ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2628/21 Справа № 183/392/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12020040350001144 стосовно

ОСОБА_12 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Пісочин, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_13

обвинуваченого ОСОБА_12

захисника ОСОБА_11

представника потерпілих ОСОБА_14

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9

ОСОБА_10 , ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ :

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Так, 16 серпня 2020 року приблизно о 06 годині 20 хвилин водій ОСОБА_12 , керуючи автомобілем «Тоуоtа AURION», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю приблизно 130 км/год. по автодорозі «М-29» Новомосковського району Дніпропетровської області, яка має дві смуги руху в одному напрямку руху, зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Харків, де в цей час на 150 км. ОСОБА_12 , рухаючись по правій смузі руху, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху 110 км/год., діючи необережно, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, змінив напрямок руху вліво, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 114002», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , в якому в якості пасажира перебувала ОСОБА_15 , який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху попереду автомобіля «Toyota AURION», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3б), 12.6ґ), 12.9б) та 10.1 Правил дорожнього руху України.

Порушення водієм ОСОБА_12 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої водію автомобіля «ЗАЗ 114002», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження які у своїй сукупності, відносяться до середнього ступеню тяжкості, оскільки зростання кісткових відломків у місці перелому, відбувається у термін понад 21-н день, а пасажиру автомобіля «ЗАЗ 114002», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_15 спричинені тілесні ушкодження тяжкого ступеню, які є небезпечними для життя в момент їх отримання та знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати обставиною, що обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та визнати ОСОБА_12 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не визнав обставину, що обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, оскільки дана обставина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у справі доказів, а саме показаннями потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_16 та письмовими доказами, зокрема електронним рапортом та постановою суду про визнання ОСОБА_12 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі потерпілі, не оскаржуючи фактичні обставини справи та правову кваліфікацію дій обвинуваченого просять вирок суду змінити в частині розміру стягнення з ОСОБА_12 моральної шкоди та стягнути з останнього на користь потерпілого ОСОБА_10 300 000 гривень, а на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 200 000 гривень. Крім цього, зазначають, що судом першої інстанції помилково не було зазначено про залишення їх цивільного позову до ПрАТ УПСК без розгляду, а тому просять вирок суду змінити, зазначивши в резолютивній частині про залишення їх позову без розгляду в цій частині. Одночасно з цим, зазначають, що скасування арешту на майно ОСОБА_12 , а саме автомобіль Тойота Ауріон, реєстраційний номер НОМЕР_1 не зможе забезпечити виконання рішення суду в частині цивільного позову, а тому вирок суду підлягає зміні в цій частині.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_12 просить вирок суду скасувати у зв`язку з істотними порушеннями судом першої інстанції вимог КПК України та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що судом не виконано вимоги ст. 353 КПК України та не приведено до присяги допитаних у судовому засіданні потерпілих, однак їх показання зазначено у якості доказу винуватості ОСОБА_12 у вироку суду, що на думку захисника свідчить про те, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_12 не підтверджені допустимими доказами.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції, обираючи вид та розмір покарання не дотримався вимог ст. 65 КК України та не навів жодних мотивів з яких вважав, що у даному випадку до ОСОБА_12 не можливо застосувати положення ст. 75 КК України. Вказує, що під час досудового розслідування та всього судового розгляду, ОСОБА_12 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, раніше не судимий до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, має постійне місце мешкання, де позитивно характеризується, працевлаштований, до повідомлення про підозру у справі відшкодував шкоду завдану його діями та повідомляв суд про готовність її відшкодування у подальшому.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих.

Потерпілі та їх представника підтримали подану ними апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вирок суду змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди. Також підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та з підстав, викладених у скарзі просив її задовольнити, вирок суду скасувати та визнати, як обставину, що обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. В той же час, заперечував проти задоволення апеляційних скарги потерпілих та захисника.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, в якій він просив скасувати вирок, апеляційний суд доходить до висновку, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог КПК України, які у даному випадку є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на таке.

Як видно з вироку суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_12 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд послався на сукупність зібраних у справі та безпосередньо досліджених доказів, таких як: показання самого обвинуваченого ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_16 , а також на письмові докази, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

В тойже час,відповідно дост.352КПК України,перед допитомпотерпілого головуючийвстановлює відомостіпро йогоособу таз`ясовує стосункипотерпілого зобвинуваченим.Крім того,головуючий з`ясовує,чи отримавпотерпілий пам`яткупро правата обов`язкипотерпілого,чи зрозумілівони йому,і вразі необхідностіроз`яснює їх,а такожпопереджає йогопро кримінальнувідповідальність зазавідомо неправдивіпоказання. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п`ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 352 КПК України, якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду". Німий свідок складає присягу в письмовій формі, підписуючи текст того самого змісту.

Приведення свідка судом до присяги, а також попередження його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і завідомо неправдиві показання, які мають місце до допиту свідка, розглядаються як умови достовірності показань, що є одним з критеріїв оцінки доказів.

З технічної фіксації судового засідання суду першої інстанції від 15 липня 2021 року, встановлено, що головуючим суддею, всупереч вказаним положенням Закону, потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 не було приведено до присяги, а також її письмова форма відсутня в матеріалах кримінального провадження.

З огляду на вищевказане, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції допущено процесуальні порушення, які є істотними, тобто такі, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги захисника знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

В жодній апеляційній скарзі клопотання про повторний допит потерпілих не ставиться, а також не було заявлено під час апеляційного перегляду справи, що позбавляє можливості апеляційний суд усунути вказані порушення судом першої інстанції.

В той же час, колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, вважає їх слушними та такими, що потребують більш ретельної перевірки під час нового розгляду в суді першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги потерпілих в частині вирішення питання цивільного позову апеляційний суд зазначає таке.

З матеріалів кримінального провадження видно, що потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_12 та ПАТ Українська пожежно-страхова компанія було заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди (т. 1, а.с. 125-133).

При цьому, матеріали справи містять заяву потерпілої ОСОБА_7 про залишення цивільного позову в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди без розгляду (т. 1 а.с. 123-124).

В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення моральної шкоди, потерпілі, як на предмет позову, посилались на положення пункту 27.3 статті 27 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

В той же час, розглядаючи вказану позовну вимогу потерпілих, суд першої інстанції, застосував положення ст. 26-1 вищевказаного Закону та фактично, у резолютивній частині вироку, відмовив в цій частині в задоволенні цивільного позову, роз`яснивши право потерпілих на звернення з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд вважає, що вказане рішення ухвалено без додержання вимог статей 128, 370 КПК, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до положень ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, потерпілими у своєму цивільному позові ставилось питання про стягнення з ПАТ УПСК моральної шкоди на підставі пункту 27.3 статті 27 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю фізичної особи.

В той же час, суд першої інстанції, фактично відмовляючи потерпілим в цій частині, послався на ст. 26-1 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка передбачає, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст. 23 вказаного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

У даному кримінальному провадженні є декілька потерпілих: 1) які безпосередньо зазнали ушкодження здоров`я внаслідок ДТП; 2) яким завдано шкоду пов`язану з лікуванням потерпілого; 3) які мають право на страхове відшкодування у зв`язку зі смертю фізичної особи. При цьому, деякі з потерпілих мають право на відшкодування моральної шкоди, як в порядку ст. 26-1 так і в порядку ст. 27 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, оскільки вирок суду першої інстанції скасовується з істотних порушень, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно виправити вказані помилки, а тому, під час нового розгляду в суді першої інстанції, суд має ретельно перевірити підстави та предмет позову потерпілих, визначитись з належними позивачами до ПАТ УПСК щодо яких можуть бути застосовані положення ст. 26-1 Закону №1961-IV та щодо яких необхідно прийняти рішення, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15ц, а також встановити підстави для застосування положень ст. 27 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо інших потерпілих, після цього вирішити питання щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди з іншого відповідача та, відповідно, розмір такого відшкодування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Ураховуючи, що чинним КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження апеляційного суду, до яких не входить дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції без клопотання учасників судового провадження, що покладено кримінальним процесуальним законом на суд першої інстанції, який цих вимог не дотримався, з другого боку, в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України не входять зазначені порушення вимог чинного законодавства, однак, виходячи з вимог ст. 7 КПК України, суд апеляційної інстанції в даному випадку позбавлений можливості винести рішення у кримінальному провадженні, а тому вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального і кримінального процесуального закону.

З огляду на ту обставину, що вирок суду першої інстанції скасовується з істотних порушень вимог КПК України, апеляційний суд не входить в обговорення доводів апеляційної скарги потерпілих в частині вирішення питання щодо речових доказів та доводів апеляційної скарги захисника щодо виду та розміру покарання, які підлягають перевірці під час нового розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника підлягають задоволенню, а доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілих підлягають частковому задоволенню, а вирок скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 416 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 задовольнити.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року стосовно ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційногосуду набираєзаконної силиз моментуїї проголошеннята касаційномуоскарженню непідлягає.

Судді:

____________________ ____________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4