Зважаючи на поняття реального конфлікту інтересів, а також приватного інтересу, визначені у частині першій статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів має місце за наявності в сукупності наступних обставин, що є предметом доказу за справою про адміністративне правопорушення, а саме:

-наявність приватного інтересу:

-наявність службових чи представницьких повноважень;

-наявність суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями;

-наявність впливу вищезазначеної суперечності на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Тобто, реальний конфлікт інтересів має відбутися лише тоді, коли особа, користуючись наданими службовими повноваженнями для задоволення приватного інтересу приймає рішення або вчиняє дію на користь себе або третіх осіб.

Поряд з цим законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу, як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об`єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових чи представницьких повноважень.

Зважаючи на зазначені положення Закону, ключовими ознаками реального конфлікту інтересів є наявність у особи приватного інтересу, службових повноважень та суперечності між ними, що впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішення або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання службових повноважень.

Отже, оскільки ОСОБА_1 приймає рішення про прийняття на роботу та рішення про преміювання свого сина, такі дії свідчать про наявність в них ознак реального конфлікту інтересів, враховуючи приватний інтерес та службові повноваження.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно,

Незважаючи на зазначені законодавчо встановлені вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність в нього реального конфлікту інтересів, який виник під час підписання та прийняття наказів від 31.08.2020 року № 34-К № 35-К про прийняття на роботу свого сина та прийняття наказів № 179 від 17.12.2020 року на наказу № 37 від 15.03.2021 року про преміювання свого сина, та вчинив дії щодо підписання та прийняття цих наказів.

ОСОБА_1 не визнав себе винним у вчиненні зазначеного правопорушення. Відмітив, що до цього часу жоден директор школи не надсилав повідомлення про реальний конфлікт інтересів. Керуючись вимогами п. 5 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», вважає, що його посада не входить до переліку посад, оскільки особи, зазначені в п. 1 пп. а) і в) пункту 2 частини першої ст. 3 цього закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Він не подає декларацію, і до нього не можуть застосовуватись норми Закону щодо повідомлення керівника про наявність реального конфлікту інтересів.

Крім того наголошував, що вимоги ст. 28 він виконав, протягом трьох днів, як дізнався, що в нього наявний конфлікт інтересів, тобто що є порушення, а саме 24.06.2021 року одразу повідомив безпосереднього керівника, подав необхідне повідомлення до Департаменту освіти.

Зауважив, що приймаючи сина на роботу він не мав на меті отримання доходу. Керувався виключно інтересами справи. Попросив свого сина прийти на допомогу, він погодився. В підтвердження своєї позиції, надав суду письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Прокурор в судовому засіданні підтримав протоколи. Вважає, що дії ОСОБА_1 мають ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. В підтвердження своєї позиції надав суду письмовий висновок щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Незважаючи на позицію ОСОБА_1 суд вважає, що його дії носять ознаки адміністративного правопорушення. До такого висновку суд прийшов з наступних підстав.

Зважаючи на заперечення особи своєї вини та наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, суд, в повному обсязі дослідив всі обставини та встановив, що діяння вчинене ОСОБА_1 , як суб`єктом корупційного правопорушення, містить ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, він винен у його вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

На підставі вищевикладеного та враховуючи характер вчиненого порушення, особу ОСОБА_1 , ставлення його до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст. 212-21, ст.ст. 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. на користь держави.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя М.В. Дідик