ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3890/20 пров. № А/857/14872/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання:Ільченко А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Рівненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року (суддя Борискін С.А., ухвалене в м. Рівне о 12:01, повний текст складено 29.06.2021 ) у справі №460/3890/20 за адміністративним позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект", ОСОБА_5 про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Рівненської міської ради, в якому просив визнати протиправним та нечинним рішення Рівненської міської ради від 27.02.2020 за №7262 "Про затвердження містобудівної документації "Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 ".

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 об`єднано в одне провадження адміністративну справу №460/3890/20 за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури до Рівненської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та Приватне акціонерне товариство "Рівнеінвестпроект", про визнання протиправним та нечинним рішення від 27.02.2020 №7262, та адміністративну справу №460/5844/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до Рівненської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 27.02.2020 №7262. Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер №460/3890/20.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №460/6195/20 адміністративну справу №460/6195/20 за позовом ОСОБА_7 до Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішенняприйнято до провадження. Клопотання ОСОБА_7 від 25.01.2021 про об`єднання справв одне провадження задоволено. Об`єднано у одне провадження адміністративну справу №460/6195/20 за позовом ОСОБА_7 до Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та адміністративну справу №460/3890/20 за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Рівненської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення та присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер 460/3890/20.

21.05.2021, позивач ОСОБА_6 подав клопотання про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 прийнято відмову від позову ОСОБА_6 у справі №460/3890/20, закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_6 до Рівненської міської ради, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Приватне акціонерне товариство "Рівнеінвестпроект", ОСОБА_5 про визнання протиправним та нечинним рішення Рівненської міської ради від 27.02.2020 за №7262 "Про затвердження містобудівної документації "Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 ".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури зазначив, що оскаржуване рішення суперечить вимогам Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування", Порядку розроблення містобудівної документації та ДБН Б1.1.-14:2012 Склад та зміст детального плану території (далі - ДБН Б1.1.-14:2012), зокрема, у зв`язку із тим, що зіставленням графічних і текстових матеріалів Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га з матеріалами Генерального плану міста Рівне, Плану зонування території міста Рівне встановлено численні суперечності та невідповідності зазначеної містобудівної документації. Прийняття спірного рішення всупереч вимогам містобудівного законодавства свідчить про порушення інтересів держави, оскільки саме держава здійснює регулювання у сфері містобудування. При цьому, у даному випадку місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і внаслідок порушення інтересів місцевої територіальної громади порушуються також інтереси держави. Вказує, що в супереч ч.1 та 4 ст.12 Закону України "Про основи містобудування", не зважаючи на наявність затвердженого плану зонування території міста Рівного, детальний план території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га було розглянуто і затверджено не виконавчим органом Рівненської міської ради, а безпосередньо Рівненською міською радою. Наголошує на тому, що територія, яка детальним планом передбачається під будівництво багатоповерхових житлових будинків, не передбачена для цих цілей Генеральним планом м.Рівне та позначена як рекреаційна та садибна територія. Відповідно до графічних матеріалів Плану зонування території міста Рівне спірна територія правого берега Басівкутського водосховища (озера) частково відноситься до зони Р-2 зона природних ландшафтів, а частково до зони Ж-1 зона садибних та блокованих житлових будинків. Разом з тим, графічні матеріали спірного детального плану передбачають розташування на зазначеній території багатоквартирну забудову. Текстові матеріали детального плану території передбачають будівництво багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів до 12 (крім Ж-1, також Ж-2, Ж-3, Ж-4), в той час як Планом зонування території спірна ділянка землі передбачає тільки садибну забудову (Ж-1). Детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, а відповідно детальний план не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж те, що передбачене у генеральному плані, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.08.2018 у справі №815/3880/14. Вказує, що графічні матеріали Детального плану території передбачають будівництво двох каналізаційно-насосних станцій в 50-метровій прибережній захисній смузі (далі- ПЗС) озера та ближче ніж 50 метрів від урізу води, що суперечить статтям 88, 89 Водного кодексу України та статтям 60, 61 Земельного кодексу України. Також зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням статей 17, 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.4.1, 4.5 ДБН Б1.1.-15:2012, положень статей 88, 89 Водного кодексу України, статей 60, 61 Земельного кодексу України, оскільки прийняте не уповноваженим органом та без попереднього внесення змін до генерального плану м.Рівне, адже рішення про затвердження детального плану території прийняте Рівненською міською радою, а не виконавчим комітетом Рівненської міської ради.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що Рівненською міською радою не здійснювалось аналізу регуляторного впливу містобудівної документації детального плану території 80 га, за відсутності чого прийняття відповідного регуляторного акта є незаконним. Наголошують на тому, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам генерального плану та плану зонування території, в той час як первинним елементом містобудівної документації є генеральний план населеного пункту, на підставі якого мають бути розроблені і затверджені плани зонування територій і детальні плани території. Оновлення і внесення змін до детального плану території має відбуватися з дотриманням процедури та за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території. В даному ж випадку, на думку позивачів, детальний план території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 , що затверджений рішенням Рівненської міської ради від 27.02.2020 №7262, не відповідає генеральному плану населеного пункту м. Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 № 1421 та Плану зонування території міста Рівного в новій редакції, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 № 1421 зі змінами та доповненнями, а відтак оскаржуване рішення Рівненської міської ради суперечить законодавству. Наголошують, що графічні матеріали детального плану території, затвердженого оспорюваним рішенням, передбачають будівництво двох каналізаційно-насосних станцій в 50-метрові прибережній захисній смузі озера та ближче ніж 50 метрів від урізу води і будівництво багатоквартирних будинків в межах ПЗС, що не відповідає ст.61 Земельного кодексу України. Стверджують про порушення порядку прийняття рішення, зокрема, не оприлюднення відповідачем рішення щодо розроблення проекту ДПТ з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, а також в порушення пункту 5 Порядку №555 не повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті з вказівкою на всю інформацію, передбачену вимогами законодавства; порушення процедури проведення громадського обговорення, громадських слухань. Зазначають про наявність конфлікту інтересів у депутата Рівненської міської ради ОСОБА_8 , який відповідно до ст.35 Закону України "Про запобігання корупції" (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) не мав права брати участь у голосуванні під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки мав конфлікт інтересів, адже виступав інвестором створення і реалізації проектної документації - детального плану території правого берега Басівкутського водосховища орієнтовною площею 80 га. У зв`язку із тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем за наявності конфлікту інтересів у члена колегіального органу, то відповідно до ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" це є достатньою і самостійною підставою для його скасування. Також звернено увагу на те, що позивачі у межах цієї справи є депутатами Рівненської міської ради та членами територіальної громади міста Рівне, а відтак, вважають, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на їхні законні інтереси та права, як членів територіальної громади м. Рівне та депутатів Рівненської міської ради.

Крім цього зазначають, що будь-які рішення, які безпосередньо стосуються території, що входить в межі виборчого округу таких депутатів безпосередньо зачіпає їхні охоронювані законом інтереси, як депутатів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та нечинним рішення Рівненської міської ради від 27.02.2020 №7262 "Про затвердження містобудівної документації "Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м.Рівне".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржили Рівненська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект" подавши до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги, в яких покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказують на неповне з`ясування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення та просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рівненська міська рада в обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги покликається на те, що детальним планом було передбачено уточнення положень генерального плану та розділення зон житлової індивідуальної та багатоквартирної забудови, та уточнення параметрів такої забудови, що не суперечить рішенням про затвердження Генерального плану міста Рівне. При прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано процедуру прийняття, оприлюднення та доведення до відома проекту "Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м.Рівне", а також інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення містобудівної документації належним чином та у встановлені строки оприлюднено в газетах "ОГО" №41 (1722) від 10.10.2019, "7 днів" №41 (1344) від 10.10.2019, а також на сайті управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради. Пропозиції від громадськості з приводу розроблення детального плану території зафіксовані в протоколі громадських слухань від 11.11.2019, які в свою чергу відповідно до листа управління містобудування та архітектури від 30.07.2019 №01-22/299,2 були надіслані розробнику - ТзОВ «Рівнеінвестпроект» з проханням врахувати пропозиції, які надійшли від фізичних та юридичних осіб при розроблені детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне. Також, вказує на відсутність конфлікту інтересів в депутата Рівненської міської ради (Годи М.А.) на час прийняття спірного рішення, виходячи з законодавчого визначення понять потенційний та реальний конфлікт інтересів. В підсумку зазначає, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення. Однак в даному випадку, позивач не навів аргументів, які підтверджували порушення відповідачем інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), а орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави чи територіальної громади, не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження, а також чи є громадяни, які за віком чи станом здоров`я самі не можуть здійснити захист свої прав або інтересів, і чи опинилися такі громадяни у певному винятковому загрозливому для їхніх інтересів становищі, яке спонукає прокурора виступити на їхній захист шляхом звернення з позовом до адміністративного суду. Таким чином, позивач не обґрунтував у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не зазначив орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також не навів обґрунтувань про існування реального негативного впливу на конкретні права чи інтереси територіальної громади від прийняття спірного рішення.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект" зводяться до відсутності підстав для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави, оскільки останній не лише не зазначає жодної конкретної особи, чиї інтереси порушуються спірним рішенням, а й не наводить жодного аргументу власної присутності у вказаному спорі. Крім цього, зазначає про відсутність підстав для звернення до суду позивачів - депутатів Рівненської міської ради нинішнього скликання та минулого скликання. Так, позов має пред`являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані (ст. 4 ЦПК України) та лише до належного відповідача - особи, яка повинна відповідати за позовом. Депутати міських рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом. В даному випадку, жоден із позивачів не проживає на території, рішення щодо якої вони оскаржують, а, відтак, в будь-який спосіб зачіпати їх інтереси як фізичних осіб спірне рішення не може. Оскаржувати ж спірне рішення як представники громади позивачі могли б лише у встановлений законом спосіб, а саме: шляхом представництва. Відносно запроектованого розміщення каналізаційно-насосних станцій в прибережно-захисній смузі озера вказано на те, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. На момент розроблення детального плану території на території міста Рівне встановлено прибережно-захисну смугу згідно проекту землеустрою, розробленого Рівненським філіалом Інституту землеустрою в 2000 році та затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.04.2000р. №54. Згідно графічних матеріалів виносу в натуру меж прибережно-захисних смуг (ПЗС), проектні споруди в ці межі не потрапляють. Також, покликається на те, що зонінг розробляється на основі генерального плану населеного пункту та з урахуванням детальних планів територій (п 4 ДБН Б. 1.1-22:2017 "загальні положення"), що в свою чергу встановлює чітку ієрархічну структуру містопланувальних документів, у якій зонінг враховує рішення ДПТ, а не навпаки. Жодної норми чи пункту закону, які б зобов`язували розробника детальним планом повторити генеральний план або які б зобов`язали відтворити детальним планом план зонування позивачем наведено не було. Покликається на відсутність конфлікту інтересів в депутата Рівненської міської ради (Годи М.А.). Апелянт зазначає, що наявний у матеріалах справи Договір інвестування від 30.03.2019 №10.2305.19, згідно з яким Замовник ОСОБА_8 доручив Виконавцю ПрАТ «Рівнеінвестпроект» розробку проекту «Детальний план території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 , прямо чи опосередковано не свідчить та не доводить наявність будь-якого майнового чи немайнового інтересу у ОСОБА_8 при інвестуванні ДПТ. Закон не обмежує депутатів місцевих рад у праві бути інвесторами чи благодійниками будь-яких проектів. При цьому, фактів наявності земельних ділянок, майнових копмлексів на праві приватної власності ОСОБА_8 в межах території, щодо якої розроблено та затверджено на сесії ДПТ, судом не здобуто, а позивачами не надано. Крім цього, звернено увагу на те, що за наслідками ознайомлення із проектом ДПТ суб`єкти владних повноважень погодили проект із застереженнями (копії листів Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області від 14.11.2019 №04-17/01-11/4794-19 та від 17.12.2019 №04-17/01-11/5212-19, Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації від 08.11.2019 №3245 04/1.3-01/19, Управління патрульної поліції в Рівненській області від 07.12.2019 №33583/41/30/01-2019, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області від 07.11.2019 №04-6407/24) Оскільки, усі недоліки, вказані у листах, було усунуто до затвердження рішення, тому, вважає, що не витримує жодної критики висновок суду першої інстанції , що «надання погодження не можна розглядати як безумовне погодження». Щодо наявності об`єкта культурної спадщини на території затвердженого ДПТ вказує, що п. 4 Розділу II «Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 №2245-IV передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення. Відтак, законодавець передбачив можливість вважати пам`ятками не усі підряд об`єкти, а об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР. А таких списків ні управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації, ні прокурор, ні депутати суду під час розгляду справи не надали.

19.10.2021, правонаступником Приватного акціонерного товариства "Рівнеінвестпроект" - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект" заявлено клопотання про заміну сторони (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект".

Враховуючи те, що правонаступником Приватного акціонерного товариства "Рівнеінвестпроект" є Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект", суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, у відповідності до статті 52 КАС України, допустити заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі на правонаступника - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект".

22.10.2021, позивач ОСОБА_7 подала клопотання про відмову від позову у зв`язку із його безпідставністю та неактуальністю.

27.10.2021, представник ОСОБА_3 - адвокат Перепечай К.В. подала клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021, прийнято відмову ОСОБА_7 від її позову до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект", ОСОБА_5 про визнання протиправним та нечинним рішення та провадження в цій частині закрито.

Позивачами ( ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) подано відзиви на апеляційні скарги Рівненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект", та з наведених у них підстав апеляційні скарги просять залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №460/3890/20 залишити без змін.

Поряд з цим зазначають, що відповідно до ч. 3 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити її оприлюднення та вільний доступ до неї. З Акту приймання-передачі документації та накладної вбачається, що вона була передана ПрАТ «Рівнеінвестпроект» для відповідача лише 26.02.2020, що свідчить про обґрунтованість доводів позивачів у цій справі в частині порушення правил оприлюднення рішення, адже фактично оскаржуване рішення в повному змісті, включаючи графічні матеріали та пояснювальну записку до ДПТ в редакції, яка розглядалася постійними комісіями Рівненської міської ради та на пленарному засіданні ради оприлюднено належним чином не було. Також, у відповідності до ст.35 Закону України «Про запобігання корупції» депутат ОСОБА_8 не повинен був приймати участь у голосуванні та розгляді оскаржуваного рішення, адже його особисті стосунки з автором ДПТ однозначно свідчать про наявність приватного інтересу. Підставність звернення до суду з позовом прокурора, в даному випадку підтверджується тим, що оскаржуване рішення не тільки зачіпає інтереси великого числа громадян, але також зачіпає і інтереси держави на дотримання встановлених правил містобудування, забезпечення сталого розвитку населених пунктів, уникнення соціальної напруги населення.

Крім цього зазначають, що в своїх позовних заявах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 обґрунтовували наявність порушених власних прав та інтересів як депутатів міської ради, в тому числі під час розроблення, розгляду та прийняття оскаржуваного рішення Рівненської міської ради. Відтак вважають, що будь-яке підтвердження представництва інтересів виборців/територіальної громади не вимагається.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та його представник адвокат Лавренчук Т.В. вимоги апеляційних скарг заперечили, надали пояснення аналогічні викладеним в їхніх позовних заявах та відзивах на апеляційні скарги, просили такі відхилити.

Прокурор Мельничук Ю.І. в судовому засіданні зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Представники відповідача та третіх осіб (Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект") в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали, просили оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ( ОСОБА_5 ), будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи своєї явки чи уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їхніх представників, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги в межах наведених доводів, відзиви, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.12.2003 Рівненською міською радою прийнято рішення №569 «Про затвердження генерального плану міста Рівного», яким затверджено генеральний план міста Рівне.

Рішенням №1421 від 22.12.2011 «Про затвердження Плану зонування території міста Рівного в новій редакції» затверджено План зонування території міста Рівного.

18.10.2018 рішенням Рівненської міської ради №5129 «Про надання дозволу на розроблення детального плану території» Управлінню містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник ДПТ) надано дозвіл на розроблення детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 відповідно до містобудівної документації, генерального плану та плану зонування міста.

27.02.2020 рішенням Рівненської міської ради за № 7262 «Про затвердження містобудівної документації - «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 », затверджено Детальний план території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням Рівненської міської ради від 27.02.2020 за №7262 "Про затвердження містобудівної документації "Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 " та вважаючи його протиправним, позивачі звернулись в суд з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зробив висновок, що у даному випадку, відповідач порушив визначений законом порядок планування і забудови територій, оскільки прийняв рішення від 27.02.2020 за №7262 про затвердження містобудівної документації «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 » з суттєвим порушенням чинного законодавства, принципів містобудівної діяльності, а також інтересів територіальної громади міста Рівного. Крім того, таке рішення відповідача створює ризики втрати територіальною громадою міста Рівного рекреаційної території. Отже, рішення Рівненської міської ради від 27.02.2020 №7262 "Про затвердження містобудівної документації "Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 " є протиправним та нечинним.

Звернута увага на те, що депутат ОСОБА_8 приймав участь у голосуванні за оскаржуване рішення, при цьому він як фізична особа здійснював фінансування в розмірі 50000,00 грн. вартості проектних робіт по розробці проекту "Детальний план території (ДПТ) правого берега Басівкутського водосховища (озера) площею 80га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 відповідно до містобудівної документації, генерального плану та плану зонування міста", являвся замовником проектно-вишукувальних робіт з виконання топографо-геодезичного знімання земельних ділянок в АДРЕСА_2 (орієнтовна площа земельних ділянок 50га) по договору на розроблення топографічного знімання №190116-2 від 25.02.2019, укладеного ним з ПП "Есперт-Рівне-Земля" та оплачував такі роботи в сумі 19250,00 грн, а також входив до складу депутатської комісії з вивчення питань комплексної забудови та розвитку території правого берега Басівкутського водосховища (озера), створеної рішенням Рівненської міської ради від 30.08.2018 №4767. У зв`язку з чим, наявні підстави, визначених ч.1 ст.67 Закону України "Про запобігання корупції", для скасування оскаржуваного рішення як такого, що прийняте з порушенням вимог цього Закону.

Також, зазначено, що позивачі ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на момент прийняття оскаржуваного рішення та розроблення Детального плану території були депутатами Рівненської міської ради, відтак їхня діяльність в статусі депутатів Рівненської міської ради безпосередньо пов`язувала їх життєві та соціальні інтереси, а також встановлені законом обов`язки з містом Рівне, що свідчить про наявність у них і таких підстав для звернення до суду з позовом, що розглядається у даній справі. Також, такі позивачі у цьому конкретному випадку звернулися за захистом своїх законних інтересів, пов`язаних із участю в здійсненні місцевого самоврядування. Цей інтерес позивачів полягає у бажанні захистити рекреаційну зону правого берега Басівкутського водосховища (озера) та недопустити її зменшення за рахунок розміщення у ній багатоквартирних житлових забудов, розміщення яких може призвести до негативних наслідків по відношенню до стану Басівкутського водосховища (озера), а отже, на захист цієї території від оскаржуваного рішення відповідача.

Відносно підстав на звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави у даній справі, вказано на те, що Законодавством України не визначено органу, який має вживати заходи реагування на незаконні рішення органів місцевого самоврядування. Разом з тим, приймаючи до уваги, що у позовній заяві оскаржується рішення Рівненської міської ради, вказаний орган місцевого самоврядування виступає у справі в якості відповідача, то прокурор самостійно виступає в якості позивача, відповідно до ч.5 ст. 53 КАС України.

Колегія суддів з приводу такого висновку суду першої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторний акт це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проєктів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проєктів регуляторних актів;

подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проєктів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проєктів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожен проєкт регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проєкту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проєкту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, установлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проєкту регуляторного акта.

Проєкт регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проєкту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, установлюється розробником проєкту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проєкту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проєкту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проєкту. За результатами цього розгляду розробник проєкту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно з частинами четвертою-сьомою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніше як за сім днів до судового розгляду.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, уважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов`язок опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений, зокрема, з урахуванням правил указів Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97, «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетні «Офіційний вісник України» від 13 грудня 1996 року № 1207/96.

Своєчасна публікація оголошення про оскарження нормативно-правового акта зумовлює презумпцію належного повідомлення про судовий розгляд справи всіх заінтересованих осіб.

Після набрання законної сили рішенням суду про визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним резолютивна частина такого судового рішення підлягає невідкладному опублікуванню у виданні, у якому його було офіційно оприлюднено. У такий спосіб унеможливлюється подальша дія оскарженого нормативно-правового акта та порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, на яких поширюються вимоги цього акта.

Отже, для оскарження нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування передбачена інша процедура, ніж та, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії.

Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів щодо оскарження нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта, та є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 369/7296/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 405/6347/15-а, від 04 березня 2020 року у справі № 450/1236/17, від 26 березня 2021 року у справі №522/5362/17, від 24.09.2021 у справі № 0740/851/18.

Рівненською міською радою на виконання вимог ухвали Рівненського оружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №460/3890/20, опубліковано оголошення про оскарження рішення від 27.02.2020 за № 7262 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м.Рівне».

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон України №3038-VI) інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Згідно з статтею 8 Закону України №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до пунктів 2, 3, 7 ч.1 ст.1 Закону України №3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з статтею 17 Закону України №3038-VI та пункту 4.1 розділу 4 ДБН Б. 1.1-15:2012 "Склад та зміст генерального плану населеного пункту" (далі - ДБН Б.1.1-15:2012), затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 13.07.2012 №358, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Частиною 2 статті 18 Закону України №3038-VI визначено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Частиною 3 статті 18 Закону України №3038-VI закріплено, що зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3)відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Частиною 5 статті 18 Закону України №3038-VI встановлено, що внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

В даному випадку позивачами не доведено невідповідність детального плану території генеральному плану, оскільки має місце уточнення положень генерального плану, що відповідає ст.19 Закону України №3038-VI якою визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці (ч.1).

Частиною 4 статті 19 Закону України №3038-VI встановлено, що детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Вказаною статтею Закону визначено, що детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації та функціонального призначення території, що і було зроблено в даному випадку.

Поряд з цим, просторова-планувальна організація територій (глава 5 ДБН В22.12.:2019) визначає, що у процесі містобудівного проектування території на місцевому рівні визначаються території: сельбищна, виробнича, рекреаційна та ландшафтна, у межах яких окремі земельні ділянки мають бути планувально об`єднані у функціональні зони. Тобто у детальному плані визначено планувальну організацію території, що являється нічим іншим, як уточненням положень генерального плану.

Законодавство не тільки не забороняє при розробці детального плану території визначати функціональні зони, а й зобов`язує це робити, що узгоджується з ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції чинній на момент розроблення та затвердження детального плану територій.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 абзац перший наведеної вище статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» викладено у наступній редакції: «Детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України»,

Тобто законодавець унормував питання і однозначно визначив, що інше функціональне призначення, ніж те що встановлено у генеральному плані не можна встановлювати Детальними планами території тільки з дати набуття чинності цього Закону, а саме з 24.07.2021.

Також, слід зазначити, що враховуючи вищезазначені ознаки, які притаманні нормативно правовому акту та аналізуючи статті 1 та 19 Закону України №3038-VI, колегія вважає вірними твердження відповідача, що зміст регулювання у детальному плані території спрямований на об`єкт, яким є територія, а не на суб`єктів господарської діяльності чи правовідносини у сфері господарської діяльності, а детальний план території як містобудівна документація не передбачає унормування або вдосконалення правового регулювання у сфері господарської діяльності або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення нових правил здійснення тієї чи іншої господарської діяльності, відтак безпідставними є доводи позивачів в частині недотримання процедури затвердження регуляторного акта, з огляду на те, що оскаржуване рішення у цій справі не відноситься до регуляторних актів.

Позивачами не спростовано належними доказами порушення процедури прийняття Рівненською міською радою нормативно-правового акта - рішення від 27.02.2020 №7262 «Про затвердження містобудівної документації - «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне», зважаючи на наступні обставини.

Як уже зазначалось, 18 жовтня 2018 року Рівненською міською радою було прийняте рішення № 5129 "Про надання дозволу на розроблення детального плану території», пунктом 1 якого Управлінню містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради надано дозвіл на розроблення детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м.Рівне, яке було оприлюднено на сайті Рівненської міської ради, а також газеті «7 днів» №23 (1326) від 6 червня 2019 року.

Проект «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтованою площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне», а також інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення містобудівної документації оприлюднено в газетах «ОГО» № 41 (1722) від 10 жовтня 2019 року, «7 днів» № 41 (1344) від 10 жовтня 2019 року, а також на сайті управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Пропозиції від громадськості з приводу розроблення детального плану території зафіксовані в протоколі громадських слухань від 11.11.2019, які в свою чергу відповідно до листа управління містобудування та архітектури від 30.07.2019 №01-22/2992 були надіслані розробнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівнеінвестпроект» з проханням врахувати пропозиції, які надійшли від фізичних та юридичних осіб при розроблені детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола в м. Рівне.

Також, громадські слухання проведено відповідно до Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, а отримані пропозиції опрацьовано. При цьому твердження позивачів про необхідність створення погоджувальної комісії через наявність таких пропозиції не відповідає положенням п.11 Порядку, адже така комісія створюється лише у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання. Тобто, якщо рішення може бути прийнято розробником і замовником самостійно погоджувальна комісія не створюється. Крім того, жодних пропозицій або вимог створити погоджувальну комісію жоден із присутніх власників земельних ділянок не заявляв. Так само опрацьовано і пропозиції отримані від Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій, Департаменту патрульної поліції, Департаменту екології та природних ресурсів, Головного управління держпродспоживслужби, оскільки опрацювання усіх пропозицій є невід`ємною частиною роботи зі створення детального плану та не погребує створення спеціальних комісій.

Більше того, питання розроблення та розгляду містобудівної документації було предметом вивчення та дослідження спеціально утвореною тимчасовою депутатською комісією з вивчення питань комплексної забудови та розвитку території правого берега Басівкутського водосховища (озера), а також архітектурно-містобудівною радою при управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, які рекомендували Рівненській міській раді прийняти рішення про затвердження детального плану території.

Відповідно п. 28.2. ст. 28 Регламенту Рівненської міської ради сьомого скликання, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 23.05.2016 №786 (зі змінами) проект рішення після його реєстрації та оприлюднення проходить візування в голови однією чи кількох профільних постійних комісій.

Проект рішення Рівненської міської ради «Про затвердження містобудівної документації - детальний план території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на вулиці В`ячеслава Чорновола у м. Рівне» опубліковано на сайті міської ради 28.11.2019 та відповідно зареєстровано в організаційному відділі апараті ради та виконавчого комітеті.

Положенням про постійні комісії Рівненської міської ради 7 скликання, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 25.04.2019 № 5895 передбачено, що питання детальних планів території відноситься до компетенції:

- постійної комісії з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю (підпункт 15 пункту 4.2. Розділу 4);

- постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування (підпункт 9 пункту 4.6. Розділу 4).

Згідно п. 27.14. ст. 27 Регламенту суб`єкт подання рішення на зворотному боці останньої сторінки проекту рішення зазначає профільну постійну комісію та інші постійні комісії, до спрямованості яких належить попередній розгляд зазначеного проекту рішення.

Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, як суб`єкт подання, на зворотному боці останньої сторінки проекту рішення зазначило дві вищевказані профільні постійні комісії.

Тому, проект рішення 15.01.2020 розглянуто постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування, а 20.02.2020 - постійною комісією з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю.

З наявних у матеріалах справи протоколів вбачається, що проект рішення Рівненської міської ради «Про затвердження Детального плану території» підтриманий на засіданні постійної комісій з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування та рекомендований постійною комісією з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю на розгляд сесії, тобто розглянутий обома профільними комісіями.

Таким чином, проект рішення був розглянутий відповідними постійними комісіями та міг бути внесений до порядку денного сесії міської ради.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не знаходить порушень Регламенту та Положення про постійні комісії Рівненської міської ради.

Щодо постійної комісії з питань міського господарства, яка 26.02.2020 (перед днем до сесії) відклала проект рішення для додаткового вивчення (з виїздом на місце), то необхідно взяти до уваги, що проект рішення опубліковано на сайті міської ради 28.11.2019. Крім того, 18.02.2020 в рамках «Дня депутата» проект рішення детально обговорювався з депутатами та мешканцям ОСОБА_10 . Тому в постійної комісії було достатньо часу для розгляду вищевказаного проекту рішення. Крім того, до компетенції постійної комісія з питань міського господарства не належить попередній розгляд зазначеного проекту рішення, оскільки така не являється профільною, а питання детальних планів території відноситься до компетенції постійних комісій з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування та з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю, про що зазначено в рішенні №5129 від 18.10.2018 «Про надання дозволу на розроблення детального плану території».

Отже, наявність питань не вирішених Комісією з питань міського господарства не може вважатися порушенням Регламенту та Положення про постійні комісії Рівненської міської ради і слугувати підставою скасування оскаржуваного рішення через порушення процедури його прийняття.

Неможливість депутатів ознайомитись з проектними матеріалами, також не підтверджено жодними доказами, зокрема з витягу з протоколу першого пленарного засідання 40 сесії Рівненської міської ради від 27 лютого 2020 року не вбачається, що будь-хто з депутатів вказував про неможливість ознайомились чи зазначав про перешкоди в ознайомленні з таким матеріалом, навпаки з огляду на витяг вбачається активне обговорення проекту, в тому числі з посиланням на графічні матеріали.

Необхідно також, вказати на відсутність порушення щодо участі в розробці проекту містобудівної документації ОСОБА_5 , який не мав відповідного сертифікату.

Так, відповідно до статтей 1, 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» з-поміж іншого об`єктами архітектурної діяльності (об`єкти архітектури) є території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів. Проект об`єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов`язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

В даному випадку відповідний сертифікат, має ОСОБА_11 , під керівництвом якого і працював ОСОБА_5 .

Відносно запроектованого розміщення каналізаційно-насосних станцій в прибережно-захисній смузі озера, необхідно вказати наступне.

Стаття 88 Водного кодексу України визначає, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

На момент розроблення ДПТ на території міста Рівне встановлено прибережно-захисну смугу згідно проекту землеустрою, розробленого Рівненським філіалом Інституту землеустрою в 2000 році та затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.04.2000р. №54.

Згідно графічних матеріалів виносу в натуру меж прибережно- захисних смуг (ПЗС), проектні споруди в ці межі не потрапляють.

Таким чином, твердження позивача щодо запроектованого розміщення каналізаційно-насосних станцій в прибережно-захисній смузі озера є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо наявності об`єкта культурної спадщини на території затвердженого ДПТ, слід вказати наступне.

Пунктом 4 Розділу II «Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 №2245-IV передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до ст. 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Украінської РСР.

Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) народних депутатів.

Тобто, законодавець передбачив можливість вважати пам`ятками не усі підряд об`єкти, а лише ті, які включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР.

Однак, жодних доказів включення об`єкта культурної спадщини на території затвердженого ДПТ до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення сторонами не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що порушень при розробці детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 розробником не допущено, як і відсутні порушення при його затвердженні.

Крім цього, слід зазначити, що заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури не може бути належним позивачем в силу ст.23 Закону України «Про прокуратуру», яка хоч і надає прокурору право представництва громадян та держави, але виключно у певних випадках, якщо особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист, а також у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, частина 4 зазначеної статті зобов`язує прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16- ц.

Отже, в даному випадку прокурором не доведено нездійснення чи неналежного здійснення відповідним органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Колегія суддів проаналізувала нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, та вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 810/2509/17 та від 25 червня 2021 року у справі №420/26/20.

Незважаючи на вказане, прокурор подав позов та приймав участь в судових засіданнях не зазначаючи жодних конкретних осіб чи суб`єктів владних повноважень чиї інтереси він захищає, а також не повідомив жодну особу (фізичну чи юридичну) про своє майбутнє звернення з позовом.

Що стосується інших позивачів - депутатів та громадян України - жителів міста Рівне ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , слід вказати, що зазначені особи, як депутати в інтересах мешканців міста діяти в судових органах не уповноважені, зважаючи на наступне.

Правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до зазначених положень законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Отже, депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/413/18.

Поряд з цим, права та інтереси вищезазначених позивачів, як громадян України - мешканців міста Рівне, спірне рішення Рівненської міської ради не порушує, оскільки зазначені особи не проживають на території на яку розроблявся детальний план території. Твердження, що затверджений детальний план якимось чином обмежить доступ вказаних осіб до території навколо озера носить суб`єктивний характер, ґрунтується на припущеннях та не відповідає дослідженим в судовому засіданні матеріалам справи.

Щодо наявності конфлікту інтересів в ОСОБА_8 , який виступив інвестором проекту та, будучи депутатом Рівненської міської ради, брав участь у прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що такі ґрунтується виключно на припущеннях позивачів, зважаючи на наступні обставини.

Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має, зокрема, такі права:

5-1) отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону;

5-3) вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів;

11-2) складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 6 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.

Згідно з ч.1 ст. 13-1 Закону України «Про запобігання корупції» з метою організації та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції, передбачених цим Законом, утворюються (визначаються) уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції.

Уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції утворюються (визначаються), зокрема, в апаратах Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських рад, Севастопольської міської ради, секретаріаті Київської міської ради.

Відповідно до ч.6 ст. 13-1 Закону України «Про запобігання корупції», основними завданнями уповноважених підрозділів (уповноваженої особи), зокрема, є здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформування керівника відповідного органу та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання.

Як встановлено під час розгляду справи, жодних відповідних звернень до Національного агенства з питань запобігання корупції чи до будь-яких інших уповноважених органів від позивачів з цього приводу не надходило. Так само, окрім припущень позивачі не навели жодних фактів потенційного чи реального конфлікту інтересів.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Рівненської міської ради від 27.02.2020 за №7262 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території правого берега Басівкутського водосховища (озера) орієнтовною площею 80 га у комплексі із внесенням змін до діючого детального плану території на АДРЕСА_1 » законне та прийняте з дотриманням передбаченої законодавством процедури його прийняття, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Рівненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект" задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №460/3890/20 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестпроект", ОСОБА_5 про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюєтеся) з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 06.12.2021