користування кредитом 9% річних; 3. Початок нарахування відсотків 26.11.2004р.; 4. Початок сплати відсотків 25.01.2005р.; 5. Початок сплати основного боргу (кредиту) 25.10.2007р..

Всього визначено графіком 24 платежі, зокрема: 23 платіж за період з 26.04.2010р. по 25.07.2010р., сума заборгованості за яким складає 900000,00грн., сума відсотків 20139,24грн., сума кредиту до повернення 300000,00грн., всього 320139,34грн., дата сплати кредиту та відсотків 25.07.2010р., 24 платіж за період з 26.07.2010р. по 25.11.2010р., сума заборгованості становить 600000,00грн., сума відсотків 18147,54грн., сума кредиту до повернення 600000,00грн., всього 618147,54грн., дата сплати кредиту та відсотків 25.11.2010р.. Всього по платежам сума відсотків становить 1334752,35грн., сума по кредиту 3100000,00грн., всього 4434752,35грн..

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1007 від 08.08.2007р. "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" постановлено: перейменувати Українську державну інноваційну компанію в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу; внести зміни до Статуту Української державної інноваційної компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2000р. №979 "Питання Української державної Інноваційної компанії, виклавши його в редакції, що додається; визнати такими, що втратили чинність: пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2000р. №654 "Про утворення Української державної інноваційної компанії" (Офіційний вісник України, 2000p., №16, ст.674); постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2001р. №593 "Про затвердження Положення про формування та використання коштів Української державної інноваційної компанії".

У відповідності до Виписки по особовому рахунку за 15.02.2016р. Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" було перераховано 9504,00грн. згідно рахунку № 103 від 15.02.2016р. та 1319343,48грн. в погашення суми боргу на користь ДІФКУ згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №50101220 від 09.02.2016р. та відповідно до Виписки по особовому рахунку за 28.04.2015р. Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" перераховано всього 1083683,11грн..

Згідно платіжних доручень №959 від 22.02.2016р. на суму 795350,39грн., №960 від 22.02.2016р. на суму 523993,09грн. з рахунку Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" стягнуто на рахунок державної інноваційної фінансово-кредитної установи 1319343,48грн..

24.02.2016р. державним виконавцем міського відділу ДВС Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, при примусовому виконанні ухвали №10/610-20, винесеної 22.04.2015р. Господарським судом Хмельницької області, постановлено: виконавче провадження з примусового виконання ухвали №10/610-20, винесеної 22.04.2015р. Господарським судом Хмельницької області про невиконання мирової угоди за наказом Господарського суду Хмельницької області № 10/610-20 від 16.07.2010р., закінчити.

Відповідно до претензії №07-132/21 від 04.03.2021р., адресованої Державному підприємству "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", Державною інноваційною фінансово-кредитною установою, зокрема зазначено, що ДП "НТК "Завод точної механіки" прострочено виплату основного боргу та відсотків за користування кредитом, відповідно до графіку його виплати по договору, ДІФКУ пропонує в добровільному порядку перерахувати залишок несплаченої суми основного боргу по кредиту у розмірі 845994,69грн. та заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 1218444,62грн., що в сумі разом становить 2064439,31грн. за реквізитами вказаним у претензії.

Також, матеріали справи містять копії: виписки з рахунку установи, а саме: виписки з рахунку №35246004002960 від 11.12.2007р. одержувач ГУ ДКУ м.Києві, призначення платежу "ККД 0264500 Повернення бюджетних кредитів наданих за рахунок державного бюджету символ звітності 417 згідно постанови КМУ від 05.10.2004р. без ПДВ" на суму 1000000,00грн., загальна сума погашення кредиту за кредитними договорами різних організацій, у тому числі відповідачем на суму 100000,00грн. у період 4 квартал 2007р.; виписки з рахунку №35246004002960 від 27.04.2009р. та від 29.04.2009р. одержувач УДК у Шевченківському районі м.Києва, призначення платежу "ККД 0264500. Повернення позичок за постановою КМУ від 05.10.2004р., символ звітності 417 без ПДВ, КЕКВ 0000 КПКВ 2201380" на суму 287502,18грн., загальна сума погашення кредиту за кредитними договорами різних організацій, у тому числі відповідачем у період 2 квартал 2009р.; виписки з рахунку №3524600400296 у квітні 2010 та від 22.11.2010р.; 02.12.2010р. одержувач УДК у Шевченківському районі м.Києва, призначення платежу "Повернення позичок за постановою КМУ від 05.10.2004р., символ звітності 417, КК 0264500 без ПДВ" на суму 1208009,90грн., загальна сума погашення кредиту за кредитними договорами різних організацій, у тому числі відповідачем у період 2 та 4 квартали 2010р. "Позичальник НТК ЗТМ символ звітності 417, ККД 0264500 без ПДВ"; виписки з рахунку №35246004002960 від 29.04.2011р., одержувач УДК у Шевченківському районі м.Києва, призначення платежу "Повернення кредиту за постановою КМУ від 05.10.2004р., позичальник НТК ЗТМ, символ звітності 417, КК 3511660 без ПДВ" на суму 491,68грн.; платіжного доручення від 31.12.2015р. №2, одержувач УДКСУ Шевченківського району м.Києва, призначення платежу "Повернення основного боргу ДП НТК ЗТМ за договором №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р., без ПДВ" на суму 4649,61грн.; платіжного доручення від 10.03.2016р. №1, одержувач УДКСУ Шевченківського району м. Києва, призначення платежу "Повернення основного боргу ДП НТК ЗТМ за договором №15-38/18/11/04 від 18.111.2004, без ПДВ" на суму 795350,39грн.; витягу з акту "Планової ревізії фінансово-господарської діяльності Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за період з 01.01.2017р. по 31.08.2020р." Державної аудиторської служби України, де зазначено наступне: нарахування резерву сумнівних боргів здійснено з підприємствами боржниками, які отримали кредити за рахунок коштів державного бюджету, а саме: ДП НТК "Завод точної механіки - 8459994,69грн."; листа від 10.02.2021р. №000000-14/1725-2021 "Про усунення недоліків порушень", де Державна аудиторська служба України вимагає "забезпечити відшкодування на користь установи шкоди (збитків), заподіяної внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" дебіторської заборгованості на загальну суму 845994,69грн.; наказу Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. №872 "Про фінансування інноваційних проектів за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету", відповідно до якого затверджено погоджені Комісією Положення про Кредитну раду Компанії та її склад, перелік інноваційних проектів та обсяги їх фінансування у 2004 році та укладання кредитних договорів з виконавцями інноваційних проектів та надання копії цих договорів Міністерству освіти і науки України, забезпечено перерахування коштів виконавцями інноваційних проектів у обсягах, відповідно до укладених договорів; рішення Кредитної ради Української державної інноваційної компанії від 02.11.2004р. №98 "Про затвердження переліку інноваційних проектів, фінансування яких проводиться за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України", відповідно до якого до переліку проектів, зокрема віднесено: розробка та впровадження новітніх технологій виготовлення деталей із збройових сталей та сплаві для організації вітчизняного виробництва артилерій них гармат ЗТМ 1 та ЗТМ 2, підприємство - виконавець Науково-виробничий комплекс "Завод точної механіки", сума фінансування 3100000,00грн. тощо.

За вказаних обставин, Державна інноваційної фінансово-кредитної установа звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 845994,69грн. заборгованості на підставі договору про надання кредиту №15-38/18/11/04 від 08.08.2007р..

Обґрунтовуючи позовну заяву, Державна інноваційна фінансово-кредитної установа посилається на те, що між Українською державною інноваційною компанією, правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007р. №1007 (кредитор, установа)) та Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (позичальник) 18.11.2004р. укладено договір про надання кредиту №15-38/18/11/04 у розмірі 3100000,00грн.. Відповідно до вимог п.1.1 договору кредитор надає позичальнику в порядку та на умовах, визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. №872 кредит в сумі 3100000,00грн..

Також зазначає, що свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в сумі 3100000,00грн., про що свідчить платіжне доручення №01 від 26.11.2004р.. Відповідачем частково погашено суму кредиту у розмірі 2254005,31грн. (за період з 13.11.2007р. по 23.02.2016р.). В подальшому, як зазначив позивач, 17.12.2004р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою узгодили графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом починаючи з 26.11.2004р. по 26.07.2010р. (загалом передбачено 24 платежі).

При цьому, позивач зауважив, що згідно графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, остаточне повернення кредиту та нарахованих відсотків за користування ним мало відбутися 25.11.2010р., але всупереч цьому, відповідачем в повному обсязі не повернуто основний борг за кредитом, залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем, який станом на 01.04.2021р. складає 845994,69грн..

Водночас, позивач вказує, що оскільки ДП "НТК "ЗТМ" неодноразово порушено графік погашення кредиту Державна інноваційна фінансово-кредитна установа зверталася до Господарського суду Хмельницької області із позовами про стягнення простроченої заборгованості за кредитом. Зокрема, рішеннями: від 10.12.2008р. по справі №6/5023 стягнуто 500000,00грн. основного боргу (13-16 платіж відповідно до графіку погашення кредиту); від 03.03.2009р. по справі № 11/282 стягнуто 200000,00грн. основного боргу (17-й платіж відповідно до графіку погашення кредиту); від 11.11.2009р. по справі №13/1228 стягнуто 400000,00грн. основного боргу (18-19 платіж відповідно до графіку погашення кредиту); від 06.07.2010р. по справі №10/610-10 стягнуто 800000,00грн. основного боргу (20-22-й платіж відповідно до графіку погашення кредиту).

У відповідності до даних бухгалтерського обліку установи в рахунок погашення заборгованості по кредиту за договором зараховано 2254005,31грн., а саме: 13.11.2007р. кошти в сумі 100000,00грн. перерахував боржник на рахунок ДІФКУ в УДКСУ; 09.10.2008р. кошти в сумі 200000,00грн. перерахував боржник на рахунок ДІФКУ в УДКСУ; 27.04.2009р. кошти в сумі 137502,18грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу - наказу 6/5023; 24.06.2009р. кошти в сумі 5445,44грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу - наказ 6/5023; 30.07.2009р. кошти в сумі 45907,52грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу - наказ 6/5023; 30.07.2009р. кошти в сумі 63973,52грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу: наказ 11/282; 21.12.2009р. кошти в сумі 75630,25грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу - наказ 11/282; 08.04.2010р. кошти в сумі 708099,90грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу - наказ 11/282, 6/5023, 13/1228; 18.11.2010р. кошти в сумі 58477,41грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, в призначенні платежу наказ 15/1228; 30.11.2010р. кошти в сумі 58477,41грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу - наказ 13/1228; 30.03.2011р. кошти в сумі 491,68грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ, призначення платежу - наказ 13/1228; 28.04.2015р. кошти в сумі 4649,61грн. надійшли на п/р в АБ "Укргазбанк"; 23.02.2016р. кошти в сумі 795350,39грн. перераховано ДВС на рахунок ДІФКУ в УДКСУ в призначенні платежу згідно ухвали №10/610-10, вказав позивач.

З огляду на викладене, як стверджує позивач, за даними бухгалтерського обліку ДІФКУ, станом на 01.04.2021р. прострочена заборгованість по сплаті основного боргу за договором складає 845994,69грн.. Крім того, зазначено, що оскільки ДП "НТК "ЗТМ" не погашено суми щомісячних платежів зі сплати основного боргу, відповідно до графіку погашення кредиту, а саме 23-24 платіж, 04.03.2021р. на адресу боржника направлено претензію №07-132/21 з вимогою погасити заборгованість за договором. При цьому, позивач зауважив, що станом на день подачі даного позову ДІФКУ не отримало відповідь на вказану претензію.

Отже, всупереч умовам договору та приписам законодавства України відповідачем порушено строки повернення кредиту, внаслідок чого залишок не сплачених коштів по основній сумі заборгованості за договором становить 845994,69грн., вказав позивач. Враховуючи зазначене вище, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/437/21 для її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У письмовому відзиві на позов, поданому до Господарського суду Хмельницької області, відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтуються на договорі №15-38/18/11/04 про надання кредиту від 18.11.2004р., за умовами якого кредитор надає позичальнику в порядку та на умовах визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. №872 кредит в сумі 3100000,00грн. з метою впровадження інноваційного проекту "Розробка і впровадження новітніх технологій виготовлення деталей із збройових сталей та сплавів для організації вітчизняного виробництва артилерійських гармат ЗТМ1 та ЗТМ2" (п.п.1.1, 1.2 договору).

Також, Додатковою угодою №1 від 17.12.2004р. до кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. сторони внесли зміни до п.5.3 договору (щодо зміни платіжних реквізитів) та додатків №1 і №2 до даного договору.

Додатковою угодою №5 від 23.02.2007р. до кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. сторони внесли зміни до п. 5.3 договору (щодо зміни платіжних реквізитів).

На виконання умов кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. позивачем відповідачу був наданий кредит на загальну суму 3100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.11.2004р.. Відповідно до графіка повернення кредиту та відсотків за користування кредитом 25.10.2009р. відповідач зобов`язаний був сплатити до 26.07.2010р. позичені кошти. На той час зобов`язання відповідачем не були виконані. При цьому, відповідач зазначив, що позивач неодноразово звертався до господарського суду.

З 2007 року по 2015 рік на виконання рішень суду та своїх зобов`язань за кредитним договором №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. відповідачем було частково добровільно та частково в межах виконавчого провадження сплачено - 1321152,74грн., що визнається позивачем, оскільки описано в позовній заяві позивача.

Крім цього, 28.04.2015р. ДП "НТК "ЗТМ" добровільно здійснив платіж на рахунок Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на суму 300000,00грн., які як стверджує позивач не відображені в бухгалтерському обліку Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Разом з тим, як стверджує відповідач, 15.02.2016р. з рахунку ДП "НТК "ЗТМ" №26000000593044 Кам`янець-Подільське MB ДВС стягнуто 1319343,48грн., та 22.02.2016р. двома платежами (платіжні доручення №959 та №960) перераховано на рахунок ДІФКУ в сумі 523993,09грн. та 795350,39грн., відповідно 523993,09грн. не відображені в бухгалтерському обліку Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Факт ненадходження вказаних вище сум на рахунок Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, позивач ніяким чином не підтверджує, про цьому відповідач має підтвердження сплати вказаних коштів, як самим відповідачем, так і Кам`янець-Подільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Також, про остаточну сплату заборгованості, виконання рішення суду, свідчить і постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2016р. №50101220.

З огляду на викладене, як вважає відповідач, станом на 23.02.2016р. ДП "НТК "ЗТМ" виконало свої зобов`язання за договором №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. та рішення суду в повному обсязі.

Водночас, у поданій до Господарського суду Хмельницької області заяві щодо застосування строків позовної давності, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, обґрунтовуючи подану заяви відповідач вказує на те, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтуються на договорі №15-38/18/11/04 про надання кредиту від 18.11.2004р., за умовами якого кредитор надає позичальнику в порядку та на умовах визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. №872 кредит в сумі 3100000,00грн. з метою впровадження інноваційного проекту "Розробка і впровадження новітніх технологій виготовлення деталей із збройових сталей та сплавів для організації вітчизняного виробництва артилерійських гармат ЗТМ1 та ЗТМ2" (п.п.1.1, 1.2 договору).

Також зазначено, що на виконання умов кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. позивачем відповідачу був наданий кредит на загальну суму 3100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.11.2004р..

Згідно графіка повернення кредиту та відсотків за користування кредитом 25.10.2009р. відповідач зобов`язаний був сплатити до 26.7.2010р. позичені кошти. На той час зобов`язання відповідачем не були виконані. Позивач неодноразово звертався до господарського суду, в результаті розгляду справ та виконання рішення ДП "НТК "ЗТМ" частково добровільно та частково в межах виконавчого провадження виконано рішення суду.

Вважає, що відповідач ДП "НТК "ЗТМ" виконало свої зобов`язання за договором №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. в повному обсязі. 15.02.2016р. з рахунку ДП "НТК "ЗТМ" №26000000593044 Кам`янець-Подільського MB ДВС стягнуто 1328343,48грн.. При цьому як зауважено, що саме з цієї дати відповідач здійснив остаточну сплату заборгованості.

Таким чином, зазначено, що станом на 23.02.2016р. (дата останнього зарахування коштів перерахованих ДВС на рахунок ДІФКУ в сумі 795350,39 грн. та 523993,09грн.).

З огляду на викладене, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про стягнення заборгованості сплив 23.02.2019р.. В той же час, як видно із відтиску на конверті, яким було надіслано позовну заяву, позовна заява була відправлена 23.04.2021р..

У відповіді на відзив, поданій до Господарського суду Хмельницької області, позивач вказує, що відповідачем в повному обсязі не повернуто основний борг за кредитом, залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем, станом на 01.06.2021р. складає 845994,69грн.. При цьому, позивач зауважив, що твердження відповідача про те, що зобов`язання за кредитним договором виконані, не відповідає дійсності, залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем виник, оскільки ДП "НТК "ЗТМ" не погашено суми щомісячних платежів зі сплати основного боргу, відповідно до графіку погашення кредиту.

Позивач, неодноразово звертався до Господарського суду Хмельницької області із позовами про стягнення простроченої заборгованості за кредитом та штрафних санкції. Рішення у справах: №6/5023 від 10.12.2008р., №11/282 від 03.03.2009р., №13/1228 від 11.11.2009р., №10/610-10 від 02.04.2010р. виконані у повному обсязі.

Як стверджує позивач, предмет спору є залишок не сплачених коштів у розмірі 845994,69грн. заборгованості по основній сумі за кредитом, згідно угоди № 1 до кредитного договору, а саме 23-24 платежі.

Стосовно заяви про застосування строків позовної давності зазначено, що відповідач у своїй заяві стверджує, що сплив строк позовної давності, оскільки фактичний останній платіж в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору зараховано 23.02.2016р.. При цьому, позивач звертає увагу на те, що кошти отримані відповідачем за кредитним договором, є коштами спеціального фонду Державного бюджету України і основний борг, відсотки за користування кредитом, а також пеня, збитки від інфляції, перераховуються до Державного бюджету України.

Посилаючись на положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 17.06.2004р. №1801-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2004р. №1316 "Про затвердження Порядку використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансову підтримку інноваційної діяльності суб`єктів підприємництва" (КПКВ 2201380) та на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. №872 у листопаді 2004 року з метою реалізації 7 інноваційних проектів Українською державною інноваційною компанією, що в подальшому була перейменована у Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, профінансовано 5 суб`єктів підприємницької діяльності по КЕКВ 1171 "Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм" за КПКВ 2201380 "Фінансова підтримка інноваційної діяльності суб`єктів підприємництва".

Крім того, позивач покликається на те, що ДП "НТК "ЗТК" кредит отримано з метою впровадження інноваційного проекту "Розробка і впровадження новітніх технологій виготовлення деталей із збройових сталей та сплавів для організації вітчизняного виробництва артилерійських гармат ЗТМ1 та ЗТМ2". Згідно угоди №1 до кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати "Заборгованість по відсотках та пені погашати за наступними реквізитами: символ 118, код бюджетної класифікації доходів 24110800 "Відсотки за користування бюджетними позичками та кредитами" отримувач Шевченківського відділення Державного казначейства у м.Києві".

З огляду на викладене, як вважає позивач, несплата ДП "НТК "ЗТМ" платежів за кредитним договором призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України. Крім того, посилаючись на положення ч.1 ст.50 Бюджетного кодексу України, позивач зауважив, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Враховуючи викладене та положення законодавства позивач вважає, що підстави для застосування строків позовної давності у справі відсутні.

Також, у додаткових поясненнях, поданих до Господарського суду Хмельницької області 24.06.2021р., позивач вказує, зокрема, на те, що відповідно до підпункту 5.3 п.5 договору з урахуванням укладених додаткових угод заборгованість повинна була погашатися на наступні рахунки:

- заборгованість по кредиту на реєстраційний рахунок №35246004002960 в УДК Шевченківського районна ГУ ДКУ м.Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 00041467. Після отримання коштів на вказаний рахунок, установа перераховувала їх до Державного бюджету України;

- заборгованість по відсотках та пені на рахунок №31117128700011 отримувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077968, код платежу 24110800 "Відсотки за користування бюджетними позичками та кредитами".

Позивач зазначає, що кошти, що були сплачені на даний рахунок, одразу ж надходили до Державного бюджету України.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку та наявних копій виписок по рахунку № НОМЕР_1 за період з 2007 по 2011 рік на даний рахунок надійшли кошти (від ДП "НТК ЗТМ" та ДВС) в загальній сумі 1454005,31грн.. При цьому, як вказує позивач, протягом 2012-2013pp. погашення заборгованості за договором не відбувалося.

У зв`язку із зміною програмного забезпечення органів державного казначейства України рахунок №35246004002960 було закрито у 2013 році.

Надалі, як зазначив позивач, 28.04.2015р. на поточний рахунок установи №2650540792 в Укргазбанку надійшли грошові кошти від ДП "НТК "ЗТМ" в сумі 300000,00грн., з яких в рахунок погашення заборгованості по кредиту установок зараховано 4649,61грн..

Крім того, як стверджує позивач, 23.02.2016р. на реєстраційний рахунок установи №35249103017094 (відкритий для повернення заборгованості по кредиту) в УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва надійшли грошові кошти від ДВС в сумі 795350,39грн..

Дані кошти установа перераховувала до Державного бюджету України в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Також, позивач звертає увагу на те, що ДП "НТК "ЗТМ" видано кредит у розмірі 3100000,00грн., з яких відповідачем: у період з 2007 по 2011 роки повернуто установі за договором у розмірі 1454005,31грн., у 2015-4649,61грн., у 2016 році - 795350,39грн., що загалом складає 2254005,31грн..

Отже, як стверджує позивач, залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем, яка підлягає стягненню складає 845994,69грн..

З огляду вищевикладене, позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Також, у додаткових поясненнях, поданих до Господарського суду Хмельницької області 12.07.2021р., позивач вказує, зокрема на те, що відповідно до пунктів 18-19 Постанови 1316 контроль за цільовим використанням та своєчасним поверненням коштів, отриманих за кредитними договорами, здійснюється компанією. Повернення бюджетних коштів проводиться шляхом їх зарахування на відповідні рахунки, відкриті в органах Держказначейства. Також зазначено, що на виконання Постанови 1316 Рішенням Кредитної ради Української державної інноваційної компанії від 02.11.2004р. №98 "Про затвердження переліку інноваційних проектів, фінансування яких проводиться за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України" було здійснено фінансування інноваційних проектів серед яких і відповідач - ДП "НВК "ЗТМ". При цьому, зауважено, що позивач в межах наділених повноважень та відповідно до статуту, Постанови 1316 та наказу №872 проводив свою діяльність спрямовану на фінансову підтримку інноваційної діяльності за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України.

Зокрема, позивач звертає увагу на те, що відповідачем в повному обсязі не повернуто основний борг за кредитом, залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем складає 845994,69грн., оскільки не погашено суми щомісячних платежів зі сплати основного боргу, відповідно до графіку погашення кредиту за договором №15-38/18/1 1/04 від 18.11.2004р..

Водночас, у письмових поясненнях, поданих до Господарського суду Хмельницької області 08.07.2021р. відповідач вказує на те, що у відповіді на відзив позивач, посилаючись на ст.50 Бюджетного кодексу України зазначає, що позовна давність на вимоги заявлені в позовній заяві не поширюється. Одночасно, не беручи до уваги ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, в прохальній частині просить суд стягнути з ДП "НТК "Завод точної механіки" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи заборгованість.

Так, відповідач зазначає, що ст.15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідач звертає увагу на те, що у ст.4 ГПК України вказано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, як вважає відповідач наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

З огляду на викладене, відповідачем вказано, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Але спеціальна норма закону, в даному випадку ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України чітко визначає позивача при стягненні простроченої заборгованості з суб`єктів господарювання перед державою, і це податкові органи, а Державна інноваційна фінансово-кредитна установа не є таким органом.

Крім того, як зазначив відповідач, неодноразово встановлено господарським судом (справа №6/5023, справа №11/282), правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст.173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання. Крім того, зауважено, що саме на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за рішеннями суду у цих справах стягувались 3% річних та інфляційні.

Також, відповідач вважає, що за договором №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. у ДП "НТК "Завод точної механіки" відсутній борг перед позивачем, тому просить відмовити в позові.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. по справі №924/437/21 у позові відмовлено.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р., визначивши умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору, узгоджені сторонами в договорі строки та графік повернення кредиту, слід застосували до спірних правовідносин положення чинного ЦК України.

Водночас судом встановлено господарську природу спірних правовідносин, а також те, що правовідносини сторін за договором засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, відсутні ознаки адміністративної підпорядкованості чи здійснення управлінських адміністративних функцій стосовно один одного в рамках договору, яким визначено порядок повернення кредитних коштів, одержаних відповідачем.

Матеріали справи свідчать, свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в сумі 3100000,00грн., про що свідчить платіжне доручення №01 від 26.11.2004р..

Відповідачем частково погашено суму кредиту у розмірі 2254005,31грн. (за період з 13.11.2007р. по 23.02.2016р.).

17.12.2004р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою узгодили графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом починаючи з 26.11.2004р. по 26.07.2010р. (загалом передбачено 24 платежі).

Згідно графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, остаточне повернення кредиту та нарахованих відсотків за користування ним мало відбутися 25.07.2010р. (23 платіж) та 25.11.2010р. (24 платіж), але всупереч цьому, відповідачем в повному обсязі не повернуто основний борг за кредитом, залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем, який станом на 01.04.2021р. складає 845994,69грн..

Також, судом встановлено, що відповідачем: у період з 2007 по 2011 роки повернуто установі за договором у розмірі 1454005,31грн., у 2015-4649,61грн., у 2016 році - 795350,39грн., що загалом складає 2254005,31грн..

Залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем складає 845994,69грн..

Отже, предмет спору є залишок не сплачених коштів у розмірі 845994,69грн. заборгованості по основній сумі за кредитом, згідно угоди № 1 до кредитного договору, а саме 23-24 платежі.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять відповідних доказів погашення вказаної заборгованості відповідача перед позивачем.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем в повному обсязі не повернуто основний борг за кредитом, залишок несплаченої суми заборгованості по кредиту перед позивачем станом на 01.04.2021р. складає 845994,69грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.

Водночас відповідач просив про застосування наслідків спливу позовної даності, зазначаючи, що це є підставою для відмови позивачу в позові у повному обсязі.

При цьому, посилаючись на положення ч.1 ст. 50 Бюджетного кодексу України, позивач зауважив, що позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК Українивстановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до п.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст.261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судами встановлено, що згідно з умовами договору відповідач зобов`язаний здійснювати повернення позивачу коштів частинами згідно з встановленим графіком.

Таким чином, оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи зазначене, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов`язань.

Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 19.03.2014р. у справі №6-20цс14.

Зважаючи на те, що предметом позову у даній справі є позовна вимога про стягнення 845994,69грн. основної заборгованості за кредитом, відповідно до угоди №1 до кредитного договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р. (23-24 платежі, зі строком сплати до 25.07.2010р. та 25.11.2010р. відповідно), при цьому, сторони підтвердили, що фактичний останній платіж в рахунок погашення заборгованості по даному кредитному договору відбувся у лютому 2016р., а позов подано лише у квітні 2021р., без зазначення жодних поважних причин пропущення строку позовної давності, враховуючи встановлені судом факти, а також наявність поданої відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України заяви відповідача про застосування строку позовної давності, у суду відсутні підстави для задоволення позову з огляду на сплив позовної давності, що є прямою підставою для відмови в позові згідно з частинами 3, 4 ст.267 ЦК України.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України з огляду на сплив позовної давності.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. Податкові органи визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.

Аналіз вищевказаних імперативних положень закону, на які посилається позивач, засвідчує, що вказані приписи ст.50 Бюджетного кодексу України щодо незастосування позовної давності поширюються лише на ті правовідносини, де кредитором виступає лише держава (чи Автономна Республіка Крим, або територіальна громада; натомість, у даній справі Державна інноваційна фінансово-кредитна установа як окрема юридична особа в позовній заяві зазначає кредитором себе, держава не визначається як кредитор); водночас, положення щодо незастосування позовної давності поширюються лише на ті правовідносини, де органами стягнення визначаються тільки податкові органи (а не Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, яка просить стягнути заборгованість на свою користь).

Поряд із зазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції встановивши господарську природу спірних правовідносин вважає безпідставним застосуванням ст.50 Бюджетного кодексу України, на відносини сторін, які виникли з договору надання кредиту, що ґрунтуються на принципах юридичної самостійності, вільного волевиявлення та майнової рівності їх учасників.

Аналогічна правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі №915/533/15.

З огляду на викладене та зважаючи на предмет та підстави позову, зміст договору №15-38/18/11/04 від 18.11.2004р., слід діти висновку про безпідставність твердження позивача про необхідність застосування приписів ст.50 Бюджетного кодексу України до даних спірних приватно-правових відносин у даній справі.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. по справі №924/437/21слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - без задоволення.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021р. у справі №924/437/21 - без змін.

2. Справу №924/437/21 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "09" грудня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.