ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5883/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 07611303, № 07621303, № 07631303, № 07641303, № 07651303, № 07671303, № 07681303, № 07691303; скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій № 0007581303 та № 0007601303 від 26.06.2019; скасувати податкові вимоги відповідача № 0-0007571303 та № 0-0007571303 від 26.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно нарахував податкові зобов`язання, невірно оцінивши господарську діяльність позивача. Оскаржувані рішення та вимогу позивач вважає необґрунтованими та протиправними, такими, що не базуються на нормах чинного законодавства України. Позивач вказує на те, що здійснив розрахунок та сплату своїх податкових зобов`язань з податку на доходи, військового збору, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску у чіткій відповідності до чинних норм податкового законодавства. Всі понесені ним витрати, які задекларовані у податкових деклараціях підтверджуються документально.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України), п.2 ч. 1 ст. 13 Закону України від 08 червня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями та відповідно до затвердженого Державною фіскальною службою України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та направлень на перевірку від 14.05.2019р. №1224 та №1225, ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 03.06.2019р. №438/10- 36-13-03«Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року» (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено:

-пп.8, пп.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 та п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПК України), в частині невірного відображення суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доход), яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8);

- п.63.3 ст.63 ПК України, в частині не подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заяву за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням;

- п.167.1 ст.167. п.177.2 ст.177 ПК України, в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 661 387,61 гри.,що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму І 19 049,76 грн;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. в сумі 661 387,61 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в 9 920,80 грн;

- ст. 24 Кодексу законів про працю України, в частині використання праці без належного оформлення трудових відносин з фізичною особою ОСОБА_2 ;

- п. 163.1 ст. 163, п. 164.1. пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168,1 ст. 168. пп."а" п. 176.2 ст. 176, п. 177.7 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 5361,12 грн.;

- п.1 ч.І ст.7, ст.8, ч.П. ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6 552,48 грн;

- п.2 ч.І ст.7, ст.8. ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 661 387,61 грн., (з урахуванням максимальної величина бази нарахування єдиного внеску в сумі 661 387.61 грн, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 127 228,44 грн;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень та п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ(зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження військового збору в сумі 446,80 гривень;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, у зв`язку із завищенням податкового кредиту в тому числі за січень 2017 - 2129.00 грн, лютий 2017 - 8175,00 грн, березень 2017 - 14996,00 грн., травень 2017 - 9827,00 грн, липень 2017 - 9340.00 грн, та грудень 2017 - 10239.00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2015 по 31.12.2016 в загальній сумі 54 706,00 грнта від`ємного значення по ПДВ за грудень 2018 року в сумі 2 261,00 грн;

- «б» п.176.2 ст.176, п.119.1 ст. 119 ПК України, в частинні подання податкового розрахунку форми 1-ДФ з недостовірними відомостями нарахованих та виплачених доходів;

- п. 121.1 ст.121 ПК України в частинні ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 07611303 від 26.06.2019 про донарахування податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) та штрафних санкцій на загальну суму 148820,20 грн;

№ 07621303 від 26.06.2019 про донарахування штрафних санкцій за порушення ведення книги обліку доходів та витрат, в сумі 510,00 грн.;

№ 07631303 від 26.06.2019 про донарахування військового збору та штрафних санкцій в сумі 12 400,99 грн.;

№07641303 від 26.06.2019 про донарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) та штрафних санкцій на загальну суму 68382,50 грн.;

№ 07651303 від 26.06.2019 про зменшення від`ємного значення по ПДВ в сумі 2261,00 грн.;

№ 07671303 від 26.06.2019 про донарахування штрафних санкцій по ПДФО в сумі 170,00 грн.;

№ 07681303 від 26.06.2019 про нарахування позивачу військового збору та штрафних санкцій на загальну суму 8825,92 грн.;

№ 07691303 від 26.06.2019 про нарахування військового збору та штрафних санкцій на загальну суму 735,55 грн.;

№ 0007581303 від 26.06.2019 про нарахування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 16462,38 грн.;

№0007601303 від 26.06.2019 про нарахування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 2457,16 грн.

Крім того, відповідачем було прийнято податкові вимоги: № Ф-0007571303 від 26.06.2019 про сплату недоїмки по єдиному внеску на суму 127228,44 грн.; № 0-0007571303 від 26.06.2019 про сплату недоїмки по єдиному внеску на суму 6552,48 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду достатньо доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, а доводи викладені у позові не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України валовим доходом фізичних осіб-підприємців є отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності дохід (виручка у грошовій та не грошовій формі).

Згідно п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

-витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, які включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, установлена за домовленістю сторін (окрім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми ЄСВ у розмірах і порядку, установлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до котрих належать: витрати на відрядження найманих працівників; на послуги зв`язку та реклами; плата за розрахунково-касове обслуговування; на оплату оренди, ремонт й експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності; на транспортування готової продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання наступних умов, а саме: вони повинні бути документально підтверджені, пов`язані із господарською діяльністю підприємця, повинні бути безпосередньо пов`язані із отриманням доходів, включатися до витрат операційної діяльності та повинні бути фактично оплачені.

Не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та виграти на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Таким чином для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання наступних умов, а саме: вони повинні бути документально підтверджені, пов`язані із господарською діяльністю підприємця, повинні бути безпосередньо пов`язані із отриманням доходів, включатися до витрат операційної діяльності та повинні бути фактично оплачені.

Відповідно до вимог пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Зокрема - фізична особа-резидент, яка отримує доходи, як з джерела їх походження в України, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України ).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України ).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України нарахування, утримання га сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 %), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (підпункт 1.5 пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПКУ).

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України (підпункт 1.6 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України).

Платниками єдиного внеску відповідно до п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Абзацом першим частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

База оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, регламентується розділом IV Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 1 статті 164 Податкового кодексу України, - чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до пункту 172.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій формі та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно зобов`язані вести Книгу обліку доходів та витрат, формат та порядок заповнення якої затверджено наказом Міндоходів від 16.09.13 №481, на підставі якої здійснюється заповнення облікових даних Податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 02.10.2015р. №859.

Відповідно до пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Податковим кодексом для річного звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 2 частини 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий то дані, вказані в додатку 4 до Податкової декларації про майновий стан і доходи повинні дорівнювати даним, зазначеним у звітності з єдиного внеску (таблиця 1 додатка 5 Звіту з єдиного внеску до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування. Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У додатку 4 до Податкової декларації про майновий стан і доходи вказується розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу, який розраховується як отриманий загальний річний оподатковуваний дохід, зменшений на суму документально підтверджених річних витрат та поділений на кількість календарних місяців, протягом яких отримано такий дохід (прибуток) (абзац третій пункт 177.2 статті 177 Податковим кодексом України).

Отже, у графі 2 таблиці 1 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку), в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. При цьому в місяцях, в яких дохід не отримувався, (на підставі даних Книги обліку доходів і витрат) у таких графах проставляється прочерк (на паперових носіях), у разі надсилання Звіту в електронній формі поле залишається незаповненим.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що ПДФО визначений в ході перевірки витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу. За період 2017-2018 позивачу було донараховано ПДФО у зв`язку з завищенням валових витрат. Також, в Акті перевірки зазначено, що позивачем завищено витрати пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. в сумі 704174,44 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 2515615,26 грн та за 2018рік в сумі 704174,44 грн.

Згідно висновків перевірки до господарських витрат незаконно було віднесено витрати за господарськими договорами позивача з ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС», ТОВ «ЕРІДІКА», ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП», TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОССТАН».

В Акті перевірки відповідач вказав на суму понесених позивачем витрат за надання послуг постачання готових страв для подій в сумі 32333,32 грн (без ПДВ).

Між ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС» (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір від 16.01.2017р. №1-1601/17. Предмет договору полягає в наданні позивачу послуг кейтерингу. В поняття «Послуги» входить пакування та доставка до місця призначення готових сендвічів, салатів, напоїв, інших готових страв харчування. ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС» виписало (оформило) на адресу позивача податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПБ- 0000001 від 24.01.2017р. на суму 38800,00 грн. (з ПДВ), рахунок-фактуру №ПБ-0000001 від 24.01.2017 в сумі 38800,00 грн. (з ПДВ).

Також відповідач зазначив, що до господарських витрат не можна віднести вартість послуг ТОВ «ЕРІДІКА» в сумі 54166,64 грн (без ПДВ).

Між ТОВ «ЕРІДІКА» (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір від 15.02.2017р. №1-1502/17/К про надання позивачу послуг кейтерингу. В поняття «Послуги» за договором входить пакування та доставка домісця призначення готових сендвічів, салатів, напоїв, інших готових страв харчування. Об`єкт на який здійснюється поставка упакованого товару: АДРЕСА_1 . ТОВ «ЕРІДІКА» виписало (оформило) на адресупозивача податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЕР-0000001 від 20.02.2017 в сумі 65000,00 грн (з ПДВ), рахунок-фактура №ЕР-0000001 від 17.02.2017 в сумі 65000,00 грн (з ПДВ).

Сума витрат за надання послуг постачання готових страв для подій - 39999,98 грн (без ПДВ), які надавались ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП». Між ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41112868) (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір від 20.03.2017р. №1-2003/17/К про надання позивачу послуг кейтерингу.

Витрати, пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) 23.05.2017 року, а саме надання послуг постачання готових страв для подій в сумі 50000,00 грн. (без ПДВ), на підставі договорувід 30.03.2017р. №1-0103/17 між TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ» (виконавець) та позивач (замовник). За цим договором позивачу надавались послуги кейтерингу.Об`єкт на який здійснюється поставка упакованого товару: м.Київ, Спортивна площа, 1-А, бізнес-центр «Гулівер», 19-22, 25. TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ» виписало (оформило) на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДХ-0000001 від 03.05.2017р. на суму 60000,0 грн (з ПДВ).

Витрати, пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) 12.06.2017 рок, в сумі 45833,33 грн. (без ПДВ), - за господарським договором від 03.05.2017р. №2-0305/17/К між ТОВ «БОССТАН» (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник). За цим договором позивачу надавались послуги кейтерингу. ТОВ «БОССТАН» (код ЄДРПОУ 41104443) виписало (оформило) на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Бс-0000001 від 29.05.2017р. в сумі 55000,00 грн. (з ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки зазначено щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, у зв`язку з чим відповідач вважає господарські операції позивача з ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39264091), ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП», ТОВ «ЕРІДІКА», ТОВ «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОССТАН» безтоварними.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що по кожному з зазначених вище контрагентів, постачальників послуг пакування до доставки в офіси сніданків, а саме ТОВ «ПРОМБУДГІЛЮС», ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП», ТОВ «ЕРІДІКА», TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОCCТАН» - відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності з ФОП ОСОБА_1 , оскільки відсутні трудові ресурси, відсутні докази залучення трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу.

Відповідач вказує на те, що у ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС», ТОВ «ЕРІДІКА», ТОВ «МИЛЕНА ГРУПИ», ТОВ «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОССТАН», як контрагентів-постачальників, які виписували на адресу ФОП ОСОБА_1 документацію по наданню послуг кейтерингу, - відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби то між контрагентами-постачальниками та ФОП ОСОБА_1 відсутня господарська діяльність.

Однак з договорів постачання з зазначеними контрагентами, достовірність яких не заперечується відповідачем, вбачається, що для виконання умов договору контрагенти можуть залучати третіх осіб.

Відповідач не вказав, що при перевірці ним було встановлено факт відсутності укладених цивільних договорів між ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС», ТОВ «ЕРІДІКА», ТОВ «МИЛЕНА ГРУПИ», ТОВ «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОССТАН» та субпідрядними. Відповідач не вказав також будь-яку іншу податкову інформацію, з якої слідувало б, що відповідач досліджував обставини залучення /не залучення контрагентами третіх осіб (субпідрядників).

В свою чергу позивач, не спростовує відомостей, отриманих в ході податкової перевірки, що надання кейтерингових чи будь-яких інших логістичних послуг не є основним видом діяльності ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС», ТОВ «ЕРІДІКА», ТОВ «МИЛЕНА ГРУПИ», ТОВ «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОССТАН».

Позивач також ніяким чином не спростовує відомості, відображені в акті перевірки про анулювання в період виконання господарських договорів з позивачем свідоцтва платника податку на додану вартість для ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС» 2017 року, ТОВ «ЕРІДІКА» 30.01.2018 року за неподання декларацій протягом року, ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП» 29.03.2018 року за неподання декларацій протягом року, TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ» 23.01.2019 року в порядку ліквідації банкрута.

Однак ігнорування позивачем можливості отримання відомостей щодо добросовісності контрагентів, є достатньою підставою для висновку про недобросовісність самого позивача, як платника податку.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у справі №826/1588/13-а (постанова від 27 березня 2018 року) зазначив, що «... платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності іі обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом. Проте позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника послуг ...».

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС», ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП», ТОВ «ЕРІДІКА», TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОССТАН» надавали позивачу послуги організації доставки страв, проте відповідно до відкритих даних єдиного державного реєстру у вказаних контрагентів відсутні відповідні КВЕДИ на здійснення діяльності з постачання інших готових страв. Зокрема ТОВ «ЕРІДІКА» надає Позивачу послуги з розробки рекламних листівок, проте не є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність надання маркетингових послуг (відсутні КВЕДИ на здійснення такої діяльності).

TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», зареєстроване в м. Кам`янське (Дніпропетровська обл.), але, незважаючи на це, згідно первинних документів наданих позивачем до податкової перевірки, - надає послуги з організації доставки страв та кейтерингу на об`єкті, що знаходиться в м. Київ. Зазначене, на думку суду, може вказувати в сукупності з іншими відомостями податкової інформації про фіктивність господарських операцій з позивачем.

Також слід зазначити, що послуги з пакування та доставки їжі, передбачають безпосередню взаємодію персоналу контрагентів чи залучених ними підрядників із продуктами харчування, а отже і дотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог до приміщень де таке пакування здійснюватиметься, а також дотримання таких вимог персоналом, що здійснюватиме таку діяльність (наявність медичних книжок і відповідно до умов договорів п.3.3.1 замовник зобов`язаний забезпечити працівникам виконавця та залучених ним субпідрядних організацій безперешкодний доступ до об`єкту з метою надання ними послуг.

Позивач, вказуючи про можливість залучення контрагентами третіх осіб (субпідрядників) для виконання умов договорів з позивачем, ненадав до суду документів, що підтверджують таке залучення, зокрема - список осіб (які є працівниками чи залученими субпідрядниками контрагентів), які мали доступ для виконання задекларованих послуг чи ін.

Щодо перевірки відповідачем правильності сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки, в додатку 2 до податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 до графи 6 розділу 1 «сума витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» та до графи 7 розділу 1 «Інші витрати» позивачем віднесено суми витрат на надання бухгалтерських послуг, складання податкової та фінансової звітності, ведення обліку господарської діяльності підприємства в сумі 33333,36 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 20833,35 грн та за 2018рік в сумі 12500,01 грн. Як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач послався на вимоги пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, відповідно до якої до складу витрат не включаються витрат на надання бухгалтерських послуг, складання податкової та фінансової звітності, ведення обліку господарської діяльності підприємства.

Відповідач під час податкової перевірки прийшов до висновку про безпідставність віднесення позивачем до господарських витрат на надання бухгалтерських послуг, послуг зі складання податкової та іншої звітності, послуг ведення обліку господарської діяльності підприємства.

В свою чергу позивач зазначає, що він правомірно відніс до власних господарських витрат вартість зазначених вище послуг з обліку, оскільки такі послуги нерозривно пов`язані з господарською діяльністю ФОП, вони беруть учать у отриманні фінансового результату, звітування та сплати податків, а тому такі послуги можуть бути віднесені до витрат ФОП.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки відповідачем встановлено віднесення згідно книги обліку доходів та витрат в гр.6 Інші витрати 23.10.2017 року в сумі 8000,00 грн., яка відповідає банківським випискам з призначенням платежу «Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Київський окружний адміністративний суд».

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати судового збору.

Згідно п. 177.4.5 ПК України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

Витрати на сплату судового збору за подання позову підприємцем не є витратами, що пов`язані із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Крім того, відповідачем під час перевірки було встановлено формування витрат відображених в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік відповідно банківським випискам. Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 здійснює виробництво готової продукції харчування (бургери, салати, чизкейки та інш.) при цьому до складу валових витрат віднесено суми залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які не реалізовані та/або не використанні у виробництві продукції в загальній сумі 318078.46 грн без ПДВ відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунках 281 та 201 залишок ТМЦ.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом 2018 року позивачем придбано ТМЦ на загальну суму 1150677,22 грн без ПДВ з них використано у виробництві продукції на суму 839091,71 грн без ПДВ залишок становить 318078.46 грн без ПДВ.

Однак, позивач заперечує вищевказані висновки податкової перевірки про те, що вказані залишки товарно-матеріальних цінностей, не були використані позивачем у господарській діяльності.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що до витрат певного періоду, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь -якій формі від визначеного виду діяльності. Однак, факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї частини, яка прямо відповідає цьому доходу.

Враховуючи, що станом на кінець звітного періоду (2018 року) позивачем не реалізовано та не використано у виробництві продукти на суму 318078,46 грн. без ПДВ (що не заперечується позивачем), включення витрат на купівлю таких продуктів до складу валових витрат звітного періоду суперечить нормам податкового законодавства. Вказані витрати не можуть включатися до складу витрат, що повязані із господарською діяльністю позивача у звітному періоді.

Отже, такі витрати на оплату невикористаних у виробництві/не реалізованих в звітному періоді продуктів не можуть бути повязаними щз отриманням доходу в звітному періоді, та відповідно, не повинні включатись до складу валових витрат платнимка податків.

Також, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., позивачем завищено валові витрати на загальну суму 124429,35 грн. без ПДВ, за рахунок включення до складу валових витрат витрати, які не підтверджені фактичною сплатою, а саме: фіскальними чеками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, банківськими виписками, чим порушено вимоги п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VІвід 02.12.2012 року (із змінами та доповненнями).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік задекларовано витрат на загальну суму 412189,70 грн, проте згідно наданих банківських виписок про рух коштів по рахунку ATКБ «ПРИВАТБАНК» здійснено розрахунків по придбанню товарів/послуг, які фактично пов`язані із отриманням доходів в сумі 287760,35 грн.

Позивач зазначає, що під час перевірки ревізорам надавались документи, які підтверджували розрахунки з постачальниками не лише грошовими коштами, а й взаємозаліками. Під час опису виключення з витрат вартості послуг ряду підприємств які надавали позивачу послуги пакування та доставки готової продукції, ревізорами описувались договори уступки прав вимоги, однак ревізорами не було враховано цього факту при обчисленні витрат які пройшли через поточний рахунок в АТКБ «ПРИВАТБАНК».

Таким чином, через зменшення витрат, які відображені в декларації про майновий стан позивачем за 2017 та 2018 роки було збільшено чистий дохід від діяльності ФОП ОСОБА_1 , що в свою чергу, стало підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб за 2017-2018 роки на загальну суму 119049,76 грн., в т.ч. 2017р. - 37508,36 грн. та 2018р. - 81541,40 грн.

Щодо ПДФО з зарплати найманих працівників, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

Також зазначено, що перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей позивача за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. виявлено недостовірні дані в частинні не відображення нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 , чим порушено вимоги Р.ІІІ «Порядок заповнення податкового розрахунку» Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020, «б» п.176.2 ст.176, п.1 19.1 ст.119 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного відповідачем встановлено заниження: заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 5361.12 гри, (помісячний розрахунок ст.26 Акту перевірки), військового збору в сумі 446,80 гри, (помісячний розрахунок ст.49 Акту перевірки), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6 552,48 грн. (помісячний розрахунок ст. 29-30 Акту перевірки).

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено використання праці найманої особи ОСОБА_2 , без належного оформлення трудових відносин.

В акті перевірки зазначено, що згідно первинних документів, встановлено, що замовлення позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування) здійснювалось через ОСОБА_2 , проте позивачем допущено працівника без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням ОСОБА_2 зокрема в період з 27.01.2018р. по 12.11.2018р. У зв`язку з зазначеним, відповідачем було самостійно нараховано податок на доходи фізичних осіб з мінімальної заробітної плати за 11 місяців, яку отримувала ОСОБА_2 та донарахував позивачеві податок на доходи найманого працівника в сумі 5361,12 грн. Також на заробітну плату ОСОБА_2 було нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 6552,48 грн та воєнний збір.

Відповідно до вимог ст. 24 Кодексу законів про працю працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 26 Кодексу законів про працю при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Судом першої інстанції встановлено, що замовлення на придбання товарно-матеріальних ціностей (продуктів харчування) здійснювалось через ОСОБА_2 , проте ФОП ОСОБА_1 допущено працівника без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням ОСОБА_2 зокрема в період з 27.01.2018 по 12.11.2018, а саме: Замовлення: від 26.05.2018 №31 1 576 клієнт ОСОБА_2 на суму 9612.66 грн., Замовлення: від 14.05.2018 №133760 клієнт ОСОБА_2 суму 621,32 грн., Замовлення: від 12.05.2018 №022761 клієнт ОСОБА_2 на суму 10994,18 грн., Замовлення: від 05.05.2018 №354070 клієнт м на суму 8771,35 грн., Замовлення: від 19.05.2018 №577754 клієнт ОСОБА_2 на суму 8253,42 грн., Замовлення: від 26.04.2018 №545300 клієнт ОСОБА_2 на суму 1269.62 гри., Замовлення: від 23.04.2018 №890398 клієнт ОСОБА_2 на суму 713,75 грн., Замовлення: від 16.04.201 8 №006659 клієнт ОСОБА_2 на суму 1213,12 грн., Замовлення: від 14.04.2018 №971833 клієнт ОСОБА_2 на суму 9321,04 грн., Замовлення: від 09.04.2018 №183082 клієнт ОСОБА_2 на суму 7130,82грн., Замовлення: від 09.09.2018 №45259109 клієнт ОСОБА_2 суму 21 13,58 грн., Замовлення: від 15.03.2018 №414526 клієнт ОСОБА_2 на суму 2377,86 грн., Замовлення: від 23.02.2018 №989751 клієнт ОСОБА_2 на суму 7485,14 грн., Замовлення: від 10.03.2018 №147634 клієнт ОСОБА_2 на суму 8782,93 грн., Замовлення: від 17.02.2018 №168075 клієнт ОСОБА_2 насуму 11625,94 грн., Замовлення: від 10.02.2018 №951245 клієнт ОСОБА_2 на суму 9673,02 грн., Замовлення: від 27.01.201 8 №790408 клієнт ОСОБА_2 на суму 10130,87 грн., Замовлення: від 20.01.201 8 №660881 клієнт м на суму 10597,97 грн., Замовлення: від 12.1 1.201 8 №47816963 клієнт ОСОБА_2 на суму 71 8,94 грн., Замовлення: від 03.1 1.2018 №57671356 клієнт ОСОБА_2 на суму 10743,38 грн., Замовлення: від 06.06.2018 №161535 клієнт ОСОБА_2 на суму 9767,92 грн., Замовлення: від 27.10.2018 №77862803 клієнт ОСОБА_2 на суму 12736,76 грн.

В свою чергу позивач зазначає, що ОСОБА_2 не перебувала з ним у трудових відносинах, і не отримувала від нього винагороду за надані послуги, позивач користувався її електронним аккаунтом в сервісі замовлення, однак кошти сплачував самостійно в безготівковій формі і отримував замовлені товари самостійно.

Однак, на підтвердження викладеного позивач не надав докази того, що він самостійно перераховував в безготівковій формі оплату постачальникам товару, також, не надав докази прийому товару особисто, або найманими працівниками позивача.

Щодо податку на додану вартість та зменшення податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в аті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, позивачем завищено податковий кредит у рядку 10.1 кол. Б Декларацій «Підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на загальну суму ПДВ 56966,67 грн, в тому числі за січень 2017 - 6466.67 грн, лютий 2017р. - 10833,33 грн, березень 2017 - 8000,00 грн, травень 2017 - 19166,67 грн, та грудень 2018р - 12500,00 грн, за рахунок включення до їх складу сум придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей, які відповідно до наданих документів та баз даних ДФС України мають відсутність їх економічного змісту та сумнівність господарських операцій у звітному періоді, а саме послуги отримані від ТОВ «ГІРОМБУДПЛІОС», ТОВ «МИЛЕНА ГРУПП», ТОВ «ЕРІДІКА, ТОВ «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ», ТОВ «БОССТАН».

Позивач вважає, що відповідачем було незаконно зменшено податковий кредит позивача за період 2017-2018. При цьому позивач вказує на те, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу з якого нараховується військовий збір відповідачем встановлено заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. в сумі 661387,61 грн. без ПДВ. Таке заниження відбулось через неправомірне неприйняття частини витрат діяльності ФОП. На суму такого заниження чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, позивачу було донараховано військовий збір на суму 9920,80 грн, а саме: за 2017 - 3125,69 грн, за 2018 - 6795,11 грн.

В свою чергу слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в січні 2017р. до графи 5 розділу II Податковий кредит «Сума податку на додану вартість» основна ставка задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ПРОМБУДПЛЮС» в сумі ПДВ 6466.67 гри., ТОВ «ЕРІДІКА» в сумі ПДВ 10833.33 грн., ТОВ «МИЛЕНА ГРУПИ» в сумі ПДВ 8000.00 грн., TOB «ТК ДНІПРО-ХОЛДИНГ» в сумі ПДВ 10000.00 грн., ТОВ «БОССТАН» в сумі ПДВ 9166.67 гпн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ЕКСТРАНС-ЛОГІСТІК» виписало (оформило) на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні (акти виконаних робіт (наданих послуг) по операціях надання транспортних послуг перевезення на загальну суму 75000,00 грн в т числі ПДВ - 12 500,00 грн. Станом на дату проведення перевірки у позивача рахувалася кредиторська заборгованість.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що у зазначеного контрагента відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності з ФОП ОСОБА_1 , оскільки відсутні трудові ресурси, відсутні докази залучення трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, факти придбання продовольчих товарів, тобто за результатами аналізу даних автоматизованих інформаційних систем Державної фіскальної служби встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання згідно з податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, не простежується ланцюг придбання реалізованих послуг. Відповідач також зазначив про значну територіальну віддаленість від місця провадження господарської діяльності позивача. Вказаний контрагент на період взаємовідносин із позивачем був зареєстрований у м. Тернополі.

Свідоцтво платника ПДВ анульоване 29.05.2020 за рішенням контролюючого органу у зв`язку із відсутністю поставок та неподання декларацій.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України - об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Порядок формування валових витрат передбачено п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання та виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України, право на формування валових витрат з податку на доходи фізичних осіб виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявність причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної товарно-транспортної накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безтоварність вищевказаної господарської операції.

Щодо включення до складу витрат суми витрат на надання бухгалтерських послуг, складання податкової та фінансової звітності, ведення обліку господарської діяльності на загальну суму 33 333,36 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог частини першої ст.2 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вести бухгалтерський облік зобов`язуються лише юридичні особи. Ведення бухгалтерського обліку фізичними особами - підприємцями не передбачено.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VІІІ до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

1) витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів га комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

2) витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, які включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, установлена за домовленістю сторін (окрім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

3) обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

4) суми ЄСВ у розмірах і порядку, установлених законом;

5) інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до котрих належать: витрати на відрядження найманих працівників; на послуги зв`язку та реклами; плата за розрахунково-касове обслуговування; на оплату оренди, ремонт й експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності; на транспортування готової продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Дана норма Податкового кодексу України встановлює перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, аналіз вказаних положень свідчить про відсутність можливості розширеного тлумачення.

Відповідно до п. 177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані: вести Книгу обліку доходів і витрат; мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерські облік», - цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства. На фізичних осіб підприємців дія цього Закону не поширюється.

Відповідно до п. 16.1.2 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплата податків та зборів.

Відповідно до Роз`яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року «Про статус фізичної особи-підприємця», відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи. Вказана стаття Закону залишає поза увагою таку численну групу учасників цивільних відносин як фізичні особи - підприємці, які у сукупності теж охоплюються поняттям "фізичні особи", але в силу свого статусу мають певні відмінності у правовому регулюванні їх відносин. При цьому, правовий статус фізичної особи є ширшим, ніж правовий статус фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 розділу III Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року №97, визначено, що підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

З огляду на викладене, підприємцем є фізична особа громадянин. Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною та на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, норми цивільного, господарського кодексів і спеціального законодавсва (саме у сфері господарювання) прирівнють правоздатність ФОПів до правоздатності юридичних осіб, що ж стосується сфери справляння податків і зборів необхідно виходити із норм Податкового кодексу України, як галузевого нормативного акту, виключно, яким регулюються податкові правовідносини. Зважаючи, що Податковим кодексом розмежовуються оподаткування таких суб`єктів господарювання, як юридичні особи та фізичні особи підприємці, для кожного з них встановлюються певні особливості, які не поширюються на іншого.

Податковим кодексом передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою САМОСТІЙНО та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПК України).

Зважаючи на особливість статусу фізичної особи-підприємця, яка самостійно на власний ризик здійснює господарську діяльність, системний аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що обов`язок вести облік доходів і витрат (Книгу обліку доходів і витрат, мати підтверджуючі документи щодо походження товару) покладено конкретно на таку особу. Особливість норм, що регулюють діяльність фізичної особи-підприємця вказує на те, що така особа за власним бажанням та на власний ризик набуває статусу суб`єкта господарювання і зобов`язана самостійно здійснювати облік доходів і витрат, заповнювати Книгу обліку доходів і витрат.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України передбачено перелік витрат, що, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичної особи-підприємця, в переліку таких витрат надання бухгалтерських послуг, складання звітності, ведення обліку відсутнє.

Підпункт 177.4.4 п. 177.4 ст.177 ПК України встановлює чіткий перелік інших витрат, серед яких також відсутні витрати на бухгалтерські послуги, складання звітності, ведення обліку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права віднести до складу витрат бухгалтерські послуги, надані на його користь іншим суб`єктом господарювання.

Щодо включення позивачем до складу витрат суми витрат на сплату судового збору в сумі 8000,00 гри, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 177.4.5 ПК України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

Витрати на сплату судового збору за подання позову підприємцем не є витратами, що пов`язані із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Оскільки, пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, що, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичної особи-підприємця, в переліку таких витрат витрати на сплату судового збору відсутні.

Щодо включення позивачем до складу витрат суми залишків товарно-матеріальних цінностей, які нереалізовані та/або не використанні у виробництві продукції, слід зазначити наступне.

Факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Статтею 177 Податкового кодексу України врегульовується питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Тобто вказана стаття визначає порядок визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб-підприємців від провадження господарської" діяльності. При цьому законодавець прямо не передбачає, ведення в податковому обліку витрат, таким методом, щоб у складі витрат звітного періоду включалися виключно ті витрати, які пов`язані із отриманням доходу в цьому періоді. Проте, таке трактування законодавства податковим органом виходить із наступного.

Згідно п. 177.10 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і втрат фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

На виконання норми абз.2 п. 177.10 ПК України доходів і зборів України діє Наказ від 16.09.2013 № 4XІ, яким затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення.

Відповідно до вимог п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, самозайняті особи (в тому числі фізичні особи - підприємці) заносять до Книги відомості, зокрема, такі:

- у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

- у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

- у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

- у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

- у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Згідно затвердженої форми книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність графа 6 має назву «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)».

Для забезпечення виконання податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб платники податку зобов`язані, в тому числі подавати податкову декларацію за встановленою формою.

Податковий кодекс встановлює обов`язок фізичної особи - підприємця подавати до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року (п. 177.5 ст. 177, ст. 179 ПК України).

Згідно пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється самостійно платником згідно з даними, визначеними в річній податковій декларації з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Міністерством фінансів України, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику у відповідності до норм ПК України прийнято наказ від 02.10.2015 № 859 Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Згідно із п.3 розділу IV. Порядок заповнення додатків до декларації у додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою», - до декларації у розділі І «Доходи від провадження господарської діяльності», який заповнюється фізичними особами - підприємцями, зазначаються у графах 5-7 - сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із провадження господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, амортизаційні відрахування) (кореспондується із п.177.4 ПК України) у графі 8 - сума амортизаційних відрахувань, обчислених відповідно до підпунктів 177.4.6-177.4.9 пункту 177.4 статті 177 розділу IV ПК України.

Сама форма декларації встановлює, що в графу 5 вносяться лише витрати на придбані товарно-матеріальні цінності, що реалізовані або використані у виробництві продукції. Значення граф 5-8 - дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці м згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу.

Таким чином, вимоги щодо включення витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня поширюються на витрати пов`язані із з придбанням товарів (робіт, послуг), які можна прямо пов`язати із отриманим доходом.

Зважаючи на те, що на підставі даних Книги обліку доходів і витрат фізична особа-підприємець заповнює податкову декларацію про майновий стан і доходи, а законодавцем передбачено, що до складу витрат пов`язаних із з придбанням товарів (робіт, послуг) (гр.6 Книги обліку доходів і витрат, дані якої за підсумками року повинні вноситися у відповідні графи Розділу І додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до декларації про майновий стан і доходи) включаються лише ті документально підтверджені витрати, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня. У підсумку за рік до складу витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) певного періоду включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності. Факт отримання доходу є підставою для включення до валових витрат звітного періоду тієї частини витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), яка прямо відповідає цьому доходу.

Оскільки станом на кінець звітного періоду (2018 року) Позивачем не реалізовано та не використано у виробництві продукти на суму 318 078,46 грн. без ПДВ, (що не заперечується позивачем), включення витрат на купівлю таких продуктів до складу валових витрат звітного періоду суперечить нормам податкового законодавства. Вказані витрати не можуть включатися до складу витрат, що пов`язані із господарською діяльністю позивача у звітному періоді.

Відповідно до статті 177 Податкового кодексу України, - об`єкт оподаткування визначається за календарний рік та не передбачає механізму перенесення збитків.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість обліковувати у наступних звітних періодах збиток.

Витрати на оплату невикористаних у виробництві/не реалізованих в звітному періоді продуктів не можуть бути пов`язаними з отриманням доходу в звітному періоді та, відповідно, не повинні включатись до складу валових витрат платника податків. Такі витрати суб`єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу є його власним ризиком.

Щодо включення позивачем до складу витрат суми неоплачених витрат в розмірі 124 429,35 грн без ПДВ, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки, встановлено, що за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., позивача завищено валові витрати на загальну суму 124 429,35 грн без ПДВ, за рахунок включення до складу валових витрат витрати, які не підтверджені фактичною сплатою, а саме: фіскальними чеками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, банківськими виписками, чим порушено вимоги п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Позивач в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік задекларовано витрат на загальну суму 412 189.70 грн., проте згідно наданих банківських виписок про рух коштів по рахунку АТ КВ «ПРИВАТБАНК» здійснено розрахунків по придбанню товарів/послуг, які фактично пов`язані із отриманням доходів в сумі 287 760,35 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачу подавались фінансово-господарські документи, з яких слідує, що сума встановлена відповідачем сума валових витрат 124 429,35 грн виникла внаслідок позабанківськівських розрахунків, однак в матеріалах справи такі документи відсутні.

Враховуючи вищезазначене, при перевірці правильності визначення витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та за 2018 рік, з даними про суми валових витрат, встановленими в ході перевірки встановлено завищення позивачем витрат на загальну суму 704 174,44 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017р. в сумі 251 166,62 грн та за 2018р. в сумі 453 007,82 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги ст.177.4 ст.177 Податкового кодексу України та п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Розмір заниження суми чистого доходу становить 661 387,61 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 - 208 379,79 грн, за 2018 -453 007,82 грн без ПДВ. Зазначене призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 119 049,76 грн; військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 9 920,8 грн, та єдиного соціального внеску (з урахуванням максимальної бази нарахування ) - 127 228,44 грн.

Щодо заниження податкових зобов`язань із ПДВ, слід зазначити наступне.

При перевірці правильності визначення податкового кредиту, визначеного позивачем, з даними про суми податкового кредиту, визначеного в ході перевірки, встановлено, що за період з 01.01.2017р. по 31 12.2018р., позивачем завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 56 966,67 грн., в тому числі за січень 2017 - 6 466,67 грн, лютий 2017 - 10 833,33 грн, березень 2017 - 8 000,00 грн, травень 2017 - 19 166,67 грн, та грудень 2018 - 12 500,00 грн, за рахунок включення до їх складу сум придбання послуг та товаро-матеріальних цінностей , які відповідно до наданих документів та баз даних ДФС України не мають реального характеру виконання, встановлено відсутність їх економічного змісту та сумнівність господарських операцій у звітному періоді.

Відповідно до баз даних ГУ ДФС у Київській області, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивачем встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення господарської діяльності, спрямованих на здійснення операцій з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкового кредиту.

Згідно наданих до перевірки документів ТОВ «ЕКСТРАНС-ЛОГІСТІК» виписало (оформило) на адресу позвиача податкові накладні (акти виконаних робіт (наданих послуг) по операціях надання транспортних послуг перевезення на загальну суму 75000,00 грн в т числі ПДВ - 12 500,00 грн. Станом на дату проведення перевірки у позивача рахувалася кредиторська заборгованість.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що у зазначеного контрагента відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності з позивачем оскільки відсутні трудові ресурси, відсутні докази залучення трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, факти придбання продовольчих товарів, тобто за результатами аналізу даних автоматизованих інформаційних систем Державної фіскальної служби встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання згідно з податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, не простежується ланцюг придбання реалізованих послуг. Враховуючи значну територіальну віддаленість від місця провадження господарської діяльності позивача (вказаний контрагент на період взаємовідносин із позивачем був зареєстрований у м. Тернополі) та факт анулювання свідоцтва платника ПДВ 29.05.2020 за рішенням контролюючого органу у зв`язку із відсутністю поставок та неподання декларацій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безтоварність господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 56966,67 грн., в тому числі за січень 2017р. - 6466,67 грн., лютий 2017р. - 10833,33 грн., березень 2017р. - 8000,00 грн., травень 2017р. - 19166,67 грн., та грудень 2018р. - 12500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

Н.В. Безименна