Справа №173/1177/21

Провадження №2/173/632/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

при секретареві - Рудовій Л.В..

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Позднякова В.Г

представника відповідача - Сироватки С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську

цивільну справу за позовом адвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича, в інтересах ОСОБА_1 до комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі,- В С Т А Н О В И В:

25 червня 2021 року до суду звернувся позивач. адвокат Поздняков В.Г., в інтересах ОСОБА_1 , з позовом про поновлення на роботі до відповідача КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради».

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом учасників розгляду справи на 31 серпня 2021 року.

31.08.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19 жовтня 2021 року в зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.

19.10.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.11.2021 року в зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача про надання запиту профспілковій організації про надання дозволу на звільнення позивача.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України .

29.11.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора із загальних питань КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2 «ДОР» № 140/1-к від 01 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 , інструктора з праці, з 01 червня 2021 року». Поновити її на роботі на займаній посаді інструктора з праці КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2 «ДОР». Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона працювала у КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2 «ДОР» з 15 січня 1990 року на різних посадах.

З 01.09.2016 року вона переведена на 0.5 ставки інструктора з праці та працювала до 01.06.2021 року і звільнена відповідачем з посади інструктора з праці на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40т КЗпП України на підставі наказу № 140/1-к від 01 червня 2021 року .

Позивачка вважає, що її звільнення є незаконним, не відповідає діючому законодавству та відбулось з особистих мотивів заступника директора із загальних питань закладу О.В. Завгороднього.

Так, 30.05.2021 року вона перебувала на робочому місці під час виконання своїх трудових обов`язків підопічний ОСОБА_2 , який був у підпорядкуванні ОСОБА_3 , несподівано став наносити удари по тілу підопічного ОСОБА_4 , який знаходився у підпорядкуванні позивачки.

Конфлікт між підопічними відбувся на значній відстані від позивача, тому позивачка не мала об`єктивної можливості запобігти цьому, а враховуючи, що конфлікт виник миттєво та продовжувався дуже короткий час позивачка не могла його припинити і вже після конфлікту надала допомогу ОСОБА_4 , якого побив підопічний ОСОБА_6 .

Причиною конфлікту виникли раптові нестабільні відносини між підопічними, а враховуючи, що ОСОБА_6 , був фізично сильніший ніж ОСОБА_4 , останній отримав тілесні ушкодження, що в свою чергу тягне за собою відповідальність особи, яка відповідала за підопічного ОСОБА_6 , а саме, ОСОБА_3 , а не за дії позивача, оскільки її підопічний постраждав від конфлікту.

Тому вона вважає, що конфлікт між підопічними виник не з її вини, а з вини іншої особи, а саме ОСОБА_3 , у зв`язку з неналежним виконання особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Про конфлікт між підопічними стало відомо заступнику директора із загальних питань О.В. Завгородньому, який не розібравшись у ситуації та використовуючи особистий мотив ( оскільки ОСОБА_3 , є кумом Завгороднього О.В. ) повідомив позивача, що її звільнено та попередив, що 01.06.2021 року вона може не приходити на роботу, при цьому не надав письмового наказу та додатків до нього.

01.06.2021 року позивачка вийшла на роботу та відпрацювала в межах своїх обов`язків.

02.06.2021 року її на прохідній закладу повідомили, що її звільнено та не допустять до робочого місця.

03.06.2021 року вона не вийшла на роботу і по телефону її повідомили, що вона може прийти та отримати трудову книжку.

04.06.2021 року вона прийшла до закладу та отримала трудову книжку та копію наказу про звільнення, але без додатків, на вимогу отримати весь пакет документів їй в усній формі було відмовлено.

Так керівництвом закладу не було повідомлено, за що саме, тобто за який проступок її звільнено, коли події мали місце бути та не надано можливості позивачеві написати пояснення по суті.

Вважає наказ про її звільнення незаконним, так як текст наказу не відповідає чинному законодавству, а саме п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Так, позивач як за весь час роботи так і протягом останнього року не притягувалась ні до дисциплінарної відповідальності та громадських стягнень, тому відсутня обов`язкова ознака для звільнення систематичність порушення трудової дисципліни.

Крім того під час прийняття рішення про її звільнення не було враховано причини невиконання позивачем своїх обов`язків та їх поважність та не надано можливості надати пояснення по суті.

Також неможливо зрозуміти та з`ясувати, що саме не виконала позивач відповідно до п. 3.10 Інструкції.

Наказ про її звільнення підписаний неповноважною особою, оскільки посада заступника директора із загальних питань не вповноважена Дніпропетровською обласною радою як на укладання трудового договору так і його розірвання. Тому заступник директора із загальних питань Завгородній О.В. , не мав права складати та підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 , та не мав права відстороняти її від роботи.

Крім того відповідачем грубо порушений порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) визначений ст.. 43 КЗпП України оскільки позивач є постійним членом діючої первинної профспілкової організації.

На підставі викладеного вважає своє звільнення незаконним та просить поновити її на роботі, на посаді інструктора з праці та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засідання позивач і представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснили, що відповідачем була грубо порушена процедура звільнення позивача, так як відповідач не звернувся із письмовим подання до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення, не витребував у позивачки письмових пояснень. В наказі не зазначено, які саме порушення допустила позивач, тобто не зазначено за що було її звільнено з роботи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, при цьому пояснив, що позивачка 28.05.2021 року вже притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх посадових обов`язків та була ознайомлена з наказом № 139-к від 28.05.2021 року, який підписала без будь-яких зауважень. Проте позивачка замість того, щоб виправитись продовжувала не виконувати свої посадові обов`язки. Наслідком чого стала ще одна бійка за участю вихованця ОСОБА_4 , підпорядкованого позивачеві, що призвело до виникнення у нього тілесних ушкоджень. Тому після даного випадку було порушене питання про звільнення позивачки із займаної посади. За систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Наказ № 140/1 від 01.06.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » було підписано заступником директора із загальних питань Завгороднім О.В . Згідно п.4.1 Посадової інструкції заступник директора із загальних питань діє від імені закладу за дорученням. Відповідно до п.2 наказу № 224-о від 06.07.2020 року «Про надання права підпису» заступник директора із загальних питань має право першого підпису для виконання адміністративно-господарських операцій від імені закладу. Позивач 04.06.2021 року підписала наказ № 140/1-к від 01.06.2021 року та жодних заперечень не виклала. Позивачем не доведено у позовній заяві інформації щодо наявності первинної профспілкової організації, не надано доказів її створення. В день звільнення позивач відмовилась підписувати наказ про звільнення, залишила територію закладу об 11.30 годині не дочекавшись кінця зміни. Після чого з`явилась на території закладу лише 04.06.2021 року підписала накази про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення та отримала їх копії не висловивши ніяких зауважень. На підставі чого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно даних трудової книжки позивачки ОСОБА_1 , судом встановлено, що позивачка працювала у КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2 «ДОР» з 15 січня 1990 року на різних посадах.

З 01.09.2016 року позивачка переведена на 0.5 ставки інструктора з праці, що підтверджується даними трудової книжки.

28.05.2021 року до позивачки було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Згідно наказу № 139-к від 28.05.2021 року «Про накладення стягнення», в якому зазначається: «У зв`язку з невиконанням своїх посадових обов`язків п.3.3 Посадової інструкції з праці - « Організовує трудову діяльність дітей у позанавчальний час, несе персональну відповідальність за охорону праці дітей» та п.3.2 « Забезпечує створення необхідних умов праці..», згідно поданої доповідної записки сестри - господині ОСОБА_12 , дітей інструктор з праці ОСОБА_1 , залишила без нагляду, що призвело до конфлікту та бійки між дітьми і розбиття дітьми скла на дверях». З даним наказом позивачка ознайомлена 04.06.2021 року, проте його не оскаржує, тому правомірність винесення цього наказу та застосування дисциплінарного стягнення судом не досліджується та не вирішується.

В подальшому 01.06.2021 року винесений наказ № 140/1-к про звільнення ОСОБА_1 , за п. 3 ст. 40 КЗпП України , який підписаний заступником директора із загальних питань О.В. Завгороднім. В наказі зазначається: «Звільнити ОСОБА_1 , інструктора з праці, з 01 червня 2021 року відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку з невиконанням посадових обов`язків, а саме п. 3.10 Посадової інструкції інструктора з праці «Дотримується педагогічної етики, поважає гідність дітей, захищає їх від будь-якої форми фізичного або психічного насилля»

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України - Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З описової частини наказу неможливо встановити за який же проступок позивачка була звільнена із займаної посади.

Суду надані копії доповідних ст. м/с ОСОБА_13 , яка повідомила, що на її зміні до медичного блоку підопічний ОСОБА_14 , приніс підопічного 1-ї групи ОСОБА_4 з раною на голові, якому була надана медична допомога. Згідно графіка на зміні працювала інструктор з праці ОСОБА_1 . Доповідна датована 31.05.2021 року.

В доповідній записці практичного психолога ОСОБА_16 , датованій 01.06.2021 року зазначається, що група вихованців, яка була під наглядом вихователя ОСОБА_1 ,, знаходилась в класі без нагляду. Вихователь в класі був відсутній.

Оцінюючи дані доповідні записки можна зробити висновок, що вони стосуються двох різних подій. При цьому ОСОБА_1 , займає посаду інструктора з праці, а не вихователя і наглядає за підопічними в позанавчальний час. А на час складання доповідної записки практичного психолога ОСОБА_16 , група вихованців перебувала в класі, тобто повинна була навчатись. Тому яким чином інструктор з праці повинен був здійснювати нагляд за підопічними під час навчання є незрозумілим. Як незрозумілим є і той факт, що відповідальності була притягнена саме інструктор з праці ОСОБА_1 , а не особа, яка відповідає за навчальний процес.

Щодо конфлікту, який відбувся 30.05.2021 року, то позивачка зазначає, що конфлікт відбувся між вихованцями з різних груп. При цьому вихованець ОСОБА_4 , був у групі позивачки, вихованець ОСОБА_6 за доводами позивача був з іншої групи та не перебував під її наглядом. Саме ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження вихованцю ОСОБА_4 . До відповідальності знову ж притягується лише позивач ОСОБА_1 , і не притягується особа, яка була відповідальна за вихованця ОСОБА_6 , яка повинна була здійснювати нагляд за ввіреним їй підопічним та також вживати заходів щодо запобігання конфлікту між вихованцями. Судом запитувалась у відповідача інформація про те, під чиїм наглядом під час конфлікту перебував вихованець ОСОБА_6 , яка суду надана не була.

Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності необхідно встановлення чотирьох складових: протиправна поведінка, наслідки такої поведінки, причинний зв`язок між поведінкою та наслідками, наявність вини в діях особи.

Відсутність будь-якої із даних складових має наслідком неможливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Оскільки відповідачем не виконана ухвала від 31.08.2021 року, не надана інформація про підопічних ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , за ким були закріпленні дані підопічні. Таким чином неможливо встановити вину лише позивача ОСОБА_1 , у конфлікті між підопічними закладу, який виник 30.05.2021 року. Відсутність або недоведеність вини особи у вчиненні дисциплінарного проступку має наслідком неможливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Оскільки відповідачем не надано доказів, які підтверджують вину лише позивача у виникненні конфлікту між підопічними 30.05.2021 року, притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

Крім того в самому наказі про звільнення позивачки не зазначені обставини, які свідчать про систематичне невиконання позивачкою своїх посадових обов`язків.

Посилаючись на незаконність наказу про звільнення позивачка також зазначає і те, що даний наказ був підписаний неповноважною особою та на те, що її звільнення було проведене без згоди профспілкової організації.

З наданих доказів, судом встановлено наступне.

Оспорюваний наказ № 140/1-к вд 01.06.2021 року був підписаний заступником директора із загальних питань О.В. Завгороднім.

Відповідач доводячи правомірність підписання наказу даною посадовою особою посилається на те, що згідно п.4.1 Посадової інструкції заступник директора із загальних питань діє від імені закладу за дорученням. Відповідно до п.2 наказу № 224-о від 06.07.2020 року «Про надання права підпису» заступник директора із загальних питань має право першого підпису для виконання адміністративно-господарських операцій від імені закладу.

З дослідженої Посадової інструкції заступника директора із загальних питань КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2» ДОР» вбачається, що дана посадова особа не наділена повноваженнями прийому на роботу та звільнення з роботи працівників закладу.

Посилання на наказ № 224-о від 06.07.2020 року за яким заступникові директора із загальних питань КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2» ДОР» надано право першого підпису при здійсненні операцій з бюджетними рахунками з 06.07.2020 року та право першого підпису при здійсненні адміністративно-господарських операцій, суд вважає безпідставними, оскільки даний наказ надає лише право підпису і не наділяє повноваженнями прийому-звільнення працівників закладів. Крім того таке право надається заступникові директора із загальних питань лише на період відпустки, лікарняного та відрядження керівника закладу і що на день підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 , існувала будь-яка із цих обставин не надано.

Також, відповідно до повідомлення Дніпропетровської обласної ради від 15.09.2021 року № 2992/0/2-21 встановлено, що за рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26.02.2021 року № 59-4/VІІІ «Про поновлення на роботі», яке було прийняте на виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2020 року у справі № 203/1079/20, на посаду директора комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 " Дніпропетровської обласної ради» призначено ОСОБА_22 . Тому наказ № 224-о від 06.07.2020 року виданий попереднім директором втратив свою силу.

Жодних розпорядчих документів щодо призначення керівника Закладу станом на 01.06.2021 року обласною радою не приймалось.

Також станом на 01.06.2021 року не приймалось жодних розпорядчих рішень щодо вповноваження заступника директора закладу Завгороднього О.В. , на підписання наказів про звільнення та розірвання трудових договорів з працівниками.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що наказ про звільнення позивачки з роботи підписаний неповноважною особою, що має наслідком визнання даного наказу незаконним та його скасування.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 43 КЗпП України - Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Судом встановлено, що відповідачем проведено звільнення позивача без згоди профспілкової організації, що відповідачем не заперечується.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 , є членом профспілки з 15.01.1990 року, що підтверджується повідомленням від 23.09.2021 року № 399. Крім того з заробітної плати позивачки здійснюються відрахування профспілкових внесків. Таким чином позивачка є членом профспілкової організації та її звільнення за ініціативою роботодавця за п. 3 ст. 40 КЗпП України, повинне було здійснюватись за згодою профспілкової організації.

Доводи відповідача про те, що у КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2" ДОР» існування первинної профспілкової у КЗ «Верхньодніпровський дитячий будинок-інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» є сумнівним, оскільки про неї відсутня інформація у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає безпідставною оскільки сам же відповідач посилається на те, що позивачка є членом профспілки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено поняття професійної спілки і первинної організації профспілки. якими є : професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти.

Якщо відповідач сумнівався щодо існування та повноважень профспілкової організації в даному закладі він повинен був звернутись із поданням про надання згоди на звільнення позивача до профспілкової організації бюджетних установ, але цього не зробив.

Крім того в судовому засіданні представник позивача заявляв клопотання про винесення ухвали про запит профспілкової організації саме Закладу щодо надання згоди на звільнення позивача, яке задовольнялось судом.

Але будь-якої відповіді на виконання ухвали суду від 19.10.2021 року не надано. З пояснень позивача і представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що збори профспілкової організації Закладу з даного питання відбулися, на них була запрошена та була присутня позивачка, але було прийняте одноголосне рішення про утримання від виконання ухвали суду з розгляду питання про надання згоди на звільнення позивача. Таким чином як на час звільнення так і на час розгляду справи та ухвалення рішення згода профспілкової організації на звільнення позивача не надана.

Оцінюючи і надані докази в їх сукупності, судом встановлено, що наказ про звільнення позивачки підписаний неповноважною особою та при звільненні позивачки відповідачем було допущено порушення порядку звільнення, передбаченого нормами КЗпП України.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності звільнення позивачки як такої, що систематично порушувала свої посадові обов`язки. А також, що допущене позивачкою порушення посадових обов`язків привело до тяжких наслідків та було недопустимим з подальшою роботою позивача на займаній посаді.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги і в частині поновлення позивача на займайній посаді.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України - При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з того, що судом задовольняються вимоги позивачки про поновлення на роботі, підлягають вирішенню і вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2021 року по 29.11.2021 року.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

При цьому у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу , він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до пп. з п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями) - Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу.

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Останніми повними календарними місяцями роботи позивача були квітень та травень 2021 року.

Відповідно до наданої суду довідки заробітна плата позивачки за два останні повні робочі місяці складала: 4 373.10 грн., в квітні 2021 року і 4 373.10 грн.., в травні 2021 року.

Загальний розмір заробітної плати позивачки за квітень і травень 2021 року складає: 4 373.10 грн.. Х 2 .. = 8746 грн. 20 коп. Дана сума розділяється на робочі дні (42 робочі дні даного періоду) і складатиме 208 грн. 24 коп. середньоденна заробітна плата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За період з 01 червня 2021 року по 29 листопада 2021 року згідно офіційних даних число робочих днів складає 125 днів.

Загальна сума середньоденного заробітку позивача складатиме : 208 грн. 24 коп. Х 125 дні = 26 030.00 грн.

Відповідно загальна сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2021 року по 29.11.2021 року складає 26 030.00 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд у відповідності до ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, та враховуючи, що позивач звільнена від сплати судного збору на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», і позовні вимоги позивача задоволені тому судовий збір за вимогами позивача складатиме 1 618.00 грн., оскільки задовольняються дві вимоги, так як вимога про поновлення позивача на роботі є наслідком визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, і підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 , 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за позовом адвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича, адреса: 51600 вул. Титова, 27-Б м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, в інтересах ОСОБА_1 до комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ заступника директора із загальних питань комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради», ( юридична адреса: 51600 вул. Упорна, 1-а м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03188234) № 140/1-к від 01.06.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 , інструктора з праці, з 01 червня 2021 року».

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , на посаді інструктора з праці комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради» ( юридична адреса: 51600 вул. Упорна, 1-а м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03188234).

Стягнути з комунального закладу ««Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: 51600 вул. Упорна, 1-а м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03188234) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26 030.00 (двадцять шість тисяч тридцять) грн., з відрахуванням встановлених законом податків і зборів, за період з 01.06.2021 року по 29.11.2021 року.

Стягнути з комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2" Дніпропетровської обласної ради» ( юридична адреса: 51600 вул. Упорна, 1-а м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03188234) судовий збір на користь держави в сумі 1816.00 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн.

Рішення в частині поновлення на роботі, на посаді інструктора з праці комунального закладу «Верхньодніпровський дитячий будинок -інтернат № 2 Дніпропетровської обласної ради» ( юридична адреса: 51600 вул. Упорна, 1-а м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 03188234), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04.12.2021 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 06.12.2021 року

Дата набрання законної сили 04.01.2022 року