Справа № 766/21754/18

н/п 2/766/6558/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 рокуХерсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Романенко І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ГУНП в Херсонській області Шаповал С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Головне управління національної поліції в Херсонській області, УМВС України в Херсонській області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування,

встановив:

Позивач ОСОБА_4 05.11.2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 02.01.1998 року її батько ОСОБА_5 був прийнятий на посаду головного лікаря Херсонської обласної лікарні ХОСПІС на підставі наказу Управління охорони здоров`я №3 від 02.01.1998 року. 07.09.2005 року ОСОБА_5 був затриманий співробітниками УБОЗ УМВС України в Херсонській області та знаходився під слідством до 16.10.2018 року. 10.01.2006 року ОСОБА_5 на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Херсонської області був відсторонений від займаної посади головного лікаря Херсонської обласної лікарні ХОСПІС. 19.01.2006 року наказом Управління охорони здоров`я №19к ОСОБА_5 відсторонений від посади головного лікаря Херсонської обласної лікарні ХОСПІС. 04.07.2006 року розпорядженням голови Херсонської обласної ради №144 ОСОБА_5 відсторонений від посади головного лікаря Херсонської обласної лікарні ХОСПІС. Вироком Суворовського районного суду м.Херсона від 13.01.2014 року, залишеним без змін ухвалою від 01.04.2014 року колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, ОСОБА_5 було виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. 28.04.2014 року постановою Суворовського районного суду м.Херсона скасовано постанову слідчого про відсторонення ОСОБА_5 з посади головного лікаря лікарні ХОСПІС. 03.07.2014 року розпорядженням голови Херсонської обласної ради №25 визнано таким, що втратило силу розпорядження №144 про відстрочення ОСОБА_5 з посади голови лікаря лікарні ХОСПІС. 07.07.2014 року наказом №325-к директора Департаменту охорони здоров`я оголошено розпорядження голови Херсонської обласної ради №25 від 03.07.2014 року. 16.07.2014 року наказом №387-к директора Департаменту охорони здоров`я визнано, що втратив силу наказ Управління охорони здоров`я №19к від 19.01.2006 року про відсторонення від посади ОСОБА_5 06.11.2014 року в Єдиному Державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців керівником Херсонської обласної лікарні «ХОСПІС» зазначений ОСОБА_5 , що підтверджується випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Період відсторонення від посади та вимушеного прогулу становить з 07.09.2005 року часу затримання співробітниками УБОЗ УМВС України в Херсонській області до 07.07.2014 року поновлення на роботі. Право на відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя виникає згідно постанови від 16.10.2018 року про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю в діях складу злочину. У зв`язку з викладеним, позивач просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_5 , у вигляді його заробітку, не одержаного за час відстрочення від роботи (посади), за час кримінального провадження внаслідок незаконних дій правоохоронних органів.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року надано позивачу додатковий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

31.01.2019 року представник відповідача - Державної казначейської служби України надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню. Право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів влади, дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб державного органу. Належним доказам протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного органу є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили. В даному випадку не визнано у встановленому законом порядку неправомірними дії посадових осіб державного органу. Лише проведення процесуальних дій, не може бути підставою для відшкодування шкоди. Оскільки, постанову про закриття кримінального провадження винесено слідчим СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області, то Казначейство, як суб`єкт владних повноважень, прав та законних інтересів позивача не порушувало, у правовідносинах із позивачем не знаходилося і шкоди йому не заподіяло. В позовній заяві не наведено жодного доказу вини Казначейства як окремої юридичної особи, щодо спричинення шкоди позивачеві, тому покладення стягнення на Казначейство, є грубим порушенням чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 08.05.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Херсонський відділ поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області.

Ухвалою суду від 08.05.2019 року за клопотанням представника позивача витребувано докази.

Ухвалами суду від 04.02.2020 року замінено третю особу Херсонський відділ поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області на Головне управління національної поліції в Херсонській області та залучено у якості третьої особи без самостійних вимог - УМВС України в Херсонській області.

04.02.2020 року позивач надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила додатково стягнути з відповідача на свою користь витрати з урахуванням збитків від інфляції та ін., витрати у зв`язку з: отриманням юридичної допомоги; отриманням психологічної допомоги; поштовими витратами; придбанням лікарських засобів.

10.03.2020 року позивач надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила сягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача, як спадкоємця, заробітну плату ОСОБА_5 , не одержану за час відсторонення від роботи (посади), за час кримінального провадження внаслідок незаконних дій правоохоронних органів з урахуванням доплат і надбавок за суміщення професій і посад; інтенсивність праці; вислугу років та інші з проведенням коригування заробітної плати на коефіцієнт її підвищення. Збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача, як спадкоємця витрати в сумі 10450,75 грн, що пов`язані з: отриманням професійної допомоги при розгляді кримінальної справи у сумі 4500,00 грн; отриманням юридичної допомоги при розгляді кримінальної справи у сумі 323,44 грн; судовими витратами за отримання професійної правчиної допомоги при розгляді цієї справи у сумі 2000 грн; витрати на отримання психологічної допомоги ОСОБА_6 у зв`язку з незаконними діями у сумі 885 грн; витратами за придбання лікарських засобів у сумі 2742,31 грн.; стягнути з відповідача на свою користь інші судові витрати, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

28.04.2020 року третя особа УМВС України в Херсонській області надала до суду пояснення, відповідно до яких, Ліквідаційна комісія УМВС України в Херсонській області не погоджується з позовними вимогами позивача. Позивачем жодного документу з описом робіт, виконаним адвокатом не надано. Таким чином, вимога про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги задоволенню не підлягає. Позивач просить відшкодувати збитки, пов`язанні з проходженням лікування. Разом з тим, позивачем на підтвердження витрат, пов`язаних з лікуванням, надано епікриз від 26.09.2005 року, в якому в графі «анамнез захворювання» зазначено, що «багато років високий тиск, головні болі». Зазначене суперечить тому, що погіршення здоров`я ОСОБА_5 відбулося внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки в позовній заяві зазначено, що батька позивачки працівниками міліції затримано 07.09.2005 року. Також суперечить причинно-наслідковому зв`язку між притягненням до кримінальної відповідальності та хворобами батька позивачки, долучені до заяви про збільшення позовних вимог епікриз №17556 та виписка із медичної карти хворого, із яких встановлено, що причиною високого тиску могли бути надмірна вага та цукровий діабет. Крім того, позивачкою надано квитанції на придбання лікарських препаратів від хвороб, які не могли бути викликані психологічним стресом, зокрема, антибіотики, аналгетики, «Фамотадин» (застосовується при лікуванні виразки шлунку), «Берлітіон» (при лікуванні цукрового діабету). Третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

08.04.2020 року ОСОБА_4 надала до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначила, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України та ін. Позивачу не було надане повідомлення, чим не виконано обов`язок роз`яснення порядку поновлення порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди. Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє позивача права на відшкодування, встановленого законом. Зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті порушеного права позивача. Незалежно від того, чи здійснюється відшкодування завданої шкоди судом, чи органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається на державу Україна (у відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України). Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Доводи ДКС України про те, що казначейство є юридичною особою і прав та законних інтересів позивача не порушувало, у правовідносинах з позивачем не знаходилося і шкоди йому не заподіювало, а тому відсутні підстави для покладання стягнення на відповідача ДКС України, спростовуються нормами чинного законодавства.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року клопотання представника Головного управління національної поліції в Херсонській області про закриття провадження за справою залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів: копії документів з цивільної справи №668/10233/14-ц за позовом ОСОБА_5 до Департаменту охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації Херсонської обласної ради, Державного казначейства України, Прокуратури Херсонської області про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та відшкодуванням шкоди: а.с.89, 90-93, 130, 131, 142-167, 170-180, а саме: Копія довідки з даними по заробітній платі ОСОБА_5 з 01.01.2005 р. по 06.09.2005 р. (а.с. 89); Копія посвідчення ОСОБА_5 про першу категорію психотерапевта № 340 К від 18.07.1997 р. (а.с. 130); Копія Наказу Управління охорони здоров`я № 8-к від 01.02.2004 р. (а.с. 131); Копія Нарахування заробітної плати з 01.01.2005 р. по 06.07.2014 р. та середній заробіток з 07.09.2005 р. по 06.07.2014 р. (таблиці, а.с. 90-93); Копія Посадових окладів згідно з ЄТС за 2010-2014 рр. (а.с. 142-146); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 15.03.2006 р. № 75/122 (а.с. 147); Копія Постанови КМУ від 29.12.2009 р. № 1418 (а.с. 148); Копія Додатку 1 до постанови КМУ від 22.08.2005 р. № 790 (а.с. 149); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 09.04.2008 р. № 192/190 (а.с. 150); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 17.09.2008 р. № 392/524 (а.с. 151); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 30.12.2008 р. № 579а/758 (а.с. 152); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 31.05.2010 р. № 116/450 (а.с. 153); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 09.03.2010 р. № 225/661 (а.с. 154); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 04.11.2010 р. № 355/945 (а.с. 155); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 06.12.2010 р. № 387а/1080 (а.с. 156); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 08.02.2011 р. № 38/73 (а.с. 157); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 20.05.2011 р. № 190/298 (а.с. 158); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 06.07.2011 р. № 270/391 (а.с. 159); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 08.02.2012 р. № 69/96 (а.с. 160); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 13.02.2013 р. № 62/115; Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 15.03.2007 р. № 101/118 (а.с. 161); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 13.11.2007 р. № 610/708 (а.с. 162); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 25.01.2005 р. № 48/39 (а.с. 163-165); Копія Схеми посадових окладів за Наказом МПСПУ та МОЗУ від 06.04.2001 р. №161/137 (а.с. 166-167); Копія Наказу МПСПУ та МОЗУ від 05.10.2005 р. № 308/519 та додатки до нього (а.с.170-180).

24.06.2020 року ОСОБА_4 надала до суду відповідь на пояснення третьої особи. Зазначила, що акт виконаних робіт адвокатом Панчуком М.О. не надається до суду, оскільки складання детального опису робіт не передбачено умовами договору про надання професійної правчиної допомоги від 12.04.2019 року. Про надання послуг професійної правчиної допомоги свідчать договір про надання професійної правчиної допомоги від 12.04.2019 року, ордер ХС №93606 від 12.04.2019 року та квитанція №0215 від 12.04.2019 року на сплачену суму 2000 грн. Надані документи щодо понесених судових витрат та у зв`язку з отриманням юридичної допомоги дозволяють встановити реальний, розумний та об`єктивний зміст наданих послуг та їх вартість. Таким чином, вимога «подання детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правчиної допомоги, щодо документів, створених у 2006 та 2008 роках, задоволенню не підлягає. Третя особа у своїх поясненнях вказує на суперечності щодо витрат, пов`язаних із лікуванням ОСОБА_5 . Проте, в результаті незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, тривалого, необґрунтованого затримання слідства, нервове потрясіння, моральні переживання, постійний стрес спричинили різке погіршення загального стану здоров`я ОСОБА_5 , що зумовило виникнення цукрового діабету, загострення хронічних захворювань, в тому числі їх кризової течії, вперше встановленого сахарного діабету, причиною чого слугував психологічний стрес внаслідок незаконного затримання співробітниками міліції та притягнення до кримінальної відповідальності, довготривалого слідства у нерозумних термінах.

03.03.2020 року ОСОБА_4 надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача, Державної казначейської служби, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь як спадкоємця ОСОБА_5 заробітну плату останнього у сумі 399376,45 грн, не одержану за час відстрочення від роботи (посади), за час кримінального провадження внаслідок незаконних дій правоохоронних органів з урахуванням доплат і надбавок за суміщення професій і посад, інтенсивність праці, вислугу років та інших виплат з проведенням коригування заробітної плати на коефіцієнт її підвищення.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням збільшень підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився, повноваження його щодо захисту інтересів позивача припинені.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні вважала позов таким, що підлягає задоволенню.

Представник третьої особи - ГУНП в Херсонській області Шаповал С.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи УМВС України в Херсонській області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановлений законом порядку, надав до суду пояснення, згідно яких просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державою гарантовано повну сатисфакцію для громадянина у випадку порушення його прав працівниками правоохоронних органів та суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Відповідно до статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в т.ч. у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

Відповідно до статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (стаття 4 Закону).

У разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 і 4 статті 3 цього Закону, у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців ( ст.5 Закону).

У разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди (стаття 11 Закону).

Наказом Міністерства юстиції України. Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року №6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення №6/5/3/41), пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення №6/5/3/41 для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в пункті 11 Положення №6/5/3/41, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону ухвалу. Пункт 12 Положення №6/5/3/41 містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.

Стосовно позивача не виконано передбаченого статтею 11 Закону обов`язку щодо роз`яснення порядку поновлення порушених прав ОСОБА_5 та встановленого пунктами 6, 11, 12 Положення №6/5/3/41 порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди і поновлення порушених прав.

Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті порушеного права

Оскільки Закон не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Тому, суд вважає, що за захистом свого порушеного права позивач звернувся у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та зазначений спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Цей висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду (постанова від 29.05.2019 року справа №522//1021/16-ц).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що підтверджується актовим записом про народження №665, зробленого 03.09.1991 року Суворовським відділом РАЦС м.Херсона.

З постанови про відсторонення обвинуваченого від посади від 10.01.2006 року вбачається, що слідчим відділом прокуратури Херсонської області розслідується кримінальна справа №540035-05, порушена відносно головного лікаря Херсонської обласної лікарні «ХОСПІС» ОСОБА_5 , за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.368 ч.2, 342 ч.3 КК України, за фактом отримання хабара, поєднаного з вимаганням хабара, вчинення повторно, а також опору працівникам правоохоронного органу, поєднаного із застосуванням насилля. 10.01.2006 року ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.368 ч.2, 342 ч.3 КК України, за вимагання та отримання хабарів, вчинене повторно, та опір працівникам правоохоронного органу, поєднаний із застосуванням насилля, тобто за скоєння посадового злочину, у зв`язку з чим винесена постанова про відсторонення його від займаної посади - головного лікаря Херсонської обласної лікарні «ХОСПІС».

07.09.2005 року старшим слідчим прокуратури винесено протокол про затримання ОСОБА_5 (головного лікаря Херсонської обласної лікарні «ХОСПІС»), який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01.04.2014 року вбачається, що залишено без змін вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 13.01.2014 року відносно ОСОБА_5 , яким він виправданий за ч.2 ст.368, ч.2 ст.342 КК України у зв`язку з недоведеністю його участі у скоєному злочині.

В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 10.11.2015 року вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 13.01.2014 року щодо ОСОБА_5 скасовано, а кримінальну справу повернуто на новий судовий розгляд.

Херсонським міським судом розглянуто кримінальну справу №540035-05 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.368, ч.2 ст.342 КК України та прийнято рішення про направлення кримінальної справи прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування.

15.01.2018 року прокуратурою Херсонської області, на підставі ухвали суду про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, відповідні відомості внесено до ЄРДР за №42018230000000012, та одночасно визначено підслідність за СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області.

Кримінальне провадження №42018230000000012 від 15.01.2018 року за ч.2 ст.368, ч.2 ст.342 КК України відносно ОСОБА_5 постановою слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області Головченко К.М. від 16.10.2018 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Матеріалами спадкової справи №279 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , вбачається, що 21.06.2016 року ОСОБА_4 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Зі спадкової справи вбачається, що дружина спадкодавця ОСОБА_3 в установлений законом строк відмовилася від прийняття спадщини на користь доньки спадкодавця ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 був відстрочений від займаної посади головного лікаря ХОСПІС з 07.09.2005 року за розпорядженням голови обласної ради від 04.07.2006 року на підставі слідчого прокуратури Херсонської області від 10.01.2006 року про відстрочення від посади.

07.07.2014 року ОСОБА_5 був поновлений на посаді головного лікаря ХОСПІС на підставі розпоряджень голови обласної ради від 03.07.2014 року та наказу департаменту охорони здоров`я ХОДА від 07.07.2014 року на підставі ухвали Суворовського районного суду м.Херсона від 28.04.2014 року про скасування постанови слідчого прокуратури Херсонської обласної про відстрочення від посади.

На день винесення постанови про закриття кримінального провадження ОСОБА_5 помер та на час подання позову (05.11.2018 року) орган, який прийняв рішення про закриття кримінального провадження відносно спадкодавця, не виніс постанову про відшкодування матеріальної шкоди, його спадкоємцям не було направлено повідомлення, в якому роз`яснювалося б, куди і впродовж якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав спадкодавця.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди, суд враховує, що у період з 07.09.2005 року по 07.07.2014 року у зв`язку з перебуванням під слідством та судом ОСОБА_5 був відсторонений від виконання посадових обов`язків головного лікаря Херсонської обласної лікарні ХОСПІС, а тому вважає, що наявні підстави, передбачені статтею третьою, четвертою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», для відшкодування позивачу втраченого заробітку спадкодавця, який він втратив у зв`язку з незаконним відстороненням від посади.

Із розрахунку втраченого заробітку, наданого позивачем, вбачається, що розмір втраченого заробітку за період з 07.09.2005 року по 07.07.2014 року становить 399376,45 грн з урахуванням доплат і надбавок за суміщення професій і посад, інтенсивність праці, вислугу років та інших виплат з проведенням коригування заробітної плати на коефіцієнт її підвищення. Дані про заробітну плату з урахуванням доплат і надбавок за суміщення професій і посад, інтенсивність праці, вислугу років та інших виплат з проведенням коригування заробітної плати на коефіцієнт її підвищення ОСОБА_5 наведені в довідці, виданої ХОСПІС із цивільної справи №668/10233/14-ц за позовом ОСОБА_5 . Суд погоджується з розрахунками наданими позивачем, оскільки він розрахований відповідно до вимог законодавства.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування розрахунку позивача відповідачем суду надано не було.

Заробітна плата ОСОБА_5 за період з січня 2005 року по 07.09.2005 року склала всього 9492,81 грн., з них: заробітна плата 4349,52 грн; суміщення лікар-психотерапевт 1566,63 грн; надбавка за інтенсивність 2174,65 грн; студенти 105,66 грн; відпускні 1234,70 грн; перерахунок 61,65 грн.

Згідно з наданими документальними доказами із цивільної справи №668/10233/14-ц про заробітну плату ОСОБА_5 в 2005 році вбачається, що останні повні два календарні місяці роботи ОСОБА_5 до відстрочення від посади 07.09.2005 року є травень та червень 2005 року; липень та серпень є часом відпустки, липень та серпень 2005 року як час відпустки не враховується при обчисленні середньоденної заробітної плати. Відповідно до довідки №368, виданої 22.09.2014 року Департаментом охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації, у травні ОСОБА_5 отримав 1189,38 грн, у червні 2005 року отримав 1169,52 грн. У травні 2005 року ОСОБА_5 відпрацював 24 дні, у червні 2005 року відпрацював 24 дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 становить 49,14 грн: 2358,90 грн ((1189,38 + 1169,52) : 48 днів (24+24)).

Періодом вимушеного прогулу є період з часу відстрочення ОСОБА_5 з 07.09.2005 року до поновлення на посаді 07.07.2014 року. У розрахунковий період відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів), що підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами)»; Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 року №308/519 (зі змінами); Законом України «Про індексацією грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1283-ХІІ; Постановою КМУ від 29.12.2009 року №1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я»; Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 06.04.2001 №161/137; Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 25.01.2005 № 48/39 (зі змінами); Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 21.04.2005 року № 124/182 (зі змінами); Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 5 жовтня 2005 р. № 308/519 (зі змінами).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, Державної казначейської служби, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача як спадкоємця ОСОБА_5 заробітну плату останнього у сумі 399376,45 грн, не одержану за час відсторонення від роботи (посади), за час кримінального провадження внаслідок незаконних дій правоохоронних органів з урахуванням доплат і надбавок за суміщення професій і посад; інтенсивність праці; вислугу років та інші з проведенням коригування заробітної плати на коефіцієнт її підвищення, підлягають задоволенню.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача Державної казначейської служби України щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, оскільки ДКС не порушувала права позивача, у правовідносинах з ним не перебувало, шкоди не заподіювало, оскільки відповідно до Закону кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України, оскільки відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати ВС від 19.06.2018 року №910/23967/16.

Доводи відповідача, що на день звернення до суду не визнано у встановлений законом порядку неправомірність дій посадових осіб є безпідставними.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює: через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку (стаття 25 Бюджетного кодексу України, пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 9 Положення про Державну казначейську службу України).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктом 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх - повноважень.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26 червня 2019 року у справі №314/3982/14-ц та від 11 березня 2020 року у справі №295/5199/17.

Доводи відповідача, що позивач звернулася до суду з порушенням процедури звернення, суд до уваги не приймає як безпідставні.

Доводи третьої особи ГУНП в Херсонській області не підлягають розгляду в порядку ЦПК України є передчасними та безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 29.05.2019 року справа №522//1021/16-ц).

Пунктами 3, 4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено повернення судових витрат та сум, сплачених у зв`язку з поданням юридичної допомоги та інших витрат.

Згідно з п.3 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодовуються судові та інші витрати, сплачені громадянином.

Згідно з п.4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодовуються суми, сплачені у зв`язку з поданням юридичної допомоги.

Крім того, згідно з п.4 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодовуються суми, сплачені у зв`язку з поданням юридичної допомоги.

За п.1 ст.12 ЦПК України у редакції від 29.11.2012 року, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.84 ЦПК України, у редакції від 01.01.2010 року, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

За п.3 ст.137 ЦПК України, у редакції від 15.12.2017 року для визначення у розмірі витрат на правову допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

За п.3 ст.137 ЦПК України, у редакції від 18.03.2004 року, вказаний пункт відсутній. Оскільки вимога у редакції від 15.12.2017 року відсутня у редакції ЦПК України від 18.03.2004 року, посилання на неї щодо документів, створених у 2006 та 2008 роках є неприпустимим. Крім того, за ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Про надання послуг професійної правничої допомоги ОСОБА_7 свідчать договір про надання професійної правничої допомоги від 12.04.2019 року, ордер ХС №93606 від 12.04.2019 року та квитанція №0215 від 12.04.2019 року на сплачену суму 2000 грн за ведення зазначеної цивільної справи в Херсонському міському суді Херсонської області.

У кримінальній справі захист інтересів ОСОБА_5 здійснював адвокат Веніслав В.В., оплата за угодою про надання правової допомоги від 10.01.2016 року здійснена адвокату ОСОБА_8 в сумі 500,00 грн, що підтверджується копією угоди від 10.01.2006 року, ордером від 10.01.2006 року, копіями квитанцій №569655 від 10.01.2006 року.

До інших витрат, що підлягають відшкодуванню у зв`язку з незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування, суд відносить витрати, сплачені ОСОБА_5 , за проходження психологічної реабілітації у психолога ОСОБА_9 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця №689147 від 19.04.2007 року та посвідчення члена УСП №112 від 09.05.2005 року), що підтверджуються квитанцію №069481 від 11.09.2008 року у розмірі 335 грн, квитанцією №069493 від 06.03.2009 року 50 грн, квитанцією №069500 від 22.04.2009 року 500 грн, а всього на суму 885 грн.

Інші витрати за правову допомогу за кримінальним провадженням, що надавалися адвокатом Скляровим М.С. задоволенню не підлягають, так як відсутні документи, що підтверджують оплату цих витрат. Позивач в судовому засіданні зазначив, що на підтвердження понесених витрат, доказів не має.

Інші витрати, понесені на придбання конвертів, марок для листування у розмірі 323,44 грн, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки недоведено, що ці витрати понесені у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Таких доказів стороною позивача не надано.

Самі по собі квитанції, чеки не можуть слугувати безумовним підтвердженням зазначеної обставини.

Щодо стягнення витрат на лікування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем на підтвердження витрат, пов`язаних з лікуванням надано епікриз від 26.09.2005 року, в якому в графі «анемнез захворювання» зазначено, що «багато років високий тиск, головні болі».

Зазначене суперечить тому, що погіршення здоров`я ОСОБА_5 відбулось внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки в позовній заяві зазначено, що батька позивача працівниками міліції затримано 07.09.2005 року.

Крім того, з епікризу №17556 та виписки із медичної карти хворого встановлено, що причиною високого тиску могли бути надмірна вага та цукровий діабет.

Оскільки, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 та понесеними витратами на лікування, суд у стягненні витрат на лікування у розмірі 2742,31 грн вважає за необхідне відмовити.

На користьпозивача підлягаютьстягненню звідповідачавитрати, понесені на отримання юридичної допомоги у сумі 2500,00 гривень та інші сплачені витрати в сумі 885,00 гривень.

В решті позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 355 ЦПК України, ст.ст.2, 3, 4, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.15, 16, ч.1 ст.1176 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Головне управління національної поліції в Херсонській області, УМВС України в Херсонській області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН: НОМЕР_1 ) як спадкоємця ОСОБА_5 в рахунок відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_5 за відсторонення від займаної посади 399376,45 гривень (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста сімдесят шість гривень 45 копійок), витрати, понесені на отримання юридичної допомоги у сумі 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень) та інших сплачених витрат в сумі 885,00 гривень (вісімсот вісімдесят п`ять гривень), а всього 402761,45 (чотириста дві тисячі сімсот шістдесят одна гривня 45 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 22.11.2021 року.

Суддя С.І. Майдан