ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9392/21 Справа № 212/4789/21 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи :

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року, ухваленого суддею Чайкіним І.Б. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 17 серпня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ :

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі- ПрАТ "Суха Балка" ) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я (виробнича травма) володільцем джерела підвищеної небезпеки..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.08.2005 року ОСОБА_1 займаючи посаду вантажника експедитора бази МТП ВАТ «Суха Балка» відповідно до наказу № 46 від 18.08.2005 року, відбув у відрядженні до м. Харків для отримання товарно-матеріальних цінностей. Внаслідок виникнення раптової несправності гальмівної системи автомобіля «АВІА-211 F» державний номер НОМЕР_1 , в якому знаходився Позивач, стався нещасний випадок, а саме: дорожньо-транспортна пригода (зіткнення «АВІА-211 F» державний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Вольксваген LT-28» державний номер НОМЕР_2 ).

В результаті нещасного випадку, Позивач отримав травму правої ноги, а саме: відкритий уламчастий злом правої велико-берцової кістки у нижній третині, обширна рвана рана в області правого голіно-стопного суглоба та синець на стопі. Висновком МСЕК від 07 грудня 2005 року йому первинно встановлено 70 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та другу групу інвалідності з наступним переоглядом. При неодноразових переоглядах висновком МСЕК від 20 січня 2021 року йому встановлено 30 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третю групу інвалідності з наступним переоглядом.

У зв`язку з нещасним випадком на виробництві він проходив тривалий процес лікування, вимушений був проходити стаціонарне лікування з приводу отриманих травм, проходив тривалі курси медичної реабілітації відчуває фізичні страждання, біль, обмежену рухливість. Внаслідок постійних больових відчуттів, особливо у нічний час, порушується його сон, що призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, напруженого стану, стані роздратованості, неможливості швидкого пересування, що завдає йому великих моральних страждань.

Виходячи із глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 180 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави - судовий збір в розмірі 1 000,00 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що предметом позовних вимог є нещасний випадок котрий стався з позивачем під час відрядження відповідно наказу № 46 від 18.05.2005 року. Особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці є водій ОСОБА_2 , який при виникненні небезпеки для руху, не прийняв заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди чим порушив вимоги ст..14 ЗУ «Про охорону праці», п.12-3 «Правил дорожнього руху», п.1.6 «Інструкції з охорони праці для водія автомобіля 3,2,1 класа».

Таким чином, відповідачем будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, позивач не вчиняв, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно завищеним, таким, що не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Судом встановлено та вбачається з копії трудової книжки, що у період з 18.06.1999 року по 01.12.2001 року позивач працював на посаді вантажником-експедитором в відділі забезпечення матеріальними ресурсами ПрАТ «СУХА БАЛКА», з 01.12.2001 року по 14.12.2005 року позивач працював на посаді вантажника. 14.12.2005 року позивача звільнено за стоном здоров`я, що перешкоджає роботі на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с.10-12)

Відповідно до Акту № 11 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 25 серпня 2005 року форми Н-1 зазначено обставини за яких стався нещасний випадок 18.08.2005 року. позивач ОСОБА_1 перебував у відряджені у місті Харків на службовому автомобілі АВІА-211 F» державний номер НОМЕР_1 в якому раптово виникла несправність гальмової системи, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивач отримав відкритий уламчастий злом правої велико-берцової кістки у нижньої третини. Обширна рвана рана в області правого голіно-стопного суглоба. Синець на стопі.( а.с. 17-18).

В п.7 даного Акту причиною нещасного випадку є незадовільний стан транспортних засобів.

Згідно п. 10 Акту про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, особами, які винні в настанні нещасного випадку є водій ОСОБА_2 який порушив вимоги ст.. 14 ЗУ «Про охорони праці», п. 12.3 Правил дорожнього руху» (а.с. 13-16).

За результатами проведеного компетентноюкомісією розслідуваннянещасного випадку,що стався18.08.2005року о16:30годині,при дорожньо-транспортнійпригоді,було прийняторішення визнати нещасний випадок, який ставсяз вантажником ОСОБА_1 таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с. 19)

Відповідно до висновку МСЕК від 07.12.2005року впершепозивачу буловизначено ступіньвтрати професійноїпрацездатності 70%внаслідок трудовогокаліцтва тавстановлено другугрупу інвалідності (а.с. 23).

При повторному переогляді висновком МСЕК від 24.01.2007 року та 12.12.2007 року позивачу підтверджено встановлений відсоток втрати працездатності 70% та другу групу інвалідності.

При неодноразових переоглядах, висновками МСЕК від 04.03.2009 року, від 03.02.2010 року, від 25.01.2011 року, від 11.02.2012 року, від 09.01.2013 року, від 08.01.2014 року, від 21.01.2015 року, від 16.12.2015 року, від 11.01.2016 року, від 30.01.2019 року позивачу визначено 40% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третю групу інвалідності з наступним переоглядом ( а.с. 24-28).

За результатами огляду висновком МСЕК 20.01.2021 року ОСОБА_1 визначено 30 % втрати професійної працездатності з 01 січня 2021 року по 01 вересня 2021 року та другу групу інвалідності (відповідає третій групі по трудовому каліцтву) з наступним переоглядом 01.08.2021 року (а.с. 29).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що, травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язана з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбаченіст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди., у зв`язку із чим поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану ушкодженням здоров`я на ПрАТ "Суха Балка".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно з акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 25 серпня 2005 року позивач ОСОБА_1 перебував у відряджені у місті Харків на службовому автомобілі АВІА-211 F» державний номер НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «Суха Балка», в якому раптово виникла несправність гальмової системи, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода. Особами, які винні в настанні нещасного випадку є водій ОСОБА_2 який порушив вимоги ст.. 14 ЗУ «Про охорони праці», п. 12.3 Правил дорожнього руху» (а.с. 13-16).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення безпечних умов праці.

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманою травмою встановлений та доведений матеріалами справи. Позивач від отриманої травми переніс фізичний біль, стаціонарне лікування з приводу отриманих травм, проходив тривалі курси медичної реабілітації відчуває фізичні страждання, біль, обмежену рухливість. Внаслідок постійних больових відчуттів, особливо у нічний час, порушується його сон, що призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, напруженого стану, стані роздратованості, неможливості швидкого пересування, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що трудове каліцтво обмежує життєву активність. Звільнений з підприємства через отриману виробничу травму, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди,колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, взяв до уваги пояснення та відзив відповідача на позовну заяву.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості.

Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 70 % та встановлення ІІ групи інвалідності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці є водій ОСОБА_2 , який порушив вимоги ст..14 ЗУ «Про охорону праці», п.12-3 «Правил дорожнього руху», п.1.6 «Інструкції з охорони праці для водія автомобіля 3,2,1 класа», не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: