Справа № 461/10792/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/1929/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Фролової Л.Д. від 02 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2021 року позов акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором, яка становить 6392 (шість тисяч триста дев`яносто дві гривні) 71 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» суму сплаченого судового збору 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати на правову допомогу 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі просить скасувати повністю рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» відмовити повністю та здійснити розподіл судових витрат ОСОБА_1 , понесених у зв`язку з переглядом справи у суді першої інстанції.

Вважає його таким, що прийнято із значним порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак, суд апеляційної інстанції повинен у відповідності до норм ЦПК України, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує, що судом першої інстанції не повно з`ясовано наступну обставину: правомірність нарахування АТ «Ідея Банк» «плати за обслуговування кредиту», котра в Графіку щомісячних платежів за кредитним договором позначена як «Комісія». Вона переконана що положення частини другої пункту 1,10, а також пункт 6 Кредитного договору №Р51.301.704.69 від 09.11.2017, щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. Звертає увагу, що у зв`язку із тим, що вона не отримувала ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви із додатками, вона була позбавлена можливості подати відповідні заперечення про нікчемність положень ч.2 п. 1.10 та пункту 6 Кредитного договору №Р51.301.704.69 від 09.11.2017, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Також вважає, що наданий Позивачем розрахунок заборгованості не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки він складений на основі нікчемності Кредитного договору №Р51.301.704.69 від 09.11.2017 в частині встановлення «плати за обслуговування кредиту», котра в Графіку щомісячних платежів за кредитним договором позначена як «Комісія». Також зазначає, що визначений Банком розмір заборгованості за кредитним договором не відповідає фактичним обставинам, оскільки погашення боргу відбулося за рахунок безпідставно отриманих грошових коштів, оскільки 06.10.2020 Дарницьким районним судом м. Києва у справі №753/18598/19 прийнято рішення, яким виконавчий напис №4666, виданий 13.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 48826,44 грн. за кредитним договором №Р51.301.704.69 від 09.11.2017 визнано таким, що не підлягає виконанню. Однак, АТ «Ідея Банк» здійснив зарахування отриманих коштів (48826,44 грн.) в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується наявною у матеріалах справи Випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , незважаючи на те, що вказані грошові кошти є набутими без достатнь ої правової підстави, і на підставі статті 1212 ЦК України, Позивач зобов`язаний був повернути їх потерпілому ( ОСОБА_1 ). Також зазначає, що місцевий суд не встановив дійсний розмір основного боргу та процентів за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали,оцінивши доводиучасників справив межахмотивів позовноїзаяви,апеляційної скарги,відзиву нанеї,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягаєдо частковогозадоволення зтаких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 81, п.1 ч.2, ч.8 ст. 141, ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 527, ч.1 ст. 530, ч.1 ст. 627, ст. 629, ч.1 ст. 638, ч.1 ст. 1048, ч.1 ст. 1054 ЦК України, п.4 ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 2,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит затверджені Постанову Національного банку України від 08 червня 2017 року, постанову Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19, та задовольняючи позов, виходив з того, що 09 листопада 2017 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір №Р51.301.70469, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 20 987 грн зі сплатою 19,5% річних. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом та погасити кредит відповідно до графіку щомісячних платежів. Відповідач отримав від банку кредитні кошти, але свої зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 станом на26листопада 2020року становить6392,71грн таскладається зосновного боргу 4246,35грн,строкових процентів 38,46грн,прострочених процентів-208,15грн.,нарахованої платиза обслуговуваннякредиту -459,2грн,простроченої платиза обслуговуваннякредиту -1440,55грн.Суд зазначив,що впідтвердження своєїпозиції,позивачем булонадано копіюкредитного договору№ Р51.301.70469від 09листопада 2017року,заяву Р51.301.70469про акцептпублічної офертиПАТ «ІдеяБанк» наукладення договорупро використанняаналога власноручногопідпису тавідтиску печаткибанк,заяву -анкету,паспорт споживчогокредиту,з додатком,що міститьграфік щомісячнихплатежів закредитним договором,-що власноручнопідписані відповідачем.Відповідно домеморіального ордеру№ Р51.301.70від 09листопада 2017року,меморіального ордеру№ Р51.301.70від 09листопада 2017року,та меморіальногоордеру №Р51.301.70від 09листопада 2017року,підтверджують видачукредиту відповідачу. Згідно виписки з рахунку боржника, вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 було здійснено перерахування коштів згідно кредитного договору №Р51.301.70469. Суд встановив, що позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, є надана суду вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02 травня 2019 року, вих. №12.4.2/Р51.301.70469, надіслана ОСОБА_1 однак,позивачу відповідіне булонадано ітому останнійбув вимушенийзвернутися досуду зпозовом. З урахуваннямвикладеного,суд вважавпідставними тадоведеними вимогиАТ «ІдеяБанк» простягнення звідповідача уповному обсязізаборгованості. При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат,суд виходивз положеньп.1ч.2ст.141ЦПК Українита вважавза необхіднестягнути звідповідача сумусплаченого АТ«Ідея Банк»судового зборув повномурозмірі,що становить2102грн.Відповідно дозаяви пророзподіл судовихвитрат,понесених узв`язкуз розглядомсправи,з метоюнадання професійноїправничої допомогиАТ «ІдеяБанк» усудовій справіза позовомпозивача довідповідача простягнення заборгованостіміж АТ«Ідея Банк»та адвокатськимоб`єднанням"АСТРІМ"укладено договірпро наданняклієнту правовоїдопомоги №ЮО-01/01/19від 01січня 2019року.На виконанняумов договоруадвокату ЗаставнійО.В.(свідоцтвопро правона заняттяадвокатською діяльністюсерії ЛВ№ 001361,видане 20лютого 2019року)надано довіреністьдля представництваінтересів позивача.Клієнту згідноумов договорубуло наданоправову допомогуза тарифамизгідно додатку№1до договору«Тарифи направову допомогуу справах»та розрахованоціну послуг(робіт),на підтвердженнянадання якихбуло складенота підписаноміж АТ«Ідея Банк»та адвокатськимоб`єднаннямвідповідний актприймання-передачінаданих послуг(копіяакту тавитягу знього єв матеріалахсправи),і якібули оплаченіадвокатському об`єднанню. Відповідно довитягу здодатку доакту приймання-передачінаданих послугвід 02грудня 2020року,адвокатське об`єднаннянадало позивачунаступні послуги:аналіз справипо боржнику,надання консультації(усної)та узгодженняправової позиції(першаінстанція)на суму500,00грн;складання позовудо боржникана суму800,00грн.;підготовка заявипро розподілсудових витратпо справіна суму800,00грн,загальна сума2100,00грн.оплата якихпідтверджується випискоюпо особовимрахункам за04грудня 2020року. Таким чином,суд вважав,що звідповідача накористь позивачаслід стягнутивитрати напрофесійну правничудопомогу всумі 2100грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини які суд вважав встановленими не доведені.

22.12.2020 АТ «Ідея Банк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 , у якій просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 6392,71 грн., та судовий збір в розмірі 2101 грн., що сплачений при поданні позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивували тим, що відповідно до укладеного 09 листопада 2017 року договору між позивачем і відповідачем, ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 20987 грн. зі сплатою 19,5% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов`язання за договором належним чином не виконала. Станом на 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальній сумі 6392,71 грн. Свої зобов`язання позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту і тому, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та понесені судові витрати.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорено та не спростовано, 9 листопада 2017 року між Аціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Р51.301.70469, згідно з яким банк надав клієнту кредит у сумі 20987 грн зі сплатою 19,5% річних. Відповідачка, в свою чергу, зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитом та погасити кредит відповідно до графіку щомісячних платежів.

Позивачем було надано копію кредитного договору № Р51.301.70469 від 09 листопада 2017 року, заяву Р51.301.70469про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банк, заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту, з додатком, що містить графік щомісячних платежів за кредитним договором,- що власноручно підписані відповідачем.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером № Р51.301.70 від 09 листопада 2017 року, меморіальним ордером № Р51.301.70 від 09 листопада 2017 року, та меморіальним ордером № Р51.301.70 від 09 листопада 2017 року. Однак, відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки, комісію, та інші платежі за кредитним договором.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 здійснила ще 10.08.2020 року.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором№Р51.301.70469 від 09.11.2017 року, яка згідно довідки-розрахунку заборгованості станом на 26.11.2020 року становить 6392,71 грн. та складається із наступного: основний борг 4246,35 грн., прострочені проценти 208,15 грн., строкові проценти 38,46 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту 459,20 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 1440,55 грн.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 10.05.2019 року вих. №12.4.2/Р51.301.70469 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень.

Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банк буде змушений здійснити стягнення заборгованості у безспірному порядку, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір Банку.

Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала.

Відтак, 13.06.2019 року за заявою АТ «Ідея Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис №4664 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Р51.301.70469 від 09.11.2017 р., укладеним позивачем з АТ «ІДЕЯ БАНК». Загальна сума заборгованості, в тому числі плата за вчинення виконавчого напису, складає 48 826,44 грн. Строк, за який провадиться стягнення: з 12.03.2019 р. по 02.05.2019 р.

Однак, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року у справі №753/18598/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», за участю третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бойправа Андрія Олександровича та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №4664, виданий 13.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 48 826 грн. 44 коп. за кредитним договором № Р51.301.70469 від 09.11.2017 року, таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, судом встановлено, що в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було нараховану плату за обслуговування кредиту в розмірі 459,20 грн. та прострочену плату за обслуговування кредиту 1440,55 грн.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит,безоплатно повідомляє йому інформаціюпро поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з пунктом 1.10 кредитного договору від 09.11.2017 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Тобто, пунктом 1.10 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановленачастиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено.

Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору.

Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, вказаний пункт кредитного договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону,є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними іне потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168,банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь(ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їхвчиняє банкабо споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 708/195/19.

Як стверджується матеріалами справи, пунктом 1.10 Кредитного договору від 09.11.2017 року позичальнику (відповідачці) фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено.

Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 Кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів. І ця щомісячна плата не залежить від потреби позичальника у інформації щодо його кредиту: тобто позичальник взагалі може не звертатися до Банку за отриманням такої інформації, однак щомісячно повинен платити за таку ненадану послугу, оскільки плата за неї є складовою частиною кожного щомісячного платежу.

Відтак, оскільки Банком у Кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно, то колегія суддів вважає, що слід було б відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не виконала взятих на себе за договором зобов`язань, слід було б стягнути з відповідачки в користь позивача заборгованість у розмірі 4492,96 грн., яка складається із такого: основний борг 4246,35 грн., прострочені відсотки 208,15 грн., строкові відсотки 38,46 грн.

Що стосується доводів відповідачки про те, що заборгованість за кредитним договором була стягнута за виконавчим написом нотаріуса, то слід вказати, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року у справі №753/18598/19 визнано виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №4664, виданий 13.06.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 48 826 грн. 44 коп. за кредитним договором № Р51.301.70469 від 09.11.2017 року, таким, що не підлягає виконанню, про що йшлося вище і відповідно вказане не позбавляє права відповідачку звернутися до суду з вимогою про повернення коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на вказане рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового про задоволення позову частково та стягнення згаданої суми заборгованості за кредитним договором. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно дозадоволених вимогпозову таскарги слідвирішити питанняпро стягненнясудових витрат.

Як вбачається із заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, з метою надання професійної правничої допомоги АТ «Ідея Банк» у судовій справі за позовом позивача до відповідачки про стягнення заборгованості між АТ «Ідея Банк» та адвокатським об`єднанням "АСТРІМ" укладено договір про надання клієнту правової допомоги № ЮО-01/01/19 від 01 січня 2019 року. На виконання умов договору адвокатці Заставній О.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001361, видане 20 лютого 2019 року) надано довіреність для представництва інтересів позивача. Клієнту згідно умов договору було надано правову допомогу за тарифами згідно додатку №1 до договору «Тарифи на правову допомогу у справах» та розраховано ціну послуг (робіт), на підтвердження надання яких було складено та підписано між АТ «Ідея Банк» та адвокатським об`єднанням відповідний акт приймання-передачі наданих послуг (копія акту та витягу з нього є в матеріалах справи), і які були оплачені адвокатському об`єднанню.

Відповідно до витягу з додатку до акту приймання-передачі наданих послуг від 02 грудня 2020 року, адвокатське об`єднання надало позивачу наступні послуги: аналіз справи по боржнику, надання консультації (усної) та узгодження правової позиції (перша інстанція) на суму 500,00 грн; складання позову до боржника на суму 800,00 грн.; підготовка заяви про розподіл судових витрат по справі на суму 800,00 грн, загальна сума 2100,00 грн Оплата вказаних сум підтверджується випискою за особовими рахунками за 04 грудня 2020 року.

Згідно з положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зважаючи на вказане, слід стягнути з відповідачки на користь позивача 1477,33 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1477,33 грн. витрат на правову допомогу. Окрім цього, слід стягнути з позивача в користь відповідачки 936,99 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367,368,374ч.1 п.2,376ч.1 п.1-4,381,382,383,384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 2 березня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4492,96 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1477,33 грн. сплаченого ними судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1477,33 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути зАкціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 936,99 грн. сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2021 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра