П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1630/21Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якій просив (з урахуванням уточнень): визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 23.10.2020 р. ОСОБА_1 ; зобов`язати посадових осіб Одеського прикордонного загону внести до паспортного документа громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 запис про скасування запису «Відмовлено у в`їзді в Україну» від 23.10.2020 р. №123/12035.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у своєму рішенні від 23.10.2020 року не зазначив жодних доказів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» для відмови у перетинанні державного кордону України, тому на його думку зазначене рішення прийнято протиправно та має негативні наслідки.

Рішенням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

З огляду на не прибуття у судове засідання 01 грудня 2021 року сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, колегія суддів у відповідності до ст.311 КАС України вирішила розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. 02 грудня 2021 року було складено повне судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 23.10.2020 року прибув до м.Одеса через пункт пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення «Одеса» авіарейсом сполучення «Стамбул-Одеса».

Позивачем було надано запрошення на лікування № 28 від 19.10.2020 року (проведення хірургічного втручання та подальшого лікування в умовах стаціонару з 23.10.2020 року в Інституті пластичної хірургії «Віртус»), довідку про результати досліджень на короновірусну хворобу, заяву про підтвердження забезпечення місця проживання позивача та прийняття зобов`язань зі сплати всіх витрат, пов`язаних із його перебуванням на території України.

Під час здійснення прикордонного контролю 23.10.2020 року інспектором прикордонного контролю 1-ої категорії 1 групи відділення інспекторів прикордонної служби (тип) «А» впс «Одеса-Аеропорт» Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну.

Підставою для прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю від 23.10.2020 року зазначено ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пп. «б» п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», оскільки громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 порушив вимоги ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367, а саме: допустив в`їзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та виїзд з неї з порушенням визначених цими нормативними актами вимог: без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Також, 23.10.2020 року начальником Одеського прикордонного загону затверджено постанову про заборону в`їзду в Україну начальника групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» (тип А) відділу прикордонної служби «Одеса-Аеропорт» Поліщука Р. від 23.10.2020 року, згідно з якою за результатами розгляду матеріалів стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 встановлено порушення ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №367, з огляду на що відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та пп. «б» п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» відповідач постановив заборонити позивачу в`їзд в Україну строком на три роки.

Вказані обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що позивач порушив ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №367, при в`їзді у 2017 році на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та виїзді з неї без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду, що стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення від 23.10.2020 року про відмову в перетинанні державного кордону України на підставі п.7.4 ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» (далі Закон) прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.

Прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.6 Закону перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.8 Закону уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; 3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Положеннями статті 14 Закону передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Згідно з ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в`їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Порядок в`їзду іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367, в`їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюються через контрольні пункти: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС у Новотроїцькому чи Генічеському районі Херсонської області; громадян України - за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

При цьому, згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 було відмовлено в перетинанні державного кордону України в зв`язку з тим, що він у вересні 2017 року допустив в`їзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим авіасполученням «Москва - Крим (Сімферополь)» та виїзд з неї авіасполученням «Крим (Сімферополь) - Санкт-Петербург - Москва» з порушенням ч.2 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №367, без отримання відповідного дозволу та поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

При цьому, факт прибуття у вересні 2017 року до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим авіасполученням «Москва - Крим (Сімферополь)» та повернення в зворотньому напрямку авіасполученням «Крим (Сімферополь) - Санкт-Петербург - Москва» підтверджується письмовими поясненнями позивача від 23.10.2020 року, наданими під час здійснення процедури прикордонного контролю.

Таким чином, враховуючи наявність встановленого факту в`їзду позивачем на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим авіасполученням «Москва - Крим (Сімферополь)» та виїзд з неї авіасполученням «Крим (Сімферополь) - Санкт-Петербург - Москва» без отримання відповідного дозволу та поза належними контрольними пунктами в`їзду-виїзду, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття спірного рішення відповідачем.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.