Справа №751/6194/20

Провадження №2/751/379/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

при секретарях Клименко К.Є., Бивалькевич Н.В., Мулач Т.С., Випинашко Г.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Матроса І.М., законного представника малолітнього відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача та його законного представника - адвоката Кушнеренка Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , законний представник малолітнього відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого 13 вересня 2018 року державним нотаріусом другої чернігівської державної нотаріальної контори Шатуновою СМ. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-766 - недійсним.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра позивача - ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно проживала в приватному будинку за адресою АДРЕСА_1 . Дітей ОСОБА_4 не мала, її чоловік помер задовго до неї. За життя ОСОБА_4 мала ряд хронічних хвороб, в тому числі онкологічне, захворювання серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, тощо. За вищевказаною адресою ОСОБА_4 проживала одна. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 була вдовою та власних дітей не мала, 22.05.2007 року вона звернулася до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новозаводського району м. Чернігова із заявою про прийняття її на надомне обслуговування. Як наслідок, наказом № 19 від 31.05.2007 року, ОСОБА_4 була прийнята на обслуговування до відділення соціальної допомоги. З 22.05.2007 року по 14.10.2013 року ОСОБА_4 надавалися соціальні послуги соціальним працівником ОСОБА_5 , а з 14.10.2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (по день смерті ОСОБА_4 ) соціальним працівником ОСОБА_6 , яка надавала соціальні послуги на підставі індивідуального плану.

Враховуючи стан здоров`я ОСОБА_4 , позивач та інші родичі, в тому числі онук позивача ОСОБА_7 постійно піклувалися про ОСОБА_4 , купували для неї ліки, продукти харчування, допомагали по господарству. За життя ОСОБА_4 бажала, щоб все майно після її смерті, в тому числі квартира АДРЕСА_2 , котра належала їй на праві власності, залишилася онукові позивача ОСОБА_7 . У зв`язку з цим, 21.04.2017 року, ОСОБА_4 склала письмовий заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті призначила спадкоємцем всього свого майна онука позивача ОСОБА_7 . Вказаний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. та зареєстровано в реєстрі за №268.

В грудні 2019 року стан здоров`я ОСОБА_4 значно погіршився, внаслідок чого з 05.12.2019 року по 13.12.2019 року, вона проходила стаціонарне лікування у ІІ-му кардіологічному відділенні Чернігівської міської лікарні № 1. ОСОБА_7 постійно відвідував її у лікарні, купував для неї необхідні ліки та продукти харчування.

20.02.2020 року ОСОБА_4 каретою швидкої допомоги в ургентному порядку було доставлено до неврологічного відділення Чернігівської міської лікарні № 1, де вона перебувала до 23.03.2020 року. Під час її лікування в неї було діагностовано, окрім іншого, церебральна кома та інсульт. Одного разу під час відвідування ОСОБА_4 у неврологічному відділені Чернігівської міської лікарні № 1, ОСОБА_7 зустрів, біля лікарняної палати, де перебувала ОСОБА_4 , незнайомого йому чоловіка, який сказав, що він є спадкоємцем за заповітом всього майна ОСОБА_4 . Як в подальшому стало відомо це був ОСОБА_2 - чоловік соціального працівника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новозаводського району м. Чернігова ОСОБА_6 .

Перебуваючи у неврологічному відділені Чернігівської міської лікарні № 1, стан здоров`я ОСОБА_4 значно погіршився, вона постійно перебувала у комі. В зв`язку з цим, ОСОБА_7 , уклавши за власні грошові кошти відповідний договір, перевіз ОСОБА_4 до відділення «Хоспіс» КНП «Чернігівська міська лікарня №4», де ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла. Всіма питаннями, пов`язаними з похованням ОСОБА_4 займався ОСОБА_7 . Як наслідок, наказом № 83-АД від 26.03.2020 року, ОСОБА_4 була знята з 26.03.2020 року, з обслуговування відділенням соціальної допомоги у зв`язку зі смертю.

27.05.2020 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті рідної сестри ОСОБА_4 . Також із заявою про прийняття спадщини за заповітом 22.05.2020 року звернувся ОСОБА_7 . Приватний нотаріус Сенюк А.В. 22.05.2020 року завела спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 65863961, номер у нотаріуса 13/2020. Через деякий час позивачу стало відомо, що до приватного нотаріуса Сенюк А.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся також ОСОБА_2 та надав нотаріусу заповіт від 13.09.2018 року, посвідчений державним нотаріусом другої чернігівської державної нотаріальної контори Шатуновою СМ., згідно якого ОСОБА_4 все своє майно заповідала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є дочкою соціального працівника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новозаводського району м. Чернігова ОСОБА_6 .

Позивач вважає, що оспорюваний заповіт був складений ОСОБА_4 в результаті обману з боку соціального працівника ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_2 . Яка в силу своїх службових обов`язків відвідувала вдома ОСОБА_4 і спілкувалася з нею на самоті, а тому вмовила особу похилого віку, яка мала ряд серйозний хронічних захворювань скласти заповіт на ім`я своєї доньки ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_4 навіть не була знайома і жодних відносин не мала. В будинку ОСОБА_4 . ОСОБА_3 ніхто і ніколи не бачив, на похоронах і на поминах ОСОБА_3 присутня не була.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.56-57).

15.10.2020 до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними. У відзиві зазначено, що дійсно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2007 року обслуговувалася в територіальному центрі соціального обслуговування Новозаводського району м. Чернігова. З 2013 року догляд та допомогу померлій надавала ОСОБА_6 , яка є матір`ю малолітнього відповідача ОСОБА_3 . За час піклування про ОСОБА_8 , соціальний працівник ОСОБА_6 не бачила жодних родичів та близьких своєї підопічної. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з`явилися в житті ОСОБА_4 лише в кінці 2019 року, коли дізналися про її тяжку хворобу. Що стосується посилання позивача на те, що ОСОБА_4 заповіла все своє майно сторонній особі, то це пояснюється тим, що ОСОБА_6 доволі часто бувала у ОСОБА_4 разом з донькою, оскільки дитину не було куди подіти. Таким чином померла дуже прив`язалася до дитини. Піклування про ОСОБА_8 ОСОБА_6 здійснювала отримуючи зарплатню в центрі надання соціальних послуг Новозаводського району м. Чернігова. Жодної додаткової плати від ОСОБА_4 вона не отримувала, а заповіт складений на ім`я її дитини та вказане було виключно одноособовим волевиявленням померлої. Позивач у позовній заяві навіть не висловлює чіткої позиції, яка б надала змогу зробити висновки про підстави визнання заповіту недійсним. Зі змісту оспорюваного заповіту убачається, що він складений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; записаний зі слів ОСОБА_4 ; до підписання прочитаний уголос заповідачем, і власноручно нею підписаний у присутності уповноваженої на це особи - державного нотаріуса Шатунової СМ. ; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Доводи позивача про те, що волевиявлення заповідача не було вільним, не відповідало її волі не ґрунтуються на матеріалах справи.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.99-100).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 листопада 2020 року, внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями за розпорядженням № 461 (а.с.104) на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 05.11.2020, у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_10 у відставку, справу передано та прийнято до свого провадження суддею Яременко І.В., призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні (а.с.106).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.167-168).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Матрос І.М. позов підтримали та просили суд його задовольнити, в обгрунтування позовних вимог посилались на доводи, викладені у позовній заяві.

Законний представник малолітнього відповідача ОСОБА_2 та представник відповідача та його законного представника - адвокат Кушнеренко Є.І. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, просять прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини (а.с. 92, 213).

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2020, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений відповідний актовий запис № 1433 від 22.05.2020 (а.с. 30).

Згідно довідки про причину смерті, причиною смерті ОСОБА_4 є цереброваскулярна хвороба з артеріальною гіпертензією (а.с.31).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на 2/7 частин будинку по АДРЕСА_3 , яка належала спадкодавцю на підставі Рішення нарсуду Ново заводського району м.Чернігова від 05.01.1978 р. та дублікату договору дарування від 08.09.1978 р. № 1-6972 (а.с. 150) та земельну ділянку по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0380га на підставі Державного акту від 25.04.2005 ЯА 405843 (а.с.146-148).

22.05.2020 року до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_7 (а.с.111), на користь якого 21.04.2017 року було складено заповіт який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. та зареєстрований у реєстрі за № 268 (а.с. 126).

У зв`язку з чим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. 22.05.2020 було заведено спадкову справу № 13/2020 після померлої ОСОБА_4 (а.с.110-150), яку зареєстровано у спадковому реєстрі за № 65863961 (а.с.122)

27.05.2020 року до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті рідної сестри ОСОБА_4 також звернулась позивач ОСОБА_1 (а.с.132).

02.07.2020 року до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_2 , як законний представник малолітньої ОСОБА_3 (а.с.137). на користь якої 13.09.2018 року було складено заповіт який посвідчений державним Другої чернігівської державної нотаріальної контори Шатуновою Світланою Миколаївною та зареєстрований у реєстрі за № 2-766 (а.с. 131, 143, 144).

Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 16.11.2018 № 15532, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 25 березня 1970 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 станом на 14.11.2018 одноособово (а.с. 25).

За заявою ОСОБА_4 від 22.05.2007 року до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новозаводського району м. Чернігова (а.с.18) наказом № 19 від 31.05.2007 року її було прийнято на обслуговування до відділення соціальної допомоги (а.с.20).

Згідно облікової картки самотнього (самотньо проживаючого) пенсіонера, ОСОБА_4 - за здатністю до самообслуговування: «ІІІ гр. двигательной активности», потребує: в обслуговуванні відділу соцдопомоги; знаходиться на обслуговуванні у відділі соцдопомоги 22.05.2007 р. ОСОБА_5 , з 14.10.2013р. - ОСОБА_6 . У графі «дані про родичів, близьких, знайомих та їх допомога» вказано: «не дала, внучка ОСОБА_12 , рідна сестра ОСОБА_1 (а.с.21).

З ОСОБА_4 було укладено договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого (проживаючого самотньо) непрацездатного громадянина з ІІІ групою рухової активності відділенням соціальної допомоги вдома, ІV з 07.05.2013 року. Договір набирає чинності з 04.01.2011 строком на один рік, та неодноразово продовжено його дію (а.с.22-23).

Згідно індивідуального плану надання соціальної послуги догляду вдома за зверненнями від 04.01.2017, 04.01.2018 допомогу у веденні домашнього господарства надавала соціальний працівник ОСОБА_6 . ОСОБА_4 потребувала засоби реабілітації: окуляри, слуховий апарат (а.с.24, 45).

Згідно доповідної соціального працівника ОСОБА_6 , ОСОБА_4 померла в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Похованням займалася рідна сестра ОСОБА_1 (а.с.35)

Відповідно до витягу з наказау Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ново заводського району м.Чернігова від 26.03.2020 за № 83-АД, знято з обслуговування на безоплатній основі відділенням соціальної допомоги вдома громадянку ОСОБА_4 у зв`язку зі смертю (а.с.36).

Згідно копії виписки-епікризу № 11314 ОСОБА_4 в період з 05.12.19 по 13.12.19 перебувала на стаціонарному лікуванні у ІІ кардіологічному відділенні Чернігівської міської лікарні № 1(а.с. 26).

Згідно копії виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1807, ОСОБА_4 в період з 20.02.20 по 23.03.20 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Чернігівської міської лікарні № 1(а.с. 27).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що позивач - це його рідна бабуся, а померла ОСОБА_4 її рідна сестра. З ОСОБА_4 у нього були добрі стосунки. У 2017 році ОСОБА_4 виявила бажання скласти на нього заповіт, і всі родичі, з ким вони спілкувались, знали про це, оскільки це було її бажання. Про заповіт, який складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 , він дізнався, коли звернувся до нотаріуса, щоб подати заяву про прийняття спадщини. Сама ж ОСОБА_4 про цей заповіт нічого не розповідала. Про день складення заповіту 13.09.2018 року йому нічого не відомо. Також вказав, що коли ОСОБА_4 у лютому 2020 року потрапила до лікарні, перебувала у комі, та лікарі повідомили, що вона не видужає, то він організував її перевезення до відділення «Хоспіс», де ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Організацією похорону ОСОБА_4 займався він особисто.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що померлій вона доводиться родичкою, оскільки їх чоловіки були рідними братами між собою. Проживала ОСОБА_4 на АДРЕСА_3 , це приватний будинок, який будували власними силами після війни. Померла та її чоловік були педагогами, однак своїх дітей у них не було, це була дуже болюча тема для померлої. ОСОБА_4 був виділений соціальний працівник, пізніше ним була ОСОБА_15 , прізвище ОСОБА_16 свідок дізналась вже після смерті ОСОБА_4 . Також вказала, зі слів ОСОБА_4 , ОСОБА_17 скаржилася на свою долю померлій. З приводу нерухомого майна, ОСОБА_4 казала, що залишить тому, хто буде доглядати. Вона складала заповіт на ОСОБА_18 , оскільки вважала, що він молодий, працездатний, зможе допомогти. Свідок ОСОБА_11 пояснила, що у 2018 році у ОСОБА_4 був нормальний психічний стан, проблем з пам`яттю у неї не було, вона була запальна за характером. ОСОБА_4 ніколи їй не скаржилась, що її хтось залякує або погрожує чи змушує розпорядитись майном.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що з ОСОБА_2 вони колеги, останній просив його надати транспортні послуги особі похилого віку за адресою АДРЕСА_3 , возили до лікарні, на кладовище, це було восени 2018 року та у 2019 році. ОСОБА_2 часто допомагав цій жінці, казав, що допомагає, купує продукти, слідкує за здоров`ям, іноді була і дружина ОСОБА_16 , яка супроводжувала цю жінку, допомагала прибирати на кладовищі. З приводу заповіту йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що працювала соціальним працівником з ОСОБА_4 з жовтня 2013 року, ходила по роботі 2 рази на тиждень. На кожного підопічного складається індивідуальний план, подаються звіти. Кожному підопічному, як одинокому призначається обов`язково психолог, однак у ОСОБА_4 з психологом вона не зустрічалась. Коли у лютому 2020 року вона із ОСОБА_4 їхали до лікарні, то вона мабуть відчувала, що бачаться востаннє, подякувала їй ( ОСОБА_6 ) за те, що всі роки були поруч, і сказала, що змінила заповіт на користь її дочки ОСОБА_14 , це була воля покійної, чому вона так зробила їй невідомо. ОСОБА_4 ображалась на родичів, що вони її кинули після операції. Розумово ОСОБА_4 була дуже розвинутою людиною, але у неї було онкозахворювання. У городі вона не могла працювати, але могла приготувати їжу, була дуже гостинна, дітей дуже любила. Вона приводила до ОСОБА_4 своїх двох доньок. Її дітям будь-яких речей, взуття померла не купувала, не могла за фізичним станом. Її чоловік ОСОБА_2 допомагав ОСОБА_4 , коли необхідна була чоловіча робота.

Позивач, звернувшись до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним заповіту, позов обґрунтовує тим, що у зв`язку з похилим віком та наявністю хронічних захворювань, волевиявлення ОСОБА_4 під час складання останнього за часом заповіту 13.09.2018 року на користь ОСОБА_3 не було вільним, оскільки соціальний робітник ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_2 , схилили ОСОБА_8 до складання заповіту на користь їх неповнолітньої дитини. Позивач вважає, що ОСОБА_4 із співчуття до ОСОБА_20 , яка скаржилась їй на своє сімейне життя, а також боячись ОСОБА_21 , склала цей заповіт.

Позивач вказує на невідповідність оскаржуваного заповіту нормам закону та посилається на частину другу статті 1257 ЦК України, відповідно до якої за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Частиною першою і другою статті 1257 ЦК України встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Згідно з пунктами 1.4, 1.6, 1.7 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заповіт особисто підписує заповідач. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Зі змісту оспорюваного заповіту, складеного ОСОБА_4 13.09.2018 року, який посвідчений державним Другої чернігівської державної нотаріальної контори Шатуновою Світланою Миколаївною та зареєстрований у реєстрі за № 2-766 (а.с. 131, 143, 144) убачається, що він складений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; записаний зі слів ОСОБА_4 ; до підписання прочитаний уголос заповідачем, і власноручно нею підписаний у присутності уповноваженої на це особи - державного нотаріуса Шатунової СМ.; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Отже, доводи позивача про те, що волевиявлення заповідача не було вільним, не відповідало її волі не ґрунтуються на матеріалах справи.

Щодо посилання позивача на обман, як на підставу визнання заповіту недійсним, то згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Однак обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Подібні висновки зроблено у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Презумпції психічного здоров`я заповідача, суть якої полягає у тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, поки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та у порядку, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу» та іншими законами України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 727/9908/17-ц.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Оцінивши наявні у справі докази, суд не знайшов належних та беззаперечних доказів на підтвердження викладених позивачем обставин, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справ. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача та її представника підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі по 13 000 грн, оскільки вони підтверджені належними доказами (а.с. 53, 54, 55, 77, 78, 79, 80, 81, 203,204, 205,206).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 158, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 ), законний представник малолітнього відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради (адреса місцезнаходження: 14017, м.Чернігів, вул.. Івана Мазепи, 19) про визнання заповіту недійсним, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, понесені на оплату правничої допомоги в сумі 13000 грн. (тринадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на оплату правничої допомоги в сумі 13000 грн. (тринадцять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 29 вересня 2021 року.

Головуючий - суддя І. В. Яременко