ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа №440/2314/19

адміністративне провадження № К/9901/94/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/2314/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2019, ухвалене у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів Катунова В.В., Бершова Г.Є.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 02.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру Кулик Н.В. щодо викладення зауважень у пункті 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.05.2019 №4979/88-19;

зобов`язати експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру Кулик Н.В. повторно розглянути проект землеустрою та видати позитивний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру від 07.05.2019 №4979/88-19 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для городництва, яка розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Білозірська сільрада), оскільки, на переконання ОСОБА_1 , вказаний проект землеустрою повністю відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 15.08.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 30.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 22.01.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

5. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 №642/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Чиркін С.М.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до свого провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою від 27.09.2018 вх. № Д-7209/0/94, у якій висловив прохання надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,0 га в оренду для ведення городництва, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Білозірської сільради.

На вказану заяву ОСОБА_1 не отримано відповіді.

23.11.2018 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Укр-Зем-Ресурс» укладено договір на виконання робіт із землеустрою щодо складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га в адміністративних межах Білозірської сільради.

26.11.2018 ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру про те, що дотримуючись принципу мовчазної згоди, відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), замовив проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду.

06.05.2019 ОСОБА_1 подано до ГУ Держгеокадастру на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду для ведення городництва, яка розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Білозірської сільради.

За наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачем отримано висновок експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру Кулик Н.В. від 07.05.2019 № 4979/88-19, у пункті 9 якого надані зауваження та пропозиції до проекту землеустрою, зокрема, під час розгляду проекту землеустрою було встановлено, що за вказаним місцем розташування земельної ділянки площею 13,0 га, яка пропонується до відведення згідно з публічною кадастровою картою вже зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами 7124981000:01:001:0300, 7124981000:01:001:0301, 7124981000:01:001:0302, 7124981000:01:001:0303, 7124981000:01:001:0304, 7124981000:01:001:0305, 7124981000:01:001:0306, тип власності: приватна, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, що є порушенням ЗК України та Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV); проект землеустрою не відповідає вимогам пункту 7 Порядку використання апаратури супутникових, радіонавігаційних систем, під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1075 (далі - Порядок № 1075) та пункту 3.2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.02.2014 № 65 «Про затвердження Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт»; Геодезичні роботи виконувалися GPS приймачем, їх має виконувати (відповідно і підписувати) сертифікований інженер-геодезист, привести у відповідність; пропозиції: зміст та сам проект не пронумерований; відсутня інформація про наявність сертифікованого інженера-геодезиста відповідно до чинного законодавства згідно з Порядком №1075; відсутнє свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки; не підтверджена легітимність отримання даних державної геодезичної мережі [стаття 20 Закону України від 23.12.1998 № 353-XIV «Про топографо-геодезичну картографічну діяльність» (далі - Закон № 353-XIV)].

За підсумковою оцінкою проект землеустрою експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру Кулик Н.В. не погоджується.

Не погодившись із зазначеним висновком експерта державної експертизи та непогодженням проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не дотримано порядку досудового оскарження висновку експертизи; питання надання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації виходять за межі повноважень адміністративного суду, є дискреційними та відносяться до виключної компетенції уповноваженого органу. При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою, про що видано відповідний висновок від 07.05.2019 №4979/88-19.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних відносин положення Закону України від 17.06.2004 № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації» (далі - Закон № 1808-IV), який регулює процедуру державної експертизи землевпорядної документації, а не процедуру погодження проекту землеустрою, які є відмінними одна від одної.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

14. Згідно із статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

15. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЗК України).

16. Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки

- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

17. Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений у статті 124 ЗК України, загальним правилом якої передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

18. Так, змістом частини другої статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

19. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 ЗК України).

20. Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

21. Згідно із частиною третьою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

22. Приписами частини четвертої статті 123 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

23. Так, за правилами частин першої - другої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

24. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 ЗК України).

25. При цьому, згідно із частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

26. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (абзац 1 частини шостої статті 186-1 ЗК України).

27. Водночас абзацом 2 частини шостої статті 186-1 ЗК України визначено, що у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

28. Згідно із частиною восьмою статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

29. Аналіз наведених норм, якими врегульовано процедуру отримання в користування земельної ділянки, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.

30. При цьому алгоритм дій на етапі погодження проекту землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України передбачає таку послідовність:

1) розробник проекту землеустрою подає його на погодження до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

2) територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері;

3) погоджений проект землеустрою подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення державної експертизи землевпорядної документації, у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій експертизі.

31. Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначені Законом № 1808-IV, згідно із статтею 1 якого державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

32. Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1808-IV обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.

33. Ініціювання проведення державної експертизи регламентовано також положеннями статті 31 Закону № 1808-IV, за правилами частини першої якої обов`язкова державна експертиза проводиться за клопотанням (заявами) замовників чи розробників об`єктів державної експертизи, а при вирішенні земельних спорів - також за клопотанням відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

34. Тобто, ініціюванню замовником чи розробником проекту землеустрою проведення його державної експертизи передує процедура погодження територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин цього проекту за зверненням його розробника.

35. У свою чергу процедуру спростування висновків державної експертизи регламентовано положеннями статті 37 Закону № 1808-IV, за змістом якої висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

36. У справі, яка розглядається суди встановили, що поданий відповідачу для погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки направлений для погодження до ГУ Держгеокадастру, за результатами розгляду якого експертом державної експертизи Кулик Н.В. складено висновок від 07.05.2019 №4979/88-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначенням підсумкової оцінки проекту землеустрою - «не погоджується» (пункт 10).

37. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем, покладених на нього обов`язків у процедурі погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок щодо складання висновку про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері, з підстав наведених в абзаці 1 частини шостої статті 186-1 ЗК України, оскільки ініціювання проведення державної експертизи та складання за результатом її проведення відповідного висновку здійснюється після реалізації територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин покладеного на нього обов`язку, визначеного частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України.

При цьому в спірних правовідносинах відповідач не наділений повноваженнями ініціювати проведення державної експертизи розробленого проекту землеустрою, на погодження якого його було подано до компетентного органу.

38. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою, про що видано висновок від 07.05.2019 №4979/88-19.

39. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком з урахуванням наведених вище обставин неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень.

40. Колегія суддів, враховує правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 (№813/203/18), згідно із яким заінтересовані особи, не згодні з висновком експертизи, повинні подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону №1808-IV уповноважений розглядати такі клопотання.

Заінтересовані особи мають право на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи лише в разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи.

41. Застосовуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права, оскільки в даному випадку порушеним правом позивача є ненадання відповідачем або ненадіслання рекомендованим листом з повідомленням розробнику свого висновку про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

42. Разом з цим, згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

43. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

44. З огляду на наведене, з метою ефективного захисту прав позивача колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту розробнику своїх висновків про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері та зобов`язати відповідача повторно розглянути поданий на погодження проекту землеустрою у відповідності до вимог статті 186-1 ЗК України.

45. Відповідно до частини першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

46. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

47. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

48. Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проте застосували нормативно-правовий акт, який неправильно витлумачили, їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового із виходом за межі позовних вимог та їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язати вчинити певні дії.

49. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

50. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №440/2314/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалити нове рішення та вийти за межі позовних вимог:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо ненадання протягом десяти робочих днів з дня одержання розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Зем-Ресурс» проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,0 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області висновку про його погодження або про відмову в такому погодженні.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути поданий на погодження проект землеустрою, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Зем-Ресурс», щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,0 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко

С.М. Чиркін ,

Судді Верховного Суду