КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4220/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складу головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 )

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку та переведенні його на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести його на пенсію за вислугу років, згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 01.09.2018 р., перерахувати та виплатити зазначену пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним 07.06.2021 року подано заяву про переведення його на пенсію за вислугу років, однак листом від 24.06.2021 року №3953-3913/Н-03/8-1100/21 відповідач повідомив про відмову йому у такому переведенні у зв`язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 23 роки та 6 місяців, передбаченої п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", для осіб начальницького і рядового складу Національної поліції України, які звільнені у період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

Відповідач у своєму відзиві вказав на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію за вислугу років з мотивів, вказаних у листі від 24.06.2021 року. Додатково посилався на те, що позивач звернувся до суду в 2021 році, а позовні вимоги просить задовольнити з 01.09.2018 року, таким чином позивачем порушено строки звернення до суду. Відповідач вважає, що позовні вимоги за період понад шестимісячний строк повинні бути залишені без розгляду. При цьому відповідач посилався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.05.2019 року у справі №804/4217/18 та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.12.2020 року по справі №510/1286/16-а (а.с.41-42).

Також відповідач вказував, що з 01.04.2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги", якою внесені зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою КМУ від 30.08.1999 року №1596. Відповідно до зазначених змін, фінансування виплат пенсій здійснюється централізовано, тобто Пенсійним Фондом України, а не головними управліннями Пенсійного Фонду України в областях, м. Києві, як це було раніше. А тому, на думку відповідача, головне управління з квітня 2021 року позбавлене функції фінансування виплати пенсій. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.

Додатково відповідач також посилався на те, що стягнення витрат на оплату адвоката в сумі 3000,00 грн. за рахунок відповідача не може бути здійснене оскільки такі витрати не підтверджені документально (а.с.38-39).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 25.08.1998 року по 31.08.2018 року ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах середнього та старшого начальницького складу в органах внутрішніх справ та органах Національної поліції. Наказом Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області від 31.08.2018 року №403 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції України за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (а.с.17-23).

Згідно розрахунку вислуги років на пенсію, трудової книжки, станом на день звільнення вислуга років позивача у день звільнення складає:

- в календарному обчисленні - 20 рік 00 місяців 05 днів;

- у пільговому обчисленні - 24 роки 06 місяців 17 днів (а.с.17-23, 43).

Дані обставини визнаються обома сторонами та не заперечуються.

З 01.09.2018 року Управлінням позивачеві була призначена пенсія по інвалідності за п. "б" ст.21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ ) у розмірі 40% грошового забезпечення, як особі, якій встановлена ІІІ група інвалідності (а.с.42 зв.).

Позивач вказує, що він 07.06.2021 року звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію за п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки, вислуга його років для призначення пенсії на день звільнення 31.08.2018 року у пільговому обчисленні становить 24 роки 06 місяців 17 днів, що, як вважає позивач, є достатньою підставою для набуття ним права на пенсію за вислугою років за даною нормою.

Листом від 24.06.2021 року №3953-3913/Н-03/8-1100/21 відповідач повідомив позивача про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги - 23 роки та шість місяців і більше, передбаченої п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", для осіб начальницького і рядового складу Національної поліції України, які звільнені у період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року (а.с.14). Тому вказав, що підстави для проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст. 12 Закону 2262-ХІІ відсутні.

Не погодившись із правомірністю відмови у переведенні на інший вид пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в міліції та Національній поліції є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно з ст.17 Закону №2262-ХІІ визначено осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст.17-1 Закону №2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992р. №393).

У відповідності до п.п.в) п.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується, зокрема, на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця:

- час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ (норма діяла до 27.07.2011 року);

- час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ (норма діяла до 27.07.2011 року).

Відповідно до Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, затвердженого наказом МВС України від 20.07.2006 року №722, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №896/12770 від 31.07.2006 року, який діяв до 12.08.2011 року, до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю зараховується час проходження служби, зокрема, на посаді оперуповноваженого, на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця.

Згідно п.2 наказу МВС України від 29.07.2008 року №361, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2008 р. за №795/15486, яким затверджено Перелік посад працівників підрозділів карного розшуку органів внутрішніх справ, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, установлено, що вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується працівникам, зазначеним у пункті 1 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року №1497 "Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", при цьому таким працівникам на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.

Так, переліком передбачено зарахування часу проходження служби на пільгових умовах на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.

Судом встановлено, що позивач працював з 25.06.2002 року на посаді оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Кіровоградського міського відділу УМВС України в області та з 09.01.2007 року на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Кіровоградського районного відділу УМВС України в області, періоди служби на яких обраховано в пільговому значенні - місяць за півтора. В зв`язку з чим, пільговий стаж позивача є більшим за календарний: 24 роки 06 місяців 17 днів (20 рік 00 місяців 05 днів - календарний), що підтверджено відповідачем.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов?язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов?язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Таке правове регулювання дозволяє зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

У даній справі встановлено, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби в органах міліції, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 23 календарних років та шести місяців, а тому позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Тотожного висновку дійшов Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 (адміністративне провадження №К/9901/15011/19), який відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

Додатково суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Враховуючи викладене, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію за вислугу років є протиправною.

Згідно ст.26 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.

Позивач у своєму позові посилається на те, що він на момент звільнення вже мав відповідний стаж, який, на його думку, при наявності права на призначення пенсії по інвалідності, давав право на призначення йому пенсії за вислугу років.

Судом встановлено, що позивач подав заяву про призначення пенсії по інвалідності 02.11.2018 року (а.с.45).

Відповідно до ст.48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Згідно п. б) ст.50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Судом встановлено та описано вище, що позивач є особою, яка має право на пенсію відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому пенсія по інвалідності йому призначена з наступного дня після звільнення - з 01.09.2018 року за п. "б" ст.21 Закону №2262-ХІІ у розмірі 40% грошового забезпечення, як особі, якій встановлена ІІІ група інвалідності (а.с.42 зв.).

У відповідності до ст.23 Закону №2262-ХІІ в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Згідно п. "а" статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

У відповідності до п.1, 4 Постанови Правління ПФУ № 3-1 від 30.01.2007 року "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядку №3-1), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Пункт 7 Порядку №3-1 визначає перелік документів для призначення пенсії за вислугу років та для призначення пенсії по інвалідності. Пенсії за вислугу років та пенсії по інвалідності призначаються на підставі одних і тих самих документів.

Судом встановлено, що такі документи були позивачем подані, однак вони не містили волевиявлення позивача на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13) в розумінні ст.23 Закону №2262-ХІІ.

Лише 07.06.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення на пенсію за вислугу років та відповідний її перерахунок.

Згідно п.4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Відповідно до п.14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

У відповідності до п.17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Як свідчать обставини справи, позивач звільнений зі служби в ГУ НП в Кіровоградській області 31.08.2018 року, а звернувся із заявою про призначення пенсії на підставі п. "а" ч. 1 ст.12 Закону №2262-ХІІ 07.06.2021 року (як вказано в позові). Відповідач даної дати звернення не заперечив, відповідь на таку заяву надав 24.06.2021 року (а.с.14).

Відповідно до ч.3 ст.50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто, з 07.06.2020 року, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що доводи відповідача про пропущення строку звернення до суду з позовом суд відхиляє, оскільки цей позов поданий у межах строку, установленого частиною 2 статті 122 КАС України, - протягом 6 місяців від дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши відмову від 24.06.2021 року.

Щодо посилань на постанову Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги», якою внесені зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою КМУ від 30.08.1999 року №1596, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм виплати, зокрема, пенсій їх одержувачам головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, в уповноважених банках, визначає Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою КМУ від 30.08.1999 року №1596 (далі - Порядок №1596).

Згідно п.3 Порядку №1596 виплата і доставка пенсій здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду.

Відповідно до абзацу 5 п.10 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду України формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати прийняття документів.

У відповідності до п.12 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:

- списки на зарахування пенсій на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;

- опис списків на зарахування пенсій на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Згідно п.13 Порядку №1596 списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія, подаються органами Пенсійного фонду відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.

Відповідно до п.14 Порядку №1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій через поточні рахунки одержувачів.

У відповідності п.15 Порядку №1596 зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки одержувачів проводиться не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від Пенсійного фонду України.

Для забезпечення своєчасної виплати пенсій кошти перераховуються не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати.

З системного аналізу вказаних норм судом встановлено, що саме на Головне управління Фонду покладено обов`язок призначення (перерахунку) та виплати пенсій. При чому, така виплата здійснюється за відповідним механізмом, передбаченим Порядком №1596 через відповідні рахунки в банках за процедурою, шляхом забезпечення, в тому числі, централізованого перерахування коштів для виплати пенсій за списками, обов`язок складання та подання установам уповноважених банків через Пенсійний фонд України яких, покладено на Головні управління.

Щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами ч.ч.3, 4 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В позовній заяві позивачем вказано про укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом Ноженко Іриною Олексіївною та про сплату їй гонорару в сумі 3000,00 грн. При цьому позивач посилається на акт надання послуг від 09.07.2021 року по вказаному договору та зазначає види отриманих юридичних послуг:

- ознайомлення з документами (30 хв. х 500 грн.),

- підготовка документів та складання позовної заяви до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги (2500 грн.) (а.с.6).

Копій даних документів в обґрунтування отримання правової допомоги до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд критично оцінює заявлені до стягнення витрати на правову допомогу та погоджується з позицією відповідача щодо того, що такі витрати не є підтвердженими належними доказами. Більш того, сам позов містить посилання на те, що позивач отримав від адвоката послуги з приводу підготовки документів та складання позовної заяви до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги, яка не є предметом позову що розглядається у даному провадженні та відношення до даної справи не має, а тому вказані 3000,00 грн. стягнуті з відповідача бути не можуть.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 908 грн. підлягають стягненню в сумі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років згідно п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести з 07 червня 2020 року ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно п."а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 30.11.2021 року у зв`язку з перебуванням судді Дегтярьової С.В. у відпустці, на лікарняному та проходженням курсу підтримання кваліфікації суддів адміністративних судів в період з 16.08.2021 року по 17.09.2021 року включно, та у період з 11.11.2021 року по 26.11.2021 року включно, а також значним навантаження через велику кількість позовів, що надходять до суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова