ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 р.Справа № 480/2262/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми по справі № 480/2262/20

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної Академії аграрних наук України

до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001360501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на загальну суму 488 841,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001410501, яким позивачеві нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 170,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001400501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" на загальну суму 136 644,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001330501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7 899 231,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001350501, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 50% за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 848 265,50 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної Академії аграрних наук України до Головне управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001360501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, на загальну суму 488 841,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001410501 про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 170,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001400501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності", на загальну суму 136 644,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001330501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7 899 231,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 р. №0001350501 про застосування штрафу в розмірі 50% за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 848 265,50 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська,13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної Академії аграрних наук України (42839, Сумська область, Великописарівський район, с. Іванівка, вул. Іванівська, буд.1, код ЄДРПОУ 00497727) судовий збір у сумі 21020грн.00коп. (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено планову документальну перевірку ДП ДГ Правдинське МІП НААН (код ЄДРПОУ 00497727, Великописарівський район, с Іванівка, вул. Іванівська, 1) за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.03.2020 року №228/18-28-05- 01/00497727/12 про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства Дослідне господарство Правдинське Миронівського Інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, код за ЄДРПОУ 00497727, з питань Дотримання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року, іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001360501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на загальну суму 488 841,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001410501, яким підприємству нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 170,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001400501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 136 644,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001330501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7 899 231,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001350501 про застосування штрафу в розмірі 50% за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 848 265,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що податковим повідомленням рішенням від 26.03.2020 року №0001360501 через порушення, на думку відповідача, позивачем п.57.1 ст.57 ПК України, п.1 ст.11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону у розмірі 488841 грн.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-У "Про управління об`єктами державної власності" державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України ''Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до ст. 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (зі змінами та доповненнями) частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно доЗакону України"Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно достатті 1Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

Підставою прийняття вказаного вище податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у сумі 488841 грн, у тому числі за 2017 рік, у зв`язку з віднесенням до складу витрат підприємства витрати пов`язані з проведенням капітального ремонту критого току та приміщення свинарнику в с. Василівка у сумі 651788 грн.

Безпідставність віднесення вказаних сум до складу витрат підприємства відповідачем обгрунтовується тим, що фактично ці роботи є поліпшенням основних засобів, а відтак суми витрат, понесені за наслідком їх виконання, для цілей податкового та бухгалтерського обліку, є капітальними інвестиціями, і не включаються до собівартості наданих послуг.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що фінансовий результат підприємства підлягав збільшенню на загальну суму 651788 грн, а тому частина чистого прибутку підлягала сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в сумі 488841 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у цій частині фактично виходив з того, що проведені роботи фактично не були поліпшенням основних засобів, а проведені на підтримання об`єктів (основних засобів) у робочому стані, відтак висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат коштів, витрачених на ремонт основних засобів, є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно допункту 44.1 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом44.2статті44 ПК Українидля обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з приписами пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту135.1статті135 ПК Українибазою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексуз урахуванням положень цьогоКодексу.

Відповідно до пункту138.2статті138 ПК Українивитрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту139.1статті139 ПК Українине включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.4 Закону України № 998-XIV від 16.07.1999р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХIVвизначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, єПоложення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати(П(С)БУ16), затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку /П(С)БО/ 16 Витрати, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно п. 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх

виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення

активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення

власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу

внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що

ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з

визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.7 П(С)БО 16).

Відповідно до пп.15.4 п.15 П(С)БО 16 до складу загальновиробничих витрат включаються витрати витрати на утримання, експлуатацію та ремонт,

страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних

активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, фінансова звітність - фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

У фінансовій звітності обов`язково наводиться інформація, розкриття якої вимагають національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку або міжнародні стандарти фінансової звітності та/або інші нормативно-правові акти Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 Основні засоби, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за N 288/4509 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з п.4 П(С)БО 7 капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

За змістом положень п. 14П(С)БО 7«Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта.

Пунктом 15 П(С)БО 7 Основні засоби, передбачено, що витрати, які здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

У бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному. Насамперед враховується, чи приведуть вони до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об`єкта основних засобів.

Відмежовування поняття «поліпшення» від «інших ремонтів» з метою здійснення бухгалтерського обліку базується на критерії збільшення економічних вигод, у порівнянні з первісною вартістю, що є предметом професійного судження керівництва підприємства.

З матеріалів справи слідує, що згідно з договором підряду №43 від 07.08.2017 року ТОВ Дамиріс (Підрядник) виконував роботи по капітальному ремонту приміщення свинарнику в с. Василівка.

Відповідно до акту №1 від 15.11.2017 року ТОВ Дамиріс виконано капітальний ремонт приміщення свинарнику в с. Василівка (утеплення перекриттів, покриттів, плити теплоізоляційні, улаштування лат, мурування окремих ділянок простих зовнішніх стін із цегли, улаштування з листової сталі коньків, готування важких кладкових цементних розчинів і т.д.).

Під час ремонту свинарника виконувалися такі роботи: звалювання з кореня дерев твердих порід, розбирання крокв зі стояками та підкосами з дощок, розбирання лат (решетування) з брусів з прозорами, улаштування кров, улаштування лат (решетування) з прозорами із дощок і брусків під покрівлю з листової сталі, дошки обрізні, улаштування з листової сталі коньків, коньки, мурування окремих ділянок простих зовнішніх стін із цегли, готування важких кладкових цементних розчинів, утеплення перекриттів, покриттів, мінеральною ватою, плити теплоізоляційні.

Згідно з договором підряду №210717 від 21.07.2017 року ТОВ Дамиріс (Підрядник) виконував капітальний ремонт критого току в с. Василівка.

Відповідно до акту №1 від 20.11.2017 року ТОВ Дамиріс виконано капітальний ремонт критого току в с.Василівка (розливання в`яжучих матеріалів, улаштування вирівнювального шару з асфальтобетонної суміші, фарбування вапняними сумішами, улаштування лат, та ін.).

Зокрема, при виконанні ремонту критого току виконувалися такі роботи: навантаження сміття вручну, очищення приміщень від сміття, улаштування підстильного шару піщаного, розливання в`яжучих матеріалів, перевезення асфальту, шлакобетону тощо самоскидами на відстань 35км, улаштування вирівнювального шару з асфальтобетонної суміші без застосування укладальників асфальтобетону, фарбування вапняними сумішами раніше пофарбованих простих фасадів по штукатурці з землі та риштувань, розбирання покриттів покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів, розбирання лат (решетування) з дощок з прозорами, улаштування кров, бруси, улаштування лат (решетування) з прозорами із дощок, монтаж покрівельного покриття з профільованого листа при висоті будівлі до 25м, профснастил, саморіз з прешайбою, розбирання коньків з листової сталі, улаштування з листової сталі коньків, конькова планка.

Колегія суддів зазначає, що характер здійснених ремонтно-будівельних робіт та використаних для їх проведення матеріалів, відсутність будь-якої проектно-кошторисної документації свідчить про проведення поточного, а не капітального ремонту.

Тобто, виконані роботи є ремонтом основних засобів, а не їх поліпшенням.

В бухгалтерському обліку списання матеріалів проведено на загальновиробничі витрати:

Дт. Рах.91 «Загальновиробничі витрати» на суму 651787,57 грн;

Дт. Рах.644 «Податковий кредит» на суму 130357,51 грн;

Кт. Рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» на суму 782145.08 грн.

Отже, позивачем суми коштів у розмірі 651787,57 грн належним чином відображено у бухгалтерському обліку.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі про те, що підприємством проводився саме капітальний, а не поточний ремонт критого току та свинарнику в с. Василівка, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) в яких зазначена назва робіт колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки під час визначення виду ремонту, який здійснювався, первісне значення мають види робіт, перелічені в самих актах виконаних робіт.

Податковим органом в акті перевірки не встановлено обставин, які б свідчили про протиправне здійснення позивачем формування первинних документів бухгалтерського обліку та не надано належних доказів в підтвердження доводів про проведення підприємством саме капітального, а не поточного ремонту критого току та свинарнику в с. Василівка.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновку контролюючого органу про протиправність віднесення позивачем до складу витрат коштів, витрачених на ремонт основних засобів.

Суд не приймає посилання податкового органу на Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженінаказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, мають рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом в розумінністатті 117 Конституції України.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у сумі 488841 грн, у тому числі за 2017 рік, у зв`язку з віднесенням до складу витрат підприємства витрати пов`язані з проведенням капітального ремонту критого току та приміщення свинарнику в с. Василівка у сумі 651788 грн є недоведеними.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 2статті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.03.2020 року №0001360501.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001360501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на загальну суму 488 841,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, з матеріалів справи слідує, що податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2020 року №0001400501 позивачу через порушення п.п.57.1-1.2 п.57.1 ст.57 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за податковими зобов`язаннями у розмірі 91096 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 45548 грн та податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2020 року №0001410501 позивачу через порушення ст.36, п.137.5 ст.137 ПК України нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн.

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки відповідача про заниження позивачем авансового внеску із податку на прибуток за 2017 рік у сумі 91096 грн, що складається із суми 3105 грн (17250 грн., самостійно задекларована підприємством частина чистого прибутку,*18%) та 87991 грн (488841 грн, донараховані за результатом перевірки, *18%) та не декларування авансового внеску у сумі 3105 грн шляхом подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

Положеннями п.57.1-1ст.57 ПК України, визначений порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Так, п.п.57.1-1.1 цієї статті зазначено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.57.1-1.2, крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована відповідно до принципу "витягнутої руки" в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов`язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеноюпунктом 136.1статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановленапунктом 136.1статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

В той же час, колегія суддів вважає, що позивач не повинен був подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний 2017 рік та сплачувати авансовий внесок у розмірі 3105 грн, з огляду на таке.

Так, відповідно до п.п. б п.137.5ст.137 ПК Українирічний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку: виробників сільськогосподарської продукції.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства подається до ДФС юридичними особами - платниками податку на прибуток.

Відповідно до п.п.133.1.1п.133.1ст.133розділуIII Податкового кодексу Україниплатниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами133.4та 133.5 цієї статті. Пунктом133.5 Податкового кодексу Українипередбачено наступне: не є платниками податку суб`єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою1розділуXIVцьогокодексу.

Висновки акту перевірки також спростовуються п.п.1п.297.1ст.297 ПК України. Підпунктом 1 п.297.1ст.297 Податкового кодексу Українипередбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства.

Крім того, підрозділ 8 Розділу ХХ "Перехідних положень" також передбачає звільнення платників єдиного податку від сплати податку на прибуток підприємств.

Підпунктом298.2.3п.298.2ст.298 Податкового кодексу Українипередбачено вичерпний перелік випадків, у разі настання яких, підприємство зобов`язано перейти на сплату інших податків і зборів, визначенихПодатковим кодексом України. Вказаний підпункт не містить скасування пільги зі сплати податку на прибуток у разі сплати частини чистого прибутку до бюджету.

З матеріалів справи слідує, що позивач у 2017 році був платником єдиного податку 4 групи.

За період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року згідно поданих розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями позивачем задекларовано частину чистого прибутку у сумі 17105 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо необхідності нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, розрахований з суми 17250 грн. юридичною особою, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, безпосередньо, що має відповідний податковий статус державного підприємства, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами наведеного законодавства.

Отже, висновки відповідача про наявність у позивача обов`язку зі сплати авансового внеску у розмірі 3105 грн та подання, у зв`язку з цим, податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік є протиправними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у сумі 488841 грн є недоведеними, а отже доводи відповідача про заниження позивачем авансового внеску із податку на прибуток за 2017 рік у сумі 87991 грн є протиправними.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем авансового внеску із податку на прибуток за 2017 рік у сумі 91096 грн, що складається із суми 3105 грн (17250 грн., самостійно задекларована підприємством частина чистого прибутку,*18%) та 87991 грн (488841 грн, донараховані за результатом перевірки, *18%) є протиправними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001410501, яким підприємству нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на суму 170,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001400501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на загальну суму 136 644,00 грн.

Також, з матеріалів справи слідує, що податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2020 року №0001330501 позивачу через порушення п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» за податковими зобов`язаннями у сумі 5199955 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2699276,5 грн.

Згідно розрахунку встановлених порушень по податковим повідомленням-рішення позивачем податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 року №0001330501 оскаржується в частині порушень п 188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПК України та нарахування грошового зобов`язання у сумі 3696603 грн та штрафних санкцій у сумі 1848301,50 грн, а також в частині порушень пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України та нарахування грошового зобов`язання в сумі 921946 грн та штрафних санкцій у сумі 460973 грн.

Порушення п 188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПК України відповідач обгрунтовує тим, що позивач у період: вересень 2017 р., жовтень 2017 р., липень 2018 р., вересень2018 р., жовтень 2018 р. занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3696603 грн у зв`язку з заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання власновирощеної сільськогосподарської продукції за цінами меншими за звичайні.

Проте, колегія суддів з такими висновками відповідача не погоджується, з огляду на таке.

Виходячи з п.185.1ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами п.188.1ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Податкове законодавство для цілей оподаткування податком на додану вартість містить чітко визначені поняття ціни, що застосовуються для такого оподаткування.

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Отже, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна визначена сторонами договору, відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Положеннями п.44.1ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що 19 січня 2017 року між ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» (контрактант) та ДП ДГ «Правдинське» МІП НААН (виробник) укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції №1/01, предметом якого було вирощування виробником та продавання ним всієї виробленої на земельних ділянках сільськогосподарської продукції в асортименті, якості та кількості, що передбачається специфікацією до даного договору. Вартість однієї тони продукції складає 2985 грн.00коп., в тому числі ПДВ 497грн.50коп.

Зокрема, додатком №1 до договору визначено, що найменування продукції кукурудза 3 класу, якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ-4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови», окрім наступних показників: вологість не більше 14%, зернові домішки не більше 10,0% (5% битих,5% пошкоджених), сміттєві домішки не більше 2%, а також якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ-4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови», окрім наступних показників: вологість не більше 17%, зернові домішки не більше 10,0% (5% битих,5% пошкоджених), сміттєві домішки не більше 3%. Ціни на кукурудзу на ПДВ становлять 2487грн.50коп. та 2354грн.60коп.

Податковий орган посилається на те, що позивач здійснив реалізацію кукурудзу 3 класу за ціною, нижче звичайних цін.

На підтвердження звичайної ціни за 1 тону, податковий орган надав лист Головного управління статистики у Сумській області від 06.12.2017р. №04.4-82/2734-17 , з якого вбачається, що середня ціна реалізації кукурудзи у Сумській області у січні-жовтні 2017 року становила 3463грн.13коп. При цьому, у листі висловлене застереження про те, що наведені середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть використовуватися для інших цілей.

Крім того, в 2018 році позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Агрогрупа «Деметра» за договором поставки №21/08 від 21.08.2018р., за договором поставки №14/05 від 14.05.2019р., за договором поставки №08/05-01 від 08.05.2019р., за договором поставки №08/05 від 08.05.2019р., за договором поставки №23/05 від 23.05.2019р., за договором поставки №23/08 від 23.08.2019р., за договором поставки №24/05 від 24.05.2019р., за договором поставки №30/05 від 30.05.2018р., за договором поставки №07/06 від 07.06.2018р., за договором поставки №04/09 від 04.09.2018р., за договором поставки №21/08 від 21.08.2018р., за договором поставки №19/09 від 19.09.2018р., що вбачається з копій видаткових накладних, в яких ціна сої за 1кг вказана як 6,67грн., 5,833333грн. та 6,66666грн., ціна ріпака за 1кг 6.67грн., ціна ячменю за 1кг 3,333 грн., ціна пшениці за 1 кг 3,3333грн., ціна соняшника за 1кг 6,666667, 8,08333 та 7,25грн., ціна кукурудзи за 1кг 2,50грн., ціна озимої пшениці за 1кг 5,125 та 6,75грн.

На підтвердження звичайної ціни за 1 тону, податковий орган надав лист Головного управління статистики у Сумській області від 05.04.2019р. №04.4-82/2633-19, з якого вбачається, що середня ціна реалізації пшениці у Сумській області в 2018 році становила 4540грн.20коп., ячменю 5372,70грн., насіння соняшнику 9027грн.50коп. При цьому, у листі висловлене застереження про те, що наведені середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть використовуватися для інших цілей.

Проте, Головне управління статистики у Сумській області не наділене повноваженнями для визначення ціни на сільськогосподарську продукцію, з огляду на таке.

Так, відповідно дост. 1 Закону України "Про державну статистику"статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явиш та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

Статистична методологія - сукупність науково обґрунтованих способів, правил і методів статистичного вивчення масових соціально-економічних явиш та процесів, які встановлюють порядок збирання, опрацювання і аналізу статистичної інформації.

Статистичне спостереження - планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.

Респондент - особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню у встановленому законодавством порядку і визначені устатті 4 цього Закону.

Відповідно дост. 21 Закону України "Про державну статистику"первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов`язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

Поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.

Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об`єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

ДП ДГ «Правдинське» МІП НААН є конкретним респондентом у розумінністатті 4 цього Закону.

Визначаючи статистичні ціни на сільськогосподарську продукцію, органи державної статистики України (далі - орган Держстату), керуються Методологічними положеннями з організації державного статистичного спостереження щодо реалізації продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами, затвердженими Наказом Держкомстату № 147 від 15.08.2016 року (далі - Методологія № 147).

Відповідно до п. 4.3 розділу 4 Методології № 147 результатами проведення державного статистичного спостереження щодо реалізації продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами є первинна й узагальнена статистична інформація, яка використовується для визначення середньої вартості одиниці (тонни, тисячі штук) реалізованої продукції сільського господарства (середньої ціни реалізації) за її видами; відстеження динаміки обсягів і середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції та запасів зернових культур, насіння олійних культур та цукру, що зберігаються безпосередньо на потужностях підприємства; розрахунку індексів фізичного обсягу та індексів цін реалізації продукції рослинництва, тваринництва та продукції сільського господарства у цілому; складання балансів основних продуктів рослинництва та тваринництва.

Отже, Методологія № 147 визначає, що органи Держстату не можуть надати інформацію щодо ринкових цін, оскільки результатом статистичних спостережень щодо реалізації сільськогосподарської продукції, є розрахунки саме середньої ціни.

Так, у листі Головного управління статистики у Сумській області від 06.12.2017р. №04.4-82/2734-17 та від 05.04.2019р. №04.4-82/2633-19 наведені середньостатистичні ціни, тобто показники розраховані методом середніх цін. Такі показники жодним чином не відображають ціни фактичних операцій з реалізації сільськогосподарської продукції в певний період.

При цьому, органи Держстату, визначаючи середні ціни, керуються лише загальними відомостями, що надаються сільськогосподарськими виробниками, не досліджуючи при цьому жодних чинників, що впливають на ціноутворення продукції зернових, а саме: без поділу на класи; без врахування рівня вологості (ціна для сої, соняшника, кукурудзи залежить від їх вологості); без врахування рівня сміттєвої домішки, зернової домішки (кукурудза, пшениця, соя).

Тобто органи Держстату під час визначення середніх цін не враховують фактори, що суттєво впливають на фактичні (ринкові) ціни реалізації сільськогосподарської продукції.

Отже, ціни наведені Головним управлінням статистики у Сумській області у листі від 06.12.2017р. №04.4-82/2734-17 та від 05.04.2019р. №04.4-82/2633-19 є не звичайними, а середньостатистичними.

Право на використання податкової інформації щодо ринкових цін та результатів її опрацювання (порівняння із ціною постачання, застосованою платником податків), у тому числі у висновках за результатами перевірок, закріплено у п.71.1ст.71, п.74.2ст.74 та пп.83.1.2 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України та ст.16 Закону України «Про інформацію» інформація про ринкові ціни вважається податковою інформацією.

Підпунктом 72.1.6 пункту 72.1статті 72 Податкового кодексу України передбачено використання для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів іншої оприлюдненої відповідно до законодавства інформації та/або добровільно чи за запитом наданої контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно з п.74.2. ст.74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб і контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

З матеріалів справи не вбачається, що дослідження контролюючим органом ринкових цін відбувалося з урахуванням класу, рівня вологості (ціна для сої, соняшника, кукурудзи залежить від їх вологості), рівня сміттєвої домішки, зернової домішки (кукурудза, пшениця, соя) та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту.

Враховуючи те, що податковим органом до спірних господарських операцій з реалізації продукції позивачем були застосовані середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції, наведені Головним управлінням статистики у Сумській області, а не звичайні ціни, то висновки відповідача, що відхилення договірних цін від звичайних підлягає оподаткуванню відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України є протиправними.

Отже, оскільки податковий орган не визначив ринкових цін стосовно товарів, які реалізовував позивач, а тому не довів невідповідності ціни у спірних операціях звичайним цінам, то податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001330501 в частині визначення порушень п 188.1 ст.188, п.201.1 ст.201 ПК України та нарахування грошового зобов`язання у сумі 3696603 грн та штрафних санкцій у сумі 1848301,50 грн підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2020 №0001330501 в частині порушень пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України позивачу нараховано грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 921946 грн та штрафні санкції у сумі 460973 грн через не відображення позивачем в податковій звітності з податку на додану вартість суми коригування податкового кредиту 921945,57 грн по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтеагростандарт», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 921946 грн за жовтень 2017 року.

Згідно з п. 192.1 ст. 191 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

У відповідності до п. 192.1.1. ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з контрагентом постачальником ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» по операціях з придбання мінеральних добрив, насіння кукурудзи та інших товарів та послуг.

Також в ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що ДП «ДГ Правдинське» у червні 2017 року отримало від ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» мінеральні добрива на сумму 2025808, 54 грн., в тому числі ПДВ 337634, 76 грн. та перерахувало грошові кошти у вигляді попередньої оплати за мінеральні добрива у сумі 5531673, 41, в тому числі ПДВ в сумі 921945, 69 грн.

Отже відповідно до податкових накладних встановлено, що загальна сума податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» становить 1259580,33 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2017 року від 20.07.2017 року позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» віднесено до податкового кредиту в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ПДВ в сумі 1259580,33 грн.( 337634, 76+921945, 69)

В ході проведення перевірки також було встановлено, що ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» у жовтні 2017 року фактично повернуло позивачу кошти у сумі 5531673, 41, в тому числі ПДВ в сумі 921945, 69 грн.

В податковій звітності з податку на додану вартість позивачем не здійснено коригування податкового кредиту на суму ПДВ у складі повернутих коштів.

За таких обставин обгрунтованими є висновки відповідача про порушення позивачем приписів п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Позивачем будь-яких обгрунтуваних заперечень в підтвердження незаконності висновків податкового органу не наведено.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 26.03.2020 №0001330501 в частині нарахування позивачу грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 921946 грн та штрафних санкцій у сумі 460973 грн., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2020 №0001330501 позивачу нараховано грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 270900 грн та штрафні санкції у сумі 135450 грн за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України через подвійне включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 270899, 90 грн по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтеагростандарт», а також нараховано грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 509104 грн. та штрафні санкції в сумі 254552 грн. за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 1881 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПК України за рахунок не включення до складу податкового зобов`язання ПДВ по реалізації кукурудзи у сумі 509103, 86 грн. на адресу ТОВ «ТД «Інтеагростандарт.

Однак, скасовуючи податкове повідомлення рішення у вказаній частині суд першої інстанції не навів мотиви за якими він прийшов до висновку про його незаконність. При цьому в позовній заяві позивачем не наведені мотиви та підстави для скасування податкового повідомлення-рішення у вказаній частині.

При цьому за правилами ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування ППР від 26.03.2020 за №0001330501 про донарахування податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 780004 грн. та штрафних санкцій в сумі 390002 грн.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 26.03.2020 р. за № 0001350501, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1848 265, 50 грн. за не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 3 696531 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем з огляду на приписи п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України здійснено перерахунок вказаних податкових зобов`язань та штрафних санкцій та прийнято нове податкове повідомлення рішення про донарахування податкових зобов`язань у сумі 8500 грн.

У відповідності до п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстраціїподаткової накладноїта/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченогостаттею 201цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно допункту 198.5статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначенихпідпунктами "а" - "г"пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно достатті 199цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно доабзацу одинадцятогопункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченогостаттею 201цього Кодексу,податкової накладноїта/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно допункту 198.5статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначенихпідпунктами "а" - "г"пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно достатті 199цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно доабзацу одинадцятогопункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Таким чином, колегія суддів, виходячи зі змісту вказаної норми та з огляду на прийняття контролюючим органом нового податкового повідомлення рішення за наслідками проведеної перевірки, приходить до висновку, що оскаржуване позивачем ППР від 26.03.2020 за №0001350501є відкликаним у зв`язку з прийняття податкового повідомлення рішення від 27.11.2020 за № 0024530701, яке позивачем не оскаржено, а тому ППР від 26.03.2020 за №0001350501 скасуванню не підлягає, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції про задоволення вказаної частини позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні вказаної частини позову.

При цьому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині із закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Так п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, за правилами даної норми підставами для закриття провадження у справі є виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень та відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Між тим, відповідачем було відкликано вказане податкове повідомлення рішення у зв`язку з прийняттям нового з донарахуванням податкових зобов`язань у розмірах передбачених п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України. Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідачем були повністю виправлені допущені порушення.

За таких обставин, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 26.03.2020 р. за № 0001330501 про нарахування грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1701950 грн. та штрафної санкції в сумі 850975 грн., від 26.03. 2020 р. за №0001350501 про застосування штрафу у розмірі 1848265, 50 грн. з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року у справі № 480/2262/20 підлягає скасуванню в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 26.03.2020 р. за № 0001330501про нарахування грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1701950 грн. та штрафної санкції в сумі 850975 грн., від 26.03. 2020 р. за № 0001350501 про застосування штрафу у розмірі 1848265, 50 грн. з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі №480/2262/20 скасувати в частині задоволення позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної Академії аграрних наук України до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року за №0001330501 щодо нарахування ПДВ в сумі 1 701 950 грн. та штрафної санкції в сумі 850 975 грн., та від 26.03.2020 року за №0001350501 про застосування штрафу у розмірі 1 848 265,50 грн .

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову - відмовити.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі №480/2262/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 09.12.2021 року