ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року м. Київ № 640/8664/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕТ»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариства «КЕРАМЕТ» (далі також - позивач, ПрАТ «КЕРАМЕТ», після перетворення (з 18.03.2020 року) - ТОВ «КЕРАМЕТ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - позивач 1, ГУ ДФС у м. Києві), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - відповідач 2, ГК ДПС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 26140305 на суму 480 000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 0001034208 на суму 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 0001044208 на суму 8 807,64 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 0001054208 на суму 601,86 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 552615141 на суму 38 240 204,00 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за результатами проведеної ГУ ДФС у м. Києві планової документальної виїзної перевірки ПрАТ «КЕРАМЕТ», податковий орган дійшов помилкових висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток підприємств, заниження сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору, подання з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку (форма №1ДФ) за 1 квартал 2016 року, неповного декларування у звіті про контрольовані операції з компаніями «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) на загальну суму 67 884 775 грн., в тому числі за 2017 звітний рік у сумі 67 884 775 грн.

Позивач зазначені порушення податкового законодавства не визнає, оскільки до спірної перевірки останнім надано усі наявні у підприємства документи, зокрема, які підтверджують те, що позивач є материнською компанією юридичних осіб-нерезидентів «KERAMET Hungary Kft.» (резидент Угорської Республіки) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Резидент Республіки Польща) та про сплату останніми прибуткового податку за 2017 рік, що підтверджується відповідними довідками фіскальних органів Угорщини та Польщі.

Таким чином, з метою уникнення подвійного оподаткування фінансово-господарської діяльності «KERAMET Hungary Kft.» та «KERAMET Polska Sp. z.o.o.» та материнської компанії ПрАТ «КЕРАМЕТ», керуючись вимогами П(С)БО №12, Податкового кодексу України та Конвенціями про уникнення подвійного оподаткування, підписаними та ратифікованими Україною із Республікою Польща та Угорською Республікою, збільшення залишків фінансових інвестицій по цих кампаніях на об`єкт оподаткування податком на прибуток не вплинуло.

Разом з тим, контролюючим органом не взято до уваги міжнародні договори, якими врегульовано податкове законодавство в частині іноземних інвестицій по зарубіжних підприємствах та протиправно встановлено порушення податкового законодавства України.

Позивач також не погоджується із висновками відповідача 1 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору при здійсненні операції купівлі-продажу рухомого майна (основних засобів), оскільки фізична особа за операцією купівлі-продажу автомобіля, досліджуваною контролюючим органом, є покупцем, який платить за придбаний актив, його вартість не є оподатковуваним доходом такого покупця.

Зокрема, ГУ ДФС у м. Києві встановлено завищення інших витрат від списання засобів на ТМЦ, щодо яких не надані належним чином підтверджуючі документи щодо факту ліквідації основних засобів за 2017 рік на загальну суму 90 855 847 грн.

Водночас, позивачем зауважено, що податковим органом не взято до уваги наказ ПрАТ «КЕРАМЕТ» від 29.11.2017 року №24-а/х, протокол Наглядової ради ПрАТ «КЕРАМЕТ» від 28.12.2017 року №10/17, якими підприємством на підставі пункту 9 статті 189 Податкового кодексу України прийнято рішення про проведення списання основних засобів на ТМЦ, інших необоротних матеріальних активів з балансу ПрАТ «КЕРАМЕТ» у зв`язку із втратою контролю та фактичного володіння матеріальними активами на окупованій території.

Таким чином, позивач не погоджується із викладеними в акті спірної перевірки висновками податкового органу, та просить скасувати винесені за її результатами податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року № 26140305, від 16.01.2019 року № 0001034208, від 16.01.2019 року № 0001044208, від 16.01.2019 року № 0001054208, від 16.01.2019 року № 552615141.

Позивачем також повідомлено про те, що прийняті ГУ ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України, разом з тим, у встановлений пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України строк, рішення за наслідками розгляду скарги позивача останньому не надійшло, внаслідок чого позивач дійшов висновку про задоволення скарги в повному обсязі.

Водночас, з відомостей інтегрованої картки платника податків ПрАТ «КЕРАМЕТ» встановлено наявність інформації по донарахуванню позивачу сум фінансових санкцій, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях.

Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.06.2019 року.

Через канцелярію суду 14.06.2019 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву.

ГУ ДФС у м. Києві проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на наступне.

Щодо заниження доходу від участі в капіталі отриманих фінансових інвестицій від компаній «KERAMET Hungary Kft.» та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» та неповного декларування у звітах про контрольовані операції доходів отриманих від цих компаній, відповідачем 1 зазначено, що згідно з облікової політики ПрАТ «КЕРАМЕТ», фінансові інвестиції в іноземні компанії відображаються в бухгалтерському обліку підприємства за методом участі в капіталі відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Разом з тим, отриманий дохід від інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі в 2017 році ПрАТ «КЕРАМЕТ» оприбутковані на субрахунок 44 «Нерозподілені прибутки (збитки)», які не знайшли свого відображення в об`єкті оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, в порушення П(С)БО 15 «Дохід» ПрАТ «КЕРАМЕТ» не відображено дохід від результатів діяльності дочірніх підприємств «KERAMET Hungary Kft.» та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» за 2016 та 2017 роки.

Крім того, відповідачем 1 зазначено, що спірною перевіркою встановлено що ПрАТ «КЕРАМЕТ» в бухгалтерському обліку на субрахунку 373 «Розрахунки з нарахованими доходами» відображено суми отриманих дивідендів у загальній сумі 67 884 775 грн., в тому числі, «KERAMET Hungary Kft.» у сумі 50 581 449 грн., та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» у сумі 17 303 326 грн., які не відображено в Звіті про контрольовані операції.

З огляду на те, що річний дохід ПрАТ «КЕРАМЕТ» від будь-якої діяльності перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та відповідає критерію визнання операцій контрольованими, визначеному підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, перевіркою встановлено факт проведення контрольованих операцій з компаніями «KERAMET Hungary Kft.» та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» та недекларування суми нарахованих дивідендів у поданому звіті про контрольовані операції за 2017 рік, що, на переконання податкового органу, свідчить про невиконання вимог, установлених пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України та вимог Порядку про складання звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 року №8.

Щодо завищення інших витрат від списання основних засобів та ТМЦ, відповідачем 1 зазначено, що відображення в бухгалтерському обліку об`єктів основних засобів, що тимчасово перебувають на окупованій території та на території проведення антитерористичної операції здійснюються відповідно до нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку, відповідно до яких, тільки після проведення належним чином інвентаризації та документального підтвердження факту ліквідації таких основних засобів у бухгалтерському обліку, та за наявності сертифіката Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції. Разом з тим, таких документів позивачем під час проведення спірної перевірки контролюючому органу не надано.

Враховуючи викладене, відповідач 1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 19.06.2019 року прибули представники сторін.

Представником позивача заявлено клопотання про ознайомлення з відзивом.

Судом відкладено підготовче засідання до 29.07.2019 року.

Через канцелярію суду 29.07.2019 року представником позивача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання на інший час у зв`язку із проведення слідчих дій у ТОВ «КЕРАМЕТ».

У підготовче засідання 29.07.2019 року прибули представники сторін.

Представником позивача повідомлено про вилучення слідчими органами документів товариства, необхідних для пред`явлення суду в межах розгляду цієї справи, з огляду на що, просить відкласти підготовче засідання.

Судом клопотання представника позивача задоволено, відкладено підготовче засідання до 05.09.2019 року, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

У підготовче засідання 05.09.2019 року представник позивача не прибув, з огляду на що, судом оголошено про відкладення підготовчого засідання до 11.11.2019 року.

Через канцелярію суду 06.11.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримано правову позицію, викладену у позовній заяві. Крім того, позивачем до обґрунтування правової позиції щодо протиправного завищення інших витрат від списання основних засобів та ТМЦ зазначено, що у зв`язку із втратою контролю над своєю власністю, ПрАТ «КЕРАМЕТ» звернулося до правоохоронних органів із заявами про відкриття кримінального провадження та встановлення підприємству статусу потерпілого. На підставі звернень ПрАТ «КЕРАМЕТ» матеріали приєднані до загального кримінального провадження по захопленню території України, а також розпочато кримінальне провадження Управлінням національної поліції у Донецькій області по факту силового захоплення майна підприємства.

Зазначене позивач просить суд врахувати під час вирішення справи по суті.

У підготовче засідання 11.11.2019 року прибули представники сторін.

Заслухавши сторін, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.12.2019 року, витребувано документи у позивача, строк для подання яких встановлено до 27.11.2019 року.

Через канцелярію суду 22.11.2019 року позивачем подано витребувані судом документи.

У підготовче засідання 02.12.2019 року прибули представники сторін.

Представником відповідача 1 заявлено клопотання про ознайомлення із долученими позивачем 22.11.2019 року документами.

Судом клопотання представника відповідача 1 задоволено та відкладено підготовче засідання до 18.12.2019 року.

Через канцелярію суду12.12.2019 року відповідачем подано додаткові пояснення, в яких зазначено правову позицію, викладену раніше у відзиві.

У судове засідання 18.12.2019 року прибув представник позивача, яким заявлено клопотання про залучення співвідповідачем Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Судом роз`яснено представнику позивача порядок подання такого клопотання відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України та оголошено про відкладення підготовчого засідання до 16.01.2020 року.

Через канцелярію суду 23.12.2019 року позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, а саме, Головне управління Державної податкової інспекції в м. Києві, яке обґрунтовано реорганізацією податкових органів.

Через канцелярію суду 24.12.2019 року Головним управлінням Державної податкової інспекції в м. Києві подано відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позову з підстав ідентичним викладеним відповідачем 1 у відзиві.

Через канцелярію суду 13.01.2020 року позивачем подано клопотання пор відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 16.01.2020 року сторони не прибули, з огляду на що, судом призначено іншу дату підготовчого засідання - 10.02.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2020 року клопотання ТОВ «КЕРАМЕТ» від 23.12.2019 року про залучення співвідповідача задоволено. Залучено співвідповідача у справі - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. Розгляд справи розпочато спочатку. Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві встановлено строк для подання відзиву - п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали суду та позовних матеріалів. Позивачеві встановлено строк для надання відповіді на відзив - п`ятнадцять днів з дати отримання відзиву.

У підготовче засідання 10.02.2020 року сторони не прибули, з огляду на що, судом призначено іншу дату підготовчого засідання - 16.03.2020 року.

Через канцелярію суду 13.02.2020 року позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Через канцелярію суду 24.02.2020 року позивачем подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

У підготовче засідання 16.03.2020 року прибули представники сторін.

Протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи відмовлено.

Судом поставлено на обговорення питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Присутні у залі судових засідань представники сторін проти закриття підготовчого провадження не заперечували.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.04.2020 року.

Через канцелярію суду 07.04.2020 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання 22.04.2020 року фіксування судового засідання за допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснюється, судом відкладено судове засідання на 11.06.2020 року, про що сторін повідомлено у порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 04.06.2020 року представником позивача в порядку статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України подано висновок судово-економічної експертизи від 11.03.2020 року №01/11-19.

У судове засідання 11.06.2020 року прибули представники позивача та відповідача 2.

Представником відповідача 2 заявлено клопотання про допит свідка - бухгалтера ТОВ «КЕРАМЕТ».

Представник позивача проти допиту бухгалтера підприємства не заперечує проте, повідомив суду про можливість надання бухгалтером ТОВ «КЕРАМЕТ» письмових пояснень на запитання представника відповідача 2, поставлені в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, судом ухвалено зобов`язати представника позивача у строк до 26.06.2020 року надати суду письмові пояснення бухгалтера ТОВ «КЕРАМЕТ», який безпосередньо приймав участь у відображенні спірних донарахувань в бухгалтерському обліку позивача та супроводжував проведення перевірки податкового органу, проти чого представник відповідача 2 не заперечує.

За цих обставин, судом відкладено розгляд справи на 13.07.2020 року.

Через канцелярію суду 18.06.2020 року відповідачем 2 подані заперечення на висновок експерта від 11.03.2020 року №01/11-19.

Через канцелярію суду 01.07.2020 року представником позивача на виконання протокольної ухвали суду від 11.06.2020 року подано клопотання про долучення доказів, а саме письмових пояснень бухгалтера ТОВ «КЕРАМЕТ».

Так, бухгалтером ТОВ «КЕРАМЕТ» повідомлено суд, що під час спірної перевірки за усним запитом посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві, підприємством надані оригінали наступних документів: з касової дисципліни: касову книгу, оборотно-сальдові відомості за рахунком 301 «Каса в національній валюті», 3721 «Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті», первинні документи - прибуткові та видаткові ордери, відомості виплати заробітної плати, авансові звіти та інше; по розрахунку на прибуток, ПДВ, валютні операції: договори з контрагентами, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери по рахункам, аналіз та картки рахунків, банк, первинні документи - прибуткові та видаткові накладні, ТТН, акти наданих послуг, фінансова та податкова звітність, відомості нарахованої амортизації, контракти з нерезидентами, акти прийому-передачі, вантажні митні декларації та ін.; відомості по державним та місцевим податкам: договори з контрагентами, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери по рахункам, аналіз та картки рахунків, банк, податкова звітність, розрахунки за видами податку та відомості по заробітній платі, ін.

Зокрема, на запит контролюючого органу від 06.12.2018 року №1 про надання пояснення, документів та регістрів бухгалтерського обліку, щодо обліку фінансових інвестицій, нарахування та виплати дивідендів дочірнім підприємствам «KERAMET Hungary Kft.» та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, позивачем надано оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, журнали-ордери, аналіз рахунків 141, 143, 723 за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, довідки від Управління Фіскальної служби в області Файер (Угорщина) щодо сплати «KERAMET Hungary Kft.» в бюджет прибуткового податку за 2015, 2016, 2017 роки, довідки від Першої Сілізійської Податкової Адміністрації у Сосновицю (Польща) щодо нарахування та сплати «KERAMET Polska Sp. z o.o.» в бюджет податків за 2015, 2016, 2017 роки.

Щодо списання активів, які перебувають в зоні АТО (Донецької та Луганської областей) позивачем надано: протокол засідання Наглядової ради, наказ про створення комісій зі списання основних засобів та ТМЦ, акти на списання основних засобів, листи до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, управління Служби безпеки України в Луганській області, обороно-сальдові відомості та сертифікат ТПП.

Також, бухгалтером ТОВ «КЕРАМЕТ» пояснено, що контролюючим органом не запитувався висновок незалежного зовнішнього аудиту щоб підтвердити правильність відображення фінансового результату звітності.

У судове засідання 13.07.2020 року прибув представник відповідача 2. Належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи позивачем та відповідачем 1 участь уповноважених представників не забезпечено.

Заслухавши думку представника відповідача 1, який не заперечує, судом відкладено розгляд справи на 09.09.2020 року.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання 09.09.2020 року з огляду на перебування головуючого судді на лікарняному, справу №640/8664/19 знято з розгляду.

Наступне судове засідання призначено на 25.11.2020 року, про що сторін повідомлено у порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання прибули представники позивача та відповідача 2.

Заслухавши вступні слова представників сторін, судом зобов`язано представника відповідача 2 надати суду пояснення щодо відсутності у ТОВ «КЕРАМЕТ» сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) та оголошено про відкладення розгляду справи на 10.12.2020 року.

Через канцелярію суду 01.12.2020 року представником відповідача 2 подані додаткові пояснення щодо порядку засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору).

Через канцелярію суду 03.12.2020 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

Через канцелярію суду 10.12.2020 року представником позивача подано клопотання про здійснення розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 10.12.2020 року, у судове засідання 10.12.2020 року сторони не прибули.

Керуючись частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про закінчення розгляду справи у письмовому провадженні.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача 2 у справі.

Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого орган виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів ДПС», ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленою підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов`язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Таким чином, на теперішній час функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києві, перейшли до його правонаступника - відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку замінити відповідача 2 на правонаступника, а саме, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 12.10.2018 року №15459 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «КЕРАМЕТ» (код ЄДРПОУ 13508852) з 31.10.2018 року по дату завершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року.

18.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві складено Повідомлення №455/26-5-14-01-03 про проведення перевірки ПрАТ «КЕРАМЕТ».

Відповідно до Розписки від 18.10.2018 року Повідомлення та копію Наказу про проведення документальної планової перевірки отримано уповноваженим представником ПрАТ «КЕРАМЕТ» Татьковим В.А.

31.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві заступнику начальника відділу Стрільчук Т.М. видано Направлення на перевірку №3071/26-15-14-06-03.

31.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві головному державному ревізору-інспектору Бріту М.С. видано Направлення на перевірку №2663/26-15-14-03-05.

31.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві головному державному ревізору-інспектору Запорожану Р. В. видано Направлення на перевірку №1763/26-15-14-01-03.

31.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві головному державному ревізору-інспектору Порхач Л. В. видано Направлення на перевірку №1762/26-15-14-01-03.

31.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок юридичних осіб з податку на доходи фізичних осіб та сплати єдиного внеску управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб ОСОБА_1 видано Направлення на перевірку №2244/26-15-42-08.

06.11.2018 року ГУ ДФС у м. Києві головному державному ревізору-інспектору Костенко О.В. видано Направлення на перевірку №2705/26-15-14-03-04.

Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2018 року №17380 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «КЕРАМЕТ» (код ЄДРПОУ 13508852) з 28.11.2018 року по дату завершення перевірки, тривалістю10 робочих днів на підставі доповідної записки Департаменту аудиту від 22.11.2018 року №6053/26-15-14-01-03.

Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання Приватним акціонерним товариством «КЕРАМЕТ» (код ЄДРПОУ 13508852) вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року ГУ ДФС у м. Києві складено Акт від 18.12.2018 року №777/26-15-14-01-03/13508852 (далі також - Акт перевірки), за висновками якого контролюючим органом встановлено порушення ПрАТ «КЕРАМЕТ» :

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 року №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 року за №284/4505, пункту 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30 592 163 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 6 854 257 грн., за 2017 рік на суму 23 737 906 грн.;

2) пункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 164.5. статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб на суму 7 046, 11 грн.;

3) підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження сум військового збору на суму 481, 49 грн.;

4) пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2. статті 176, статті 119 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом №4 Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року, подання з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку (форма 1ДФ) за квартал 2016 року;

5) пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України та вимог Порядку складання Звіту про КО, затвердженого наказом Мінфіну від 18.01.2016 року №8, неповне декларування у звіті про КО операцій з компаніями «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) на загальну суму 67 884 775 грн., в т.ч. за 2017 звітний рік у сумі 67 884 775 грн.

Відповідно до Акту від 18.12.2018 року №2241/26-15-14-01-03 про ненадання або надання не в повному обсязі документів акти та інші документи про результати проведеної інвентаризації основних засобів, які перебували на окупованій території Донецької та Луганської області (м. Алчевська), сертифікати Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

28.12.2018 року ПрАТ «КЕРАМЕТ» направлено ГУ ДФС у м. Києві Заперечення на Акт перевірки, в яких проси висновки, викладені в Акті перевірки вважати необґрунтованими та скасувати останні.

14.01.2019 року ГУ ДФС у м. Києві направлено ПрАТ «КЕРАМЕТ» лист «Про надання відповіді на заперечення» (вих. 4828/10/26-15-140-01-03), яким висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 16.01.2019 року винесені: податкове повідомлення-рішення № 26140305 на суму 480 000,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001034208 на суму 510,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001044208 на суму 8 807,64 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001054208 на суму 601,86 грн., податкове повідомлення-рішення № 552615141 на суму 38 240 204,00 грн.

15.02.2019 року ПрАТ «КЕРАМЕТ» направлено Державній фіскальній служби України Скаргу №КМ-08/07-16046 на податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року, разом з тим, рішення ДФС України за результатами розгляду скарги сторонами суду не надано.

З повідомлених позивачем відомостей, з інформаційної довідки ДФС України останній дізнався, що на подану скаргу є відповідь ДФС України від 27.02.2019 року №9977/6/99-99-11-04-01-26, разом з тим, її зміст позивачу невідомий.

Таким чином, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року, винесені ГУ ДФС у м. Києві на підставі Акта перевірки протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пунктів 77.4. - 77.9 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.1. та абзацу 1 пункту 85.2, пунктів 85.4, 85.8 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 86.1, абзацу 1 пункту 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до абзацу 1 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 86.8. та 86.10 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

З матеріалів справи судом встановлено дотримання ГУ ДФС у м. Києві процедури здійснення документальної планової виїзної перевірки та оформлення її результатів, що не ставиться під сумнів позивачем.

Щодо суті встановлених ГУ ДФС у м. Києві порушень податкового законодавства України позивачем, суд дійшов наступних висновків.

За висновком Акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 30 592 163 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 6 854 257 грн., за 2017 рік на суму 23 737 906 грн., внаслідок порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 12 П(С)БО «Фінансові інвестиції», пункту 20 П(С)БО «Доходи», внаслідок чого ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року № 552615141 на суму 38 240 204,00 грн.

З Акта перевірки (стор. 13) висновується, що перевіркою повноти декларування ПрАТ «КЕРАМЕТ» показників рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено їх заниження всього у сумі 204 031 827 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 38 079 204 грн., за 2017 рік на суму 165 952 623 грн., в наслідок:

- заниження показника у рядку 2200 «Доходи від участі в капіталі» Звіту про фінансові результати на загальну суму 113 175 981 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 38 079 204 грн., за 2017 рік на суму 75 096 776 грн.;

- завищення показника у рядку 2270 «Інші витрати» Звіту про фінансові результати за 2017 рік на загальну суму 90 855 847 грн.

Щодо заниження доходу від участі в капіталі отриманих фінансових інвестицій від компаній «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща).

ПрАТ «КЕРАМЕТ» є материнською компанією та є одноосібним засновником компаній «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща).

Згідно з облікової політики ПрАТ «КЕРАМЕТ», фінансові інвестиції в іноземній компанії відображаються в бухгалтерському обліку підприємства за методом участі в капітали відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Під час спірної перевірки відповідачем 1 встановлено, що Наглядовою радою ПрАТ «КЕРАМЕТ» прийнято рішення про виплату дивідендів дочірніми підприємствами «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) у загальній сумі 56 432 192, 58 грн., в тому числі за 2015 рік - 9 591 032, 25 грн., за 2016 рік - 6 620 445,01 грн., за 2017 рік - 33 652 699, 94 грн., за півріччя 2018 року - 6 568 015,38 грн.

Отриманий дохід від інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі в 2016-2017 роках оприбутковано позивачем на субрахунок 44 «Нерозподілені прибутки (збитки)»: за 2017 рік - 75 096 776,90 грн., разом за 2016-2017 роки - 113 175 981,06 грн. та не знайшов свого відображення в об`єкті оподаткування з податку на прибуток підприємства в 2016 - 2017 роках.

Відповідно до пунктів 4, 6 П(С)БО 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 року №163, дочірнє підприємство - підприємство, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 23.07.1999 року за № 499/3792, дочірнє підприємство - підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства; контроль - вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства або підприємництва з метою одержання вигод від його діяльності.

У разі придбання контрольного пакета акцій (капіталу) іншого підприємства покупець, починаючи з дати придбання, повинен відображати придбані акції (частку в капіталі) у складі фінансових інвестицій.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №303 від 18.06.2001 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 року за № 539/5730 пов`язані сторони - особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною.

Отже, оскільки ПрАТ «КЕРАМЕТ» (материнське підприємство) має інвестиції «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) (дочірні підприємства), ПрАТ «КЕРАМЕТ» по відношенню до дочірніх підприємств є пов`язаною стороною.

З матеріалів справи та змісту Акта перевірки судом встановлено, що позивачем надані оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, журнали-ордери, довідки від Управління Фіскальної Служби в області Фейер (Угорщина) щодо сплати «KERAMET Hungary Kft.» в бюджет прибуткового податку за 2015, 2016, 2017 роки, довідки від Першої Сілезійської Податкової Адміністрації у Сосновцю (Польща) щодо нарахування та сплати «KERAMET Polska Sp. z o.o.» в бюджет податків за 2015, 2016 та 2017 роки.

Зазначені документи позивачем надано для дослідження в межах судового-економічної експертизи, проведеної з власної ініціативи позивача для долучення висновку останньої в якості доказу в межах розгляду справи №640/8664/19, який відповідає вимогам статей 90, 101, 104 Кодексу адміністративного судочинства України.

Експертом, в свою чергу, встановлено, що починаючи з 30.12.2015 року інвестиції «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) обліковуються на субрахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції». Балансова вартість інвестицій на ці дочірні підприємства, які обліковуються станом на 31.12.2015 року за дебетом рахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» сумарно дорівнює 49 134 728,53 грн. та складається з: балансової вартості інвестиції «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) у розмірі 26 287 671,12 грн. та балансової вартості інвестиції «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) у розмірі 22 874 111,41 грн.

За даними журналів-ордерів і відомостей ПрАТ «КЕРАМЕТ» по рахунку 141 у кореспонденції Дебет 141 і Кредит 441 обліковуються операції по збільшенню доходу від участі в капіталі компанії:

- «KERAMET Hungary Kft.» сумарно за 2016-2017 роки у розмірі 92 311 516, 10 грн., з яких: за 2016 рік у розмірі 35 556 506,10 грн., за 2017 рік у розмірі 56 755 010,00 грн.;

- «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) сумарно за 2016-2017 роки 20 864 465,05 грн., з яких: за 2016 рік у розмірі 2 522 968,06 грн., за 2017 рік у розмірі 18 341 766,99 грн.

На субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» рахунку №37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають утриманню.

У кореспонденції Д-т рахунку 373 і К-т рахунку 141 обліковуються операції з нарахування дивідендів сумарно за 2016-2017 роки у розмірі 96 818 470,24 грн., а саме: дивіденди «KERAMET Hungary Kft.» сумарно у розмірі 79 515 143,91 грн., з яких у 2016 році - 28 933 695,011 грн. і у 2017 році 50 581 448,90 грн.; дивіденди «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) у розмірі 17 303 326,33 грн. у 2017 році.

Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, згідно з якою, рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, тощо. Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» має такі субрахунки: 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі», 142 «Інші інвестиції пов`язаним сторонам», 143 «Інвестиції непов`язаним сторонам». За дебетом рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об`єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі. Аналітичний облік за рахунком 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об`єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об`єкти як на території країни, так і за кордоном.

Відповідно до висновків спірної перевірки, фінансові інвестиції на дату балансу відображаються відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» і первісно оцінюються в бухгалтерському обліку за собівартістю.

Згідно з пунктами 3, 7 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об`єкта інвестування.

Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153.

Разом з тим, пунктом 3 Загальних положень П(С)БО 15 передбачено, що це Положення не поширюється на доходи, пов`язані з: дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі.

Згідно з пунктом 3 П(С)БО 12 метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об`єкта інвестування.

Абзацами 1-3 пункту 12 П(С)БО 12 передбачено, що фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об`єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об`єктом інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об`єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об`єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об`єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об`єкта інвестування виникла внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що привело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об`єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об`єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об`єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об`єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Тобто, якщо дочірнім підприємством отримано чистий прибуток, то материнське підприємство відобразить його у своєму звіті як збільшення балансової вартості інвестиції і доходу від участі в капіталі за методом обліку субрахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом участі в капіталі». Якщо після нього дочірнє підприємство нараховує дивіденди на користь материнської компанії, то це розуміється як «повернення частини інвестиції» і відображається в обліку підприємства-інвестора проведенням: дебет субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» з кредитом субрахунку 141. Тобто дивіденди, в цьому випадку, не збільшують дохід, а зменшують вартість інвестиції.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до підпунктів 140.4.1., 140.4.2. пункту 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування); на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.5.3 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації.

Отже, податковим законодавством України передбачено механізм уникнення подвійного оподаткування доходів, які виникли внаслідок фінансових операцій, які обліковуються інвестором за методом участі в капіталі.

Крім того, статтею 13 ПК України регламентовано, що доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об`єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об`єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв`язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов`язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об`єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

23.04.1996 року Україною ратифіковано Конвенцію між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписаною 19.05.1995 року, яка набрала чинності для України 24.06.1996 року.

Згідно із статтею 1, ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.

Податками на доход і майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та загальної вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого майна або нерухомого майна.

Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: a) у випадку України: (i) податок на прибуток підприємств; (ii) прибутковий податок з громадян; (надалі «український податок»); б) у випадку Угорської Республіки: (i) прибутковий податок з фізичних осіб; (ii) корпоративний податок; (iii) податки на земельне майно; (iv) будівельний податок; (надалі «угорський податок»).

Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних

Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 7 Конвенції Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

У визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи раціональний розподіл управлінських та загально-адміністративних витрат, понесених для цілей підприємства в цілому як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці. У будь-якому випадку такі витрати не повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійним представництвом підприємству або його іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану підприємством постійному представництву. Подібним чином, при визначенні прибутку постійного представництва не повинні братися до уваги суми (інші, ніж покриття фактичних затрат), що сплачуються постійному представництву головним офісом підприємства або будь-яким іншим з його офісів у вигляді роялті, гонорарів або інших подібних платежів за використання патентів або інших прав, або у вигляді комісійних за виконання певних послуг або за управління, або, за винятком банківських підприємств, у вигляді процентів із займів, наданих головному офісу підприємства або будь-якому іншому із його офісів.

В міру того, як визначення в Договірній Державі відповідно до її законодавства прибутку, що стосується постійного представництва, на базі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним підрозділам, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати цій

Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу, як це диктується практикою; обраний спосіб розподілу, однак повинен бути таким, що його результати будуть відповідати принципам, які містяться в цій статті.

Згідно із статтею 9 Конвенції у випадку, коли: a) підприємство Договірної Держави прямо або безпосередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної

Держави і підприємства другої Договірної Держави, і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних та фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.

У випадку, коли одна Договірна Держава включає в прибутки підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки, по яких підприємства другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна зробити відповідні поступки в сумі податку, що стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхідності.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується, не повинен перевищувати: a) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 25 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди; b) 15 процентів загальної суми дивідендів в інших випадках.

Цей пункт не зачіпає оподаткування компанії стосовно прибутку, з якого сплачуються дивіденди.

Термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає доход від акцій чи інших прав, які не є борговими зобов`язаннями, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

Згідно з пунктом 1 статті 23 Конвенції в Україні подвійне оподаткування запобігається наступним чином:

З урахуванням положень законодавства України, що стосується дозволу на кредит, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на податок, сплачуваний за законодавством Угорщини, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна або на оподатковуване майно, що розташоване в Угорщині, буде робитись знижка у вигляді заліку проти будь-якого українського податку, зачислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.

Крім того, 12.03.1995 року укладено Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка для України набрала чинності 11.03.1994 року, відповідно до положень якої встановлено наступне.

Згідно із статтями 1, 2 Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав.

Ця Конвенція застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.

Податками на доход і на майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.

Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: a) в Україні: (i) податок на прибуток (доходи) підприємств; і (ii) прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства; (надалі «український податок»); b) у Польщі: (i) прибутковий податок з юридичних осіб; (ii) прибутковий податок з фізичних осіб; (iii) сільськогосподарський податок. (надалі «польський податок»).

Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство одної Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності щодо підприємства, постійним представництвом якого воно є.

У визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи раціональний розподіл управлінських та загальноадміністративних витрат, понесених для цілей підприємства в цілому як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці.

В міру того, як визначення в Договірній Державі відповідно до її законодавства прибутку, що стосується постійного представництва, на базі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства його різним частинам є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати цій Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу, як це диктується практикою; обраний спосіб розподілу, однак, повинен бути таким, що його результати будуть відповідати принципам, які містяться в цій статті.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що У випадку, коли: a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави, і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних та фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства і, відповідно, оподаткований.

У випадку, коли одна Договірна Держава включає в прибутки підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки, по яким підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна зробити відповідні поступки в сумі податку, що стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхідності.

Відповідно до статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується, не повинен перевищувати: a) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 25 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди; b) 15 процентів загальної суми дивідендів в інших випадках. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлять спосіб застосування таких обмежень. Цей пункт не стосується оподаткування компанії щодо прибутку, з якого сплачуються дивіденди.

Термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає доход від акцій, чи інших прав, які не є борговими зобов`язаннями, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підпадає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до таких постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, в залежності від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.

У випадку, коли компанія, яка є резидентом однієї Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, якщо ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, або якщо холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійного представництва або постійної бази, розташованих в цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку не стягуються податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюються в цій Державі.

Отже, з огляду на те, що дочірні компанії позивача є резидентами Польщі та Угорщини, з якими Україною укладено міжнародні договори якими врегульовано питання уникнення податкового законодавства, висновується, що у разі виконання умов, встановлених пунктом 13.5 статті 13 ПК України, до спірних правовідносин мають бути застосовані передбачені вищезазначеними Конвенціями правила оподаткування ПрАТ «КЕРАМЕТ».

З матеріалів справи судом встановлено, що до спірної перевірки, експертного дослідження та суду позивачем надано:

- Довідки Національної податкової і фінансової інспекції Угорської республіки від 25.08.2016 року, реєстраційний номер 2168192233, яку видано про те, що у 2015 році компанією «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) сплачено авансові платежі по податку на прибуток у повному обсязі на суму 71 408 000 форинтів; від 03.10.2017 року, реєстраційний номер 2150902181, про те, що у 2016 році компанією «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) сплачено податок на прибуток у повному обсязі на суму 94 018 000 форинтів; від 13.09.2018 року, реєстраційний номер 4311546186, про те, що у 2017 році компанією «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) сплачено податку на прибуток у повному обсязі на суму 26 746 000 форинтів;

- Довідки начальника першої Сілезької податкової адміністрації у м. Сосновець від 08.02.2017 року №2471-ОВ1-2.4061.5.2017.ВА.11714.DP щодо оплати підприємством «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) прибуткового податку від доходів юридичних осіб за 2015 рік у розмірі 528 848,00 PLN, від 11.09.2018 року №2471-SOB1-4051.57.2018.BA.74731.VC, якою підтверджується оплата прибуткового податку від доходів юридичних осіб за 2016 рік у розмірі 662 361,00 PLN, від 09.09.2018 року №2471- SOB1-4051.55.2018.DF73416. VC, якою підтверджується оплата прибуткового податку від доходів юридичних осіб за 2017 рік у розмірі 1 443 734,00 PLN.

З Висновку експерта судом встановлено, що результатами експертного дослідження обліку ПрАТ «КЕРАМЕТ» доходів від зростання власного капіталу об`єктів закордонного інвестування, за даними картки рахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку в капіталі» за 2016-2017 роки відслідковується оприбуткування отриманого підприємством доходу в обсязі, зазначеного відповідачем 1 як порушення, а саме заниження показника у рядку 2200 «Доходи від участі в капіталі» Звіту про фінансові результати на загальну суму 113 175 981 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 38 079 204 грн., за 2017 рік на суму 75 096 776 грн.

В той же час, відповідачем 1 не спростовано встановлені судом обставини, зокрема, у Акті перевірки відсутнє обґрунтування необхідності застосування або наявності підстав для не застосування до позивача норм міжнародних договорів з метою уникнення подвійного оподаткування ПрАТ «КЕРАМЕТ».

Відповідно до пункту 136.1 статті 136 ПК України базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №552615141 в частині донарахування податку на прибуток за 2016 рік на суму 6 854 256,72 грн. (38 079 204, 00 грн. х 18 % ставки податку) та за 2017 рік на суму 13 517 419,70 грн. (75 096 776 грн. х 18 % ставки податку) на загальну суму 20 371 676,40 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року №27/4248, чим спричинено завищення інших витрат, щодо яких до перевірки не надано належного документального підтвердження факту ліквідації ПрАТ «КЕРАМЕТ» основних засобів за 2017 рік на загальну суму 90 855 847 грн.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 1 пункту 44.2 статті 44ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

З наданих ПрАТ «КЕРАМЕТ» до перевірки оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському розрахунку 976 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій», ГУ ДФМ у м. Києві встановлено, що позивачем сформовано та відображено витрати у рядку 2270 «Інші витрати» Звіту про фінансові результати за 2017 рік від списання основних засобів та незавершених капітальних інвестицій з балансу товариства на суму 90 855 847 грн.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (далі також - П(С)БО) 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 31.12.1999 року №318.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 16, до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій); втрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати діяльності.

Із змісту Акта перевірки та пояснень позивача судом встановлено, що списання основних засобів та незавершених капітальних інвестицій з балансу згідно з наказом по підприємству від 29.12.2017 року №24-а/х, Протоколу Наглядової ради товариства від 28.12.2017 року №10/17 здійснено виконавчим органом підприємства за самостійним рішенням Наглядової ради ПрАТ «КЕРАМЕТ» у зв`язку із втратою оперативного контролю та можливості розпоряджатися майном, яке знаходиться на окупованій території Донецької та Луганської області (м. Алчевськ).

Відповідно до статті 1 Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1207) тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Абзацом 2 пункту 38.1 Перехідних положень ПК України встановлено, що тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13.1 статті 13 Закону України від 12.08.2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (із змінами і доповненнями) встановлено, що об`єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об`єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

Згідно з листом Міністерства фінансів України (далі також - Мінфін) від 29.06.2016 року № 31-11410-07-10/18732, відображати в бухобліку об`єкти основних засобів, що тимчасово перебувають на окупованій території та на території проведення АТО, слід відповідно до вимог П(С)БО 7 «Основні засоби», тобто у складі активів підприємства.

Водночас мова йде про активи, доступ та нагляд за якими поки що обмежений через збройний конфлікт. А тому Мінфін вважає, що через ці непередбачувані обставини відбулося зменшення корисності активів, які там знаходяться. Про це, на їх погляд, свідчить і пункт 6 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», в якому передбачено, що зменшення корисності активів виникає і у випадку, коли відбуваються суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікуються найближчим часом.

Тому Мінфін наполягає на тому, що об`єкти, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території проведення АТО на дату річного балансу, підприємство має оцінити виходячи з цих реалій. Тобто потрібно встановити ступінь негативного впливу змін в економічному і правовому середовищі на такі основні засоби та виходячи з цього визнати суми витрат від зменшення корисності таких активів.

Також, Мінфіном зауважено, що суб`єкти господарювання, майно яких знаходиться в зоні проведення АТО, не звільняються від проведення інвентаризації об`єктів, які там знаходяться. Водночас проводити її можна не в строк, визначений у законодавстві, а лише тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств ( пункт 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 року № 879).

Проводити таку інвентаризацію слід станом на перше число місяця, що настає за місяцем, в якому з`явилася можливість проведення інвентаризації, а результати її проведення слід відобразити у бухобліку того періоду, коли вона відбудеться.

Також Мінфін звернув увагу на заповнення річної звітності такими підприємствами. Щодо цього у листі, що коментуються, він зазначив: у річній фінзвітності дані про активи, щодо яких не була проведена інвентаризація, відображаються за даними бухгалтерського обліку.

При цьому факт того, що інформація у фінзвітності зазначена без проведення інвентаризації через відсутність доступу до активів та первинних документів, підприємство має вказати у примітках до фінзвітності.

Так, відповідно до пункту 5 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженим наказом Мінфіну від 24.12.2004 року №817 на дату річного балансу підприємство має оцінювати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 року №92 зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Тобто, відносно П(С)БО 28 така втрата (зменшення корисності активу чи групи активів, які генерують грошові потоки) може відбутися внаслідок зміни організаційних умов функціонування підприємства (продажу, злиття, об`єднання, ліквідації тощо) або загальноекономічних (інфляції тощо), результатом чого може відбуватися перегрупування групи активів підприємства, які генерують грошові кошти як всередині групи, так і між ними.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 28 за наявності ознак про зменшення корисності активу підприємство визначає суму очікуваного відшкодування активу. Незалежно від наявності ознак про зменшення корисності активів підприємство на дату річного балансу визначає суму очікуваного відшкодування гудвілу, а також нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання і не використовуваних на дату річного балансу нематеріальних активів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 13.1 статті 138 ПК України 138.1. фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Враховуючи викладене, об`єкти, які перебувають на території проведення антитерористичної операції, мають обліковуватися у складі активів підприємства. Одночасно підприємство має оцінити негативний вплив змін в економічному і правовому середовищі та визнати суми витрат від зменшення корисності щодо відповідних об`єктів.

Таким чином, оскільки ПрАТ «КЕРАМЕТ», як зазначено самим позивачем під час спірної перевірки та під час судового розгляду, втрачено оперативний контроль над основними засобами, які перебували на окупованій території Донецької та Луганської областей, ГУ ДФС у м. Києві дійшов правильного висновку щодо наявності у ПрАТ «КЕРАМЕТ» обов`язку визнання суми витрат від зменшення корисності основних засобів, відображення їх у складі витрат та одночасного збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат від зменшення корисності основних засобів, який підприємством не виконано.

Згідно з пунктом 38 Перехідних положень ПК України установлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об`єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначено Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1669).

Відповідно до статті 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

З аналізу норм Закону №1669 висновується, що положеннями останнього не скасовано обов`язків, визначених розділом ІІІ ПК України щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток за загальними правилами.

Згідно із статтею 10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Так, відповідно до статті 14-1 Закону України від 02.12.1997 року

№ 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №671/97) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 року за № 1365/26142 (далі також - Положення №879), затверджено порядок документального оформлення інвентаризації активів та зобов`язань, що перебувають на балансі суб`єкта господарювання.

Згідно з пунктом 8 Положення №879 підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Таким чином, суб`єкт господарювання має право відобразити у фінансовій та, відповідно, у податковій звітності ліквідацію основних виробничих або невиробничих засобів, товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) після проведення належним чином інвентаризації та документального підтвердження факту ліквідації таких основних засобів та ТМЦ у бухгалтерському обліку.

Така інвентаризація може бути проведена лише після того, як стане можливим безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку. Підтверджуючим документом щодо обмеження доступу до активів з метою їх інвентаризації виступає сертифікат Торгово-промислової палати України, в якому засвідчується факт та період проведення АТО або військових дій на території України.

Вказана позиція висловлена Державною фіскальною службою України в листі від 23.06.2016 року №13823/6/99-99-15-02-02-15.

Отже, лише після проведення належним чином інвентаризації та за наявності сертифіката Торгово-промислової палати України, яким підтверджується настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце для суб`єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції, останній має право відобразити таку ліквідацію у фінансовій та/або податковій звітності.

Разом з тим, Актом ГУ ДФС у м. Києві від 18.12.2018 року №2241/26-15-14-01-03 засвідчено ненадання позивачем документів про результати проведеної інвентаризації основних засобів, які перебували на окупованій території Донецької та Луганської області (м. Алчевська), сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що позивачем не спростовано.

Судом звертається увага, що у письмових поясненнях головного бухгалтера ТОВ «КЕРАМЕТ» (вх.05-14/90853 від 01.07.2020 року) на вимогу суду зазначено про надання ПрАТ «КЕРАМЕТ» на запит ГУ ДФС у м. Києві від 06.12.2018 року №1, зокрема, сертифікату Торгово-промислової палати, разом з тим, таке твердження головного бухгалтера не підтверджено жодними належними доказами, враховуючи й те, що позивачем взагалі не згадується та не коментується щодо факту наявності чи відсутності у останнього відповідного сертифіката.

Щодо посилання позивача на пункт 189.9. статті 189 ПК України, як на обґрунтування належного списання основних фондів, розташованих в зоні АТО, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з абзацом 1 пункту 189.9. статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що керуючись пунктом 189.9 статті 189 ПК України, наказом по підприємству про створення комісії із списання основних засобів від 29.11.2017 року №24-а/х, Протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ «КЕРАМЕТ» від 28.12.2017 року №10/17 за самостійним рішенням виконавчого органу проведено списання основних засобів та ТМЦ, інших матеріальних активів товариства, розташованих в зоні АТО.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 пункту 189.9 статті 189 ПК України норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Отже, з аналізу пункту 189.9 статті 189 ПК України висновується, що ліквідація (списання) основних засобів буває двох видів: за самостійним бажанням (через непридатність до використання, неможливість продажу, недоцільність його ремонту чи поліпшення, модернізації); вимушена - через форс-мажорні обставини. Сюди належать обставини непереборної сили (стихійне лихо, пожежа), а також крадіжка, знищення основного засобу тощо.

З матеріалів справи судом встановлено відсутність підтверджуючих документів, передбачених законодавством України, про настання обставин непереборної сили для позивача, або доказів викрадення основних виробничих або невиробничих засобів (на кшталт доказів про визнання підприємства потерпілим, постанови про відкриття кримінального провадження), разом з тим, у разі самостійного прийняття рішення про списання основних засобів, останній передує процедура, встановлена Методологічними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561 (далі також - Методрекомендації №561).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №996) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до статті 6 Закону №996 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів.

Абзацами 1, 2 пункту 40 Методрекомендації №561 встановлено, що об`єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

До вибуття об`єкта основних засобів застосовуються критерії Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, для визнання доходу. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181, застосовується до вибуття шляхом продажу з подальшою орендою.

Пунктом 41 Методрекомендації №561 передбачено, що для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійна діюча комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

Отже, під час здійснення процедури списання основних засобів, постійна діюча комісія здійснює, з - поміж іншого, безпосередній огляд об`єкту списання, в той час, як іншого, за обставиною самостійного прийняття підприємством рішення про ліквідацію, не передбачено.

Таким чином, з огляду на те, що підставою для визначення витрат залишкової вартості основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, які неможливо вивезти із зони АТО слугувала окупація незаконними збройними формуваннями території Донецької та Луганської областей, на якій перебуває нерухоме майно позивача, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованим посилання позивача на абзац 1 пункту 189.9 статті 189 ПК України як на підставу списання основних фондів, розташованих в зоні АТО, оскільки останніми не могло бути додержано процедури, встановленої податковим законодавством України для самостійного прийняття рішення про списання основних засобів, в розумінні абзац 1 пункту 189.9 статті 189 ПК України.

Крім того, неможливість безпосереднього огляду об`єктів, що підлягають списанню, постійною діючою комісією підтверджуються листами Управління Служби безпеки України в Луганській області від 29.07.2015 року №63/3/5202, Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 27.03.2015 року №08/07-11662, адресованих ПрАТ «КЕРАМЕТ», листом ПрАТ «КЕРАМЕТ» від 10.05.2018 року №КМ-09/07-15600 начальнику Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, листом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.05.2018 року №51/2/1-45006, адресованому ПрАТ «КЕРАМЕТ», листом ТОВ «КЕРАМЕТ» від 21.10.2016 року №КМ-10/07-13936, адресованому прокурору Донецької області, листом ТОВ «КЕРАМЕТ» від 20.10.2016 року №КМ-10/07-13935, адресованому начальнику управління Служби безпеки України в Донецькій області, листом ТОВ «КЕРАМЕТ» від 06.07.2017 року №КМ-10/07-14883, адресованому начальнику Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Так, із змісту вказаних листів, долучених за клопотанням позивача до матеріалів справи 03.12.2020 року, встановлено повідомлення ПрАТ «КЕРАМЕТ» з 2015 року щодо захоплення нерухомого майна підприємства, зокрема, будівлю офісу позивача, в якій знаходився управлінській орган, яке перебуває на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюються свої повноваження, незаконними збройними формуваннями.

В свою чергу, листування із правоохоронними органами та органами державної влади здійснювалося підприємством з міста Києва (04119, м. Київ, вул. Якіра, 8).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, судом відхиляються посилання позивача на правомірність списання основних засобів, які перебувають у зоні АТО на підставі абзацу 1 пункту 189.9 статті 189 ПК України як безпідставні.

У Додатку №11 до Акта перевірки судом ГУ ДФС у м. Києві наведено Перелік списаних основних засобів по рахунку 10-2 «Основні засоби» (сума залишкової вартості основних засобів), на які ПрАТ «КЕРАМЕТ» збільшено фінансовий результат до оподаткування у рядку 1.1.2 додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік «Сума залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта (пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України)», яким засвідчено уцінку необоротних активів і фінансових операцій на суму 90 855 847 грн.

Разом з тим, судом встановлено відсутність документального підтвердження належного факту ліквідації основних засобів за 2017 рік, з огляду на що, висновок ГУ ДФС у м. Києві, викладений в Акті перевірки (стор.16) про порушення ПрАТ «КЕРАМЕТ» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 27 П(С)БО 16 «Витрати», є правомірним.

З матеріалів Акту перевірки висновується, що дане порушення встановлено ГУ ДФС у м. Києві в межах дотримання позивачем вимог податкового законодавства України зі сплати податку на прибуток.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року № 552615141 є правомірно прийнятим в частині донарахування податку на прибуток за 2017 рік у розмірі 16 354 052,50 грн. (90 855 847 грн. х 18 % ставки податку).

Разом з тим, вирішуючи питання часткового задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №552615141, суд зауважує наступне.

У постанові Верховного Суду від 21.05.2020 року у справі №824/257/18-а досліджено питання щодо правової можливості суду виділити із загального обсягу грошових зобов`язань платника податків суму, яка збільшена правомірно, не скасовуючи при цьому податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені платнику за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісне вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі №806/2049/18, від 26.12.2018 року у справі № 2а/0370/3780/11, від 23.10.2018 року у справі №808/3458/16.

Водночас, в деяких судових рішеннях Верховний Суд вказує наступне: «… спірне податкове повідомлення-рішення фіскального органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов`язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов`язання».

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 826/15139/16, у постанові від 17.04.2018 року у справі № 2а-10031/12/2670.

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини (далі також - Суд). Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Судом визначено, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Так, судом встановлено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток за 2017 рік у розмірі 16 354 052, 50 грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено суму 30 592 163 грн. за податковими зобов`язаннями, 7 648 041 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього разом - 38 240 204,00 грн.

Водночас, з матеріалів Акта перевірки висновується, що із застосуванням базової (основної) ставки податку на прибуток підприємств в розмірі 18 відсотків, задеклароване заниження фінансового результату до оподаткування ПрАТ «КЕРАМЕТ» всього в сумі 204 031 827 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 38 079 204 грн., за 2017 рік на суму 165 952 623 відповідає податку на прибуток усього в сумі 36 725 729 грн. (204 031 827 х 18%), у тому числі за 2016 рік у сумі 6 854 257 грн. (38 079 204 х 18%), і за 2017 рік рік у сумі 29 871 472 грн. (165 952 623 х 18%) (до якого входить визнаний судом правомірним податку на прибуток за 2017 рік у розмірі 16 354 052,50 грн.).

Отже, правильним розрахунком згідно матеріалів перевірки є за 2016 рік сума донарахування - 6 854 256, 72 грн., за 2017 рік сума донарахування - 29 871 472, 14 грн., разом 36 725 728, 86 грн.

В той же час, відповідно до Розрахунку штрафних санкцій до Акта перевірки, відповідачем 1 здійснено наступний розрахунок : за 2016 рік сума донарахування - 6 854 256, 72 грн., за 2017 рік сума донарахування - 23 737 906,00 грн., разом 30 592 163,00 грн. (без урахування штрафних санкцій).

Разом з тим, матеріалами справи та поданими відповідачем 1 доказами не підтверджено розрахунку суми донарахування грошового зобов`язання за 2017 рік у розмірі 23 737 906,00 грн., що позбавляє суд можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.01.2019 року №552615141 в повному обсязі.

Щодо встановленого відповідачем 1 порушення позивачем пункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 164.5. статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб на суму 7 046,11 грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом «в» 14.1.54. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Згідно із підпунктом 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1. статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу.

Статтею 173 ПК України встановлено порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна.

Згідно з абзацами 3, 4 пункту 173.1 статті 173 ПК України дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до абзацу 8 пункту 173.1 пункту 173 ПК України для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

Відповідно до пункту 3.1.4.1 «Податок на доходи фізичних осіб» Акта перевірки (стор. 23) перевіркою встановлено, що підприємством здійснювалася реалізація рухомого майна фізичній особі ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 ), а саме ВАЗ 21150, 2003 року випуску, пробіг транспортного засобу 375 645,00 км на підставі Договору купівлі - продажу транспортного засобу №3246/2017/343878 від 23.02.2017 року, що підтверджується та не заперечується позивачем.

ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що транспортний засіб продано за 3 927,98 грн. Також встановлено відсутність Акта експертної оцінки, водночас, суд зауважує, що обов`язкової наявності такого акта законодавством України не передбачено.

Таким чином, згідно з вимогами податкового законодавства України, отриманий дохід від вказаної реалізації підлягає оподаткуванню, отже, позивачем мало бути розраховано суму податку з середньоринкової вартості автомобіля.

Згідно з пунктом 167. 1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 167.5.1. пункту 167.5. статті 167 ПК України встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах, зокрема, 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року № 403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» (в редакції чинній станом на здійснення операції купівлі-продажу) (далі також - Порядок №403).

Згідно з пунктами 2-4 Порядку №403 середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 10 Порядку №403 у разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні згідно з пунктами 4-9 цього Порядку, допускається використання інформації про ціни нових транспортних засобів, зазначеної у спеціалізованих періодичних виданнях для продажу транспортних засобів, комп`ютерних програмах та Інтернеті тощо.

Відповідно до пунктів 11-14 Порядку №403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Відповідно до пункту 173.1 статті 173 ПК України з урахуванням вимог Порядку №403, та на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (за посиланням: https://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA&calculationMode=2) наявна можливість автоматичного розрахунку вартості нового транспортного засобу, строку експлуатації транспортного засобу, коефіцієнту за строком експлуатації, коефіцієнту за середньорічним пробігом, середньоринкової вартості транспортного засобу.

Згідно з проведеним ГУ ДФС у м. Києві розрахунком середньоринкової вартості автомобіля ВАЗ 21150, 2003 року випуску, пробіг транспортного засобу 375645 км відповідно до статті 173 ПК України та Порядку №403, контролюючим органом встановлено, що середня вартість автомобіля ВАЗ 21150, 2003 року випуску складає 36099, 00 грн.

Разом з тим, на офіційному сайті Мінекономрозвитку у переліку даних щодо марки та моделі автомобіля відсутні дані для розрахунку вартості нового транспортного засобу ВАЗ 21150, 2003 року випуску, пробіг транспортного засобу 375645 км.

В свою чергу, у Акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві не вказано посилань на джерела та відомості щодо ціни нового транспортного засобу, які використано відповідачем 1 для розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за формою, встановленою Порядок №403.

Зокрема, таких доказів не надано суду й під час розгляду справи.

Таким чином, з огляду на відсутність підтвердження обґрунтованості розрахунку ГУ ДФС у м. Києві середньоринкової вартості транспортного засобу ВАЗ 21150, 2003 року випуску, пробіг транспортного засобу 375645 км, реалізованого позивачем за договором купівлі-продажу від 23.02.2017 року №3246/2017/343878, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Акту перевірки в частині визначення ціни нового транспортного засобу для правильного розрахунку середньоринкової вартості останнього та визначення на цій підставі заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 7 046, 11 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року №0001044208 за порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статі 168 ПК України встановлено суму грошового зобов`язання у розмірі 8 807,64 грн., яка складається з суми несплаченого позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 046,11 грн. та штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті в бюджет - 1 761,53 грн., обрахованої на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України.

Відповідно до пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов`язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов`язання, скасовується.

З огляду на недоведеність ГУ ДФС у м. Києві обґрунтованого визначення середньоринкової вартості транспортного засобу, з реалізації якого отриманий дохід підлягає оподаткуванню, у суду відсутні підстави для визнання правомірним податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року №0001044208, з огляду на що, останнє підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо встановленого відповідачем 1 заниження позивачем сум військового збору на суму 481,49 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 1.1-1.5 пункту 16-1 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3.1.5 «Повнота нарахування, утримання та сплати (перерахування) загальнодержавного військового збору до відповідного бюджету» Акту перевірки, за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року ГУ ДФС у м. Києві встановлено факт не сплати військового збору в сумі 482, 57 грн., яку відповідачем 1 розраховано із суми знижки 32 171, 02 грн., наданої фізичній особі ОСОБА_2 за результатом реалізації рухомого майна на підставі Договору купівлі - продажу транспортного засобу №3246/2017/343878 від 23.02.2017 року.

Разом з тим, враховуючи встановлену судом необґрунтованість визначеної відповідачем 1 середньої вартості автомобіля ВАЗ 21150, 2003 року випуску, яку позивачем реалізовано фізичний особі ОСОБА_2 , підстави вважати обґрунтованою суму знижки, з розміру якої відповідачем 1 обраховано суму військового збору, не перераховану до бюджету позивачем, відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 0001054208 на суму 601,86 грн. (за грошовим зобов`язанням 481, 49 грн., за штрафними санкціями 120, 37 грн.) підлягає скасуванню як протиправне. Крім того, у мотивувальній частині Акта перевірки (стор. 26) сума не сплаченого позивачем військового збору зазначена в розмірі 482,57 грн., в той час, як суму військового збору у податковому повідомленні - рішенні визначено із різницею у 1 грн. 08 коп., що не обґрунтовано відповідачем 1 ні у Акті перевірки, ні процесуальних заявах по суті під час розгляду справи судом.

Щодо подання позивачем з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку (форма 1-ДФ) за квартал 2016 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем 1 під час спірної перевірки встановлено (стор. 25 Акта перевірки), що при заповненні позивачем податкової звітності за формою 1-ДФ мали місце такі помилки: у податковому розрахунку (форма №1-ДФ сума доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи за І квартал 2016 року - ПН 3195715513, відображена недостовірно, код помилки « 99» - податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО.

Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до змісту пункту 70.6 статті 70 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов`язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта).

Підпунктом «б» пункту 176.2. статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 119.2. статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2019 року № 0001034208 на суму 510,00 грн. ГУ ДФС у м. Києві реалізовано положення пункту 119.2 статті 119 ПК України.

Під час розгляду справи по суті, позивачем не спростовано встановленого відповідачем 1 факту зазначення недостовірних відомостей податкового розрахунку (форма 1ДФ) за квартал 2016 року, разом з тим, з Акту перевірки судом встановлено відсутність висновків ГУ ДФС у м. Києві щодо спричинення зазначеним порушеннями наслідків зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, що є єдиною підставою для застосування штрафу контролюючим органом.

Крім того, в контексті вирішення цього питання, суд зауважує, що відповідачем 1 в Акті перевірки підтверджено, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подавалися своєчасно; порушень вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» щодо своєчасності подання податкових розрахунків 1-ДФ порушень не встановлено.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 0001034208 на суму 510,00 грн. підлягає скасуванню як безпідставне.

Щодо встановленого відповідачем 1 порушення позивачем пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України та вимог Порядку складання Звіту про КО, затвердженого наказом Мінфіну від 18.01.2016 року №8 в частині неповного декларування у звіті про КО операцій з компаніями «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) на загальну суму 67 884 775 грн., в т.ч. за 2017 звітний рік у сумі 67 884 775 грн., суд зазначає наступне.

ПрАТ «КЕРАМЕТ» є материнською компанією та є одноосібним засновником компаній «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща).

Згідно з облікової політики ПрАТ «КЕРАМЕТ», фінансові інвестиції в іноземній компанії відображаються в бухгалтерському обліку підприємства за методом участі в капітали відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Відповідно до Акта перевірки, до спірної перевірки ПрАТ «КЕРАМЕТ» надано оборотно-сальдову відомість по субрахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» за 2017 рік, в якій дебетом відображено збільшення фінансових інвестиції у сумі 75 474 319 грн., у тому числі «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) у сумі 56 755 010 грн. та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) у сумі 18 341 767 грн. За кредитом по субрахунку 141 «Інвестиції пов`язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» за 2017 рік відображено отримання дивідендів у загальній сумі 67 884 775 грн., в тому числі «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) у сумі 50 581 449 грн. та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) у сумі 17 303 326 грн.

З огляду на те, що загальний обсяг господарських операцій платника податків не відображених у 2017 році «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) складає 67 884 775 грн., ГУ ДФС у м. Києві вважає такі операції контрольованими.

Так, спірною перевіркою встановлено, що суму отриманих дивідендів ПрАТ «КЕРАМЕТ» в бухгалтерському обліку відображено на субрахунку 373 «Розрахунки з нарахованими доходами» у загальній сумі 67 884 775 грн., в тому числі «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) у сумі 50 581 449 грн. та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) у сумі 17 303 326 грн. та не відображено в Звіті про контрольовані операції.

Разом з тим, відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України виплата дивідендів є розподілом частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Згідно з підпунктом 57.1-1.2 пункту 57.1 - 1 статті 57 ПК України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Підпунктом 134.1.3 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 ПК України.

Дивіденди, які сплачуються резидентом на користь нерезидента, включено до доходів нерезидентів із джерелом походження з України, що підлягають оподаткуванню відповідно до положень пункту 141.4 статті 141 ПК України.

Згідно з підпунктом 39.2.1.1. пункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а»-«в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

Згідно з абзацами першим - сьомим підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 пункті 141.4 статті 141 ПК України) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Таким чином, виплата платником податку на прибуток дивідендів у грошовій формі на користь нерезидента не впливає на об`єкт оподаткування податком на прибуток такого платника.

Поряд з цим, віднесення операцій до контрольованих має на меті можливість проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки» із застосуванням методів встановлення такої відповідності, передбачених пунктом 39.3 статті 39 ПК України.

Оскільки жоден з методів не може бути застосований до господарської операції із виплати дивідендів платником податку на прибуток на користь нерезидента, а отже, не існує законодавчо визначеної можливості проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки», визнання зазначеної операції контрольованою та включення її до звіту про контрольовані операції не є виправданим в розумінні положень ПК України.

Враховуючи зазначене, операції з нарахування (виплати) дивідендів у грошовій формі платником податку на прибуток на користь нерезидентів не є контрольованими, з огляду на що, відповідач 1 протиправно дійшов висновку про порушення позивачем пункту 39.4 статті 39 ПК України (складення та подання звітності для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням) та застосував до позивача штрафні санкції, передбачені підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пунктом 12.3 статті 120 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 120.3 статті 120 ПК України встановлено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі, зокрема, 1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції.

Відповідно до Розрахунку фінансових санкцій до Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві розраховано штрафні санкції у сумі 480 000 грн., виходячи з 1 відсотку від суми 67 884 775 грн. та складено податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 26140305.

Разом з тим, враховуючи, що операції з нарахування (виплати) дивідендів у грошовій формі ПрАТ «КЕРАМЕТ» у розмірі на прибуток на користь «KERAMET Hungary Kft.» (Угорщина) у сумі 50 581 449 грн. та «KERAMET Polska Sp. z o.o.» (Польща) у сумі 17 303 326 грн., у загальній сумі 67 884 775 грн., не є контрольованими, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2019 року № 26140305 на суму 480 000,00 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо інших доводів позивача, суд зазначає наступне.

В позовній заяві ПрАТ «КЕРАМЕТ» повідомлено суд про те, що прийняті ГУ ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України, разом з тим, у встановлений пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України строк, рішення за наслідками розгляду скарги позивача останньому не надійшло, внаслідок чого позивач дійшов висновку про задоволення скарги в повному обсязі.

Відповідно до пункту 56.8. статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 56.9. статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Разом з тим, з відомостей інтегрованої картки платника податків ПрАТ «КЕРАМЕТ» позивачем встановлено наявність інформації по донарахуванню позивачу сум фінансових санкцій, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях після прийнятого Державною фіскальною службою України рішення від 08.04.2019 року №9977/6/99-99-11-04-01-25.

Отже, наявні підстави вважати ймовірним, що Державною фіскальною службою України прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги позивача на податкові повідомлення-рішення відповідача 1.

В той же час, суд звертає увагу, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).

Тобто, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Таким чином, в даному випадку рішення контролюючого органу - Державної фіскальної служби України, є рішенням (індивідуальним актом) суб`єкта владних повноважень, яке порушує права позивача у розумінні положень статей 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 року у справі №200/9042/19-а.

Отже, така підстава, як визнання скасованими податкових повідомлень-рішень в силу пункту 56.9 ПК України не підлягає оцінці судом в межах оскарження позивачем безпосередньо податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною першою - п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, зокрема, висновок експерта, а також усні та письмові доводи позивача та відповідачів щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до меморіального ордеру від 06.05.2019 року №2598, яке міститься у матеріалах справи, встановлено, що позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 19 210,00 грн., суд дійшов висновку про стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділ ДПС Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 90, 101, 104, 108, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕТ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.012019 року № 26140305 на суму 480 000,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.012019 року № 0001034208 на суму 510,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.012019 року № 0001044208 на суму 8 807,64 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.012019 року № 0001054208 на суму 601,86 грн.

6. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.012019 року № 552615141 на суму 38 240 204,00 грн.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕТ» (код ЄДРПОУ 13508852) суму сплаченого судового збору у розмірі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять сім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕТ» (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 49041, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 28 М);

Відповідач 1: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Відповідач 2: відокремлений підрозділ ДПС Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне судове рішення складено 30.11.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна