Постанова
Іменем України
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 750/14026/19
провадження № 61-15245св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Чернігівська обласна державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лопатка Володимир Миколайович, на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - ЧОДА) матеріальну шкоду у розмірі 325 615,68 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн, які були завдані неправомірними діями відповідача.
Позов обґрунтовувала тим, що вона є особою з інвалідністю 2 групи, захворювання пов`язане з впливом наслідків аварії на ЧАЕС.
30 вересня 2004 року їй було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) від 30 вересня 2004 року серії НОМЕР_1 .
21 травня 2012 року на засіданні обласної комісії зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, яким у ОСОБА_1 вилучено посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та вкладки до нього, а також направлено до всіх комунальних підприємств інформації про припинення пільг.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі № 2а/2570/2658/12 визнано неправомірними дії комісії та скасовано протокольне рішення комісії зі встановлення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи оформлене протоколом від 21 травня 2012 року №5 в частині вилучення посвідчення та вкладки ОСОБА_1
29 липня 2013 року на засіданні обласної комісії зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 7, згідно якого до протоколу від 21 травня 2012 року № 5 внесено зміни.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року у справі № 825/2765/13-а дії комісії визнані неправомірними, а протокольне рішення комісії від 29 липня 2013 року № 7 скасовано.
Не зважаючи на це обласна комісія зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи приймає щодо ОСОБА_1 аналогічне протокольне рішення оформлене протоколом від 27 вересня 2013 року № 9.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2013 року у справі № 2506/6586/2012 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Чернігівської обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії для дорослих по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що оформлене протоколом засідання комісії від 25 лютого 2012 року № 6.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 05 березня 2013 року у справі № 750/9756/13-ц визнано незаконними акти огляду ОСОБА_1 у МСЕК від 02 квітня 2012 року Сер. МСЕ-ЧНВ № 205822 та від 28 листопада 2012 року Сер. МСЕ-ЧНВ № 046906.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року були скасовані всі протокольні рішення комісії при ЧОДА та зобов`язано Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 вкладку до посвідчення позивачки, але відповідачем таке рішення належним чином та у встановлений строк виконане не було, що змусило її неодноразово звертатися з позовами для відновлення своїх порушених прав.
ОСОБА_1 вказувала, що Чернігівська обласна державна адміністрація з метою невиконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та введення державного виконавця в оману виготовила вкладку до неіснуючого посвідчення особи, яка віднесена до пункту 2 статті 9 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (потерпіла), в той час як позивачці наданий статус зазначений в пункті 4 статті 9 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (постраждала), не згідно довідки МСЕК та при цьому вкладка підписана не уповноваженою особою.
У зв`язку з тим, що вказана недійсна вкладка перешкоджала державному виконавцю виконати свої прямі обов`язки, та порушувала права ОСОБА_1 , 24 січня 2016 року вона була змушена звернутися до суду для скасування вкладки від 12 травня 2014 року № 002852.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 825/211/16 скасовано вкладку від 12 травня 2014 року № 002852.
У зв`язку з тим, що ЧОДА довгий час не видавала належно оформлену вкладку з відповідним статусом (постраждала) позивачка була змушена звернутись до суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі № 825/3032/15-а позов задоволено частково, зобов`язано ЧОДА видати ОСОБА_1 вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серії НОМЕР_2 , встановленого зразка на новий термін, згідно довідки МСЕК № 1 серія АВ № 0111387 від 02 липня 2013 року. Вказана постанова виконана у липні 2016 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі № 825/133/17 визнано незаконною бездіяльність та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради відкоригувати інформацію в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги(далі - ЄДАРП) з липня 2013 року про пільговика ОСОБА_1 , як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі вкладки від 29 липня 2013 року № 328. Вказане рішення було виконане Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради 19 червня 2017 року.
Згідно інформації в ЄДАРП ОСОБА_1 з 2004 року по теперішній час перебуває на обліку, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Позивачка посилалась на статтю 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, надаються основні гарантовані державою компенсації та пільги, однак надання їй останніх не забезпечувалося певний час через протиправну бездіяльність ЧОДА, а саме із травня 2012 року до липня 2017 року.
За розрахунками позивачки суми неотриманих нею пільг становлять: безплатне придбання ліків за рецептами лікарів за період з 2012 року до 2017 року - 1 560,05 грн, позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками І раз на рік з 2012 року до 2016 року - становить 36 500 грн, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами з червня 2012 року до липня 2017 року - 1 686,60 грн, безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту з червня 2012 року до липня 2017 року - 604,25 грн, безплатний проїзд один раз в рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з 2012 року до 2017 року - 6 782,90 грн, отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 16 робочих днів на рік 2012 - 2013 роки - 8 504,64 грн, щорічна допомога на оздоровлення - 104 325,00 грн, грошова компенсація на бензин з червня 2012 по грудень 2019 - 2 435,14 грн.
Внаслідок зняття її з черги на безоплатне отримання автомобіля не змогла його отримати, тому сума упущеної вигоди становить вартість автомобіля «Ланос-Сенс» в сумі 170 000 грн.
За твердженням позивачки їй було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди через визнання недійсним посвідчення та припинення компенсацій і пільг за період з червня 2012 року до липня 2017 року на загальну суму 325 615,68 грн.
Крім того, з урахуванням ступеня вини відповідача, тривалості моральних страждань позивачки та негативних наслідків від перенесених моральних та психоемоційних травм, які настали у зв`язку з протиправними діями, позивачем заявлено також вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, а також того, що позовні вимоги, що заявлені в позовній заяві, дублюються з позовними вимогами, задоволеними на користь позивачки у справі, відповідачем по якій було місцеве управління праці та соціального захисту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2020 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди задоволено.
Стягнено з Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2 000 грн моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з Чернігівської обласної державної адміністрації на користь держави 1 921 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), не встановивши чи обґрунтованим є позов до обраного позивачкою відповідача, застосував наслідки спливу позовної давності при цьому одночасно відмовив у задоволенні позову по суті через аналогічні (на думку суду) вимоги, що були вирішені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 825/581/18.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що на вимоги про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав, а пропуск позовної давності за вимогами про відшкодування майнової шкоди не свідчить про відсутність моральної шкоди.
Також суд оцінивши характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалості, враховуючи тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, а саме з 2012 року, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнення на її користь 2 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лопатка В. М., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у стягненні з відповідача матеріальної шкоди та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Деснянського районного суду м. Чернігова.
04 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки апеляційним судом фактично ігнорується той факт, що позовні вимоги заявлені позивачем стосувалися не лише пільг, а також і грошових компенсацій, які передбачені статтями 19, 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Упущена вигода, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку позивач недоотримала значну кількість грошових коштів та понесла додаткові витрати, яких не повинна була б нести, якби її права не були порушені відповідачем.
Таким чином, протиправна поведінка ЧОДА, а саме прийняття незаконного рішення про вилучення посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та вкладки до нього, наслідком якого є припинення надання всіх пільг та компенсацій (доходів), які передбачені особі відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є порушенням її цивільного права на такі доходи. Тобто, причиною, яка позбавила позивача отримати виплати є саме протиправні дії відповідача, оскільки останній неодноразово приймав незаконні рішення щодо ОСОБА_1 .
Крім того, суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі № 750/5085/16-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Чернігівська обласна державна адміністрація просила касаційну скаргу залишити без задоволення.
Чернігівська обласна державна адміністрація зазначала, що посвідчення у ОСОБА_1 не вилучала, листів про припинення користування пільгами до комунальних підприємств не направляла. Посвідчення до адміністрації позивач не повертала.
Також відповідач вказував, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 825/581/18 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано управління надати ОСОБА_1 пільги та сплатити компенсації, передбачені пунктами 1, 4, 15, 19, 22 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з травня 2012 року до липня 2017 року.
Позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 в суді першої інстанції до Чернігівської обласної державної адміністрації дублюються з позовними вимогами, які задоволені на користь позивачки у справі, відповідачем у якій було управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (справа № 825/581/18).
Таким чином, вказаним рішенням суду позивачу було виплачено пільги та компенсації, вказані в позовній заяві до Чернігівської обласної державної адміністрації.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), є особою з інвалідністю 2 групи.
Внаслідок прийняття Чернігівською обласною комісією зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації 21 травня 2012 року рішення про вилучення у ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та вкладки до нього ОСОБА_1 змушена була неодноразово звертатись до суду для відновлення свого порушеного права, що підтверджується рішеннями у справах:
- №2а/2570/2658/12 за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними;
- №825/2765/13-а за позовом до Чернігівської обласної комісії зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
- №825/659/14 за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії;
- №825/3032/15-а за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
- №825/211/16 за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії;
-№825/133/17 за позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії;
- №825/581/18 за позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Судовим рішенням по даній справі від 21 березня 2018 року, яке набрало законної сили 19 червня 2018 року, було зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради надати ОСОБА_1 пільги та сплатити компенсації, передбачені пунктами 1, 4, 15, 19, 22 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яких вона фактично була позбавлена внаслідок прийняття незаконного рішення комісією при Чернігівській ОДА про вилучення у неї посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладки до нього.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 у справі № 825/659/14 були скасовані всі протокольні рішення комісії та зобов`язано Чернігівську обласну державну адміністрацію видати вкладку до посвідчення ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною першою статті 16 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено гарантовані державою компенсації та пільги особам, віднесеним до категорії 1.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Підставою для звернення до суду позивачка зазначала статті 22, 1166 ЦК України та посилалась на заподіяну відповідачем шкоду, яка полягала у недоотриманні нею пільг та компенсацій на загальну суму 325 615,68 грн.
Частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума недоотриманих позивачкою пільг не може вважатися збитками у розумінні положення частини другої статті 22 ЦК України, оскільки упущена вигода позивачки полягає в тих доходах, які вона недоотримала або недоотримає внаслідок порушених цивільних прав, однак забезпечення позивачки пільгами та компенсаціями відповідно до статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вважається доходом, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, а є пільгами, надання яких пов`язується із наявністю статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Доводи касаційної скарги про застосування норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі № 750/5085/16-ц, є безпідставними, оскільки у вказаній справі предметом касаційного перегляду було вирішення питання про те на кого покласти обов'язок з відшкодування шкоди, завданої позивачеві. Сума стягнення не була предметом касаційного перегляду у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарги залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лопатка Володимир Миколайович, залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 15 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С Ткачук
