УХВАЛА

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/25071/20

адміністративне провадження № К/9901/42966/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/25071/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, третя особа - суддя Верховного Суду Ємець Олександр Петрович, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- скасувати наказ керівника апарату О. Булки від 15 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді патронатної служби управління забезпечення роботи другої судової палати секретаріату Касаційного кримінального суду з 15 вересня 2020 року відповідно до підстав припинення трудового договору, передбачених іншими законами (пункт 9 частини першої статі 36 Кодексу законів про працю України) та подання судді;

- зобов`язати керівника апарату поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді патронатної служби управління забезпечення роботи другої судової палати секретаріату Касаційного кримінального суду;

- зобов`язати керівника апарату надати ОСОБА_1 щорічну основну відпустку та відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- стягнути з Верховного Суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15 вересня 2020 року і до дня поновлення на посаді.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивачем 22 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 26 листопада 2021 року.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, скаржник вказав про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №487/8206/18 щодо застосування частини першої статті 181 КЗпП України.

Суд зауважує, що в ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року скаржнику було зазначено про те, що станом на дату прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови (28 квітня 2021 року) постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №487/8206/18, на яку посилається скаржник, не була ухвалена, отже, висновок, викладений у ній, судом апеляційної інстанції не міг бути врахований.

З огляду на викладене, такі доводи скаржника не можуть вважатись належними для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, позивач зазначає про відсутність висновку щодо питання застосування статей 179, 180 КЗпП України.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Всупереч вищенаведеного, позивачем, як і в попередній касаційній скарзі, не зазначено та не обґрунтовано, як саме на думку скаржника, відповідні норми права повинні застосовуватися.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду апеляційної інстанції у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у висновку, з урахуванням яких суд надавав оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/25071/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, третя особа - суддя Верховного Суду Ємець Олександр Петрович, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя О. А. Губська