Справа № 758/4241/17

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М. ,

за участю секретаря судового засідання - Савіцька Д. А.,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Корнієнка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, Міністерства соціальної політики України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання вимог Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м.Києва з цивільним позовом до Подільського районного центру зайнятості населення м.Києва, Міністерства соціальної політики України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання вимог Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

08 листопада 2019 року, суд в порядку ст.51 ЦПК України замінив первісного неналежного відповідача Подільського районного центру зайнятості населення м.Києва на належного відповідача Київського міського центру зайнятості.

В обґрунтування позову зазначено, що наприкінці вересня 2013 року керівник ТОВ « Студіо Модерна» повідомив позивача, про те що трудовий договір не буде продовжено.

З метою отримання одноразової допомоги по безробіттю, позивач уклав угоду з роботодавцем про розірвання трудового договору за згодою сторін.

31 грудня 2013 року у зв`язку із закінченням трудового договору, звільнився з ТОВ « Студіо Модерна». Відповідно до довідки про середню заробітну плату отримував середньоденну заробітну плату в розмірі 482 грн.69 коп. Маючи трудовий стаж більше десяти років, відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мав отримувати 70 % від середньої заробітної плати, що становить 10 285 грн.16 коп.

У випадку отримання одноразової допомоги, у відповідності до ч.6 ст.23 Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мав отримувати чотирикратний розмір прожиткового мінімуму за 12 місяців, що становить 58464 грн.

В 2014 році звернувся до Подільського районного центру зайнятості для реєстрації, як безробітного. У зв`язку з неможливістю бути працевлаштованим протягом встановленого Центром зайнятості терміну, був відправлений на курси «Вступ у мале підприємництво» для підвищення кваліфікації.

25 березня 2014 року зареєструвався, як фізична особа підприємець.

Відповідач до квітня 2014 року здійснював оплату по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності, однак в подальшому перестав здійснювати нарахування суми одноразової допомоги.

Подільський районний центр зайнятості населення м.Києва на його звернення повідомив, що при нарахуванні одноразової виплати, керуються п.п.1 п.5.3 та абзацом першим п.7.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року за №307 « Про затвердження порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».

Дану відмову вважає неправомірною, внаслідок чого звернувся до суду.

25 лютого 2015 року звернувся із заявою до Міністерства соціальної політики України, щодо тлумачення Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року за №307 « Про затвердження порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», на що отримав відповідь аналогічну Київського міського центру зайнятості, де вказується що звільнення працівників зокрема за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін, тягне за собою зменшення періоду виплати допомоги по безробіттю.

Просить роз`яснити відповідачам та їх посадовим особам різницю між скороченням термінів та зменшення розміру, стягнути з відповідачів солідарно та пропорційно до їх вини завдану матеріальну та моральну шкоду з урахуванням індексу інфляції, зобов`язати відповідачів суб`єктів нормотворення, внести до підзаконного акту Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року за №307 « Про затвердження порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» таким чином, щоб відповідачі не порушували норми Закону.

08 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідачів солідарно матеріальну шкоду з урахуванням індексу інфляції в розмірі 43 159 грн. 22 коп.

Ухвалою суду від 05 квітня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі.

08 листопада 2019 року, суд в порядку ст.51 ЦПК України замінив первісного неналежного відповідача Подільського районного центру зайнятості населення м.Києва на належного відповідача Київського міського центру зайнятості.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених в ньому, просив задовольнити.

Представник відповідача Київського міського центру зайнятості Корнієнко І.В. позов не визнав, просив в задоволенні відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Подав відзив на позовну заяву, відповідно до якої вказує, що на виконання статті 23 Закону України «Про зайнятість населення», Подільська районна філія КМЦЗ здійснює реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції через Єдину інформаційну-аналітичну систему (далі - ЄІАС) центрального органу виконавчої влади, яка також включає інформацію що надходить від територіальних органів в процесі діяльності, громадян, роботодавців та органів державної влади.

ОСОБА_1 , під час проведення процедури реєстрації в Подільському РЦЗ, пред`явив та надав весь перелік документів необхідний для отримання статусу безробітного, а саме паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, документи про освіту, довідку про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття та трудову книжку в якій відповідно внесені відомості про останнє місце роботи та підставу припинення трудових відносин.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та на підставі заяви позивача, було надано статус безробітного з 20.01.2014 року, а також відповідно до ст.22,23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307, який діяв на момент реєстрації позивача (далі - Порядок №307), було призначено допомогу по безробіттю з 27.01.2014 року по 21.01.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (Постанова КМУ від 26.09.2001р. №1266), затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб.

Згідно до пункту 1 частини п`ятої статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.1 п.5.3. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк 90к.д., а саме позивачу у зв`язку зі звільненням з останнього місця роботи за угодою сторін скорочено виплати з 24.10.2014 року по 21.01.2015 року.

При розрахунку ОСОБА_1 одноразової виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, було проведено виплату одноразової допомоги з урахування статті звільнення (за угодою сторін) зі скороченням на строк 90 к.д. у відповідності до діючого законодавства України.

19.02.2014р. Позивач подав заяву до центру зайнятості з проханням направити на підвищення кваліфікації в НПУ імені М.П.Драгоманова за навчальною програмою: «Економіка підприємства», «Провадження підприємницької діяльності», «Вступ у мале підприємство» зі строком навчання з 24 лютого 2014р. по 06 березня 2014р. з метою сприяння подальшому працевлаштуванню, пройшов курс навчання та отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації.

У зв`язку з тим, що позивач виявив бажання отримати одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності та подав відповідну заяву 20.03.2014р., відповідно до абз.3 п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення» документи вищезазначеної особи підлягають перевірці.

Відповідно до п.п.18 п.2 ст.22 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62 Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення проведено розслідування страхового випадку гр. ОСОБА_1 , про що складено акт №79 від 11.03.2014р. Роботодавцем до акту надані копія Наказу №09-к від 08.01.2013р. про прийняття з 08.01.013р. та копія Наказу №455/1-к від 28.11.2013р. про звільнення 31.12.2013р. згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

Наказом Подільського РЦЗ від 21.03.2014р. №207 «Про виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності» прийнято рішення про виплату допомоги по безробіттю безробітному ОСОБА_1 одноразово для організації підприємницької діяльності з дня реєстрації підприємницької діяльності. Наказом Подільського РЦЗ від 21.03.2014р. №207 «Про виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності» передбачено:

- виплату допомоги по безробіттю одноразово з урахуванням скорочення, відповідно до пп.1 п.5.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307;

- припинення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з дня державної реєстрації підприємницької діяльності;

- зняття ОСОБА_1 з обліку відповідно до абз.5 абз.2 пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2013 року №198 з дня державної реєстрації підприємницької діяльності;

- нарахування до дня реєстрації підприємницької діяльності допомоги по безробіттю, а з дня реєстрації - розрахування суми залишку допомоги по безробіттю для виплати одноразово для організації підприємницької діяльності та перерахування на особовий рахунок ОСОБА_1 .

З вищезазначеним Наказом позивач ознайомлений під власний підпис 24.03.2014р.

Просить в задоволенні цивільного позову відмовити.

Представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд заяви без участі представника.

Надійшов відзив, відповідно до якого вбачається, відповідно до абзацу першого частини першої статті 22 Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр).

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру, а періоди до його Згідно з частиною першою статті 23 Закону розмір допомоги по безробіттю таким особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок № 1266), залежно від страхового стажу: до 2 років - 50%; від 2 до 6 років - 55%, від 6 до 10 років - 60%, понад 10 років -70%.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (частина третя статті 22 Закону) і не може бути меншою ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) (частина перша статті 23 Закону) та перевищувати чотирикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом (абзац другий частини п`ятої статті 23 Закону).

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років (частина четверта статті 22 Закону).

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік (частина шоста статті 23 Закону), порядок надання якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з правлінням Фонду (частина сьома статті 23 Закону).

Так, Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, що діяв в період перебування Позивача на обліку в службі зайнятості, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 № 307, зареєстрованим в Мін`юсті 14.12.2000 за № 915/5136 (далі - Порядок № 307).

Позивач вважає неправомірними рішення Подільського районного центру зайнятості м. Києва щодо нарахування допомоги по безробіттю та виплати її одноразово для організації підприємницької діяльності в період перебування на обліку в службі занятості.

Відповідно до статей 22 і 23 Закону та розділу 7 Порядку № 307 керівництвом Подільського РЦЗ прийнято рішення про виплату допомоги по безробіттю Позивачу одноразово для організації підприємницької діяльності з дня державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця (наказ від 21.03.2014 № 207 „Про виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності"), з чим його 24.03.2014 було ознайомлено під особистий підпис.

Пунктом 7.2 розділу 7 Порядку № 307 визначено, що одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному. Якщо безробітний вже отримав частину призначеної допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок.

25.03.2014 року Позивачем здійснено реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, а Подільським РЦЗ в цей день припинено реєстрацію Позивача як безробітного в державній службі зайнятості та здійснено нарахування залишку допомоги по безробіттю для виплати її одноразово для організації підприємницької діяльності.

Належне позивачу матеріальне забезпечення на випадок безробіття зараховано на його картковий рахунок в банківській установі в повному обсязі (загальна сума за період з 27.01.2014 по 23.10.2014 - 43 376,51 грн., у т. ч. отримана в період безробіття з 27.01.2014 по 24.03.2014 - 9429,67 грн., одноразова виплата для організації підприємницької діяльності - 33 946,84 грн., загальна кількість календарних днів виплати - 270 к. д.).

Враховуючи вищевикладене слід зазначити, що відповідно до законодавства Мінсоцполітики не наділено повноваженнями щодо нарахування та виплати безробітним допомоги по безробіттю, а також здійснення перевірки в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, а також інших видів матеріального забезпечення.

Вказує, що Міністерство безпосередньо не перебувало у будь-яких правовідносинах із Позивачем та ніяких рішень стосовно Позивача Мінсоцполітики не приймалось.

Спірні правовідносини відбувались лише між Позивачем та Відповідачем - Подільським районним центром зайнятості м. Києва, безпосередній контроль за діяльністю якого здійснює Київський міський центр зайнятості, а також Державна служба зайнятості (Центральний апарат) - як головна державна установа у централізованій системі державних установ Служби.

Просить в позові відмовити за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулюється Законом України „ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до інформації Державної служби зайнятості (Центрального апарату) за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та Подільського РЦЗ Позивач після звільнення 31.12.2013 з ТОВ „Студіо Модерна" на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Подільського РЦЗ.

20 січня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_1 у відповідності до статті 43 Закону України « Про зайнятість населення» позивачу було надано статус безробітного.

З 27 січня 2014 року - призначено допомогу по безробіттю строком на 360 календарних днів (по 21.01.2015) як застрахованій особі, яка має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття залежно від страхового стажу понад 10 років у розмірі 70% від середньої заробітної плати, відповідно до частин першої-третьої статті 22, частини першої статті 23 Закону та пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 307 « Про затвердження порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».

Підстава припинення застрахованою особою трудового договору на останньому місці роботи за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України) відповідно до законодавства є передумовою для застосування скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю на 90 календарних днів.

Так, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 31 Закону, підпункту 1 пункту 5.3 розділу 5 Порядку № 307 тривалість виплати допомоги по безробіттю Позивачу було скорочено з 24.10.2014 по 21.01.2015 (90 календарних днів), внаслідок чого фактичний період виплати допомоги Позивачу було визначено з 27.01.2014 по 23.10.2014.

Допомога по безробіттю, розрахована Позивачу у відповідності до зазначених норм законодавства, відповідала чотирикратному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом (у 2014 році це 4872 грн./місяць).

19 лютого 2014 року до Подільського РЦЗ позивачем ОСОБА_1 було подано заяву щодо направлення на підвищення кваліфікації в НПУ ім. М. П. Драгоманова за навчальною програмою: „Економіка підприємства", „Провадження підприємницької діяльності", „Вступ у мале підприємство" з метою подальшого започаткування власної справи. З 24.02.2014 по 06.03.2014 року ОСОБА_1 пройшов навчання та отримав відповідне свідоцтво про підвищення кваліфікації.

Відповідно до статей 22 і 23 Закону та розділу 7 Порядку № 307, Київським міським центром зайнятості, прийнято рішення про виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 одноразово для організації підприємницької діяльності з дня державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця (наказ від 21.03.2014 № 207 „Про виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності").

Пунктом 7.2 розділу 7 Порядку № 307 визначено, що одноразова виплата допомоги по безробіттю здійснюється у розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному. Якщо безробітний вже отримав частину призначеної допомоги по безробіттю, то виплачується її залишок.

25.03.2014 року позивачем здійснено реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

Цього ж дня Подільським РЦЗ припинено реєстрацію позивача як безробітного в державній службі зайнятості та здійснено нарахування залишку допомоги по безробіттю для виплати її одноразово для організації підприємницької діяльності.

Належне позивачу матеріальне забезпечення на випадок безробіття зараховано на його картковий рахунок в банківській установі в повному обсязі (загальна сума за період з 27.01.2014 по 23.10.2014 - 43 376,51 грн., у т. ч. отримана в період безробіття з 27.01.2014 по 24.03.2014 - 9429,67 грн., одноразова виплата для організації підприємницької діяльності - 33 946,84 грн., загальна кількість календарних днів виплати - 270 к. д.).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підстав для стягнення грошових коштів з врахування індексу інфляції з відповідачів відсутні.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідачів, суд звертає увагу на наступне, що згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров`я; протиправної поведінки щодо членів сім`ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку та вини заподіювача.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

За змістом ст.ст. 76. 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок доказування покладається на сторін.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Звертаючись до суду на аналізуючи законодавство, яке регулює порядок та підстави відшкодування моральної шкоди, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що діями відповідачів йому завдано моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру.

Звертаючись до суду, позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння йому моральних страждань поведінкою відповідачів в справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій відповідача.

Зокрема, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий позивачем психологічний стрес, порушення нормального ходу його життя, дискомфорту, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров`я.

Крім того, будь-яким чином позивач не довів розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених ним обґрунтувань та обставин її завдання.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині також.

Вимога позивача про зобов`язання відповідачів, внести поправки в порядок «Про затвердження порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» не ґрунтується на законі, оскільки відповідачі не є суб`єктами законодавчої ініціативи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 76-83, 141,142 259, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, Міністерства соціальної політики України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання вимог Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - залишити без задоволення.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

відповідач - Київський міський центр зайнятості ( 04136, м.Київ, вул.М.Гречка, 20 А).

відповідач - Міністерство соціальної політики України ( 01601, м.Київ, вул. Еспланадна, 8/10)

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлений 22 листопада 2021 року.

Суддя М. М. Головчак