Справа № 466/1419/20 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/811/2441/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:53
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Скакун І.А.
за участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 нарішення Шевченківськогорайонного суду м. Львова від03серпня 2020року усправі запозовом ОСОБА_2 до ПрАТ»Українська страховакомпанія «Княжа ВієннаІншуранс Груп», ОСОБА_1 провідшкодування майновоїта моральноїшкоди,завданої внаслідокДТП,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в її користь 89 724 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, а з ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди.
Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_4 10.05.2019, керуючи автомобілем марки «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_1 у м. Львові по вул. Промисловій, 45, в м. Львові, скоїв зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 17.07.2019. Після настання пригоди, позивач одразу помістила свій пошкоджений автомобіль на станцію техобслуговування, де він перебував до кінця липня 2019.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування. Вона неодноразово дзвонила до страховика з проханням приїхати і оглянути автомобіль, однак їй відмовляли, покликаючись на те, що судом ще не встановлено вину ОСОБА_1 у вчинені ДТП. З огляду на те, що протягом двох місяців представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не провів огляду пошкодженого автомобіля, вона запросила експерта, який підготував Висновок № 190 експертного автотоварознавчого дослідження, згідно якого, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 89 724 грн. Після цього вона самостійно відремонтувала автомобіль, оскільки тривалий не могла обходитись без такого.
09.08.2019 після набрання постановою суду від 17.07.2019 законної сили, вона звернулась до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із письмовою заявою з вимогою відшкодувати заподіяну шкоду. Однак листом від 29.08.2019 відповідач відмовив їй у виплаті страхового відшкодування, покликаючись на те, що ніби-то про ДТП дізнався тільки з її заяви від 09.08.2019 і на той час автомобіль уже було відремонтовано.
Таку відмову позивач вважала незаконною, адже технічні пошкодження належного їй автомобіля утворились внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_1 . При цьому, цивільно-правова відповідальність останнього на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Відтак вважає, у страховика виникає обов`язок відшкодувати завдану шкоду з факту завдання такої застрахованою особою.
Крім того ОСОБА_2 вважала, що їй завдано моральну шкоду, спричинено душевні страждання, а пошкодження майна призвело до неможливості тривалий час користуватись автомобілем. Шкоду вона оцінила у 10 000 грн та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 03 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 840 грн 80 коп. судового збору.
В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03 серпня 2020 року оскаржив представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 .
Зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Вважає, що суд діяв виключно в інтересах відповідача страхової компанії, на власний розсуд зробив висновки про неналежність висновків експертного дослідження поданого позивачем і крім того, не роз`яснив відповідачу його права на подачу клопотання про призначення експертизи.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 своєчасно повідомив страхову компанію про ДТП, апелянт, як потерпіла особа, не мала обов`язку повідомляти страховика. Зазначає, що два з половиною місяці очікувала на проведення огляду автомобіля страховиком, однак представник страхової компанії так і не з`явився, у зв`язку з чим апелянт замовила проведення експертного дослідження автомобіля. Таким чином, страхова компанія зобов`язана відшкодувати шкоду у межах страхового відшкодування.
Також, з урахуванням усіх обставин справи, вважає, розмір морального відшкодування присудженого судом, необґрунтовано заниженим.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
03.11.2020 відповідач ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подав відзив на апеляційну скаргу позивача.
У поданому відзиві представник відповідача, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій транспортного засобу, причетний до ДТП зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Тобто, ця норма стосується всіх водіїв-учасників ДТП, а не лише винуватця ДТП.
Особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий) зобов`язана сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно.
Водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 в своєму повідомленні про ДТП не зазначив місце знаходження пошкодженого транспортного засобу, належного позивачеві. Водій автомобіля позивача не надав письмового повідомлення страховику про дану ДТП із зазначенням місце знаходження пошкодженого транспортного засобу.
Позивач звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» лише 09.08.2019 з письмовим повідомленням, в якому зазначила, що транспортний засіб вже відремонтований, таким чином позбавивши страховика можливості встановити відповідність наявних пошкоджень обставинам заявленої ДТП та розмір заподіяної шкоди.
У судовому за сіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволенні, рішення суду без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 10.05.2019 у м. Львові по вул. Промисловій, 45 відбулось ДТП за участю автомобілів марки «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення, автомобілі отримали технічні ушкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 17.07.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП. Постанова не оскаржувалась і набрала законної сили.
На момент ДТП, цивільна-правова відповідальність водія т/з «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № АМ-4140689 від 21.07.2018.
Згідно підпункту 33.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник, а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Відповідно до цієї статті (п.п. 34.1., 34.2.) страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбаченихвої відповідальності власників наземних транспортних засобів; статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3.ст. 34 Закону № 1961-IV) .
Також згідноп.33-1.1ст.33-1Закону УкраїниПро обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страхувальник,інша особа,відповідальність якоїзастрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Згідно з п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Позивач звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» лише 09.08.2019 з письмовим повідомленням, в якому зазначила що транспортний засіб вже відремонтований.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що своїх обов`язків визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач не виконала, не повідомила страховика про місцезнаходження пошкодженого автомобіля, що призвело до неможливості визначення страховиком розміру завданої шкоди.
Саме у зв`язку із невиконанням позивачем своїх обов`язків ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовило позивачу в отриманні відшкодування, а суд, в свою чергу, правильно вказав, в чому полягало невиконання таких обов`язків.
Відповідно до статей12,81ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно достатті 77ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно вимогстатті 78ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно достатті 79ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановленихЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги поданий позивачем висновок №190 про визначення вартості матеріального збитку, оскільки пошкодження автомобіля описані у вказаному висновку не узгоджуються з пошкодженнями, заявленими в поясненнях (повідомленнях) страхувальника та потерпілого (переднє ліве крило, капот, фара, бампер, ліве колесо).
Крім цього, позивач, як замовник автотоварознавчого дослідження № 190 від 01.07.2019 не повідомив відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про проведення огляду автомобіля експертом ОСОБА_6 та не викликав представника страховика на даний огляд.
Повно і правильно встановивши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові.
Згідно роз`яснень, викладених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12та81 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на засади розумності, колегія суддів вважає достатнім та обґрунтованим стягнення з відповідача у користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківськогорайонного суду м. Львова від03серпня 2020року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:26.11.2021.
Головуючий
Судді
