1-кп/243/68/2021

243/730/17

У Х В А Л А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року судова колегія Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі № 11 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся прокурор з клопотаннями про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

З клопотання видно, що ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він з вересня 2007 року працював в ГУ МВС України в Донецькій області та у квітні 2014 року, точний час встановити не вдалося, ОСОБА_6 вступив та прийняв участь в діяльності терористичної організації, так званої «Донецької народної Республіки».

Так, у квітні 2014 року ОСОБА_6 стало достовірно відомо, що у м. Донецьк, Донецької області, в тому числі у м. Слов`янськ, Слов`янського району, Донецької області створено стійке ієрархічне об`єднання - терористичну організацію, так звану «ДНР», учасники якої, з метою зміни меж території та державного кордону України, на території України вчиняють акти тероризму, залякують населення, вбивають громадян, захоплюють адміністративні будівлі органів державної влади і місцевого самоврядування, скоюють інші тяжкі і особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, збройних конфліктів на території Донецької області.

Приблизно у квітні 2014 року, точний час не встановлено, ОСОБА_6 , маючи намір на вступ до незаконної терористичної організації «ДНР», усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі у діяльності непередбаченої законами України «ДНР», увійшов до вказаної терористичної організації під командуванням невстановленої досудовим слідством групи осіб.

Згідно з вимогами ст.ст. 1, 2, 33, 44 Закону України «Про державний кордон України», Державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору; державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; державні органи, громадські організації, посадові особи зобов`язані надавати всемірну допомогу органам Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону України; державні органи, громадські організації, посадові особи, а також громадяни зобов`язані додержуватись режиму державного кордону України.

Незважаючи на інші вимоги чинного законодавства України та міжнародних договорів ОСОБА_6 , разом з іншими невстановленими на даний час особами, діючи умисно та за попередньою змовою, нехтуючи вищевказаними нормами законодавства України, розуміючи, що кінцевим результатом діяльності самопроголошеної «ДНР» є зміна меж території та державного кордону України, маючи намір підтримати діяльність вказаної терористичної організації, у тому числі направленої на порушення порядку, встановленого Конституцією України, взяв участь у діяльності терористичної організації «ДНР».

Вказані злочинні дії ОСОБА_6 сприяли незаконній діяльності керівництва та учасників «ДНР» на території Донецької області, у тому числі озброєним конфліктам, актам тероризму, залякуванню населення, вбивствам громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, скоєнню інших тяжких та особливо тяжких злочинів, що призвело до дестабілізації, розпалювання ворожнечі та ескалації у Донецькому регіоні, знищення важливих об`єктів інфраструктури регіону, пошкодження життєзабезпечуючих комунікацій, спричинення тяжких тілесних ушкоджень громадянам та їх загибелі.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України - тобто участь у терористичній організації та сприянні її діяльності.

20.12.2016 під час проведення досудового розслідування слідчим винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 .

За фактом розшуку підозрюваного ОСОБА_6 на підставі доручення слідчого Ізюмським ВП ГУНП в області 24.12.2016 заведено ОРС № 8116065 категорії «Розшук», розшук останнього триває.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2017 клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл на здійснення спеціального розслідування стосовно ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевказане, на цей час виникла необхідність у вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою та продовження надання дозволу на затримання останнього з метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На цей час існує головний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може перебуваючи на волі перешкоджати проведенню судового розгляду в строки, встановлені законом, тому що він будучи працівником правоохоронного органу, умисно, ігноруючи вимоги діючого законодавства України, внаслідок помилкових думок про ймовірну безкарність за свої вчинки, вчинив протиправні та особливо небезпечні діяння, за які передбачене кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладеним на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам;

- переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється,

що у свою чергу підтверджується наступним:

- ОСОБА_6 вчинив тяжке кримінальне правопорушення - злочин проти громадської безпеки, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років;

- ОСОБА_6 обіймав посаду співробітника правоохоронного органу та користуючись своїми зв`язками, у тому числі серед своїх колег, які на цей час працюють в органах поліції Донецького регіону, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- ОСОБА_6 не знаходиться на підконтрольній території України, тим самим ухиляється від явки до органів суду;

- ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, або може бути причетним до раніше вчинених аналогічних кримінальних правопорушень.

Саме такий запобіжний захід обумовлений тим, що за матеріалами кримінального провадження є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи на волі, може перешкоджати судовому розгляду та впливати на свідків, у тому числі через своїх близьких родичів. Крім цього, слід зазначити, що ОСОБА_6 мешкає на іншій території де неподалік розташовано суд, який розглядає обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні, а також з метою ухилення від правосуддя знаходиться за межами контролюємої території України.

Також зазначає, що до цього часу, під час попередніх судових засідань ОСОБА_6 жодного разу не з`явився на виклики суду, не надалося за можливе допитати у якості свідків всіх наявних у сторони обвинувачення свідків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України (зі змінами внесеними Законом України № 1689-УІІ від 07.10.2014) запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109- 114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Також слід зазначити, що тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ОСОБА_6 на цей час переховується від органів суду, враховуючи ризики, передбачені ст. 183 КПК України, які не зменшились, не змінились та існують у теперішній час, таким чином перед зверненням до суду із зазначеним клопотанням прокурором враховано вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення; наявність повідомлення ОСОБА_6 про підозру від 13.12.2016 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню та впливати на свідків і експертів у даному кримінальному провадженні, крім того, з метою дотримання розумних строків під час досудового розслідування та розгляду справи в суді, доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без застосування застави, а також необхідно надати дозвіл на затримання ОСОБА_6 з метою його приводу для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише через тяжкість злочину неприпустимо, обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

20.12.2016 року було винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування, або одержавши відомості про звернення слідчого до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу до початку розгляду клопотання в суді може не прибути до суду за судовим викликом, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, колегія суддів позбавлена можливості з`ясувати його позицію щодо клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в теперішній час відсутні відомості про фактичне місце знаходження обвинуваченого, одночасно з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором подано клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, колегія суддів доходить до висновку, що розгляд клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно відкласти до затримання обвинуваченого та доставки його до суду.

Крім того, 26 лютого 2021 року прокурором до суду були надані клопотання від 23 лютого 2021 року про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .

Ухвалою колегії суддів від 25 березня 2021 року був наданий дозвіл на затримання ОСОБА_6 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 було відкладено до затримання обвинуваченого та доставки його до суду. Дана ухвала втратила законну силу 25 вересня 2021 року.

Відповідно до п.п. 6 п. 6 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», ухвалу слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого має бути виконано у строк, встановлений у цій ухвалі. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії (ч. 3 ст. 190 КПК). У зв`язку з цим клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміну іншого запобіжного заходу на тримання під вартою слідчий суддя залишає без розгляду.

Отже, оскільки ухвала колегії суддів від 25 березня 2021 року про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою втратила законну силу 25 вересня 2021 року, та обвинуваченого ОСОБА_6 не було доставлено до суду, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 23 лютого 2021 року слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 187-190 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_6 задовольнити.

Надати дозвіл на затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розгляд клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 відкласти до затримання обвинуваченого та доставки його до суду.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 від 23 лютого 2021 року залишити без розгляду.

Ухвала втрачає законну силу 30 травня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3